Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” по справі № 908/713/20 (908/374/26). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/38/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2026 Справа № 908/713/20 (908/374/26)
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Андрієнко Ю.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/713/20 (908/374/26)
За позовною заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 32119653, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС) в особі ліквідатора Загрії Р.О. (а/с 107, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача - Приватного підприємства “Піранья” (вул. Фортечна, буд. 53, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 36969393, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про стягнення 50 000, 00 грн.
в межах провадження у справі № 908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 32119653, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Ліквідатор - Загрія Р.О. (а/с 107, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
За участю представників сторін:
не з’явились
СУТЬ СПОРУ:
16.02.2026 до системи “Електронний суд” від ТОВ “Грааль” в особі ліквідатора Загрії Р.О. надійшла позовна заява вих. № 02-43/158 від 16.02.2026 (вх. № 495/08-07/26 від 17.02.2026), у якій позивач просить суд:
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2026 розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер № 908/374/26) за зазначеним позовом визначено судді Черкаському В.І., у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль”.
Ухвалою від 24.02.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” в особі ліквідатора Загрії Р.О. вих. № 02-43/158 від 16.02.2026 (вх. № 495/08-07/26 від 17.02.2026) в частині відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення. Позовну заяву залишено без руху.
25.02.2026 до системи “Електронний суд” від ТОВ “Грааль” в особі ліквідатора Загрії Р.О. надійшла заява від 25.02.2026 (вх. № 4276/08-08/26 від 25.02.2026) про усунення недоліків з додатками до неї.
Ухвалою від 02.03.2026 суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” в особі ліквідатора Загрії Р.О. до відповідача - Приватного підприємства “Піранья” про стягнення 50 000, 00 грн. до розгляду в межах провадження у справі № 908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” та відкрив провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалив розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначив на 02.04.2026, 14 - 00.
До підсистеми “Електронний суд” від відповідача надійшло клопотання (вх. № 7232/08-08/26 від 01.04.2026) про відкладення засідання на іншу дату у зв’язку із участю представника відповідача Мартиненка К.І. у розгляді Верховним Судом справи № 908/2999/24 як представника Кривцуна В.В.
У засіданні суд долучив до матеріалів справи платіжне доручення № 6 від 06.08.2020 з відміткою банку про проведення платежу, надане позивачем разом із клопотанням (вх. № 7208/08-08/26 від 01.04.2026).
Ухвалою від 02.04.2026 суд продовжив строк розгляду справи по суті до 20.04.2026 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відклав розгляд справи по суті на 20.04.2026, 12 - 30.
У засіданні 20.04.2026 винесено вступну та резолютивну частини рішення.
У судове засідання 20.04.2026 позивач та відповідач не з’явилися, до відеоконференції не приєдналися.
Відповідач подав клопотання (вх. № 8668/08-08/26 від 20.04.2026) яким просив провести засідання 20.04.2026 без участі відповідача та його представника; відповідач не заперечує проти зменшення своїх кредиторських вимог до позивача на 50 000, 00 грн. шляхом внесення змін до ухвали, виправлення помилки в ухвалі чи в інший законний процесуальний спосіб, обраний ліквідатором Загрією Р.О.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження у яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Грааль” зареєстровано 05.08.2002, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У провадженні судді Черкаського В. І. знаходиться справа № 908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль”.
Ухвалою від 11.06.2020 відкрито провадження у справі № 908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль”; одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.
Ухвалою від 16.02.2021 у справі № 908/713/20 (далі - Ухвала) визнано кредиторські вимоги Приватного підприємства “Піранья” до боржника у розмірі 388 018, 00 грн. основного боргу з четвертою чергою задоволення та 4 204, 00 грн. судового збору з першою чергою задоволення. Зазначені вимоги виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство та мають конкурсний характер.
Ухвалою від 15.11.2023 у справі № 908/713/20 здійснено часткове правонаступництво ПП “Піранья” - Барановим С.В. у розмірі 50 000, 00 грн. на підставі Договору про відступлення права вимоги № б/н від 22.05.2023. З урахуванням цього станом на сьогодні розмір вимог ПП “Піранья” становить 338 018, 00 грн. (четверта черга задоволення) та 4 204, 00 грн. (перша черга задоволення).
