ДО УВАГИ!!! Учасників провадження Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” у справі № 908/3395/25 (496/3351/25). Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

 

                                                                                    номер провадження справи 21/34/25

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16.06.2026                                                            Справа № 908/3395/25 (496/3351/25)

м. Запоріжжя Запорізької області

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3395/25 (496/3351/25)

 

За позовною заявою - Баланюк Ірини Володимирівни (вул. Пушкінська, буд. 91, м. Біляївка, Одеський район, Одеська область, 67602, РНОКПП 3512909768, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - адвокат Полубок Н.А., має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ СТАРТ” (вул. Краснова Миколи, буд. 18, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 45125637, ел. пошта tov.oil.start@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди

 

в межах провадження у справі № 908/3395/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ СТАРТ” (вул. Краснова Миколи, буд. 18, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 45125637, ел. пошта tov.oil.start@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Ліквідатор - Бистров Денис Анатолійович (вул. Незалежної України, буд. 35, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

 

За участю представників сторін:

Представник позивача - Полубок Наталія Анатоліївна (в режимі відеоконференції)

 

СУТЬ СПОРУ:

 

Баланюк Ірина Володимирівна в особі представника - адвоката Полубок Н.А. 05.06.2025 звернулась до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ СТАРТ” в якому, з урахуванням клопотання про поновлення строку звернення до суду, просила: стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з 01.11.2024 по 19.02.2025 у розмірі 36 738, 68 грн. (без утримання податків та інших обов’язкових платежів); стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.02.2025 по день винесення рішення, але не більше ніж за шість місяців, який на день подання позову (за 4 місяці) становить 30 549, 60 грн.; стягнути 20 000, 00 грн. моральної шкоди; стягнути судові витрати в розмірі 10 000, 00 грн.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що перебувала з відповідачем у трудових відносинах на посаді оператора заправних станцій 3-го розряду в АЗС № 47 з 15.12.2022 по 19.02.2025, була звільнена з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні відповідач остаточний розрахунок не провів, заробітну плату за період з 01.11.2024 по 19.02.2025 не виплатив, письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні в порядку ст. 116 КЗпП України не надав. Сума заборгованості була зафіксована позивачкою станом на момент подання позову на підставі знімка екрана бухгалтерського обліку відповідача. Правовою підставою вимог позивач визначила статтю 43 Конституції України, статті 47, 94, 115, 116, 117, 273-1 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1, 24 Закону України “Про оплату праці”.

На підтвердження вимог позивачка надала, серед інших документів, копію паспорта, копію наказу про прийняття на роботу № 27-к від 12.12.2022, копію витягу з наказу № 27-к від 17.02.2025 про звільнення, копію трудової книжки серії АФ № 370207, копію листа Південного міжрегіонального управління Держпраці від 07.03.2025, копію свідоцтва про народження дитини, договір про надання правової допомоги № 08 від 22.05.2025 та акт приймання-передачі виконаних послуг від 05.06.2025.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 06.06.2025 позовну заяву залишено без руху з огляду на несплату позивачкою судового збору за вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди; позивачці надано строк для усунення недоліків. Зазначені недоліки позивачкою усунуто.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 30.03.2026 цивільну справу № 496/3351/25 за позовом Баланюк І.В. до ТОВ “ОЙЛ СТАРТ” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористані відпустки та моральної шкоди передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/3395/25 про банкрутство ТОВ “ОЙЛ СТАРТ”.

30.03.2026 через підсистему “Електронний суд” від представника позивачки адвоката Полубок Н.А. надійшла уточнена позовна заява, в якій позивачка, посилаючись на отримання документів від відповідача вже після відкриття провадження у справі, збільшила розмір позовних вимог. У ній позивачка просить стягнути з відповідача: 47 164, 20 грн. заборгованості із заробітної плати за період з 01.11.2024 по 19.02.2025; 49 254, 40 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.02.2025 по день винесення рішення, але не більше ніж за шість місяців, виходячи із середньоденної заробітної плати 378, 88 грн. та 130 робочих днів; 142 458, 00 грн. компенсації за невикористані відпустки за період з лютого 2024 року по лютий 2025 року; 20 000, 00 грн. моральної шкоди; 10 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу. Загальна ціна позову - 258 876, 60 грн.

21.05.2026 до Господарського суду Запорізької області за підсудністю з Біляївського районного суду Одеської області надійшла справа № 496/3351/25 (вх. № 1435/08-07/26 від 21.05.2026).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.05.2026 розгляд справи (єдиний унікальний номер № 908/3395/25 (496/3351/25)) визначено судді Черкаському В.І., у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ “ОЙЛ СТАРТ”.

Ухвалою від 26.05.2026 позовну заяву Баланюк І.В. (з урахуванням уточненої позовної заяви) прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3395/25 про банкрутство ТОВ “ОЙЛ СТАРТ” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви, справі присвоєно номер провадження 21/34/25. Ухвалено розгляд позовної заяви проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 16.06.2026, 11 - 00 в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС. Цією ж ухвалою у відповідача (ліквідатора Бистрова Д.А.) витребувано документи бухгалтерського обліку щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачці.

Відповідач в особі ліквідатора Бистрова Д.А. подав відзив на позовну заяву (вх. № 12924/08-08/26 від 11.06.2026), в якому позов визнав частково у сумі 70 238, 71 грн. (32 949, 87 грн. заборгованості із заробітної плати, 3 788, 80 грн. компенсації за невикористану відпустку, 33 500, 04 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати); проти решти вимог заперечував.

На обґрунтування часткового визнання вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати відповідач послався на власну довідку № 119 від 01.12.2025 про заборгованість, відповідно до якої за період листопад 2024 року - лютий 2025 року позивачці нараховано заробітну плату на загальну суму 47 164, 20 грн. (нарахування “брутто”), з якої утримано 8 489, 56 грн. податку на доходи фізичних осіб та 1 935, 97 грн. військового збору; сума, що залишається до виплати, становить 36 738, 67 грн., у складі якої 3 788, 80 грн. є нарахованою у лютому 2025 року компенсацією за невикористану відпустку, заявленою позивачкою окремою вимогою. За вирахуванням компенсації за відпустку заборгованість із заробітної плати становить 32 949, 87 грн.

Щодо компенсації за невикористану відпустку відповідач указав на хибність розрахунку позивачки: сума 138 670, 00 грн., наведена у довідці № 121 від 01.12.2025, є не сумою компенсації, а розрахунковою базою (загальною сумою нарахувань за 12 календарних місяців роботи), на підставі якої обчислено середньоденну заробітну плату 378, 88 грн.; сама компенсація за 10 календарних днів невикористаної відпустки становить 378, 88 х 10 = 3 788, 80 грн.

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідач навів власний контррозрахунок: середньоденна заробітна плата за останні два місяці перед звільненням (грудень 2024 року - січень 2025 року) становить (10 528, 88 + 9 306, 52) : 45 робочих днів = 440, 79 грн.; період затримки розрахунку, обчислений з 20.02.2025 (наступний день після звільнення) до 05.06.2025 (дата подання первісного позову), - 76 робочих днів; розмір середнього заробітку - 440, 79 х 76 = 33 500, 04 грн.

Проти стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн. відповідач заперечував у повному обсязі, зазначивши, що позивачкою не доведено факту заподіяння моральної шкоди, її обсягу, причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та заявленими стражданнями, не надано доказів реального обсягу моральних страждань; сам по собі факт спору про розрахунок при звільненні не утворює складу для стягнення моральної шкоди, оскільки спеціальною компенсаційною санкцією за затримку розрахунку є середній заробіток за статтею 117 КЗпП України.

