Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До відома Фурси О.І., 16.06.1975 р.н., Фурси Т.В., 23.02.1977 р.н.! Рішення від 31.08.2026 по справі № 908/540/25 (суддя Науменко А.О.)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2026 Справа № 908/540/25
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Концур Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/540/25
за позовом: Акціонерного товариства “Райффайзен Банк”, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909 (вул. Генерала Алмазова, 4а, м. Київ, 01011)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Евєрєст Експортагро”, ідентифікаційний код юридичної особи 39593442 (вул. Гаглазіна, буд. 1, с. Мордвинівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72362)
до відповідача 2: Фурси Олександра Івановича, 16.06.1975 р.н., РНОКПП 2756008314 (вул. Пушкіна, буд. 12, кв. 21, смт. Приазовське, Приазовський район, Запорізька область, 72401)
відповідача 3: Фурси Тетяни Василівни, 23.02.1977 р.н., РНОКПП 2817809162 (вул. Пушкіна, буд. 12, кв. 21, смт. Приазовське, Приазовський район, Запорізька область, 72401)
про стягнення 6 235 063 грн 78 коп.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Войтенко К.В., адвокат, свідоцтво № 7941/10 від 21.12.2019, довіреність № 391/24 від 25.06.2024(в режимі відеоконференції)
від відповідача-1: Рабушко В.С., адвокат, свідоцтво ЗП № 002125 від 09.04.2019, ордер АР № 1232142 від 04.04.2025 (в режимі відеоконференції);
від відповідача-2, 3: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Райффайзен Банк”, в якій позивач просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО” (код ЄДРПОУ 39593442), Фурси Олександра Івановича (РНОКПП 2756008314) та Фурси Тетяни Василівни (РНОКПП: 2817809162) на користь АТ “Райффайзен Банк” (код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за Кредитним договором №011/10892/1392771 від 14.03.2022 в сумі 6 235 063,78 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі – 4 750 402,29 грн; заборгованості за відсотками – 1 484 661,49 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.03.2022 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», (Надалі по тексту «Позивач», «Банк», Кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» (Надалі по тексту «Відповідач», «Боржник», «Позичальник») було укладено Кредитний договір №011/10892/1392771 (Надалі по тексту «Договір»), згідно умов якого Банк зобов’язався надати Позичальнику кредитні кошти в формі Відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 5 000 000,00 грн (п`ять мільйонів гривень 00 копійок) з кінцевим терміном погашення Кредиту – 14.09.2023 року (п. 1.1., п. 1.3. Кредитного договору). Банк виконав свої зобов’язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору. З метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, 14.03.2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та Фурсою Олександром Івановичем (Надалі «Фінансовий поручитель», «Відповідач-2») було укладено Договір поруки №011/10892/1392771/П1, відповідно до умов якого Фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язаннями, які виникають з умов Кредитного договору №011/10892/1392771 від 14.03.2022 року. Також, з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, 14.03.2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та Фурсою Тетяною Василівною (Надалі «Фінансовий поручитель», «Відповідач-3») було укладено Договір поруки №011/10892/1392771/П2, відповідно до умов якого Фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язаннями, які виникають з умов Кредитного договору №011/10892/1392771 від 14.03.2022 року. всупереч умовам та приписам Кредитного договору, з лютого 2024 року Позичальник не виконує взяті на себе договірні зобов’язання: не здійснює щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитним коштами (обставини дефолту, згідно ст. 8 Кредитного договору), у зв’язку з чим станом на 14.01.2025 року заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» за Кредитним договором №011/10892/1392773 від 14.03.2022 року становить 6 235 063,78 грн , яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі – 4 750 402,29 грн; заборгованості за відсотками – 1 484 661,49 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 справу № 908/540/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 06.03.2025 залишив позов без руху.
Ухвалою суд роз’яснив заявникові, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
12.03.2025 позивач виправив недоліки позовної заяви.
12.03.2025 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 908/540/25.
Справу ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.
Представники сторін в судове засідання 02.04.2025 не з’явились.
Позивач надав клопотання про відкладення судового засідання та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції за участю уповноваженого представника позивача.
Ухвалою суду від 02.04.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 23.04.2025 о 12 год. 20 хв.
В судовому засіданні 23.04.2025 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/540/25. Суд оголосив склад суду.
Суд з’ясував про відводи. Відводів не заявлено.
Представник позивача за власних технічних причин не змогла приєднатись до відеоконференції, про що повідомила в телефонному режимі.
Відповідач-2, відповідач-3 в судове засідання не з’явились, сторони належним чином повідомлені про дату, місце та час проведення судового засідання. Документів чи пояснені від сторін до суду не надходило.