Постановою від 05.03.2024 ТОВ “Грааль” визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ТОВ “Грааль” призначено арбітражного керуючого Загрію Романа Олеговича.
Станом на 20.04.2026 у справі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора продовжує виконувати арбітражний керуючий Загрія Роман Олегович.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” - арбітражний керуючий Загрія Р.О. звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства “Піранья” щодо стягнення 50 000, 00 грн. безпідставно набутих грошових коштів.
Під час проведення ліквідаційної процедури виявлено, що ТОВ “Грааль” в особі Максименка В.В. 06.08.2020 платіжною інструкцією № 6 від 06.08.2020 перерахувало ПП “Піранья” грошові кошти у розмірі 50 000, 00 грн. із призначенням платежу: “сплата заборгованості за послуги охорони, згідно з договором № 1 від 26.02.2013”.
Перерахування коштів відбулося в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою від 11.06.2020 і стосувалося конкурсних вимог ПП “Піранья”, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство.
На думку ліквідатора, зазначене перерахування грошових коштів здійснене з порушенням ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства; перераховані кошти підлягають поверненню на рахунок ТОВ “Грааль”.
05.02.2026 позивачем в особі ліквідатора направлено відповідачу вимогу № 02-43/131 про повернення грошових коштів. Однак на дату подання позову відповідач грошові кошти у розмірі 50 000, 00 грн. не повернув.
Як спосіб захисту порушеного права позивач обрав примусове виконання обов’язку в натурі (ч. 2 ст. 16 ЦК України) повернення безпідставно набутих коштів.
Відповідач проти позовних вимог заперечив.
На думку відповідача, з огляду на приписи частин 1, 2 ст. 41 КУзПБ мораторій у провадженні про банкрутство - це зупинення вимог кредиторів примусового характеру, а не добровільне виконання боржником своїх грошових зобов’язань.
Відповідач не вимагав від позивача сплати 50 000, 00 грн. в інший спосіб, крім подання 09.07.2020 заяви про грошові вимоги конкурсного кредитора (далі - Заява); якщо й було перерахування 50 000, 00 грн. платіжною інструкцією № 6 від 06.08.2020, то це здійснено позивачем добровільно, без примушення, без виконавчого провадження тощо, а відтак приписи ст. 41 КУзПБ не порушені.
Перерахування, на думку відповідача, відбулося на виконання грошових зобов’язань позивача за Договором № 1 про надання охоронних послуг від 26.03.2013 (далі - Договір-1) та Договором № 2 про надання охоронних послуг від 02.03.2025 (далі - Договір-2).
Відповідач посилається на те, що Ухвалою від 16.02.2021 кредиторські вимоги ПП “Піранья” у розмірі 388 018, 00 грн. визнані судом за погодженням розпорядника майна боржника та самого боржника.
Надалі, після призначення ухвалою суду від 25.11.2021 розпорядником майна арбітражного керуючого Загрії Р.О., останній з 25.11.2021 по 16.02.2026 (подання позовної заяви) не заперечував проти зазначених вимог; у судовому засіданні 15.11.2023 при розгляді заяви Баранова С.В. від 02.11.2023 про правонаступництво ПП “Піранья” у розмірі 50 000, 00 грн. розпорядник майна Загрія Р.О. також не заперечував.
Заява Баранова С.В. ґрунтувалася зокрема, на Ухвалі, із зазначенням, що відповідач відступив 50 000, 00 грн. на користь Баранова С.В. на підставі Договору про відступлення права вимоги № б/н від 22.05.2023.
У своїх щомісячних звітах кредиторам, включно зі “Звітом арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ “Грааль” у межах справи про банкрутство № 908/713/20 за період з 01.02.2026 по 28.02.2026” ліквідатор Загрія Р.О. зазначав про наявність кредиторських вимог відповідача у розмірі 338 018, 00 грн.
