До уваги Распопова Сергія Вікторовича по справі №908/778/26 (суддя Федько О.А.)

29 травня 2026, 12:49

До уваги Распопова Сергія Вікторовича по справі №908/778/26 (суддя Федько О.А.)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 Справа № 908/778/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/778/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»

до відповідача: Распопова Сергія Вікторовича

про стягнення грошової суми.

Процесуальні дії по справі.

30.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №951/08-07/26 (документ сформований в системі Електронний суд 27.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до відповідача: Распопова Сергія Вікторовича про стягнення суми 248 090,50 грн, яка складається з: 215 024,58 грн – заборгованість за тілом кредиту та 33065,92 грн – заборгованості по процентам.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 30.03.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/778/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/778/26, присвоєно справі номер провадження 6/35/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/3307/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Її копію відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу – ТОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІКС.

Ухвала суду від 03.04.2026 про відкриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача була направлена останньому на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (70202, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Набережна, буд. 105). 23.04.2026 ухвала була повернута підприємством поштового зв’язку до господарського суду без вручення адресату (відповідачу) з відміткою: «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Додатково ухвала суду від 03.04.2026 опублікована на офіційному вебсайті судової влади України 28.04.2026.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Отже судом вжиті всі передбачені процесуальним законом заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у даній справі.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 03.05.2026 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об’єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 29.05.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що 09.07.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та Фізична особа-підприємець Распоповим Сергієм Вікторовичем укладено Кредитний договір №011/11175/01150535, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 250 000,00 грн, а Позичальник зобов’язався погасити Кредитну заборгованість, сплатити Проценти (20,35%), а також виконати інші зобов’язання, визначені Договором, у строки, передбачені Договором. Кошти було отримано у передбачений Кредитним договором спосіб – шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника ФОП Распопова С.В. UA793808050000000026005344576, зазначений в договорі.

Позивач доводить, що в порушення умов Кредитного договору кредитні кошти у встановлений договором строк позичальником не повернуті, станом на 29.07.2025 заборгованість становить 248 090,50 грн, що складається зі заборгованості по тілу кредиту – 215 024,58 грн (в тому числі прострочена 83 045,26 грн) та процентів – 33 065,92 грн ( в тому числі прострочена заборгованість 30 668,25 грн).

24.07.2025 між АТ «Райффайзен Банк» та позивачем укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-79, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором №011/11175/01150535 від 09.07.2021, укладеного між АТ «Райффайзен Банк» та ФОП Распоповим С.В. перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до Реєстру Боржників від 29.07.2025 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ФОП Распопова С.В. за Кредитним договором №011/11175/01150535 від 09.07.2021 в сумі 248 090,50 грн, з яких: 215 024,58 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 33 065,92 грн – сума заборгованості за відсотками.

У зв’язку з невиконанням Позичальником зобов’язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

09 липня 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (Банк, Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Распоповим Сергієм Вікторовичем (Позичальник) укладено Кредитний договір №011/11175/01150535 (Кредитний договір, Договір), відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику кредитні кошти в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 250 000,00 грн, а Позичальник зобов'язався використовувати кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити Проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором (п.1.1. Кредитного договору).

За умовами п. 1.3 Кредитного договору кінцевий термін погашення Кредиту – 09.07.2024, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 Договору (останній день строку користування Кредитом, до закінчення якого Позичальник зобов’язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

Кредит надається Позичальнику на розвиток бізнесу, а саме: фінансування витрат, пов’язаних з веденням господарської діяльності Позичальника за винятком надання або повернення фінансової допомоги (п. 1.4 Кредитного договору).

Пунктом 2.1. Кредитного договору встановлено, що протягом строку фактичного користування Кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 Договору включно Позичальник зобов’язаний щомісяця сплачувати Кредитору проценти, сума яких розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 20,35% річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.

За змістом п. 2.2 Кредитного договору, у випадку неповернення Кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, Позичальник зобов’язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 20,35% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

Нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за Кредитом / простроченої заборгованості за Договором протягом всього строку користування Кредитом / наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (транш) та не враховується день погашення кредиту / простроченої заборгованості в повному обсязі (п. 2.3 Кредитного договору).

Підпунктами 3.1.3., 3.1.4. п. 3.1. Кредитного договору передбачено, що обов’язковими умовами надання Позичальнику Кредиту або його частини (траншу) є наявність Поточного рахунку та надання Кредитору письмової заяви Позичальника про надання Кредиту (траншу) за формою, встановленою Кредитором (із зазначенням цільового використання, не пізніше Кінцевого терміну надання Кредиту та за умови, що сума запитаного кредиту, зазначена в заяві, не перевищує розмір невикористаного Ліміту.