03.04.2025 на виконання ухвали суду через підсистему “Електронний суд” від представника позивача надійшли додаткові пояснення, які прийняті судом до розгляду.
04.04.2025 через підсистему “Електронний суд” від представника відповідача-1 до суду надійшла заява про внесення відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
04.04.2025 дані про адвоката Рябушко В.С. внесені до відомостей про учасника справи для доступу до справи № 908/540/25 в електронному кабінеті.
07.04.2025 судом винесено ухвалу про проведення судового засідання 23.04.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника відповідача-1.
10.04.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив, який прийнято судом до розгляду враховуючи пояснення відповідача-1 щодо вступу до справи та ознайомлення із матеріалами справи. У відзиві зазначено, що відповідно до безкоштовної Довідки з ЄДР отриманої з офіційного веб сайту Міністерства юстиції України за посиланням https:// usr.minjust.gov.ua/content/free search місцезнаходження Відповідача є 72362, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське, с. Мордвинівка, вул. Гаглазіна, буд. 1, що також підтверджено Витягом з ЄДР наданим у якості доказу Позивачем разом із позовною заявою. В розділі «Реквізити та підписи сторін» Договору також зазначена адреса Позичальника: 72362, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Мордвинівка, вул. Гаглазіна, буд. 1 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 09.05.2025 включно. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, вся територія Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України (з 25.02.2022 по теперішній час). Ч. 2. Ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, Кредитний договір №011/10892/1392771 укладений 14.03.2022 р. між Позивачем і Відповідачем є нікчемним в силу закону з моменту його укладення, тобто з 14.03.2022. За змістом ч.1 ст.553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Отже, договір поруки є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання. Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом. Вказане положення є базовим принципом інституту забезпечення і відоме ще з римського права як принцип акцесорності забезпечувальних зобов’язань. Акцесорний характер способів забезпечення виконання зобов’язань означає, що правочин щодо встановлення забезпечення буде мати юридичне значення тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов’язання. А тому, якщо основне зобов’язання є недійсним внаслідок недієздатності сторін, недотримання форми правочину тощо, не має юридичної сили і забезпечення. Якщо ж основне зобов’язання може бути оспорено як таке, що укладене під впливом погрози, обману помилки, тощо, забезпечення зберігає силу лише до цього часу. Тільки-но основне зобов’язання визнано недійсним, втрачає своє значення і відповідний спосіб забезпечення. (Постанова КЦС ВС від 19.07.2021 р. у справі № 366/302/20). Таким чином, позовні вимоги є безпідставними, а тому мають бути відхилені судом. Прошу суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, застосувавши наслідки нікчемності правочину.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 07.05.2025 о 11 год. 00 хв.
В судовому засіданні 07.05.2025 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/540/25. Суд оголосив склад суду.
Відповідач-2, відповідач-3 в судове засідання не з’явились, причини неявки суду не повідомляли.
28.04.2025 від представника позивача через підсистему “Електронний суд” надійшла відповідь на відзив.
У судовому засіданні представник позивача просила визнати поважними причини пропуску процесуального строку на надання відповіді на відзив, прийняти відповідь на відзив до розгляду та долучити до матеріалів справи.
Суд задовольнив клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзиву, у зв’язку з чим приймає відповідь на відзив до розгляду та долучає до матеріалів справи.
29.04.2025 через підсистему “Електронний суд” від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Клопотання представника позивача задоволено, доказ долучено до матеріалів справи.
05.05.2025 від представника відповідача-1 через підсистему “Електронний суд” надійшло заперечення на відповідь на відзив, яке долучено до матеріалів справи.
06.05.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, які прийняті судом до розгляду.
За наслідками судового засідання, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 29.05.2025 о 10 год. 20 хв.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 908/1162/23.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.05.2025 зупинено провадження у справі 908/540/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.
17.10.2025 суд поновив провадження у справі № 908/540/25 з 12.11.2025, призначивши підготовче засідання на 12.11.2025 об 11 год. 20 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.
12.11.2025 суд задовольнив клопотання позивача та зупинив провадження у справі № 908/540/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
Ухвалою суду від 20.02.2026 поновлено провадження у дані справі, судове засідання призначено на 18.03.2026 о 11 год. 20 хв.
В судовому засіданні 18.03.2026 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/540/25. Суд оголосив склад суду.
Відповідач-2 та відповідач-3 в судове засідання не з’явились.
Через підсистему “Електронний суд” надійшли:
03.12.2025 від представника позивача надійшла заява про застосування правових наслідків недійсності правочину в порядку ст. 1057-1 ЦК України, в якій позивач вказує, що 12.03.2025 Господарським судом Запорізької області, відкрито провадження у справі №908/540/25. 10.04.2025 року АТ «Райффайзен Банк» отримано відзив на позовну заяву, в якому представник Відповідача заперечував позовні вимоги в повному обсязі, зокрема, просив застосувати наслідки нікчемності правочину відповідно до ч. 2. ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». АТ «Райффайзен Банк» вважає доводи та тведження відповідачів щодо недійсності правочину – необґрунтованими та безпідставними, проте користуючись всіма способами захисту своїх прав та інтересів, клопоче про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО», що забезпечує кредитні зобов`язання за Кредитним договором №011/10892/1392771 від 14.03.2022 року в порядку ст. 1057 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1057-1 ЦК України у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов’язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов’язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт (ч. 2 ст. 1057-1 ЦК України). Загальна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором №011/10892/1392771 від 14.03.2022 року, становить 6 235 063,78 грн , яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі – 4 750 402,29 грн; заборгованості за відсотками – 1 484 661,49 грн. На забезпечення виконання грошових зобов’язань зобов’язань Позичальника за Кредитним договором, між Кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» укладено Договір застави №011/10892/1392771/П3 від 14.03.2022 року, за умовами якого в заставу Банку передано наступне рухоме майно: 1. Комбайн зернозбиральний John Deere S670, ідентифікаційний номер (VIN код/номер кузова:1H0S670STD0756042, державний реєстраційний номер: 20367АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ОМ №034822 від 27.05.2020 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області; Узгоджена договірна вартість 3 289 200,00 грн 2. Трактор колісний DEUTZ Agrotron 9340 TTV, ідентифікаційний номер (VIN код/номер кузова: WSXBY00200LD10262, державний реєстраційний номер: 17517АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ЕЕ №108391 від 28.12.2017 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області; Узгоджена договірна вартість 3 139 200,00 грн. Зважаючи на те, що АТ «Райффайзен Банк» не володіє наразі інформацією щодо місцезнаходження вище визначеного майна, ступінь його можливого пошкодження, тому вимоги, заявлені у даному клопотанні є обгрунтованими та екомномічно виправданими. Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1057-1 ЦК України, 42 ГПК України, просиить суд: 1. у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» до АТ «Райффайзен Банк» про визнання недійсними Кредитного договору №011/10892/1392771 від 14.03.2022 року – відмовити у повному обсязі. Відповідно до ст. 1057-1 ЦК України:- визначити грошову суму, що підлягає поверненню Позивачем Відповідачу у розмірі 5 000 000,00 грн (на момент укладення правочину); накласти арешт на заставне рухоме майно, і заборонити відчуження наступного майна: Комбайн зернозбиральний John Deere S670, ідентифікаційний номер (VIN код/номер кузова:1H0S670STD0756042, державний реєстраційний номер: 20367АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ОМ №034822 від 27.05.2020 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області; трактор колісний DEUTZ Agrotron 9340 TTV, ідентифікаційний номер (VIN код/номер кузова: WSXBY00200LD10262, державний реєстраційний номер: 17517АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ЕЕ №108391 від 28.12.2017 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області;- заборонити відчуження будь-яким способом предмета застави: комбайн зернозбиральний John Deere S670, ідентифікаційний номер (VIN код/номер кузова:1H0S670STD0756042, державний реєстраційний номер: 20367АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ОМ №034822 від 27.05.2020 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області; Трактор колісний DEUTZ Agrotron 9340 TTV, ідентифікаційний номер (VIN код/номер кузова: WSXBY00200LD10262, державний реєстраційний номер: 17517АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ЕЕ №108391 від 28.12.2017 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області.
26.02.2026 від представника відповідача-1 надійшли заперечення на заяву позивача про застосування правових наслідків недійсності правочину.
Вищенаведені документи прийнято судом до розгляду.
В підготовчому засіданні представник відповідача-1 повідомив про подання через підсистему “Електронний суд” клопотання про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди. Просив зупинити провадження у справі та надати час для проведення переговорів та підготовки мирової угоди.
Станом на час судового засідання жодних документів від відповідача-1 до суду не надходило.
Представник позивача повідомила, що отримала документ безпосередньо перед судовим засіданням, не заперечувала проти відкладення розгляду справи, просила надати час для ознайомлення із документом в повному обсязі.
Клопотання представника відповідача-1 буде розглянуто у наступному судовому засіданні.
Ухвалою суду від 18.03.2026 відкладено підготовче засідання по справі на 30.03.2026 о 10 год. 30 хв.
В судовому засіданні 30.03.2026 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/540/25. Оголосив склад суду.
Відповідач-2,3 в судове засідання не з’явився.
24.03.2026 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме проєкту мирової угоди.
В судовому засіданні представник підтримав подане клопотання, надав пояснення.
27.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Також, в клопотання містилась заява про витребування доказів.
Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення по суті поданих клопотань, просила клопотання задовольнити.
Позивач просила витребувати у відповідачів наявне фактичне місце проживання та/або реєстрації місця проживання (фактичного перебування). Інформацію з доказами перебування відповідачів надати не пізніше семи днів з моменту постановлення ухвали з даного приводу. Відкласти судове засідання у зв`язку з необхідністю підготування рішення АТ “Райффайзен Банк” щодо мирової угоди, а також витребування інформації, визначеної в п. 1 даного клопотання.
Клопотання обґрунтовано тим, що Позивачу необхідно більше часу для ухвалення рішення щодо пропозиції Відповідача. Окрім того, одним з пунктів Мирової угоди є сплата безпосередньо Фурсою О.І. платежів, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунки АТ “Райффайзен Банк” в рахунок погашення заборгованості. Однак, останнім відомим місцем перебування Фурси О.І. є тимчасово окупована територія, що станом на момент направлення даного клопотання унеможливлює укладення правочинів.
Представник Відповідача не заперечував проти задоволення клопотання Позивача.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.
Судом задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 30.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 22.04.2026 о 10 год. 20 хв.
В судовому засіданні 22.04.2026 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду по суті справи № 908/540/25, оголосив склад суду.
Відповідач-2,3 в судове засідання не з’явився.
13.04.2026 від Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України на виконання вимог ухвали Господарського суду надійшли листи щодо надання відомостей з Єдиної інформаційної бази даних стосовно Фурси О.І. та Фурси Т.В., які долучені судом до матеріалів справи.
09.04.2026 від представника позивача надійшла заява із зустрічною пропозицією щодо врегулювання спору у вигляді гарантійного листа.
У судовому засіданні представник надала пояснення, підтримала подану заяву. У випадку відмови відповідачів від зустрічної пропозиції представник підтримала клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.
Представник відповідача – 1 в судовому засіданні не погодився із запропонованим способом врегулювання спору, не заперечував проти повернення до стадії підготовчого провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши заяву позивача про повернення на стадію підготовчого провадження, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору, судом задоволено заяву позивача щодо повернення на стадію підготовчого провадження у справі №908/540/25, призначено судове засідання на 20.05.2026 о 10 год. 20 хв.
В судовому засіданні 20.05.2026 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/540/25. Оголосив склад суду.
Відповідач-2,3 в судове засідання не з’явився.
Представник позивача в телефонному режимі повідомила про неможливість з власних технічних причин приєднатись в судове засідання, не заперечувала проти проведення судового засідання без її участі.
У підготовчому засіданні представник відповідача-1 повідомив про досягнення попередніх домовленостей щодо мирової угоди по справі, просив відкласти судове засідання з метою остаточного врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди.
Ухвалою суду від 20.05.2026 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, відкладено підготовче засідання по справі на 01.07.2026 о 12 год. 20 хв.
В судовому засіданні 01.07.2026 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/540/25. Оголосив склад суду.
Позивач, відповідач-2,3 в судове засідання не з’явились.
Представник відповідача-1 повідомив, що сторони не досягли згоди щодо врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди.
Ухвалою суду від 01.07.2026 відкладено підготовче засідання по справі на 20.07.2026 о 12 год. 30 хв.
В судовому засіданні 20.07.2026 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/540/25. Оголосив склад суду.
Позивач, відповідач-2,3 в судове засідання не з’явились.
20.07.2026 позивачем подано два ідентичних клопотання про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивача повідомила, що у зв’язку із виникненням технічних причин пов’язаних із використанням КЕП перше клопотання було подано іншим представником позивача, пізніше, після усунення зазначених недоліків, представником позивача було повторно подано клопотання з аналогічним змістом з використанням КЕП Войтенко К.В.
У підтримку клопотання представник позивача зазначає наступне.
Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2026 справу № 908/3166/25 разом із касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
При цьому колегія суддів, передаючи справу № 908/3166/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначила про те, що на цей час існує різна судова практика, сформована на рівні Верховного Суду, щодо застосування положень статей 3 , 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" стосовно моменту визначення території тимчасово окупованою та моменту застосування обмежень, визначених положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Крім того, колегія суддів в ухвалі від 25.06.2026 справу № 908/3166/25 зазначила, що питання щодо визначення моменту набуття територією режиму тимчасово окупованої, як і поширення на неї положень України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", що регулюють, зокрема, особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території, є нагальним, ураховуючи значну кількість територій, що наразі є тимчасово окупованими, та значну кількість осіб, інтересів яких стосується або може стосуватися вирішення цього питання.
Просила клопотання задовольнити, зупинити провадження у справі № 908/540/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великої Палати Верховного Суду справи № 908/3166/25.
Представник відповідача-1 заперечив проти зупинення провадження у справі.
Дослідивши клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, заслухавши пояснення відповідача-1 та оцінивши наведені доводи, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.
За змістом пункту п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено два види зупинення провадження у справі:
- обов`язковий, за наявності якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі ст. 227 ГПК України;
- необов`язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду (ст. 228 ГПК України).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 зазначалося, що за своєю суттю зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23).
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначив, що: по-перше, провадження у справі варто зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 910/22479/17, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 906/1349/15 щодо застосування норми пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України Верховний Суд сформував таку практику, з якої вбачається, що провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує.
Проте на час прийняття оскаржуваної ухвали Велика Палата Верховного Суду не прийняла до свого розгляду справу №908/3166/25, а отже, відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі №908/540/25.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зупинення провадження у справі наведена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у справі № 908/2785/24.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19.08.26.
В судовому засіданні 19.08.2026 здійснювалась технічна фіксація за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи позовної заяви. Представники відповідача також виступив із вступним словом. Судом досліджувались докази, заслухано заключні слова сторін.
У судовому засіданні 19.08.26 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відкладено проголошення рішення до 31.08.26.
26.08.26 від представника позивача надійшло вступне слово.
31.08.26 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, суд
ВСТАНОВИВ:
14.03.2022 у смт. Приазовське Запорізької області між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» (Позичальник) було підписано Кредитний договір №011/10892/1392771 (Кредитний договір), згідно умов якого, Банк зобов’язався надати Позичальнику кредитні кошти в формі Відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 5 000 000,00 грн (п`ять мільйонів гривень 00 копійок) з кінцевим терміном погашення Кредиту – 14.09.2023 року (п. 1.1., п. 1.3. Кредитного договору).
Метою (цільовим використанням) кредиту є поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності (в т.ч. сплату податків) за вийнятком придбання основних засобів та витрат, що збільшують вартість основних засобів Позичальника, внесків до статутного капіталу третіх осіб, благодійних внесків, вплати дивідедів, надання/повернення фінансової допомоги, надання кредитів, погашення інших кредитів (п. 1.4. Кредитного договору).
Позичальник, у свою чергу, зобов’язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, які розраховуються на основі змінювальної процентної ставки, розмір якої визначається для кожного Процентного періоду відповідно до умов та в порядку, визначеному ст. 2 Кредитного Договору. Під «Процентним періодом» Сторони розуміють визначений Договором період часу в межах якого застосовується визначений згідно з умовами Договір розмір Базової процентної ставки. Розмір Базової процентної ставки в межах Процентного періоду не змінюється, окрім випадків, передбачених п. 2.9 Договору. Перший процентний період починається 14.03.2022 року та закінчується 31.03.2022 року. Кожен наступний процентний період відповідає кожному наступному календарному кварталу. Розмір процентної ставки, що підлягає сплаті Позичальником в кожному Процентному періоді (Базова процентна ставка), визначається наступним чином:- протягом участі Позичальника в Програмі «Доступні кредити 5-7-9%» (затвердженої Радою Фонду розвитку підприємництва (надалі – «Фонд») на виконання «Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва та малого підприємництва» затвердженого Постановою КМУ № 28 від 24.01.2020 року), розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: ІНДЕКС UIRD + 6%-з дати позбавлення Позичальника права участі в Програмі «Доступні кредити 5-7 9%» розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: ІНДЕКС UIRD + 6% Індекс UIRD – український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates), що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на трьохмісячний строк.
Відповідно до п.2.4 Кредитного договору Сторони погодили розмір Базової процентної ставки в першому Процентному періоді – 13,36% річних (розрахований відповідно до п. 3.2.1 Кредитного договору із застосуванням Індексу UIRD, який станом на 24.02.2022 року дорівнював 7,36% річних). У випадку неповернення Кредиту в кінцевий термін погашення Кредиту, Позичальник зобов`язався сплатити Кредитору Проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі, встановленому на останній Процентний період (до кінцевого терміну погашення Кредиту) та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за Кредитом ( в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення Кредиту до дня фактичного погашення Кредиту (п. 2.7. Кредитного договору).
З метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, 14.03.2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та Фурсою Олександром Івановичем (Надалі «Фінансовий поручитель», «Відповідач-2») було укладено Договір поруки №011/10892/1392771/П1, відповідно до умов якого Фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язаннями, які виникають з умов Кредитного договору №011/10892/1392771 від 14.03.2022 року, який укладений між Кредитором та Позичальником,а також всіма змінами та додатками та додатковими угодами до нього, що укладені або будуть укладені у майбутньому.
Відповідно до п. 1.2. та п. 1.3. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Забезпечених зобов`язкань у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Основним договором, у т.ч. при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань. Відповідно до умов п. 2.1. та п. 2.2. Договору поруки Сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечуваних зобов’язань, Фурса Олександр Іванович та ТОВ «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» відповідають перед АТ «Райффайзен Банк» як солідарні боржники за сплатиту заборгованості за забезпечуваними зобов`язаннями. Поручитель, у свою чергу, зобов`язаний виконати вимоги АТ «Райффайзен Банк» щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями протягом 10ти календарних днів з дати відправлення досудової вимоги.
Відповідно до п. 3.1.2 Договору поруки, Поручитель засвідчив та гарантував, що він належним чином та в повному обсязі ознайомлений із положеннями Основного договору та Договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього Договору на Основний договір чи окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов`язків Сторін за цим Договором.
Також, з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, 14.03.2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та Фурсою Тетяною Василівною (Надалі «Фінансовий поручитель», «Відповідач-3») було укладено Договір поруки №011/10892/1392771/П2, відповідно до умов якого Фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язаннями, які виникають з умов Кредитного договору №011/10892/1392771 від 14.03.2022 року, який укладений між Кредитором та Позичальником,а також всіма змінами та додатками та додатковими угодами до нього, що укладені або будуть укладені у майбутньому.
Відповідно до п. 1.2. та п. 1.3. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Забезпечених зобов`язкань у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Основним договором, у т.ч. при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.
Пунктами 2.1. та 2.2. Договору поруки Сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечуваних зобов’язань, Фурса Тетяна Василівна та ТОВ «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» відповідають перед АТ «Райффайзен Банк» як солідарні боржники за сплатиту заборгованості за забезпечуваними зобов`язаннями. Поручитель, у свою чергу, зобов`язаний виконати вимоги АТ «Райффайзен Банк» щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями протягом 10ти календарних днів з дати відправлення досудової вимоги.
Відповідно до п. 3.1.2 Договору поруки, Поручитель засвідчив та гарантував, що він належним чином та в повному обсязі ознайомлений із положеннями Основного договору та Договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього Договору на Основний договір чи окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов`язків Сторін за цим Договором.
Проте, всупереч умовам та приписам Кредитного договору, з лютого 2024 року Позичальник не виконує взяті на себе договірні зобов’язання: не здійснює щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитним коштами (обставини дефолту, згідно ст. 8 Кредитного договору), у зв’язку з чим станом на 14.01.2025 року заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» за Кредитним договором №011/10892/1392773 від 14.03.2022 року становить 6 235 063,78 грн , яка складається: із заборгованості за кредитом у розмірі – 4 750 402,29 грн та заборгованості за відсотками – 1 484 661,49 грн, у зв’язку з чим банком подано позов у цій справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VII здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до Витягу з ЄДР місцезнаходженням Відповідача 1 є: 72362, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Мордвинівка, вул. Гаглазіна, буд. 1. Докази зміни податкової адреси відповідача 1 на іншу територію України до матеріалів справи сторонами не подавались, у суду така інформація відсутня.
Згідно із відповідями з Єдиного демографічного реєстру від 06.03.25, 31.03.26, відповідача 2: Фурси Олександра Івановича, 16.06.1975 р.н., РНОКПП 2756008314 є вул. Пушкіна, буд. 12, кв. 21, смт. Приазовське, Приазовський район, Запорізька область, 72401; відповідача 3: Фурси Тетяни Василівни, 23.02.1977 р.н., РНОКПП 2817809162 - вул. Пушкіна, буд. 12, кв. 21, смт. Приазовське, Приазовський район, Запорізька область, 72401.
Таким чином, обставини цієї справи підпадають під ознаки, наведені у частині другій статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в даній справі йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Існуючі міжнародні правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положеннях IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, учасницею якої є Україна (дата набрання чинності для України 24.08.1991). Стаття 42 “Положення про закони і звичаї війни на суходолі”, що є додатком до цієї Конвенції, встановлює, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Як частина законодавства України положення IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року мають застосовуватися у сукупності із нормами законодавства України, в тому числі для тлумачення останніх та потреб правозастосовної практики.
За визначенням, наданим у статті 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Водночас, виходячи зі статті 2 Закону № 1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Вказівка на мету закону визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України міститься також у його преамбулі в чинній редакції.
Як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.
Частиною першою статті 1 Закону № 1207-VII (у чинній редакції) визначено, зокрема, що:
- тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав;
- тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
- правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права;
- за державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
За частиною другою статті 1 Закону № 1207-VII:
- датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року;
- окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України;
- Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року;
- окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) - починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Законом № 2138-IX від 15.03.2022; в редакції Законів № 2764-IX від 16.11.2022, № 3050-IX від 11.04.2023 статтю 1 Закону № 1207-VII доповнено частиною третьою, якою визначено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку
Чинна редакція Закону № 1207-VII містить диференціацію правового режиму тимчасово окупованих територій України в контексті здійснення на них економічної діяльності та переміщення товарів, робіт та послуг (статті 13 та 13-1 Закону 1207-VII), а саме:
- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються просто в силу приписів абзацу першого частини першої кожної з вказаних статей;
- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються лише у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України ці правила (тобто визначений ними правовий режим) поширені на такі тимчасово-окуповані території.
Це розмежування запроваджено Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України”, який набрав чинності 20.03.2022 шляхом доповнення статей 13, 13-1 Закону). Цим самим законом доповнено абзац другий частини третьої статті 4 Закону № 1207-VII.
Враховуючи відсильний характер наведених вище положень законодавства, Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2025 по справі №908/1162/23 було наведено аналіз розвитку та зміни в часі регулювання, наведеного в статті 1, частині першій статті 3, статтях 13 та 13-1 Закону №1207-VII та зазначено наступне.
Так діюча до набрання чинності Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ редакція Закону № 1207-VII містила таке:
- статті 13 та 13-1 Закону № 1207-VII визначали особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території та особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території;
- частина перша статті 1 Закону № 1207-VII вказувала, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
- частина другої цієї ж статті визначала дату початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - 20 лютого 2014 року;
- частина перша статті 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначала:
1) сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Закон України від 15.03.2022 № 2138-ІХ) станом на 20.03.2022, зокрема:
- доповнив статтю першу Закону № 1207-VII частиною третьою, за якою дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
- доповнив частину третю статті 4 Закону абзацом другим, за яким в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
- доповнив статті 13, 13-1 Закону № 1207-VII новими частинами першими, за абзацом другим яких в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цих статей можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
У частині першій статті 3 цього Закону було викладено іншу редакцію пункту 3 та доповнено її пунктом 4, відтак:
“І. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і З цієї частини, і повітряний простір над цими територіями”.
З наведеного вище аналізу регулювання у сукупності суд вбачає, що за відповідними законодавчими змінами для застосування правового режиму економічної діяльності на різних тимчасово окупованих територіях України окремого рішення про визнання тієї чи іншої її частини окупованою для визначення такого статусу за пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, вимагає будь-яка частина території України, крім Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були окуповані іще в 2014 році та визнаються такими просто в силу закону (пункт 1 частини першої статті 3 Закону).
Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України” (набрав чинності 07.05.2022) до Закону № 1207-VII в свою чергу були внесені численні зміни, зокрема:
- частину другу статті 1 було викладено в такій редакції:
“Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 рок. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України”;
- Закон був доповнений статтею 1-1 “Визначення термінів”, пункт 7 частини першої якої містить визначення поняття “тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія), як частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації”;.
- пункт 1 частини третьої статті 3 Закону був викладений у такій редакції: “сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях”.
Однак частина третя статті 1, пункт 3 частини першої статті 3, а так само частини перші статей 13, 13- 1 Закону при цьому залишилися незмінними.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, с. Мордвинівка Мелітопольського району Запорізької області (Новенська сільська територіальна громада, UA23080110000020314), смт. Приазовське Мелітопольського району Запорізької області (UA23080230000097340, Приазовська селищна територіальна громада) є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 24.02.2022.
Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України”) правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
Враховуючи викладене, з урахуванням положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", з огляду на загальновідомий факт окупації с. Мордвинівка Мелітопольського району Запорізької області, смт. Приазовське Мелітопольського району Запорізької області, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації Новенської сільської територіальної громади, Приазовської селищної територіальної громади з 24.02.2022.
Частиною другою статті 13 Закону передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 03.10.2025 по справі №908/1162/23 об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду послідовно звертає увагу на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати – над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати – над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.
Згідно із ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд відхиляє посилання представника позивача на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.07.26 у справі № 908/3166/25 та постанови Верховного Суду від 29.04.25 у справі № 620/5134/24, від 01.04.26 у справі № 280/5808/23, оскільки ухвали Великої Палати Верховного Суду до переліку ч. 4 ст. 236 ГПК України не віднесені, а у справах № 620/5134/24, № 280/5808/23 постанови прийняті колегіями суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, на відміну від постанови від 03.10.2025 по справі №908/1162/23, яка прийнята об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Враховуючи наведене, Позивач 14.03.2022 не мав права укладати Кредитний договір та договори поруки з Відповідачами. Вказані договори є нікчемними.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно із ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22).
Особливості наслідків недійсності кредитного договору встановлено статтею 1057-1 ЦК України.
З огляду на аналіз спеціальних правових норм, що містить стаття 1057-1 ЦК України, суд у цій справі має визначити грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю та накласти арешт на майно, забезпечене заставою позичальника або поручителя, за заявою кредитодавця.
На підставі розрахунку станом на 17.01.25 (а.с. 10, т.1) та банківських виписок (а.с. 11-29, т.1 ), долучених позивачем до позовної заяви, які відповідачами не оспорюються і не спростовані, судом встановлено, що Банком перераховано Позичальнику 5 000 000 грн грошових коштів, повернуто Позичальником Банку 1 277 126,68 грн (249597,71 грн + 1027528,97 грн).
Таким чином, суд визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю – 3 722 873,32 грн.
В той же час, з огляду на те, що спеціальна конструкція статті 1057-1 ЦК України не передбачає припинення зобов’язань за договорами застави позичальника та його поручителів, та відповідно допускає звернення стягнення на таке майно, суд за заявою Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” накладає арешт і забороняє відчуження заставного рухоме майна, а саме: комбайну зернозбиральний John Deere S670, ідентифікаційний номер (VIN-код/номер кузова:1H0S670STD0756042, державний реєстраційний номер: 20367АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ОМ №034822 від 27.05.2020 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області; трактору колісний DEUTZ Agrotron 9340 TTV, ідентифікаційний номер (VIN- код/номер кузова: WSXBY00200LD10262, державний реєстраційний номер: 17517АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ЕЕ №108391 від 28.12.2017 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області.
Вказане майно перебуває у заставі АТ “Райффайзен Банк” за договором застави №011/10892/1392771/П3 від 14.03.2022, оформленого з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО».
Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Отже, правові наслідки недійсності оспорюваного та нікчемного правочину є ідентичними, що спростовує доводи представника відповідача 1 про неможливість застосування статті 1057-1 ЦК України (особливості наслідків недійсності кредитного договору) у спірних правовідносинах.
Згідно із ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. особливі Таким чином, правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, в цьому випадку кредитного договору, встановлені статтею 1057-1 ЦК України і підлягають застосуванню.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 14.03.25 розподіляються в рівних частинах по 605,60 грн між відповідачами 1 і 2, оскільки такі заходи вжиті відносно арешту майна, що належить саме їм. При цьому суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Комбайн зернозбиральний John Deere S670, ідентифікаційний номер (VIN-код/номер кузова:1H0S670STD0756042, державний реєстраційний номер: 20367АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО», ідентифікаційний код юридичної особи 39593442 (вул. Гаглазіна, буд. 1, с. Мордвинівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72362) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ОМ №034822 від 27.05.2020 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області;
Трактор колісний DEUTZ Agrotron 9340 TTV, ідентифікаційний номер (VIN- код/номер кузова: WSXBY00200LD10262, державний реєстраційний номер: 17517АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО», ідентифікаційний код юридичної особи 39593442 (вул. Гаглазіна, буд. 1, с. Мордвинівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72362) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ЕЕ №108391 від 28.12.2017 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області;
Заборонити відчуження будь-яким способом предмета застави:
Комбайн зернозбиральний John Deere S670, ідентифікаційний номер (VIN- код/номер кузова:1H0S670STD0756042, державний реєстраційний номер: 20367АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО», ідентифікаційний код юридичної особи 39593442 (вул. Гаглазіна, буд. 1, с. Мордвинівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72362) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ОМ №034822 від 27.05.2020 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області;
Трактор колісний DEUTZ Agrotron 9340 TTV, ідентифікаційний номер (VIN- код/номер кузова: WSXBY00200LD10262, державний реєстраційний номер: 17517АР та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВЄРЄСТ ЕКСПОРТАГРО», ідентифікаційний код юридичної особи 39593442 (вул. Гаглазіна, буд. 1, с. Мордвинівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72362) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія ЕЕ №108391 від 28.12.2017 року, виданого ГУ Держпродспоживчою службою в Запорізькій області.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 10.09.26.
Суддя А.О. Науменко
_03_03.png)