За таких обставин, на думку відповідача, вини відповідача в тому, що арбітражний керуючий не скоригував реєстру кредиторських вимог на 50 000, 00 грн. на підставі платіжної інструкції № 6 від 06.08.2020 немає.
Відповідач також пояснює, що з 2020 року в нього змінилося двоє керівників: Заяву подавав директор Бінчев О.В. (з офісом у м. Мелітополі), потім директором був Вовк О.О. (який пішов служити у ЗСУ і загинув), наразі виконувачем обов’язків директора є Бондарчук Р.М., який одночасно є засновником відповідача.
До початку повномасштабної війни офіс та місцезнаходження відповідача були за адресою: вул. Кірова, 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, і тільки потім місцезнаходження перереєстровано на м. Запоріжжя.
З 2021 - 2022 років відповідач не веде статутної охоронної діяльності, більшість документації залишилася на тимчасово окупованій території у м. Мелітополі, передання документації між директорами не відбувалося, тому встановити обставини отримання 50 000, 00 грн. неможливо; наразі відповідач керується доказами, які додані до позовної заяви.
На думку відповідача, виявивши платіжну інструкцію № 6 від 06.08.2020 ліквідатор мав не подавати позовну заяву, а: подати апеляційну скаргу на Ухвалу, у якій вимагати змінити визнані кредиторські вимоги відповідача з 388 018, 00 грн. на 338 018, 00 грн.; або вчинити інші процесуальні дії, спрямовані на зміну визнаних Ухвалою кредиторських вимог (заяву про виправлення помилки/описки, заяву про зменшення кредиторських вимог тощо).
На думку відповідача, ліквідатор обрав неправильний спосіб захисту, оскільки відповідач не порушував прав позивача шляхом отримання 50 000, 00 грн. добровільного платежу за Договором-1 та Договором-2.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідач вважає, що такий предмет у даній справі відсутній; посилання позивача на ч. 2 ст. 16 ЦК України є помилковим, оскільки між сторонами не існує законних прав чи обов’язків стосовно примусового виконання обов’язку в натурі - повернення 50 000, 00 грн.; протилежного в позовній заяві не зазначено.
Водночас відповідач не заперечує проти зменшення своїх кредиторських вимог до позивача на 50 000, 00 грн. шляхом внесення змін до Ухвали - виправлення помилки в Ухвалі чи в інший законний процесуальний спосіб, обраний ліквідатором Загрією Р.О.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Заявлений ліквідатором спір спрямований на повернення до ліквідаційної маси коштів, які належали боржнику, а отже, безпосередньо впливає на її розмір та підлягає вирішенню саме в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль”.
Згідно зі статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Як вже зазначено вище, вимоги ПП “Піранья” у розмірі 388 018, 00 грн. основного боргу віднесені до четвертої черги задоволення Ухвалою від 16.02.2021 і виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто мають конкурсний характер.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань. Згідно з частиною 2 цієї статті мораторій вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду; ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
Частинами 3, 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; 2) забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; 3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; 4) зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; 5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п’ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.
Згідно ч. 8 ст. 41 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Судом установлено, що ухвалою від 11.06.2020 одночасно з відкриттям провадження у справі № 908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Провадження у справі станом на дату розгляду цього позову не припинене (постановою суду від 05.03.2024 відкрито ліквідаційну процедуру); жодних законних підстав для непоширення мораторію на вимоги Приватного підприємства “Піранья” у справі не встановлено.
Незважаючи на пряму заборону, встановлену законом, у період після 11.06.2020 (а саме 06.08.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю “Грааль” перерахувало на користь Приватного підприємства “Піранья” грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн. на погашення кредиторської заборгованості, що виникла до дня введення мораторію.
Зазначені обставини підтверджуються наданим ліквідатором платіжним дорученням № 6 від 06.08.2020 з відміткою банку про проведення платежу та первинними бухгалтерськими документами; ці обставини по суті не спростовуються відповідачем та визнаються судом установленими.
Доводи відповідача про добровільний характер перерахування 50 000, 00 грн. суд до уваги не бере, оскільки приписи частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мають імперативний характер і прямо забороняють виконання боржником грошових зобов’язань, які виникли до дня введення мораторію, незалежно від наявності чи відсутності з боку кредитора заходів примусового стягнення.
Виконання боржником грошового зобов’язання, термін виконання якого настав до дня введення мораторію, в період дії мораторію прямо суперечить імперативним приписам частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства та порушує принцип рівності кредиторів (pari passu), закріплений у статтях 45 - 47, 64 цього Кодексу, оскільки призводить до переважного задоволення вимог одного конкурсного кредитора за рахунок зменшення ліквідаційної маси боржника на шкоду інтересам решти кредиторів, чиї вимоги визнані судом.
Доводи відповідача про необхідність обрання позивачем іншого способу захисту - через апеляційне оскарження Ухвали від 16.02.2021 або заяву про виправлення помилки в ній суд відхиляє.
Спірні правовідносини стосуються не реєстру визнаних кредиторських вимог, а повернення до ліквідаційної маси коштів, безпідставно отриманих відповідачем поза процедурою банкрутства.
Такий спір згідно з частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає розгляду саме в межах справи про банкрутство в позовному провадженні.
Той факт, що арбітражний керуючий тривалий час не виявляв спірне перерахування і відображав у звітах кредиторські вимоги ПП “Піранья” у первісному розмірі, не легалізує саме перерахування та не позбавляє ліквідатора права на пред’явлення позову в межах строків, передбачених законом.
Перерахування ТОВ “Грааль” на користь ПП “Піранья” 50 000, 00 грн. у період дії мораторію зменшило обсяг майна боржника, з якого можуть бути задоволені вимоги інших конкурсних кредиторів (зокрема Комунального підприємства “Водоканал”, Концерну “Міські теплові мережі”, Баранова С.В.), і тим самим завдало їм збитків у відповідній сумі.
Згідно ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав, зокрема, боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з частиною 3 цієї статті положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та поширюються на вимоги про повернення виконаного однією зі сторін у зобов’язанні.
Оскільки грошові кошти у розмірі 50 000, 00 грн. отримані Приватним підприємством “Піранья” від боржника в період дії мораторію за наявності прямої законодавчої заборони такого виконання, правова підстава для їх утримання у відповідача відсутня, а одержані кошти підлягають поверненню до ліквідаційної маси боржника як такі, що набуті без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 ЦК України.
Доказів повернення спірних коштів до конкурсної маси Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль”, як і доказів існування інших правових підстав для їх утримання Приватним підприємством “Піранья” (наприклад, наявність зустрічних поточних зобов’язань боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство) матеріали справи не містять.
Суд враховує також, що Договір про відступлення права вимоги укладений 22.05.2023 між Приватним підприємством “Піранья” та Барановим Сергієм Васильовичем стосувався частини конкурсних вимог ПП “Піранья” у розмірі 50 000, 00 грн., які залишалися невиконаними і не охоплювалися спірним перерахуванням; зазначений договір не легалізує отримання відповідачем 50 000, 00 грн. від боржника поза процедурою банкрутства та не впливає на правову природу безпідставно отриманих коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Примусове виконання обов’язку в натурі є одним зі способів захисту, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, який і обрано позивачем як адекватний характеру порушеного права.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб; подає до господарського суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника. Заявлені ліквідатором вимоги повністю узгоджуються з покладеним на нього законом обов’язком сформувати ліквідаційну масу боржника та забезпечити максимально повне задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Дослідивши надані ліквідатором докази в їх сукупності, оцінивши доводи відповідача та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про доведеність обставин, на які посилається ліквідатор, та про обґрунтованість заявлених ним вимог.
За викладених обставин, з огляду на установлене судом порушення з боку відповідача імперативних приписів статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відсутність правових підстав для утримання спірних коштів та необхідність відновлення майнового стану боржника для забезпечення інтересів усіх його кредиторів, заявлений ліквідатором позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Згідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 238, 240, 241, 254, 256-257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства “Піранья” (вул. Фортечна, буд. 53, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 36969393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 32119653) суму 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати сторонам (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2026.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” по справі № 908/713/20 (908/374/26).
_03_03.png)