За умовами п. 5.3 Кредитного договору Позичальник зобов’язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця 09 числа, та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі.

При цьому, у разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені п. 2.2 договору, нараховуються та сплачуються Позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за договором в повному обсязі.

Згідно з п. 12.1 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором.

Додатком №1 до кредитного договору є Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів.

АТ «Райффайзен Банк» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надав відповідачеві на підставі заяви клієнта на видачу кредитних коштів вих. №18 від 09.07.2021 кредит у розмірі, встановленому в Договорі – 250000,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку Позичальника.

За розрахунком АТ «Райффайзен Банк», станом на 29.07.2025 за Кредитним договором заборгованість відповідача складає 248 090,50 грн, з яких:

- 215 024,58 грн заборгованість за кредитом, в тому числі 83045,26 грн прострочена заборгованість за кредитом;

- 33065,92 грн заборгованість за відсотками, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 30668,28 грн.

24.07.2025 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-79 (Договір відступлення права вимоги).

Відповідно до умов пунктів 2.1.-2.3. Договору відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі(ах) Боржників (Портфель Заборгованості).

Перелік Кредитних договорів, Боржників, розрахунок сум заборгованості Боржника на дату підписання Договору зазначені в Додатку 1 до Договору (Попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною.

Відступлення Новому кредитору зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) Прав вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників, складених за формою, наведеною в Додатку №2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр(и) Боржників підписується(ються) Сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників.

Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах та Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення.

Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.

Загальний розмір Прав Вимоги, що відступається, згідно Попереднього реєстру боржників становить 58 660 764,97 грн, з яких: 58 394 052,86 грн - заборгованість за основною сумою боргу та відсотками, 266 712,11 грн пеня.

Остаточний Розмір Прав Вимоги, що відступається згідно умов даного Договору визначається на дату відступлення Прав Вимоги та зазначається в Реєстрі Боржників.

Пунктами 2.6.-2.7. Договору відступлення права вимоги визначено, що відступлення Прав Вимоги за Договором здійснюється без згоди Боржників за Кредитними договорами та/або Поручителів за Договорами забезпечення. Протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором АТ «Райффайзен Банк» здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення позивачеві Прав Вимоги згідно діючого законодавства України.

Згідно з п. 2.8. Договору відступлення права вимоги у зв'язку з відступленням Прав Вимоги, в Дату відступлення Прав Вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора за Договорами забезпечення, що наведені в Додатку № 6 до Договору.

Згідно з п. 5.5 Договору відступлення права вимоги, з дати відступлення права вимоги Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов`язані із подальшим стягненням заборгованості за Кредитними договорами та зверненням стягнення за Договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення - судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із прав вимоги та звернення стягнення за Договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України.

14.01.2026 у зв’язку із технічними помилками, що були допущені в Реєстрах боржників від 25.07.2025, 28.07.2025, 29.07.2025 при відступленні Прав Вимоги за кредитами згідно з Договором, Сторони вирішили внести зміни (уточнення) до Реєстрів боржників від 25.07.2025, 28.07.2025, 29.07.2025 (Додатки до Договору), виклавши в редакції, наведеній в Додатках 1, 2, 3 до Додаткової Угоди №2 від 14.01.2026 до Договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24.07.2025.

За платіжною інструкцією № 72 від 24.07.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» перераховано на рахунок АТ «Райффайзен Банк» суму 5 145 913,52 грн плати за відступлення права вимоги згідно Договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025.

Відповідно до наданої позивачем копії Витягу з Реєстру боржників у редакції Додатку 3 до додаткової угоди №2 від 14.01.2026 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025, Первісним кредитором відступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до Распопова Сергія Вікторовича за Кредитним договором №011/11175/01150535 від 09.07.2021 на суму основного боргу по кредиту в розмірі 215 024,58 грн та 33 065,92 грн суму заборгованості за процентами.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості ФОП Распопова С.В. по Кредитному договору №011/11175/01150535 від 09.07.2021 станом на 29.07.2025, який виконаний АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Позивач 12.03.2026 на номер +380990042830, який був зазначений відповідачем в Анкеті-заяві на отримання кредиту, надіслав підписану електронним підписом досудову вимогу вих. №010598078 від 12.03.2026 щодо дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором №011/11175/01150535 від 09.07.2021.

13.03.2026 зазначена досудова вимога була направлена відповідачу засобами поштового зв’язку, якою позивач вимагав у боржника достроково у десятиденний термін з моменту отримання даної вимоги сплатити заборгованість за кредитним договором №011/11175/01150535 від 09.07.2021 в загальному розмірі 248 090,50 грн.

