До уваги ТОВ “Рибгосп Кам’янський” по справі №908/689/26 (суддя Федько О.А.)

До уваги ТОВ “Рибгосп Кам’янський” по справі №908/689/26 (суддя Федько О.А.)

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

 23.06.2026                                                                                            Справа №  908/689/26

 м.Запоріжжя Запорізької області  

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,

за участю секретаря судового засідання Драковцевої В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні справу № 908/689/26

за позовом: Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка, буд. 26) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,

позивач: Запорізька обласна державна адміністрація (69107, м Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибгосп Кам’янський” (71304, Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, проспект 9 травня, буд. 18а)

про зобов’язання вчинити певні дії,

 

за участю представників сторін:

прокурор – Селезньова Т.В., службове посвідчення №075592 від 01.03.2023;

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

 

Процесуальні дії по справі.

19.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №51-98-504вих.26 (вх. №853/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 19.03.2026) Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької обласної державної адміністрації до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибгосп Кам’янський” про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибгосп Кам’янський” (код ЄДРПОУ: 42335607, адреса: просп. 9 травня, 18 а, м. Кам’янка-Дніпровська Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, 71304) повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022504 просп. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107) водосховище комплексного призначення “Білозерський лиман” площею водного дзеркала 1485 га, яке розташоване на території Василівського району Запорізької області на земельній ділянці з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.03.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/689/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/689/26, присвоєно справі номер провадження 6/30/26, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2026 о/об 10 год. 30 хв.

Ухвала суду від 24.03.2026 доставлена до електронних кабінетів прокурора та позивача 24.03.2026.

Відповідно до п. 21 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції”.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 № 1207-VII, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України “Про доступ до судових рішень”, у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Оскільки місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована територія України, його повідомлено про прийняття судом до розгляду позовної заяви, відкриття провадження у даній справі та викликано в підготовче  засідання 23.04.2026 шляхом розміщення тексту такої  ухвали суду 25.03.2026 на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/).

Ухвалою суду від 23.04.2026 підготовче засідання відкладено на 12.05.2026 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 12.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 908/689/26, призначено справу № 908/689/26 до судового розгляду по суті на 09.06.2026 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 09.06.2026 в порядку ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 23.06.2026 об 11 год. 15 хв.

Представники Відповідача та Позивача в судове засідання 23.06.2026 не з’явились. Позивач отримав ухвалу суду від 09.06.2026  до його електронного кабінету 10.06.2026. У поясненнях від 20.04.2026 просив  розглядати справу без участі його уповноваженого представника.

Відповідач викликався в судове засідання 23.06.2026 шляхом розміщення тексту ухвали суду від 09.06.2026 на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/) 11.06.2026.

Відповідач про причини неявки в судове засідання не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Ураховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи, не повідомлення відповідачем про наявність поважних причин неявки в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 23.06.2026 судом в порядку ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз`яснив порядок і строк його оскарження.

 

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що на території між м. Кам’янка-Дніпровська та с. Велика Знам’янка Василівського району Запорізької області у руслі р. Велика Білозерка знаходиться водосховище “Білозерський лиман”, що відноситься до водосховищ  комплексного призначення,  площею водного дзеркала 1485 га на земельній ділянці з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033.

ТОВ “Рибгосп Кам’янський” використовує вказаний водний об’єкт для здійснення підприємницької діяльності, пов’язаної з вирощуванням та виловом риби виключно на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації, погодженого 02.10.2018 Управлінням Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області та 30.10.2018 Державним агентством рибного господарства України (строк дії до 31.12.2027) та Дозволу від 26.12.2018 № 509-1220-2018/ЗП на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), які не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об’єктами та не визначають правових підстав користування водними об’єктами.

Прокурор посилається на відсутність укладеного між Запорізькою обласною держаною адміністрацією та ТОВ “Рибгосп Кам’янський” договору оренди водного об’єкту, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033, та відсутність доказів сплати відповідачем земельного податку за користування вказаною земельною ділянкою.

За твердженням прокурора, таке водосховище комплексного призначення взагалі не може бути об’єктом оренди відповідно до приписів ст. 51 Водного кодексу України.