Щодо витрат на правничу допомогу відповідач заперечував стягнення повної заявленої суми 10 000, 00 грн., посилаючись на необхідність співмірності розміру таких витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову та результатом розгляду справи (ч. 4 ст. 137 ГПК України), а також на необхідність розподілу витрат пропорційно до розміру фактично задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 16.06.2026 представник позивача - адвокат Полубок Н.А., яка брала участь в режимі відеоконференції, позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Ліквідатор Бистров Д.А. у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду повідомлений належним чином; позиція відповідача викладена у поданому відзиві. Сторони повідомлені належним чином, відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами (ст. 202 ГПК України).

У судовому засіданні 16.06.2026 винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності за правилами ст. 86 ГПК України, суд

 

УСТАНОВИВ:

 

Постановою Господарського суду Запорізької області від 09.03.2026 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ СТАРТ” банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Бистрова Д.А.

09.03.2026 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення № 78786 про визнання ТОВ “ОЙЛ СТАРТ” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно ч. 1, абз. 1 - 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, у тому числі спори про стягнення заробітної плати; за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки відповідачем у справі є боржник, спір про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди правомірно розглядається в межах справи № 908/3395/25 про банкрутство ТОВ “ОЙЛ СТАРТ” за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі наказу директора ТОВ “ОЙЛ СТАРТ” № 27-к від 12.12.2022 Баланюк Ірину Володимирівну (РНОКПП 3512909768) прийнято на посаду оператора заправних станцій 3-го розряду, АЗС № 47, з 15.12.2022 за переведенням з ТОВ “МОТОР ОЙЛ”, з установленням посадового окладу згідно зі штатним розкладом (витяг з наказу від 12.12.2022 № 27-к).

Згідно з витягом з наказу директора ТОВ “ОЙЛ СТАРТ” № 27-к від 17.02.2025 Баланюк І.В. звільнено з посади оператора заправних станцій 3-го розряду, АЗС № 47, з 19.02.2025 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Цим же наказом установлено, що загальна кількість днів невикористаної відпустки, що підлягає виплаті компенсації при звільненні, становить 10 календарних днів. Запис про звільнення відображено у трудовій книжці позивачки.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються, підтверджуються матеріалами справи (витяг з наказу № 27-к від 12.12.2022, витяг з наказу № 27-к від 17.02.2025, копія трудової книжки серії АФ № 370207) і не спростовуються.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своєчасне її одержання.

За статтею 94 КЗпП України та статтею 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць.

Статтею 116 КЗпП України установлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати, роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

За даними довідки відповідача № 119 від 01.12.2025 про заборгованість по заробітній платі за період роботи позивачки з 01.11.2024 по 19.02.2025 нараховано заробітну плату: за листопад 2024 року - 12 064, 02 грн., з яких утримано 2 171, 52 грн. податку на доходи фізичних осіб та 180, 96 грн. військового збору, до виплати - 9 711, 54 грн.; за грудень 2024 року - 10 528, 88 грн., з яких утримано 1 895, 20 грн. податку на доходи фізичних осіб та 526, 44 грн. військового збору, до виплати - 8 107, 24 грн.; за січень 2025 року - 9 306, 52 грн., з яких утримано 1 675, 17 грн. податку на доходи фізичних осіб та 465, 33 грн. військового збору, до виплати - 7 166, 02 грн.; за лютий 2025 року - 15 264, 78 грн., з яких утримано 2 747, 66 грн. податку на доходи фізичних осіб та 763, 24 грн. військового збору, до виплати - 11 753, 88 грн. (у складі нарахувань за лютий 2025 року - 3 788, 80 грн. компенсації за невикористану відпустку).

Загальна сума нарахувань за період 01.11.2024 - 19.02.2025 становить 47 164, 20 грн.; загальна сума утриманих обов’язкових платежів - 10 425, 53 грн.; сума, що залишається до виплати - 36 738, 67 грн.

Викладене також підтверджується розрахунково-платіжними відомостями ТОВ “ОЙЛ СТАРТ” № Б-00000727 від 30.11.2024 (за листопад 2024 року), № Б-00000774 від 31.12.2024 (за грудень 2024 року), № Б-00000033 від 31.01.2025 (за січень 2025 року) та № Б-00000076 від 28.02.2025 (за лютий 2025 року).

Доказів виплати позивачці заробітної плати, нарахованої за період з 01.11.2024 по 19.02.2025 відповідачем суду не надано; наявність заборгованості відповідач визнав. Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Аналіз заявленої позивачкою вимоги про стягнення 47 164, 20 грн. заборгованості із заробітної плати свідчить про таке. Зазначена сума включає в себе як власне заборгованість із заробітної плати (з якої роботодавець утримує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у порядку, передбаченому Податковим кодексом України), так і нараховану в лютому 2025 року компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3 788, 80 грн., яка є самостійним видом виплати і заявлена позивачкою у вигляді окремої позовної вимоги. Сума утриманих відповідачем як податковим агентом обов’язкових платежів (10 425, 53 грн.) перераховується до бюджету і не може бути присуджена до стягнення на користь працівника.

За результатами вирахування зі складу заявленої суми утриманих обов’язкових платежів та нарахованої компенсації за невикористану відпустку безпосередньо до виплати позивачці підлягає 32 949, 87 грн. (47 164, 20 - 10 425, 53 - 3 788, 80).

Установлений розрахунок узгоджується з матеріалами справи та відповідає визнанню частини позову відповідачем.

З огляду на викладене, вимога про стягнення заборгованості із заробітної плати є обґрунтованою та такою, що підтверджена матеріалами справи у розмірі 32 949, 87 грн.

У задоволенні цієї вимоги в частині 14 214, 33 грн. (47 164, 20 - 32 949, 87) слід відмовити з мотивів недопустимості подвійного стягнення на користь працівника як сум утриманих обов’язкових платежів, що належать до сплати бюджету, так і сум компенсації за відпустку, заявленої окремою вимогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України та статті 24 Закону України “Про відпустки” у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з частиною 1 ст. 24 Закону України “Про оплату праці” компенсація за невикористані щорічну та додаткові відпустки виплачується у день звільнення працівника.

Як вбачається з довідки відповідача № 121 від 01.12.2025 про розрахунок компенсації за невикористану відпустку, цей розрахунок містить два розділи:

- розділ “Результати розрахунку” - наводить розрахунок середньоденної заробітної плати позивачки, обчисленої за нарахуваннями за 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації (лютий 2024 року - січень 2025 року), у загальній сумі 138 670, 00 грн. за 366 календарних днів, з яких середньоденна заробітна плата становить 378, 88 грн.;

- розділ “Період” - наводить розрахунок самої компенсації за невикористану відпустку: 10 календарних днів - 3 788, 80 грн.

Отже, сума 138 670, 00 грн. (округлена позивачкою до 142 458, 00 грн.) є не розміром компенсації, а лише розрахунковою базою (фондом нарахованої заробітної плати за 12 місяців), що використовується для обчислення середньоденної заробітної плати, на підставі якої й визначається сама компенсація.

Розмір самої компенсації за невикористану відпустку, виходячи з 10 календарних днів невикористаної відпустки, кількість яких установлена наказом ТОВ “ОЙЛ СТАРТ” № 27-к від 17.02.2025 про звільнення Баланюк І.В. та підтверджена позивачкою, становить 378, 88 грн. х 10 днів = 3 788, 80 грн.

Доказів того, що позивачці належить компенсація за більшу кількість днів невикористаної відпустки, ніж зазначена в наказі про звільнення, матеріали справи не містять. Доказів виплати позивачці компенсації за невикористану відпустку відповідачем не надано; її наявність відповідач визнав (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

З огляду на викладене, вимога позивачки про стягнення компенсації за невикористану відпустку підлягає задоволенню у розмірі 3 788, 80 грн., що відповідає документально підтвердженому розміру нарахованої та невиплаченої компенсації. У задоволенні цієї вимоги в частині 138 669, 20 грн. (142 458, 00 - 3 788, 80) слід відмовити як необґрунтованої, оскільки вимога в цій частині ґрунтується на хибному ототожненні розрахункової бази для обчислення середньоденної заробітної плати з власне розміром компенсації за невикористану відпустку.

Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, чинній з 19.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їхній розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Спору про розмір основної заборгованості із заробітної плати між сторонами немає - відповідач визнав факт наявності заборгованості із заробітної плати у розмірі 32 949, 87 грн. до виплати та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 3 788, 80 грн. Доказів проведення розрахунку з позивачкою станом на день розгляду справи відповідачем не надано.

Вина роботодавця у непроведені розрахунку зі звільненим працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, презюмується і відповідачем не спростована.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-64цс13).

Порядок обчислення середнього заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

За абзацом 4 пункту 2 Порядку № 100 в усіх випадках, крім оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги та компенсації за невикористану відпустку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата. Подією, з якою пов’язана виплата середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові сум при звільненні, є перший день затримки виплати - у цьому випадку 20.02.2025 (наступний день після звільнення позивачки 19.02.2025). Відповідно, розрахунковим періодом є грудень 2024 року - січень 2025 року.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

За даними довідки № 119 від 01.12.2025 та розрахунково-платіжних відомостей нарахована заробітна плата позивачки за грудень 2024 року становить 10 528, 88 грн. (за 22 робочі дні), за січень 2025 року - 9 306, 52 грн. (за 23 робочі дні). Сумарно за два розрахункові місяці нараховано 19 835, 40 грн. за 45 відпрацьованих робочих днів.

Середньоденна заробітна плата позивачки, обчислена за абзацом 1 пункту 8 Порядку № 100, становить: 19 835, 40 грн. : 45 днів = 440, 79 грн.

Позивачка просить стягнути середній заробіток за період з 20.02.2025 по день винесення рішення, але не більше ніж за шість місяців у розмірі 49 254, 40 грн., виходячи із середньоденної заробітної плати 378, 88 грн. та 130 робочих днів за 6 місяців затримки розрахунку.

Заявлений позивачкою період затримки розрахунку 6 місяців відповідає максимальному строку, передбаченому частиною 1 статті 117 КЗпП України.

У перерахунку на робочі дні відповідно до виробничого календаря період з 20.02.2025 по 19.08.2025 (6 місяців) становить 130 робочих днів, що сторонами не оспорюється.

Доводи відповідача про необхідність обчислення періоду затримки до 05.06.2025 (дня подання первісного позову) - 76 робочих днів - суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України середній заробіток стягується за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Період затримки розрахунку обчислюється не до дня подання позову, а до дня фактичного розрахунку із обмеженням шестимісячним строком.

Доказів проведення розрахунку з позивачкою станом на день розгляду справи відповідачем не надано; період затримки на день розгляду справи перевищує шість місяців.

Тому до стягнення підлягає середній заробіток у межах шестимісячного строку за 130 робочих днів.

Що стосується розміру середньоденної заробітної плати, обчислений за нормами Порядку № 100 розмір 440, 79 грн. перевищує заявлений позивачкою показник 378, 88 грн. (який відповідач сам застосував у довідці № 121 від 01.12.2025 для розрахунку компенсації за невикористану відпустку, обчисленої виходячи із заробітної плати за 12 місяців).

Загальний розмір середнього заробітку, обчислений за нормами Порядку № 100, становить: 440, 79 грн. х 130 днів = 57 302, 70 грн.

Сума середнього заробітку, обчислена за нормами Порядку № 100 (57 302, 70 грн.), перевищує заявлену позивачкою у позовній заяві суму (49 254, 40 грн.).

Відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Тому стягненню підлягає заявлена позивачкою сума 49 254, 40 грн., обмежена розміром позовних вимог.

Контррозрахунок відповідача (33 500, 04 грн., виходячи із 76 робочих днів) суд відхиляє з огляду на неправомірне визначення тривалості періоду затримки розрахунку, як зазначено вище.

Із застосуванням установленої відповідачем у відзиві середньоденної заробітної плати 440, 79 грн. та правомірно визначеного періоду затримки (130 робочих днів) сума середнього заробітку становить 57 302, 70 грн., що перевищує заявлений до стягнення розмір.

Отже, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є доведеною та підлягає задоволенню у заявленому розмірі 49 254, 40 грн.

Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3).

Згідно зі статтею 273-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 № 4 за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок з відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно з пунктом 3 цієї ж постанови під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

З урахуванням наведеного, склад правопорушення, що тягне обов’язок з відшкодування моральної шкоди, утворюють чотири елементи: 1) протиправна поведінка (порушення трудових прав); 2) наявність моральної шкоди (моральних страждань); 3) причинний зв’язок між протиправною поведінкою та моральною шкодою; 4) вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За частиною 3 статті 79 ГПК України питання про вірогідність доказів вирішується судом на підставі сукупної оцінки доказів. На особу, яка вимагає відшкодування моральної шкоди, покладається обов’язок довести зокрема наявність моральних страждань, їхній обсяг, причинний зв’язок із діями (бездіяльністю) відповідача та обґрунтованість заявленого розміру компенсації.

В обґрунтування заявленої моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн. позивачка посилається на те, що внаслідок невиплати заробітної плати порушено її конституційне право на оплату праці та звичайний уклад життя, що завдало моральних страждань, які виразилися в переживаннях у зв’язку з необхідністю звернення до суду за захистом порушеного права; крім того, позивачка зазначає про наявність малолітньої доньки (Баланюк Софії Сергіївни, 02.01.2017 року народження) та про неможливість у повній мірі виконувати свої батьківські обов’язки з утримання дитини через невиплату заробітної плати.

Оцінивши доводи позивачки за правилами ст. 86 ГПК України, суд доходить таких висновків.

Наведені позивачкою обставини мають загальний характер і не підкріплені доказами, які б підтверджували реальний обсяг моральних страждань (медичні документи, висновки психолога, докази погіршення стану здоров’я), причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача і заявленою шкодою, а також обґрунтованість конкретно заявленої суми компенсації 20 000, 00 грн.

Сам по собі факт затримки виплати заробітної плати та необхідність звернення до суду за захистом порушеного права не утворюють самостійної підстави для стягнення моральної шкоди в розумінні статей 23 ЦК України, 273-1 КЗпП України, оскільки відповідне порушення трудових прав має бути доведене у частині настання конкретних моральних страждань та їх обсягу. Спеціальною компенсаційною санкцією, передбаченою законом за саму затримку виплати заробітної плати при звільненні, є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за статтею 117 КЗпП України, що спрямоване на відновлення майнових прав звільненого працівника та компенсує негативні майнові наслідки такого порушення.

Наявність у позивачки малолітньої дитини, не будучи спірною обставиною, сама по собі не утворює належного доказу заподіяння позивачці саме моральної шкоди у заявленому розмірі та не підтверджує її розрахунку. Стверджуване позивачкою “приниження” у зв’язку з необхідністю звернення до роботодавця за виплатою зароблених коштів об’єктивно належними доказами не підтверджене.

Таким чином, позивачкою не доведено наявності всіх необхідних елементів складу правопорушення, які є підставою для стягнення моральної шкоди, у тому числі обсягу моральних страждань, причинного зв’язку та обґрунтованості заявленого розміру компенсації.

За відсутності таких доказів підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн. суд не вбачає, у її задоволенні слід відмовити повністю.

З урахуванням наведеного позов підлягає задоволенню частково на загальну суму 85 993, 07 грн., у тому числі: заборгованість із заробітної плати - 32 949, 87 грн.; компенсація за невикористану відпустку - 3 788, 80 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 49 254, 40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог в частині 14 214, 33 грн. заборгованості із заробітної плати, 138 669, 20 грн. компенсації за невикористану відпустку та 20 000, 00 грн. моральної шкоди слід відмовити.

Також, позивачка просить стягнути з відповідача 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження таких витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 08 від 22.05.2025 укладений з адвокатом Полубок Н.А. та акт № 1 приймання-передачі виконаних послуг від 05.06.2025 з яких вбачається, що адвокатом надано послуги загальною тривалістю 10 годин на загальну суму 10 000, 00 грн. (зокрема: попередня консультація - 0,5 год; формування правової позиції - 0,5 год; опрацювання обставин справи та аналіз доказів - 1 год; підготовка і направлення адвокатського запиту - 1 год; складання тексту позовної заяви та формування додатків - 5 год; складання тексту клопотання про поновлення строку звернення до суду та витребування доказів - 2 год).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до складу судових витрат, окрім судового збору, входять витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачці, суд враховує таке: 1) перелік виконаних адвокатом послуг, наведений в акті № 1 від 05.06.2025, охоплює дії, що передували поданню позову до Біляївського районного суду Одеської області, та не містить інформації про послуги, надані під час розгляду справи у Господарському суді Запорізької області (зокрема, складання уточненої позовної заяви, участь у судовому засіданні); 2) відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру витрат з огляду на необхідність співмірності та необхідність пропорційного розподілу витрат щодо задоволених і відхилених вимог; 3) позов задоволено частково, а саме у розмірі 85 993, 07 грн. із заявлених 258 876, 60 грн., тобто на 33, 22 %; решта вимог, у тому числі 138 669, 20 грн. компенсації за невикористану відпустку та 20 000, 00 грн. моральної шкоди, які становили значну частину обсягу адвокатської роботи, у задоволенні відмовлено як необґрунтованих; 4) категорія спору (стягнення заборгованості із заробітної плати) у судовій практиці не належить до спорів підвищеної складності, а більшість фактичних обставин підтверджені довідками самого відповідача.

З урахуванням принципів співмірності та пропорційності задоволеним вимогам суд вважає, що розумним та обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню позивачці за рахунок відповідача, є 3 000, 00 грн. У решті заявлена сума витрат на правничу допомогу є непропорційною до фактично задоволеного обсягу позовних вимог та до обсягу адвокатських послуг, що стосуються власне предмета спору, у зв’язку з чим не підлягає стягненню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 сформовано правову позицію, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України не входить до структури заробітної плати, є спеціальним видом відповідальності роботодавця за невиплату належних звільненому працівникові сум у визначений законом строк.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц визначено, що вимога про відшкодування моральної шкоди, заявлена у грошовому виразі, є вимогою майнового характеру.

З урахуванням наведеного позивачка звільнена від сплати судового збору лише за вимогами про стягнення заборгованості із заробітної плати (47 164, 20 грн.); за вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (49 254, 40 грн.), компенсації за невикористану відпустку (142 458, 00 грн.) та моральної шкоди (20 000, 00 грн.) позивачка не звільнена від сплати судового збору і повинна була його сплатити.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір, обчислений пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 334, 98 грн.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 46, 74, 80, 129, 232, 233, 238, 240, 241, 256, 257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ СТАРТ” (вул. Краснова Миколи, буд. 18, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 45125637) на користь Баланюк Ірини Володимирівни (вул. Пушкінська, буд. 91, м. Біляївка, Одеський район, Одеська область, 67602, РНОКПП 3512909768) 32 949 (тридцять дві тисячі дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 87 коп. заборгованості із заробітної плати, 3 788 (три тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 80 коп. компенсація за невикористану відпустку, 49 254 (сорок дев’ять тисяч двісті п’ятдесят чотири) грн. 40 коп. середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ СТАРТ” (вул. Краснова Миколи, буд. 18, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 45125637) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) стягувач Державна судова адміністрація України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) 1 334 (одну тисячу триста тридцять чотири) грн. 98 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

 

Копію рішення надіслати сторонам(до електронного кабінету).

 

Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

 

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

 

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2026.

 

 

 

Суддя                                                                              Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

 

 

ДО УВАГИ!!! Учасників провадження Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” у справі № 908/3395/25 (496/3351/25).