Зазначена вимога була повернута підприємством поштового зв’язку позивачу без вручення адресату (відповідачу) з відміткою: «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, що стало підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Кредитним договором №011/11175/01150535 від 09.07.2021 та Договором відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Тобто відступлення права вимоги є правочином, на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов`язання, тобто сукупність прав та обов`язків його сторін, залишається незмінним.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24.07.2025 Первісний кредитор – АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступив Новому кредитору – ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» право грошової вимоги до позичальника – Фізичної особи-підприємця Распопова Сергія Вікторовича» за Кредитним договором №011/11175/01150535 від 09.07.2021.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 у справі № 667/11010/14-ц зазначив, якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Відтак, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» має право вимагати від відповідача виконання зобов’язань за укладеним з АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» Кредитним договором №011/11175/01150535 від 09.07.2021.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що Банком було надано Позичальнику, а відповідачем-отримано кредитні кошти у передбачений Кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку відповідача за загальний період з 09.07.2021 по 08.07.2022. Отже позивач - АТ «Райффайзен Банк» як Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав у повному обсязі.

Проте, як вбачається з наданих позивачем до позову банківських виписок по рахунку ФОП Распопова С.В., відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, здійснив погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами частково, у зв`язку з чим станом на 29.07.2025 у відповідача існує заборгованість за кредитом в розмірі 215 024,58 грн.

Оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 215 024,58 грн станом на час прийняття судом рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 215 024,58 грн заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував, доказів погашення 215 024,58 грн заборгованості за кредитом не надав, а тому позивач мав підстави для звернення до суду за захистом своїх прав.

Доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу або попередньому кредитору заявленої до стягнення суми боргу відповідач не надав.

Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Частина 2 статті 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Банківський кредит – будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»).

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як установлено судом, у пункті 1.3 Кредитного договору сторони передбачили кінцевий термін погашення Кредиту – 09.07.2024, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 Договору (останній день строку користування Кредитом, до закінчення якого Позичальник зобов’язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

Додаткових угод до кредитного договору, якими сторони змінили б кінцевий строк повернення кредитних коштів шляхом його продовження до 09.07.2026, як зазначено у витязі з реєстру боржників у редакції додатку 3 до додаткової угоди №2 від 14.01.2026 до договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24.07.2025, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, кінцевим терміном погашення кредиту за кредитним договором від 09.07.2021 №011/11175/01150535 є 09.07.2024.

За умовами п.п. 2.1, 2.2 договору Позичальник зобов’язаний щомісяця сплачувати Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 20,35% річних. У випадку неповернення Кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, Позичальник зобов’язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 20,35% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

Відповідно до розрахунку позивача, який надано до позовної заяви, до стягнення з відповідача заявлені проценти за користування кредитними коштами в загальній сумі 33065,92 грн, які нараховані за період користування кредитними коштами з 09.11.2024 по 29.07.2025. Відсотки за ставкою 20,35% нараховувались за період з 09.07.2021 по 13.10.2022, які згідно з наданим розрахунком були погашені відповідачем; у період з 14.10.2022 по 25.10.2024 процентна ставка за користування кредитними коштами становила – 0,00%, починаючи з 26.10.2024 по 29.07.2025 застосовувалась процентна ставка в розмірі 20,35%.

З наведеного розрахунку вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами, які нараховані за період з 26.10.2024 по 29.07.2025, тобто поза межами строку кредитування.

У зв’язку з зазначеним, суд не вбачає підстав для стягнення нарахованих позивачем процентів за користування кредитом за період з 26.10.2024 по 29.07.2025 поза межами строку кредитування.

Так, згідно з усталеної практикою Великої Палати Верховного Суду, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 наведено висновки, за якими припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Твердження сторони про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння стороною правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У справі, що розглядається, заборгованість за процентами за користування кредитом заявлена до стягнення за період з 26.10.2024 по 29.07.2025 у сумі 33065,92 грн, на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, тобто за період після закінчення строку кредитування, а отже вказані вимоги є неправомірними.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення з відповідача 33065,92 грн процентів за користування кредитом є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом належними та допустимими доказами не спростував, доказів належного виконання зобов’язань за кредитним договором суду не надав, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. В частині вимог про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 33065,92 грн суд відмовляє.

Таким чином, позов задовольняється судом частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2580,30 грн. В іншій частині судові витрати за сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Распопова Сергія Вікторовича (13.08.1987 р.н., 70202, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Набережна, буд. 105; РНКОПП 3200106912) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № UA303395000000026500000127001 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Кредитним договором № 011/11175/01150535 від 9 липня 2021р. в розмірі 215 024,58 грн (двісті п'ятнадцять тисяч двадцять чотири гривні 58 коп.) та 2580,30 грн (дві тисячі п’ятсот вісімдесят гривень 30 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано -29.05.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько