Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги КУ “Водноспортивний комплекс” Мелітопольської міської ради Запорізької області про ухвалення рішення у справі № 908/1181/25!!!
номер провадження справи 34/69/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2026 Справа № 908/1181/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., за участю секретаря судового засідання Концур Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/1181/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676 (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до відповідача: Комунальної установи “Водноспортивний комплекс” Мелітопольської міської ради Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи 43749581 (пр. Соборний, буд. 8, м. Запоріжжя, 69106)
про стягнення 712 772 грн 14 коп.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Кемінь В.В., адвокат, свідоцтво № 21/1175 від 27.06.2017, довіреність № 151 від 30.12.2025 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Шостак Дмитро Юрійович (в режимі відеоконференції) - адвокат, свідоцтво ЗР № 21/1175 від 27.06.2017, довіреність № 96 від 26.08.2024
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області 29.04.2025 через систему “Електронний суд” звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” про стягнення з Комунальної установи “Водноспортивний комплекс” Мелітопольської міської ради Запорізької області 712 772 грн 14 коп., в тому числі:
- основний борг у сумі 428 321,29 грн;
- пеню у сумі 100 895,92 грн;
- три проценти річних у сумі 37 397,35грн;
- інфляційні втрати у сумі 146 157,58 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за Договором постачання природного газу від 29.11.2021 №07-1187/21-БО-Т. На виконання умов зазначеного Договору, Позивач, у період грудень 2021 - лютий 2022 року, квітень 2022р – липень 2022 року, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 912 519,03 грн. У свою чергу, за поставлений газ Відповідач здійснював оплату лише частково на суму 484 197,74грн., а відтак не виконав у повному обсязі зобов’язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Отже, сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 428 321,29 грн. За порушення грошових зобов’язань відповідачеві нараховано пеню у сумі 100 895,92 грн; три проценти річних у сумі 37 397,35грн; інфляційні втрати у сумі 146 157,58 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 справу № 908/1181/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 у справі № 908/1181/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
Ухвалу суду отримано сторонами в електронному кабінеті 01.05.2025.
Від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло.
30.06.2025 справу ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.
21.07.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про вступ як представника.
В судовому засіданні 21.07.2025, за заявою сторін, здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/1181/25. Суд оголосив склад суду.
Суд з’ясував про відводи. Відводів не заявлено.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 908/1162/23.
Ухвалою Господарського суду від 19.11.2025 зупинено провадження у справі № 908/1181/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
20.02.2026 поновлено провадження у дані справі, судове засідання призначено на 18.03.2026 о 10 год. 20 хв.
В судовому засіданні 18.03.2026 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/1181/25. Суд оголосив склад суду.
06.03.2026 від представника позивача через підсистему “Електронний суд” надійшли письмові пояснення.
У підготовчому засіданні представник позивача підтримав надані пояснення, просив врахувати при прийнятті рішення по справі.
У судовому засіданні представник відповідача повідомив, що ознайомлений із поясненнями позивача, просив продовжити строк підготовного провадження на 30 днів, надати час для підготовки пояснень.
Ухвалою суд від 18.03.2026 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, відкладено підготовче засідання по справі на 15.04.2026 о 10 год. 40 хв.
В судовому засіданні 15.04.2026 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання, оголосив склад суду.
Відповідач з власних технічних причин не приєднався до відеоконференції.
У судовому засіданні представник позивача повідомив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що станом на 15.04.2026 всі наявні докази були подані до матеріалів справи та клопотання процесуального характеру відсутні.
За наслідками судового засідання, суд, запитавши думку представника позивача, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 13.05.2026 о 11 год. 00 хв.
В судовому засіданні 13.05.2026 здійснювалась фіксація за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.
13.05.2026 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частину.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
ВСТАНОВИВ:
29.11.2021 між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Споживач) укладено Договір постачання природного газу (далі – Договір), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов’язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов’язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем для власних потреб.
Згідно із пунктом 4.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом – 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ – 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 554,00 грн.
Пунктами 3.5.-3.5.1 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п’ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості з Відповідача (Споживача) на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” в сумі 484 197,74 грн за грудень 2021 року - лютий 2022 року та квітень 2022 року – липень 2022 року, а також 3 % річних, пені та інфляційних втрат.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
На виконання умов Договору, Позивач, у період грудень 2021 - лютий 2022 року, квітень 2022 року – липень 2022 року, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 912 519,03 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу та даними Інформаційної платформи Оператора ГТС, в тому числі по місяцях: грудень 2021 – 13 339,20 куб.м.; січень 2022 – 15 910,40 куб.м.; лютий 2022 – 10 120,60 куб.м.; квітень 2022 – 9 562,10 куб.м.; травень 2022 – 5 340,90 куб.м.; червень 2022 – 731,20 куб.м.; липень 2022 – 128,0 куб.м.
Пунктами 3.5.2-3.5.4 Договору визначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також – акт), підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п’ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об’єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі «Кодекс ГТС»).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб’єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов’язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 22.08.2024 № ТОВВИХ-24-12982 щодо об’ємів спожитого Відповідачем природного газу за періоди грудень 2021 року - лютий 2022 року, квітень – липень 2022 року (відповідно до даних остаточної алокації).
