Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги відповідача по справі № 908/813/26 - Фізичну особу-підприємця Шокареву Людмилу Михайлівну (РНОКПП 2851002143; дата народження 21.01.1978)
номер провадження справи 5/61/26
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.06.2026 Справа № 908/813/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Київська область, 07400; код ЄДРПОУ 35625014)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Шокаревої Людмили Михайлівни (вул. Московська, буд. 16, кв. 6, смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область, 72202; РНОКПП 2851002143; дата народження 21.01.1978)
про стягнення 23 484,74 грн.
Без участі представників сторін
СУТНІСТЬ СПОРУ:
01.04.2026 через підсистему “Електронний суд” ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” до Фізичної особи-підприємця Шокаревої Людмили Михайлівни про стягнення 23 484,74 грн.
01.04.2026 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/813/26 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 28.04.2026, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №011/7667/149621/1 від 28.07.2021 в 23 484,74 грн. 24.07.2025 між АТ “Райффайзен Банк” та ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (далі - Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-79, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 011/7667/149621/1 від 28.07.2021, укладеним між АТ “Райффайзен Банк” та ФОП Шокаревою Л.М., перейшло до ТОВ “ФК “ЄАПБ”. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 6, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути відповідача суму основної заборгованості за кредитним договором № 011/7667/149621/1 від 28.07.2021 у розмірі 23 484,74 грн.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до бази даних “Діловодство спеціалізованого суду” Господарського суду Запорізької області у фізичної особи-підприємця Шокаревої Людмили Михайлівни відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд” ЄСІКС.
Згідно з безкоштовним запитом за РНОКПП відповідача - 2851002143 місцем реєстрації фізичної особи-підприємця Шокаревої Л.М. є: вул. Московська, буд. 16, кв. 6, смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область, 72202.
Веселівська селищна територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 376 від 28.02.2025, з 26.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
З метою повідомлення Відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 06.04.2026 про відкриття провадження у справі № 908/813/26 розміщено на офіційному веб-сайті “Судова влада України” в мережі Інтернет.
Отже, Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 908/813/26 в суді.
Станом на 05.06.2026 відповідач запропонований ухвалою суду від 06.04.2026 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
05.06.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
ВСТАНОВИВ:
28.07.2021 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” правонаступником якого є Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” (АТ “Райффайзен Банк”/Банк/Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Шокаревою Людмилою Михайлівною (Позичальник) укладений кредитний договір № 011/7667/149621/1 (Кредитний договір/Договір).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, Кредитор зобов’язався надати Позичальнику кредитні кошти (Кредит) в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 24 000,00 грн. (Ліміт), а Позичальник зобов’язався використати Кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти, передбачені п.п. 2.1., 2.2. договору (Проценти) та комісії, а також виконати інші зобов’язання, визначені Договором. Під «Невідновлювальною кредитною лінією» Сторони розуміють форму видачі Кредиту, при якій після отримання Позичальником повної суми Кредиту подальша видача кредитних коштів Позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за Кредитом протягом дії договору.
1.2. Кінцевий термін надання кредиту – 28 серпня 2021 (останній день, коли позичальник може звернутися до Кредитора з метою отримання Кредиту.
1.3. Кінцевий термін погашення кредиту – 28 грудня 2022 або інша дата, визначена відповідно до статті 8 Договору (останній день строку користування кредитом, в який Позичальник має здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).
Пунктом 8.1. Кредитного договору передбачено, що у разі настання обставин невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов’язань (обов’язків) за Договором та/або Договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку Кредитора, свідчать про те, що зобов’язання Позичальника за Договором не будуть виконані, Кредитор має безумовне право, на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити, зокрема, скасувати або встановити розмір ліміту в розмірі фактичної заборгованості Позичальника за Кредитом, вимагати дострокового повного/часткового Погашення заборгованості.
Згідно з п. 2.1. кредитного договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначено пунктом 1.3. Договору включно позичальник зобов’язався сплачувати щомісяця Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30% річних на рахунок нарахованих доходів кредитора №UA063056530000000206862153668 в АТ «Райффайзен Банк Аваль». Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках, передбачених цим Договором. Позичальник зобов'язався здійснювати погашення процентів за кредитом на рахунки, зазначені кредитором в такому повідомленні. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.
Підпунктом 3.1.3., п. 3.1. Кредитного договору передбачено, що обов’язковими умовами надання Позичальнику Кредиту або його частини (траншу) є надання Кредитору письмової заяви Позичальника про надання Кредиту (траншу) за формою встановленою Кредитором, (із зазначенням цільового використання, не пізніше Кінцевого терміну надання Кредиту та за умови , що сума запитаного кредиту, зазначена в заяві не перевищує розмір невикористаного Ліміту.
У реквізитах Кредитного договору поточним рахунком Позичальника зазначено № 26004402657, відкритий в АТ «Райффайзен Банк», код банку 380805.
На виконання п. 3.1. Кредитного договору, Банком перераховано, за заявою Позичальника на його рахунок № 26004402657 кредитні кошти в розмірі 24 000,00 грн. Факт отримання Позичальником кредитних коштів на загальну суму 24 000,00 грн. підтверджується випискою по рахунку Позичальника (а.с. 19-61).
Таким чином, Банк належним чином виконав свої зобов’язання за Кредитним договором, визначені п. 3.1. даного Договору.
Відповідно до п. 5.2., 5.3. Кредитного договору, Позичальник здійснює повернення Кредиту та сплату Процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми Кредиту та сплату Процентів. Позичальник зобов’язався здійснювати погашення Кредиту та Процентів ануїтетними платежами у валюті Кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання Кредиту в дату, визначену Графіком.
Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами, скріплення печаткою Кредитора та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за Договором (п.12.1. Договору).
Як зазначає Позивач, Позичальник свої зобов’язання за Кредитним договором виконав неналежним чином. Станом на 28.07.2025 за Кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 23 484,74 грн., з яких: 23 484,74 грн. – заборгованість за кредитом, в тому числі 23 484,74 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 0,00 грн. – заборгованість за відсотками.
24.07.2025 між АТ “Райффайзен Банк” (Первісний кредитор) та ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (Новий кредитор, позивач у справі) укладений Договір відступлення права вимоги № 114/2-79 (Договір відступлення), відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 011/7667/149621/1 від 28.07.2021, укладеним між АТ “Райффайзен Банк” та ФОП Шокаревою Л.М., перейшло до ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”.
Відповідно до п. 2.1. Договору відступлення, на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передав (відступав) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор прийняв належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі(ах) Боржників (Портфель Заборгованості) «…».
Пунктом 2.2. Договору відступлення сторони узгодили, що відступлення Новому кредитору зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) Прав вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників, складених за формою, наведеною в Додатку № 2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр(и) Боржників підписується(ються) Сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників.
Згідно з п. 2.3. Договору відступлення, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах та Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення.
Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.
Пунктом 2.6. Договору відступлення визначено, що відступлення Прав Вимоги за Договором здійснюється без згоди Боржників за Кредитними договорами та/або Поручителів за Договорами забезпечення.
Протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором Первісний кредитор здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення Новому кредитору Прав Вимоги згідно діючого законодавства України (п. 2.7 Договору відступлення).
За приписами п. 2.8. Договору відступлення, у зв’язку з відступленням Права Вимоги, в Дату відступлення Права Вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора за Договорами забезпечення, що наведені в Додатку № 6 до Договору - перелік договорів поруки, що укладені в простій письмовій формі (надалі – реєстр порук).
Згідно п. 5.5. Договору відступлення, з Дати відступлення Права Вимоги Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов’язані із подальшим стягненням заборгованості за Кредитними договорами та зверненням стягнення за Договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення - судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із Прав Вимоги та звернення стягнення за Договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України.
Відповідно до Реєстру Боржників від 28 липня 2025 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24 липня 2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ФОП Шокаревої Л.М. за Кредитним договором № 011/7667/149621/1 від 28.07.2021 в сумі 23 484,74 грн., з яких: 23 484,74 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.
14.01.2026, у зв’язку із технічними помилками, що були допущені в Реєстрах боржників від 25.07.2025, 28.07.2025, 29.07.2025 до договору про відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025 при відступленні прав вимоги, Сторони вирішили внести зміни (уточнення) до Реєстрів боржників (Додатки до Договору) виклавши в редакції наведеній в Додатках №1/№2/№3 до Додаткової Угоди № 2 від 14.01.2026 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025.
У зв'язку з укладенням Додаткової угоди № 2, замість Витягу з Реєстру боржників від 28.07.2025, відповідно до витягу з додатку № 2 до Додаткової угоди № 2 від 14.01.2026 до договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025, ТОВ “ФК “ЄАПБ” набуло права грошової вимоги до ФОП Шокаревої Л.М. за Кредитним договором № 011/7667/149621/1 від 28.07.2021, в сумі 23 484,74 грн., з яких:
- 23 484,74 грн. – заборгованість за кредитом, в тому числі 23 484,74 грн. прострочена заборгованість за кредитом;
- 0,00 грн. – заборгованість за відсотками.
ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” згідно платіжної інструкції № 72 від 24.07.2025 перерахувало АТ “Райффайзен Банк” 5 145 913,52 грн.
Фактичні обставини справи свідчать, що Відповідачем як боржником не виконані умови Кредитного договору, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК “Європейська агенція з повернення боргів” заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 23 484,74 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На виконання Кредитного договору АТ “Райффайзен Банк” свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, а саме надало овердрафт/кредит у розмірі встановленому в договорі, що підтверджується виписками про рух коштів по рахунку позичальника.
Станом на 24.07.2025 за Кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 23 484,74 грн., яка складається із основної суми заборгованості за кредитом у розмірі 23 484,74 грн.
Пунктом 2.7. Договору відступлення права вимоги визначено, що Протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором Первісний кредитор здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення Новому кредитору Прав Вимоги згідно діючого законодавства України.
Позивач у позові вказав, що в законодавстві України не передбачено обов’язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Отже, вказані листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер.
При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Крім того, в разі сплати боржником коштів на погашення заборгованості на рахунки АТ “Райффайзен Банк”, вони були б перераховані на рахунки ТОВ “ФК “ЄАПБ” та зараховані на погашення відповідної кредитної заборгованості.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 "…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, що Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Разом з тим, Відповідач не виконав свого обов’язку за кредитним договором та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені вказаним договором.
Отже, Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів сплати простроченої заборгованості в сумі 23 484,74 грн.
Частина 1 ст. 76 ГПК України встановлює, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до доданих до позовної заяви виписок по особовому рахунку, ФОП Шокарева Л.М. використовувала кредитні кошти та має заборгованість в сумі 23 484,74 грн.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, яка відображена у постанові від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 04.05.2023 у справі № 925/636/22 виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, надані Позивачем банківські виписки є належними доказами, що підтверджують факт наявності заборгованості Відповідача.
Таким чином, оскільки наведеними вище належними, допустимими та достовірними доказами підтверджується факт порушення Відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором № 011/7667/149621/1 від 28.07.2021 щодо повного та своєчасного погашення основного боргу на суму 23 484,74 грн., право вимоги якої було відступлено позивачу за Договором відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 23 484,74 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
Підсумовуючи викладене суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2026.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua
_03_03.png)