З огляду на викладене, вважає наявними підстави для зобов’язання  ТОВ “Рибгосп Кам’янський” повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації водосховище комплексного призначення “Білозерський лиман” площею водного дзеркала 1485 га, яке розташоване на території Василівського району Запорізької області на земельній ділянці з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033.

21.04.2026 до суду від Запорізької обласної державної адміністрації надійшли пояснення щодо заявлених прокурором позовних вимог (вх. №8731/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 20.04.2026),  відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги, заявлені прокурором. Просить розглядати справу без участі уповноваженого представника позивача.

У поясненнях від 12.05.2026 (вх. №10453/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 11.05.2026) та від 23.06.2026 (вх. №13688/08-08/26) прокурор зазначив, що ТОВ “Рибгосп Кам’янський”, керівником якого згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Долгополов Сергій Миколайович, здійснено перереєстрацію юридичної особи згідно із законодавством російської федерації. Прокурор зазначає, що з  інформації, що міститься у відкритих джерелах країни-агресора вбачається, що  відповідач користується водосховищем комплексного призначення “Білозерський лиман” під час здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території Запорізької області.  Відтак зазначає, що користувачем спірного водного об’єкту - водосховища комплексного призначення “Білозерський лиман” є юридична особа, яка перебуває під контролем рф, здійснює господарську діяльність, пов’язану з виловом водних біоресурсів за російським законодавством, а отже приносить економічну користь країні-агресору.

В судовому засіданні 23.06.2026  прокурор разом з поясненнями  (вх. №13688/08-08/26 від 23.06.2026) подав додаткові докази щодо реєстрації та обліку ТОВ “Рибгосп Кам’янський” у державних реєстрах російської федерації, просив долучити такі докази до матерів справи.

Обґрунтовуючи поважність причин неподання доказів, наданих до пояснень, прокурор  зазначив, що на час звернення з позовом до суду вважав достатніми докази, які надані до позову, а  необхідність подання нових доказів виникла під час судового розгляду справи по суті.

Розглянувши таке клопотання  суд виснував, що прокурор не обґрунтував неможливість  подання доказів у встановлений законом строк з причин, що не залежали від нього.

Тож, суд долучив пояснення  з доданими до нього доказами до матеріалів справи та зазначив, що оцінка таким доказам буде надана судом відповідно до приписів ст.ст. 80, 86 ГПК України.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

 

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На території між м. Кам’янка-Дніпровська та с. Велика Знам’янка Василівського району Запорізької області у руслі річки  Велика Білозерка знаходиться водосховище “Білозерський лиман” площею водного дзеркала 1485 га на земельній ділянці з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033.

Відповідно до водогосподарського паспорту, виготовленого Державним проектно-вишукувальним інститутом “Запоріждіпроводгосп”   та Правил експлуатації водосховища Білозерський лиман на річці Велика Білозерка, цільове призначення водосховища “Білозерський лиман” - захист від затоплення та підтоплення населених пунктів і сільськогосподарських угідь Кам’янського Поду, зрошення, риборозведення.

За інформацією Басейного управління водних ресурсів річок Приазов’я від 06.06.2025 №506/10-10 водосховище “Білозерський лиман” відноситься до водосховищ комплексного призначення.

За інформацією  Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.09.2025 №442353054 право власності на земельну ділянку площею 1494,9444 га з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033, зареєстровано за Державою Україна  в особі  Запорізької обласної державної адміністрації. Вказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду для здійснення рибогосподарської діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рибгосп Кам’янський” є юридичною особою,  дата державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі – 27.07.2018.

Місцезнаходженням ТОВ “Рибгосп Кам’янський” на час розгляду справи  є тимчасово окупована територія України: 71304, Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, проспект 9 травня, буд. 18а.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, серед видів діяльності ТОВ “Рибгосп Кам’янський”  (КВЕД) є прісноводне рибальство (03.12 основний).

За інформацією Управління державного агентства  з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм  у Запорізькій області (лист Запорізької обласної військової адміністрації  від 16.09.2025 вих. №12872/08-46, арк. спр. 52), водний об’єкт “Білозерський лиман” використовується ТОВ “Рибгосп Кам’янський” відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації “Білозерський лиман”. Дата початку дії режиму – 30.10.2018, дата закінчення дії Режиму – 31.12.2027.

26.12.2018 Управлінням Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області суб’єкту господарювання ТОВ “Рибгосп Кам’янський” (код ЄДРПОУ 42335607) надано Дозвіл №509-1220-2018/ЗП на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), яким дозволено вилов водних біоресурсів і спеціальних товарних рибних господарствах. Строк дії дозволу з 01.01.2019 по 31.12.2023.

Відповідно до вказаного дозволу Режим рибогосподарської експлуатації водойми розробленого Інститутом рибного господарства НААН з терміном дії режиму від 30.10.2018 до 31.12.2027 року.

Згідно з інформацією Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Запорізькій області, Агентством 19.12.2018 погоджено місце розташування рибоприймального пункту суб’єкту господарювання ТОВ “Рибгосп Кам’янський” та визначено його за адресою: Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Першотравнева, буд. 2 г.

За інформацією Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм Запорізької області, яка викладена у листі від 05.11.2024 № 10-3-9/1793-24 (арк. спр. 22), ТОВ “Рибгосп Кам’янський” в Режимі рибогосподарської експлуатації Білозерського лиману здійснило вилов водних біоресурсів протягом 2019 року – 126,4 тон, 2020 року – 168,5 тон, 2021 року – 218,8 тон, 2022 року – 39,588 тон. Обсяги вселення водних біоресурсів, екземплярів протягом 2019 року становить 813125 екземплярів, протягом 2020 року – 59668 екземплярів. У 2021 -2022 роках роботи з відтворення не здійснювались.

Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області у листі від 02.12.2025 № Вих-2.1-1-08.1-10/4306 (арк.спр. 35) повідомило, що згідно даних державного реєстру потужностей операторів ринку ТОВ “Рибгосп Кам’янський” зареєстрований за номерами r-UA-08-08-528 від 26.11.2018 (Кам’янсько-Дніпровський район, м.Кам’янка-Дніпровська, вул. Першотравнева, 2- г, за видом діяльності - первинне виробництво) та r-UA-08-08-975 від 08.12.2020 (Кам’янсько-Дніпровський район, м.Кам’янка-Дніпровська, вул. Першотравнева, б/н, за видом діяльності - первинне виробництво).

Запорізька обласна військова адміністрація у листі від 16.09.2025 №12872/08-46 (арк. спр. 52) надала інформацію, що ТОВ “Рибгосп Кам’янський” з питанням щодо надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033 з розташованим на ній водним об’єктом не зверталось. Договір оренди водного об’єкту, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033, облдержадаміністрацією з ТОВ “Рибгосп Кам’янський” не укладався. Інформація щодо надходження коштів від ТОВ “Рибгосп Кам’янський” за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033 та за водний об’єкт – водосховище комплексного призначення “Білозерський лиман” в облдержадміністрації відсутня.

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області від 01.12.2025 № 11122/5/08-01-04-01-05 (арк. спр. 58) ТОВ “Рибгосп Кам’янський” не є платником плати за землю та земельного податку.

Використання ТОВ “Рибгосп Кам’янський” водосховища “Білозерський лиман”, яке є водосховищем комплексного призначення  стало підставою для звернення прокурора до господарського суду з позовом.

 

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах суд зазначає таке.

З положень статті 131-1 вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України     унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя     статті 4 ГПК України).

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених     статтею 174 цього Кодексу.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Про цьому, у мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини. Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Отже, суду належить з`ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.

Статтею 19 Конституції України     визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією     та законами України.

Статтею 12 Конституції України     визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією     Конституцією.

Статтею 6 Водного кодексу України визначено, що води (водні об’єкти) є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпоряджання водами (водними об’єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання водних об’єктів.

Збереження водних об’єктів комплексного призначення є надзвичайно важливим завданням сталого розвитку територій, оскільки такі об’єкти одночасно виконують екологічні, господарські та соціальні функції. Водосховища комплексного призначення відіграють ключову роль у регулюванні водного режиму, захисті населення від негативного впливу водної стихії, забезпеченні водними ресурсами сільського господарства та підтриманні біорізноманіття.

У пункті “в” частини 1 статті 80 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) визначено, що суб’єктами права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 84  ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом “д” частини 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Обласні державні адміністрації відповідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, органом, уповноваженим розпоряджатись водними об’єктами на державних землях водного фонду на території Запорізької області, є Запорізька обласна державна адміністрація.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому     статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого     статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та постановах Верховного Суду     від 08.12.2020 у справі №908/1664/19, від 19.01.2021 у справі № 925/1133/18.

Як убачається з матеріалів справи, Василівською окружною прокуратурою Запорізької області до Запорізької обласної державної адміністрації направлено листи від 26.08.2025 №51-1628вих-25 та від 27.11.2025 № 51-98-2158вих.-25 про надання інформації щодо наміру вжити заходи для  відновлення порушених інтересів держави шляхом звернення до суду щодо неправомірного використання ТОВ “Рибгосп Кам’янський” водосховища комплексного призначення “Білозерський лиман”.

Запорізька обласна військова адміністрація у листах від 16.09.2025 №12875/08-46 та від 12.12.2025 №18219/08-46 повідомила, що у разі встановлення фактів порушень вимог земельного законодавства не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави компетентним органом  та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

09.03.2026 прокурор повідомив Запорізьку обласну державну адміністрацію (вих. №51-98-428вих-26) відповідно до приписів ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову до ТОВ “Рибгосп Кам’янський” про зобов’язання повернути водний об’єкт – водосховище комплексного призначення “Білозерський лиман”.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо вимоги про зобов’язання ТОВ “Рибгосп Кам’янський” повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації водосховище комплексного призначення “Білозерський лиман” площею водного дзеркала 1485 га, яке розташоване на території Василівського району Запорізької області на земельній ділянці з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією     Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими законодавчими актами щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, забезпечуючи захист та раціональне використання водних ресурсів як національного надбання.

Водним кодексом України передбачено випадки необхідності розробки паспортів водних об`єктів: для визначення цілей та параметрів водосховища комплексного призначення та технологічної водойми (стаття 1 цього Кодексу); паспортизації річок і джерел питного водопостачання (стаття 16 цього Кодексу); надання водних об`єктів у користування на умовах оренди (стаття 51 цього Кодексу); оцінки екологічного стану басейну річки та розробки заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (стаття 81 цього Кодексу) тощо.

Відповідно до  водогосподарського паспорту (виготовленого Державним проектно-вишукувальним інститутом “Запоріждіпроводгосп” у 1980 році) водосховище Білозерський лиман розташоване між м. Кам’янка-Дніпровська та с. Велика Знам’янка Василівського району Запорізької області у руслі річки  Велика Білозерка та має площу водного дзеркала 1485 га. Цільове призначення водосховища Білозерський лиман – захист від затоплення та підтоплення населених пунктів і сільськогосподарських угідь Кам’янського Поду, зрощення, риборозведення.

Згідно ст. 1 Водного кодексу України (далі – ВК України) водний об`єкт це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт)

Водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних).

Ураховуючи цілі використання водосховища Білозерський лиман, визначені відповідно до  водогосподарського паспорту,  воно відноситься до водосховищ комплексного призначення.

За змістом ст. 43 ВК України, водокористувачі мають право, серед іншого, використовувати водні об`єкти на умовах оренди.

Статтею 51 ВК України визначено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ     комплексного     призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Отже положеннями цієї статті врегульовано правовідносини саме з оренди водного об`єкта, а її тлумачення є однозначним в тій частині, що водосховища комплексного призначення не можуть бути об’єктом оренди. Зазначене випливає із самого змісту як відносин оренди, за якої відбувається індивідуалізація водного об`єкта із закріпленням його за конкретною особою з відповідним обмеженням прав інших осіб щодо його використання (в тому числі права загального природокористування), так і мети комплексного водосховища відповідно до його паспорта: забезпечення можливості його одночасного використання для декількох видів діяльності різними особами, відповідно їх доступу до таких об`єктів, забезпечення їх використання у встановленому порядку.

Відповідно до статті 59 ЗК  України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Аналіз наведеної норми матеріального права дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки водного фонду можуть надаватися та, відповідно, використовуватись для рибогосподарських потреб: на праві власності громадянами та юридичними особами-власниками переданих їм замкнених природних водойм загальною площею до 3 гектарів або створених ними штучних рибогосподарських водойм; на праві постійного користування державними водогосподарськими організаціями або державними рибогосподарськими підприємствами, установами і організаціями для ведення аквакультури; на умовах оренди громадянами та юридичними особами земельними ділянками прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озер, водосховищ, інших водойм для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури);  за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами для рибальства громадянами та юридичним особами.

ТОВ “Рибгосп Кам’янський” не є  власником земельної ділянки водного фонду,  державною водогосподарською організацією або державним рибогосподарським підприємством, установою, організацією. Відтак, відповідно до  статті 59 ЗК України використання ним земельної ділянки водного фонду можливе виключно або на умовах оренди водного об’єкта, прибережної захисної смуги тощо для ведення рибництва (аквакультури) або за погодженням власників або користувачів земельних ділянок для здійснення рибальства

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033, на якій розташоване водосховище “Білозерський лиман”, зареєстрована за Державою в особі Запорізької обласної державної адміністрації.

Як свідчать матеріали справи, Управлінням Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області 26.12.2018 суб’єкту господарювання – Товариству з обмеженою відповідальністю “Рибгосп Кам’янський” (код ЄДРПОУ 42335607), місцезнаходженням якого є: Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, проспект 9 травня, буд. 18а, надано Дозвіл №509-1220-2018/ЗП на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах). Вид спеціального використання – вилов водних біоресурсів в спеціальних товарних рибних господарствах. Режим рибогосподарської експлуатації водойми розроблено Інститутом рибного господарства НААН з терміном дії режиму від 30.10.2018 до 31.12.2027 р. назва рибогосподарського водного об’єкту (його частини) – Білозерський лиман розташований на території Кам’янко-Дніпровського району Запорізької області, площею водного дзеркала 1485 га. Строк дії дозволу – з 01 січня 2019 по 31 грудня 2023 року.

Також встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ “Рибгосп Кам’янський” є прісноводне рибальство.

Відповідно до інформації Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм Запорізької області від 05.11.2024 № 10-3-9/1793-24, ТОВ “Рибгосп Кам’янський” в “Режимі рибогосподарської експлуатації Білозерського лиману” здійснило вилов водних біоресурсів протягом 2019 року – 126,4 тон, 2020 року – 168,5 тон, 2021 року – 218,8 тон, 2022 року – 39,588 тон.

Як установлено з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №442353054 від 05.09.2025) у ТОВ “Рибгосп Кам’янський” відсутні будь-які речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033, на якій розташоване водосховище “Білозерський лиман”.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб’єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів”.

Статтею 1 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” режим рибогосподарської експлуатації водного об’єкта визначено як установлену на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об’єкта (його частини).

За змістом частини першої статті 34 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” суб’єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об’єктами  (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Згідно з частинами 1, 3  статті 36 такого  Закону юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об’єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Статтею 23 Закону України      “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів”      встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, видає такий документ дозвільного характеру як Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах).

Втім, для затвердження Режиму чи отримання Дозволу відповідні особи не надають документів, які б свідчили про їхні права на водні об`єкти та земельні ділянки водного фонду, на яких знаходяться водні об`єкти, стосовно яких затверджується Режим або видається Дозвіл. Відповідно, при затвердженні Режиму і видачі Дозволу уповноважені органи не досліджують зазначене питання та не надають права користуватися водними об`єктами і землями водного фонду. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.04.2025 у справі №922/1168/23.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про аквакультуру” рибогосподарський водний об’єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Отже,  наявність лише  Режиму рибогосподарської експлуатації водного об’єкта та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів не надає правових підстав для здійснення ТОВ “Рибгосп Кам’янський” використання водних біоресурсів у водосховищі “Білозерський лиман”. Використання водних біоресурсів на певному водному об’єкті можливо лише після отримання підприємствами, установами , організаціями і громадянами права користування водними об’єктами у встановленому законом порядку.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними     Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Поряд з цим, земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб (ч.ч. 1, 2 ст. 79 ЗК України).

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів (ч. 1     ст. 58 ЗК  України, ст. 4 ВК України).

Частиною 1     ст. 85 ВК України визначено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч. 1     ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі     ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними     ст. 122 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 5      ст. 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.ч. 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За приписами ст.ст.     125,     126 ЗК України     право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до     Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Виходячи з аналізу наведених вище норм права повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033 з розташованим на ній водним об’єктом належить виключно власнику - Запорізькій обласній державній адміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Рибгосп Кам’янський”  щодо надання в оренду земельної ділянки  з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033 з розташованим на ній водним об’єктом  до Запорізької обласної державної адміністрації не звертався,  договір оренди водного об’єкту – водосховища “Білозерський лиман” - з відповідачем  не укладався.

Натомість, відповідач у своїй господарській діяльності використовує водосховище комплексного призначення Білозерський лиман  на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища та дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, що не є правовстановлюючими документами, які надають право користування зазначеним водним об`єктом, розташованим між м. Кам’янка-Дніпровська та с. Велика Знам’янка Василівського району Запорізької області у руслі річки Велика Білозерка, чи відповідними землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.

Між тим, з аналізу наведених вище приписів чинного законодавства  суд виснує, що використання водосховища для рибогосподарської експлуатації може здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.

Отже, відповідач використовує водні ресурси держави, а саме водосховище на території між м. Кам’янка-Дніпровська та с. Велика Знам’янка Василівського району Запорізької області у руслі річки Велика Білозерка без отримання документів, які надають право користування земельною ділянкою з розташованим на ній водним об`єктом.

До того ж, водосховище “Білозерський лиман” відповідно до статті 51 ВК України взагалі не може бути об’єктом оренди, оскільки у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища, крім водосховищ комплексного призначення.

Докази, надані прокурором до пояснення від 23.06.2026, суд не приймає до розгляду з огляду на таке.

За приписами ч.1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Так, сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Інакше принцип змагальності, задекларований у           статті 13 ГПК, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Процесуальний закон указує, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів ( ч.5 ст. 80 Кодексу).

Отже, сторонам надано можливість подання доказів не разом з поданням першої заяви по суті справи, проте враховуючи вимоги процесуального законодавства такі докази повинні бути надані під час здійснення підготовчого провадження у справі.

У підготовчому засіданні 12.05.2026  суд з’ясовував питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України. При цьому, прокурор  зазначив, що ним подано всі докази, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Частина 1 ст. 207 ГПК України передбачає можливість подання до суду заяв та клопотань, які з поважних причин не були заявлені під час підготовчого провадження.

Ураховуючи наведене суд виснує, що      прокурор не обґрунтував неможливість їх подання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від нього, а наведені ним причини не є поважними.

З огляду на наведене, керуючись частиною 8 ст. 80 ГПК України, суд не приймає до розгляду такі докази,  подані до суду 23.06.2026  на стадії розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК  України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Положеннями ст.ст.     317,     319 ЦК України     визначено, що власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2     ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, а саме  неправомірне використання відповідачем водного об`єкту без достатніх правових підстав, суд вважає, що вимога прокурора щодо повернення державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації водосховища комплексного призначення є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином позов задовольняється судом повністю.

 

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до      ст. 129 ГПК України.

 

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Рибгосп Кам’янський” (просп. 9 травня, 18 а, м. Кам’янка-Дніпровська Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, 71304; ідентифікаційний код юридичної особи 42335607) повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації (просп. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107; ідентифікаційний код юридичної особи 00022504) водосховище комплексного призначення “Білозерський лиман” площею водного дзеркала 1485 га, яке розташоване на території Василівського району Запорізької області на земельній ділянці з кадастровим номером 2322410100:01:016:0033.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибгосп Кам’янський” (просп. 9 травня, 18 а, м. Кам’янка-Дніпровська Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, 71304; ідентифікаційний код юридичної особи 42335607) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Василівської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України,       м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету – 2800) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривень 40 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено згідно з вимогами  ст. 238 ГПК України та підписано 29.06.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

 

 

Суддя                                                                                    О.А. Федько