Відповідачем не було підписано відповідні Акти приймання-передачі природного газу за періоди грудень 2021 - лютий 2022 року, квітень 2022 – липень 2022 року, у зв’язку з цим, враховуються дані Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в Договорі.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу – до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
У свою чергу, за поставлений газ Відповідач здійснював оплату лише частково на суму 484 197,74 грн, а відтак не виконав у повному обсязі зобов’язання у визначений Договором строк.
В той же час, 24 лютого 2022 року Російська Федерація, порушивши всі норми міжнародного права, почала військове вторгнення на територію незалежної європейської держави - Україна, зокрема, внаслідок чого військовослужбовцями загарбницької армії Російської Федерації було тимчасово окуповано місто Енергодар Запорізької області.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року» в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Мелітопольська міська територіальна громада Приазовська селищна територіальна громада (UA23080070000068953), до якої входить м. Мелітополь є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 25.02.22.
У постанові від 03.10.2025 по справі № 908/1162/23 об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийшла до таких висновків:
«7.26. Враховуючи викладене, об`єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
7.27. З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, об`єднана палата не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
7.28. Об`єднана палата, з врахуванням висновків викладених в пунктах 7.3 - 7.26 цієї постанови, вважає, що підставою для відмови в позову у цій справі, враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
7.29. Водночас Верховний Суд зауважує, що помилкове посилання суду апеляційної інстанції про неможливість відслідкувати, яка саме електрична енергія поставлялася на тимчасово окуповану територію з посиланням на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23, не надання позивачем достатніх доказів про поставку ним електричної енергії на тимчасово окуповану територію як одну з підстав для відмови в позові не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки хоча спочатку апеляційний суд вказав про ці обставини як підставу про відмову в позові, проте в підсумку мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить обґрунтування про неможливість передання електроенергії на тимчасово окуповані території, що узгоджується з правовими висновками об`єднаної палати висловленими в цій постанові».
Отже, згідно з ч. 2 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові по справі №910/9680/23 від 08.03.2024 дійшов таких висновків:
“Відповідно до частини другої статті 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
Таким чином, позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу. При цьому всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов’язаних з їх недійсністю). Подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року».
За таких підстав, суди дійшли висновку про те, що, враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов’язання їх сплачувати, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.”
В даному випадку, щодо нікчемності правочину вирішальними є не тільки сторони спору, а і предмет правочину переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач.
Отже, з 25 лютого 2022 року позивач не мав права поставляти природний газ на окуповану територію місця розташування відповідача – м. Мелітополь Запорізької області, а відповідач оплачувати його.
Суд звертає увагу, що в лютому 2022 року фактичне постачання природного газу відбулось в період з 01.02.22 по 24.02.22, тобто до окупації м. Мелітополь, що підтверджується алокацією щодобового споживання газу за період з 01.02.22 по 28.02.22, доданої до пояснень позивача від 06.03.26.
Отже, позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 167 536 грн 37 коп. підлягають задоволенню за січень 2022 року та за період з 01.02.22 по 24.02.22, оскільки позивачем обґрунтовано і доведено щодобовий розмір (обсягу і вартість) поставленого газу в лютому 2022 року.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Відповідач зобов’язується сплатити Позивачу 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За період з 16.04.22 по 15.10.22 пеню в сумі 35 389 грн 19 коп. позивачем розраховано вірно.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За період з 16.04.22 по 16.04.25 3 % річних в розмірі 15 092 грн 05 коп. на суму 167 536 грн 37 коп., і втрати від інфляції за період травень 2022 року – березень 2025 року в сумі 65 519 грн 42 коп., позивачем розраховано також правильно.
Стосовно особливостей державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України, то вони стосуються усього періоду окупації, що слід враховувати при застосуванні правила незворотності дії в часі нормативно-правового акта.
У постанові Верховного Суду від 19.03.26 у справі № 905/238/23 зазначено такі висновки:
«89. Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022, цей Закон має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України.
Проєктом Закону пропонується визначити тимчасово окуповану територію, врегулювати правові відносини щодо правового режиму тимчасово окупованої території, діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування на цій території, обмежень свободи пересування, гарантій права власності на нерухоме майно, обмежень (заборони) економічної діяльності на тимчасово окупованій території, встановити відповідальність за діяльність, яка є колабораційною.
Окупація є об’єктивним фактом, що триває у часі і правовий режим окупації не залежить від дати ухвалення конкретних рішень урядом, а статус територій як «тимчасово окупованих» є триваючим станом.
Україна вживає всіх заходів для захисту суверенітету протягом усього періоду окупації, а державна політика базується на тому, що суверенітет України над тимчасово окупованими територіями не переривався, тому закони можуть мати ретроспективну спрямованість, щоб урегулювати правовідносини, які виникли під час окупації.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 20.05.2026.
Суддя А.О. Науменко
_03_03.png)
