До відома Чулакова Олександра Анатолійовича та СБК “Злагода” (72446, Запорізька область, Приазовський район, с. Дунаївка, вул. Шевченка, буд. 22-В) про винесення рішення у справі № 908/681/26

04 червня 2026, 12:57

номер провадження справи 17/48/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 справа № 908/681/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/681/26

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”, 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2

до відповідача: Чулакова Олександра Анатолійовича, 72446, Запорізька область, Приазовський район, с. Дунаївка, вул. Шевченка, буд. 22-В

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: сільськогосподарський багатофункціональний кооператив “Злагода”, 72446, Запорізька область, Приазовський район, с. Дунаївка, вул. Шевченка, буд. 22-В

про стягнення 169 102,81 грн

У засіданні приймали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

19.03.26 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла позовна заява за вих. № 008827043 товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (далі ТОВ “ФК “ЄАПБ”) з вимогами до Чулакова Олександра Анатолійовича (надалі Чулаков О.А.) за участі сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу “Злагода” (далі СБК “Злагода”, третя особа) про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту від 27.02.20 № 015/11190/827515 у розмірі 169 102,81 грн, а саме: 125 123,84 грн заборгованість за основною сумою боргу та 43 978,97 грн заборгованості за відсотками.

Крім того, позивач просить суд залучити до участі у справі сільськогосподарський багатофункціональний кооператив “Злагода” (72446, Запорізька область, Приазовський район, с. Дунаївка, вул. Шевченка, буд. 22-В, код ЄДРПОУ 30802022) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки СБК “Злагода” є Позичальником за договором про надання овердрафту від 27.02.20 № 015/11190/827515.

Ухвалою від 24.03.26 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/681/26. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі № 908/681/26, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - сільськогосподарський багатофункціональний кооператив “Злагода” (72446, Запорізька область, Приазовський район, с. Дунаївка, вул. Шевченка, буд. 22-В, код ЄДРПОУ 30802022). Судове засідання призначено на 21.04.26 об 11 год. 30 хв.

Представники учасників справи в судове засідання 21.04.26 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою від 21.04.26 судом відкладено розгляд справи № 908/681/26 на 05.05.26 о 12 год. 20 хв. Явку в судове засідання уповноважених представників учасників справи визнано обов’язковою.

Ухвалою від 05.05.26 судом відкладено розгляд справи № 908/681/26 на 26.05.26 о 10 год. 20 хв. Явку в судове засідання уповноважених представників учасників справи визнано обов’язковою.

Представники учасників справи в судове засідання 26.05.26 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

В засіданні 26.05.26, на підставі ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення без оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Позивач, (його представник (ки) в судові засідання жодного разу не з’явився (лись), про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що 27.02.20 між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та СБК “Злагода” (третя особа) укладено договір про надання овердрафту № 015/11190/827515, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику протягом Строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах Поточного ліміту, а Позичальник зобов’язався використовувати Овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.9. Договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити Овердрафт/ Кредитну заборгованість, сплатити Проценти (18 %) та комісії, а також виконати інші зобов’язання, визначені Договором, у строки, передбачені Договором, але не пізніше дати закінчення строку Овердрафту – 26.02.23. Максимальний ліміт за Договором про надання овердрафту складає 600 000,00 грн, у межах якого встановлюється Поточний ліміт в сумі 200 000,00 грн. Кошти було отримано СБК “Злагода” у передбачений договором спосіб. В забезпечення виконання зобов’язань за договором про надання овердрафту 27.02.20 між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та Чулаковим Олександром Анатолійовичем було укладено договір поруки № 015/11190/827515/П, предметом якого є надання поруки за виконання зобов’язання СБК “Злагода” за договором про надання овердрафту № 015/11190/827515 від 27.02.20. В порушення умов договору надання овердрафту кредитні кошти у встановлений договором строк позичальником та поручителем не повернуті, станом на 27.11.25 заборгованість становить 169 102,81 грн, що складається зі заборгованості по тілу кредиту у розмірі 125 123,84 грн та процентів у розмірі 43 978,97 грн. 24.07.24 між АТ “Райффайзен Банк” та позивачем укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72, за умовами якого право грошової вимоги за договором про надання овердрафту № 015/11190/827515 від 27.02.20, укладеного між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та СБК “Злагода” перейшло до ТОВ “ФК “ЄАПБ”. Відповідно до Реєстру Боржників від 30.07.24 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.24 ТОВ “ФК “ЄАПБ” набуло права грошової вимоги до СБК “Злагода” за договором № 015/11190/827515 від 27.02.20 в сумі 169 102,81 грн, з яких: 125 123,84 грн заборгованість за основною сумою боргу та 43 978,97 грн - заборгованість за відсотками. А тому, як наслідок, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання овердрафту від 27.02.20 № 015/11190/827515 у розмірі 169 102,81 грн, з яких: 125 123,84 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 43 978,97 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідач та третя особа (їх представники) в судові засідання жодного разу не з’явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином відповідно до законодавства. Про причини такої неявки суд не повідомили. Відзиви на позов, або будь-які заперечення від відповідача та третьої особи до суду не надходило.

Відповідач та третя особа зареєстрованих електронних кабінетів не мають.

Місцезнаходженням відповідача та третьої особи є: Запорізька область, Приазовський район, с. Дунаївка, вул. Шевченка, буд. 22-В, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ “Укрпошта”. У зв’язку із вказаним відповідач та третя особа повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення вищенаведених ухвал суду на сайті Господарського суду Запорізької області.

Згідно з ч. 1 ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 20 днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 10 днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач та третя особа мали право та можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача та третьої особи через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, судом враховано, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “…Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов’язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. …”.

Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “… Якщо цим Кодексом передбачено обов’язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи (відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу) зобов’язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов’язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов’язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. …”.

Частиною 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” вищезазначеного Закону встановлено, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.

З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов’язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатись в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.99).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.05 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому визнає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача та третьої особи до суду не надходило.

Наявні матеріали справи № 908/681/26 дозволяють розглянути справу по суті спору.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Крім того, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на певній частині території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони та третя особа по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.20 між акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” (Кредитор) та сільськогосподарським багатофункціональним кооперативом “Злагода” (Позичальник) укладено договір про надання овердрафту № 015/11190/827515 (Договір).

Відповідно до умов договору Кредитор надає Позичальнику протягом Строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах Поточного ліміту, а Позичальник зобов’язався використовувати Овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.9. Договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити Овердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити Проценти та комісії, а також виконати інші зобов’язання, визначені Договором, у строки, передбачені Договором, але не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту (п. п. 1.1.-1.2. Договору).

Максимальний ліміт за Договором про надання овердрафту складає 600 000,00 грн, у межах якого встановлюється Поточний ліміт. На дату укладення Договору Поточний ліміт складає 200 000,00 грн. Поточний ліміт за Договором не може перевищувати 70 % від середньомісячних надходжень за останні три календарні місяці на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора. При цьому розрахунок середньомісячних надходжень здійснюється відповідно до пункту 2.4. Договору. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 2 Договору (п. п. 1.3.-1.4. Договору).

За визначенням п. 1.7. Договору строк Овердрафту: з дати виконання Позичальником умов, передбачених п. 2.1. Договору, по Дату закінчення Строку Овердрафту (включно).

За розділом договору “Визначення термінів” дата закінчення строку доступності Овердрафту – 26.02.23 включно або інший календарний день, що передує даті закінчення строку овердрафту.

Відповідно до п. п. 5.1.-5.2. Договору, протягом Строку Овердрафту Позичальник зобов’язаний здійснювати погашення Овердрафту не пізніше останнього дня Максимального строку Безперервного дебетового сальдо та не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше. Якщо останній календарний день Максимального строку Безперервного дебетового сальдо не є Банківським днем, то для погашення такого Дебетового сальдо Позичальник має забезпечити наявність грошових коштів на Поточному рахунку на кінець останнього Банківського дня, що передує останньому календарному дню Максимального строку Безперервного дебетового сальдо. Якщо Дата закінчення Строку Овердрафту не є Банківським днем, то для погашення Овердрафту Позичальник зобов’язаний забезпечити наявність грошових коштів на Поточному рахунку для погашення Дебетового сальдо, Процентів та інших платежів, на кінець останнього Банківського дня, що передує Даті закінчення Строку овердрафту. Погашення Овердрафту здійснюється за рахунок коштів, що надходять на Поточний рахунок Позичальника. Повним погашенням Овердрафту вважається відсутність на Поточному рахунку Дебетового сальдо на кінець Банківського дня. Погашення Кредитної заборгованості здійснюється за рахунок будь-яких коштів Позичальника.

За розділом договору “Визначення термінів” дата закінчення Строку Овердрафту – 27.02.23, або інший день (календарна дата), до закінчення якого Позичальник зобов’язаний здійснити повне погашення заборгованості за Договором (погашення Овердрафту/Кредитної заборгованості, сплату процентів за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю, комісій, пені та інших передбачених Договором платежів, в тому числі відшкодування витрат та збитків Кредитора, пов’язаних з неналежним виконанням Позичальником умов договору та/або Договорів забезпечення).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що проценти за користування Овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 18 % річних.

З дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2. та 8.3. (крім підпункту 8.3.4.) Договору, проценти за користування Кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору, нарахування процентів здійснюється виходячи з зазначених у договорі розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість Позичальника за Овердрафтом/ Кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості.

Згідно із п. п. 4.7.-4.8. Договору, при розрахунку Процентів враховується день виникнення Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості та не враховується останній день наявності Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості. Позичальник зобов’язаний сплачувати Проценти щомісяця в Дату сплати Процентів, та остаточно, при погашенні Овердрафту/Кредитної заборгованості з дотриманням порядку, передбаченого пунктом 4.12. Договору, та з врахуванням наступних періодів:

- у першому календарному місяці користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю - за період з дня надання Овердрафту/ виникнення Кредитної заборгованості по день, що передує календарному дню Дати сплати процентів;

- в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня Дати сплати процентів попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню Дати сплати процентів;

- в останній календарний місяць - за період з календарного дня Дати сплати Процентів попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення Овердрафту/Кредитної заборгованості.

За приписами п. 4.12. Договору, для сплати Процентів Позичальник зобов’язується на кінець останнього Банківського дня, що передує Даті сплати Процентів, підтримувати залишок коштів на Поточному рахунку або наявність невикористаної частини Поточного ліміту в сумі, достатній для сплати Процентів. Якщо календарний день Дати сплати Процентів у поточному місяці відсутній, Позичальник зобов’язаний забезпечити наявність коштів на Поточному рахунку або наявність невикористаної частини Ліміту Овердрафту на кінець останнього Банківського дня поточного місяця. При настанні строку сплати Процентів Кредитор здійснює договірне списання суми, належної до сплати Позичальником. У відповідному місяці, з Поточного рахунку, згідно п. 5.3. Договору. При відсутності коштів на Поточному рахунку протягом Строку доступності Овердрафту Кредитор здійснює договірне списання коштів за рахунок невикористаного Поточного ліміту. У разі відсутності коштів на Поточному рахунку та/або невикористаного Поточного ліміту, Позичальник є таким, що прострочив виконання своїх зобов’язань за Договором по сплаті Процентів.

Відповідно до п. 8.1. Договору, у разі настання обставин дефолту Кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів вжити один або декілька таких заходів: 8.1.1. скасувати Максимальний та Поточний ліміт або встановити розміри всіх або окремих лімітів в розмірі фактичної заборгованості Позичальника; 8.1.2. вимагати дострокового повного/ часткового погашення заборгованості; 8.1.3. вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов`язань Позичальника за Договором.

Пунктом 8.6. Договору сторони визначили, що з дати скасування максимального ліміту та Поточного ліміту Позичальник втрачає право на користування Овердрафтом, заборгованість за Овердрафтом у разі наявності Дебетового сальдо, є Кредитною заборгованістю та переноситься для обліку на рахунок для обліку кредитів, а нараховані проценти за користування Овердрафтом переносяться на відповідні рахунки нарахованих доходів.

Відповідно до п. 12.1. Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав, а саме надав овердрафт/кредит у розмірі встановленому в Договорі.

В забезпечення виконання зобов’язань за договором про надання овердрафту № 015/11190/827515 від 27.02.20 між Банком та Чулаковим Олександром Анатолійовичем (Поручитель) 27.02.20 укладено Договір поруки № 015/11190/827515/П (Договір поруки).

Згідно п. 1.1. Договору поруки, Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов’язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору. Відповідно до п. 1.2. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Забезпечених зобов’язань, у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов’язань.

Пунктом 1.4. Договору поруки передбачено, що без додаткового отримання попередньої згоди Поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення додаткових угод до Договору), підписанням цього Договору Поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до Основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед Кредитором, в тому числі внаслідок:

- збільшення розміру будь-якого з Забезпечених зобов’язань (наприклад, збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь-якого з Забезпечених зобов’язань;

- доповнення Основного договору новим зобов’язанням Позичальника щодо сплати будь-яких платежів на користь Кредитора;

- зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за Кредитними операціями;

- доповнення Основного договору, будь-якими зобов’язаннями Позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення Забезпечених зобов’язань.

Згідно із п. 2.1. Договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов’язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов’язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором. Кредитор набуває право вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпеченими зобов’язаннями.

Поручитель зобов’язується здійснювати виконання порушених Забезпечених зобов’язань протягом 10 банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій Вимозі. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов’язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти Вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Забезпечених зобов’язань (п. 2.2. Договору поруки).

Пунктом 5.5. Договору поруки визначено, що Поручитель надає Кредитору згоду на власний розсуд останнього та без обмеження телефонувати, направляти відомості з питань виконання Договору та/або інших укладених між Поручителем та Кредитором договорів, інші інформаційні, рекламні повідомлення та пропозиції щодо послуг Кредитора, його партнерів за допомогою поштових відправлень, електронних засобів зв’язку, SMS-повідомлень, з використанням мобільного зв’язку або мережі інтернет тощо на поштові адреси, адреси електронної пошти, номери телефонів, що надані Поручителем Кредитору (зазначені в будь-яких документах) або стали відомі Кредитору іншим чином.

Відповідно до п. 7.2. Договору поруки, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлена Договором, за кожним Забезпеченим зобов’язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного Забезпеченого зобов’язання. Порука для відповідного Забезпеченого зобов’язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо Кредитор у межах цього строку пред’явив вимогу до Поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для Забезпечених зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого Забезпеченого зобов’язання.

24.07.24 між акціонерним товариством “Райффайзен Банк” (Первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72 (далі Договір відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 2.1. Договору відступлення права вимоги, на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України, АТ “Райффайзен Банк” передає (відступає) ТОВ “ФК “ЄАПБ” за плату, а ТОВ “ФК “ЄАПБ” приймає належні АТ “Райффайзен Банк” Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі(ах) Боржників (Портфель Заборгованості).

Згідно із п. 2.2. Договору відступлення права вимоги, відступлення до ТОВ “ФК “ЄАПБ” зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) Прав вимоги відбувається за умови виконання ТОВ “ФК “ЄАПБ” п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру (ів) Боржників, складених за формою, наведеною в Додатку № 2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр (и) Боржників підписується (ються) Сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників.

Пунктом 2.3. Договору відступлення права вимоги передбачено, що внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ “ФК “ЄАПБ” заміняє АТ “Райффайзен Банк” у Кредитних договорах та Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог АТ “Райффайзен Банк”, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов’язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення. Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення. Загальний розмір Прав Вимоги, що відступається, згідно Попереднього реєстру боржників становить 206 653 651,08 грн, з яких: 206 615 144,53 грн заборгованість за основною сумою боргу та відсотками та 38 506,55 грн пеня. Остаточний розмір Прав Вимоги, що відступається згідно умов даного договору визначається на Дату відступлення Прав Вимоги та зазначається в Реєстрі Боржників. …

Пунктом 2.6. Договору відступлення права вимоги визначено, що відступлення Прав Вимоги за Договором здійснюється без згоди Боржників за Кредитними договорами та/або Поручителів за Договорами забезпечення.

Пунктом 2.7 Договору відступлення права вимоги визначено, що протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором Первісний кредитор здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення Новому кредитору Прав Вимоги згідно діючого законодавства України.

Згідно із п. 5.5 Договору відступлення права вимоги, з Дати відступлення Права Вимоги Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов’язані із подальшим стягненням заборгованості за Кредитними договорами та зверненням стягнення за Договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення - судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із Прав Вимоги та звернення стягнення за Договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України.

Додатковою угодою від 29.11.24 № 1, у зв’язку із технічними помилками в датах/номерах кредитних договорів та ПІБ боржників, що були допущені в Реєстрах боржників до Договору Відступлення Права Вимоги №114/2-72 від 24.07.24: № 1 від 25.07.24, № 2 від 26.07.24, № 3 від 29.07.24, № 4 від 30.07.24 та Додатку № 6 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.24 перелік договорів поруки, що укладені в простій письмовій формі при відступленні Прав Вимоги за кредитами згідно Договором, Сторони вирішили внести зміни (уточнення) до Реєстрів боржників № 1 від 25.07.24, № 2 від 26.07.24, № 3 від 29.07.24, № 4 від 30.07.24 та Додатку № 6 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.24 перелік договорів поруки, що укладені в простій письмовій формі (Додатків до Договору) виклавши їх в новій редакції наведеній в Додатку 1, 2, 3, 4 та 5 до Додаткової Угоди № 1 від 29.11.24 до Договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.24.

Відповідно до Реєстру Боржників № 4 від 30.07.24 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.24, товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” набуло права грошової вимоги до Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу “Злагода” за договором про надання овердрафту № 015/11190/827515 від 27.02.20 в сумі 169 102,81 грн, з яких: 125 123,84 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 43 978,97 грн сума заборгованості за відсотками.

У відповідності до Додатку № 5 до Додаткової угоди № 1 від 29.11.24 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.24 «Перелік договорів поруки , що укладені в простій письмовій формі», Чулаков Олександр Анатолійович за договором поруки від 27.02.20 № 015/11190/827515/П є поручителем Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу “Злагода” за договором про надання овердрафту № 015/11190/827515 від 27.02.20.

Платіжною інструкцією від 24.07.24 № 372 ТОВ “ФК “ЄАПБ” здійснило оплату АТ “Райффайзен Банк” за відступлення права вимоги згідно договору відступлення права вимоги від 24.07.24 № 114/4-72 у розмірі 9 954 359,21 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.26 у справі № 908/3562/25 позовні вимоги ТОВ “ФК “ЄАПБ” до СБК “Злагода” (відповідач 1) та Чулакова Олександра Анатолійовича (відповідач 2) про стягнення 169 102,81 грн заборгованості за договором про надання овердрафту № 015/11190/827515 від 27.02.20, з яких: 125 123,84 грн заборгованість за основним боргом та 43 978,97 грн заборгованість за відсотками, задоволено частково. Вирішено:

- стягнути з сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу “Злагода” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” заборгованість за договором про надання овердрафту від 27.02.20 № 015/11190/827515 в розмірі 169 102,81 грн, з яких: 125 123,84 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 43 978,97 грн - сума заборгованості за відсотками та 3 028,00 грн судового збору;

- у позові до Чулакова Олександра Анатолійовича відмовлено.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.26 у справі № 908/3562/25 набрало законної сили 26.02.26.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.26 у справі № 908/3562/25 набрало законної сили, таке судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені в ньому факти повторного доведення не потребують.

Враховуючи викладене, Господарський суд Запорізької області у справі № 908/3562/25 визнав доведеним факт наявності заборгованості сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу “Злагода” перед позивачем за договором про надання овердрафту № 015/11190/827515 від 27.02.20 в сумі 169 102,81 грн, з яких: 125 123,84 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 43 978,97 грн сума заборгованості за відсотками.

В мотивувальній частині рішення у справі № 908/3562/25 господарський суд дійшов висновку, що (дослівно):

«…Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

Проте, згідно п 2.1, п. 2.2 Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов’язань Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов’язань в порядку та строки встановлені Кредитним договором. Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпеченими зобов’язаннями. Поручитель зобов’язується здійснити виконання порушених Забезпечених зобов’язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора та в обсязі зазначеному в такій вимозі. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов’язань в розмірі визначеному Кредитором у Вимозі.

Матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів звернення Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” або позивача до відповідача-2 з вимогою про виконання зобов’язань за Кредитним договором замість Позичальника.

Вказані обставини позивачем не спростовані, що свідчить про ненастання строку виконання Поручителем грошового зобов’язання.

При цьому, відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу “Злагода” (ідентифікаційний код юридичної особи 30802022) Чулаков Олександр Анатолійович є одним із засновників та кінцевим бенефіціаром зазначеної юридичної особи.

Суд враховує, що наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким Приазовська селищна територіальна громада, що є місцезнаходженням поручителя, є тимчасово окупованою територією з 24.02.2022.

На тимчасово окупованих територіях не функціонують поштові відділення та відповідно не здійснюється доставляння поштової кореспонденції.

Проте, позивач не був позбавлений можливості реалізувати право на направлення вимоги Поручителю, оскільки п. 5.5 та п. 5.6 Договору поруки передбачають широкі способи комунікації між сторонами, зокрема шляхом поштових відправлень, електронних засобів зв’язку, SMS-повідомлень, з використанням мобільного зв’язку або мережі Інтернет тощо, на поштові адреси, адреси електронної пошти, номери телефонів, що надані Поручителем Кредитору (зазначені в будь-яких документах) або стали відомі Кредитору іншим чином.

За відсутності доказів направлення Кредитором вимоги Поручителю відсутнє прострочення виконання зобов`язання з боку поручителя та підстави вважати, що строк виконання зобов’язання з боку відповідача-2 настав. Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог до відповідача-2.

Оскільки умови Договору були підготовлені банком, тлумачення їх змісту має здійснюватися за правилом proferentem, тобто на користь сторони, яка не формулювала відповідних положень договору. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19. …».

09.02.26 ТОВ “ФК “ЄАПБ” на виконання умов п. 2.2. Договору поруки від 27.02.20 № 015/11190/827515/П, направило Чулакову Олександру Анатолійовичу на застосунок для дзвінків і обміну повідомленнями «Viber» за номером телефону +380971914028 (який вказано в анкеті на отримання кредиту від 20.02.20) досудову вимогу за вих. від 09.02.26 № 008827043, в якій вимагає в 10-ти денний термін з моменту отримання цієї вимоги, погасити заборгованість по кредиту та відсотках в загальному розмірі 169 102,81 грн на користь ТОВ “ФК “ЄАПБ”.

Судом прийнято до уваги, що договір про надання овердрафту від 27.02.20 № 015/11190/827515 та договір поруки від 27.02.20 № 015/11190/827515/П в установленому законом порядку не оспорювались та не визнавались недійсними. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про надання овердрафту № 015/11190/827515 від 27.02.20, договором поруки № 015/11190/827515/П від 27.02.20 та договором відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.24.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Тобто відступлення права вимоги є правочином, на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов`язання, тобто сукупність прав та обов`язків його сторін, залишається незмінним.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору відступлення права вимоги від 24.07.24 № 114/2-72, Первісний кредитор - АТ “Райффайзен Банк” відступив Новому кредитору - ТОВ “ФК “ЄАПБ” право грошової вимоги до позичальника - СБК “Злагода” за договором про надання овердрафту від 27.02.20 № 015/11190/827515 та до поручителя - Чулакова О.А. за договором поруки від 27.02.20 № 015/11190/827515/П.

Відтак, ТОВ “ФК “ЄАПБ” має право вимагати від відповідача виконання зобов’язань за укладеним з АТ “Райффайзен Банк” договором поруки.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На виконання умов договору АТ “Райффайзен Банк” свої зобов`язання за договором про надання овердрафту виконало, а саме надало овердрафт/кредит у розмірі, встановленому в договорі, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку позичальника.

Станом на 30.07.24 за договором про надання овердрафту від 27.02.20 № 015/11190/827515 утворилась заборгованість в сумі 169 102,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 ст. 1057 цього Кодексу.

Приписом абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.18 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.20 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено, що проценти за користування Овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 18 % річних.

- стягнути з сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу “Злагода” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” заборгованість за договором про надання овердрафту від 27.02.20 № 015/11190/827515 в розмірі 169 102,81 грн, з яких: 125 123,84 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 43 978,97 грн сума заборгованості за відсотками та 3 028,00 грн. судового збору;

- у позові до Чулакова Олександра Анатолійовича відмовлено.

Доказів часткового або повного погашення заборгованості (сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами), розмір якої встановлений у рішенні Господарського суду Запорізької області від 02.02.26 у справі № 908/3562/25, суду не надано.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст.554 ЦК України).

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо(ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання. У разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов’язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов’язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов’язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання.

Жодної з підстав для припинення поруки за договором поруки від 27.02.20 № 015/11190/827515/П, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Як вже зазначалось вище судом, за умовами п. 1.2 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Основним договором, у т.ч. при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов'язань.

Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Забезпечених зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, позивач 09.02.26 на виконання п. 2.2 Договору поруки, 27.02.20 № 015/11190/827515/П, направило Чулакову Олександру Анатолійовичу на застосунок для дзвінків і обміну повідомленнями «Viber» за номером телефону +380971914028 (який вказано в анкеті на отримання кредиту від 20.02.20) досудову вимогу за вих. від 09.02.26 № 008827043, в якій вимагає в 10-ти денний термін з моменту отримання цієї вимоги, погасити заборгованість по кредиту та відсотках в загальному розмірі 169 102,81 грн на користь ТОВ “ФК “ЄАПБ”.

Відповідачем контррозрахунку заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та відсотками за користування кредитом, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано. З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 125 123,84 грн та заборгованість по відсоткам в сумі 43 978,97 грн станом на час прийняття судом рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 125 123,84 грн заборгованості за тілом кредиту та 43 978,97 грн заборгованості по відсотках підлягає задоволенню судом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Чулакова Олександра Анатолійовича (72446, Запорізька область, Приазовський район, с. Дунаївка, вул. Шевченка, буд. 22-В, ідентифікаційний номер 3232502974, 02.07.1988 р.н.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014) – суму заборгованості за договором про надання овердрафту від 27.02.20 № 015/11190/827515 у розмірі 169 102,81 грн, з яких: 125 123 (сто двадцять п’ять тисяч сто двадцять три) грн 84 коп. – заборгованість за основним боргом, 43 978 (сорок три тисячі дев’ятсот сімдесят вісім) грн 97 коп. – заборгованість за відсотками та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.06.2026.

Суддя В.Л. Корсун