До уваги Самойленко Анатолія Миколайовича, Селянське (Фермерське) господарство “ЮЛІЯ” у справі № 908/719/26 (суддя Дроздова С.С.)

14 вересня 2026, 12:06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 Справа № 908/719/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”

до відповідача: Самойленко Анатолія Миколайовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Селянське (Фермерське) господарство “ЮЛІЯ”

про стягнення 195 075 грн 30 коп.

Представники сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

від третьої особи: не прибув

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” звернулося до суду з позовом про стягнення з Самойленко Анатолія Миколайовича суму заборгованості за Кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019 в розмірі 195 075 грн 30 коп., з яких: 189 382 грн 05 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 693 грн 25 коп. – сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 позовні матеріали № 908/719/26 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Згідно з ч. 6 ст. 176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Приписами ч. 7 ст. 176 ГПК України закріплено, що інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п’яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

З урахуванням викладеного, відповідно до відповіді № 2501246 від 24.03.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери було визначено фактичну адресу проживання Самойленко Анатолія Миколайовича: 69060, м. Запоріжжя, вул. Абразивна, буд. 39.

Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/719/26, присвоєно справі номер провадження 27/38/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Залучено Селянське (Фермерське) господарство “ЮЛІЯ” до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 29.05.2026 на підставі ст. 250 ГПК України суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загально позовного провадження та призначив підготовче засідання на 29.06.2026.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 22.07.2026.

17.07.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” в підсистемі “Електронний суд” сформована заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача..

Ухвалою суду від 22.07.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 03.08.2026.

Ухвалою суду від 03.08.2026 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 02.09.2026.

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

02.09.2026 позивач не з’явився в судове засідання,в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи буз його участі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не прибули, поважні причини своєї неявки не повідомили, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, третя особи письмові пояснення не надала, про час та місце розгляду справи були попереджений належним чином, будь-яких заяв, клопотань від відповідача та третьої особи до суду не надходило.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 04.05.2026.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих територій входить село Балочки Федорівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, Україна код UA23100290020088597 (включено з 04.03.2022).

Юридична адреса місця реєстрації третьої особи відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на яких тимчасово не функціонує відділення АТ Укрпошта, тому третя особа була повідомлена про розгляду справи шляхом розміщення ухвал суду на сайті Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до відповіді № 2501246 від 24.03.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери було визначено фактичну адресу проживання Самойленко Анатолія Миколайовича: 69060, м. Запоріжжя, вул. Абразивна, буд. 39.

Ухвали суду направлялися на фактичну адресу проживання Самойленко Анатолія Миколайовича: 69060, м. Запоріжжя, вул. Абразивна, буд. 39, проте, конверти повернулися з відміткою засобу поштового зв’язку “за закінченням терміну зберігання”.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

За змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача та третьої особи через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання ухвал суду засобами поштового зв’язку, з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідач та третьої особи про час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

19.11.2019 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” (Кредитор) та Селянським (Фермерське) господарством “ЮЛІЯ” (Позичальник, третя особа) укладено кредитний договір № 011/10853/00705110 (далі – Кредитний договір).

Відповідно п. 1.1 Кредитного договору Кредитор зобов’язується надати Позичальнику кредитні кошти надалі (Кредит) в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 400 000,00 грн (надалі Ліміт), а Позичальник зобов’язується використати Кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити Проценти та комісії, а також виконати інші зобов’язання, визначені Договором.

Згідно п. 1.2 Кредитного договору кінцевий термін надання Кредиту - 19.01.2020 (останній день, коли Позичальник може звернутися до Кредитора з метою отримання Кредиту).

Пунктом 1.3 Кредитного договору визначено, що кінцевий термін погашення Кредиту - 19.11.2022, або інша дата визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 Договору (останній день строку користування Кредитом, до закінчення якого Позичальник зобов’язаний здійснити Погашення заборгованості за Договором в повному обсязі).

Кредит надається Позичальнику на розвиток бізнесу, а саме: фінансування витрат, пов’язаних з веденням господарської діяльності Позичальника, за винятком та надання або повернення фінансової допомоги, внесків до статутного фонду, благодійних внесків, виплати дисидентів (п. 1.4 Кредитного договору).

Згідно умов п. 2.1 Кредитного договору Сторони дійшли згоди, що протягом всього строку фактичного користування Кредитом до Кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3 Договору включно, Позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 24 % річних.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору, нарахування Процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості позичальника за Кредитом протягом всього строку користування Кредитом. При розрахунку Процентів враховується день видачі Кредиту (частини кредиту) та не враховується день погашення Кредиту в повному обсязі.

Згідно п. 2.4 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що розмір процентної ставки, зо якою Позичальник сплачує Кредитору Проценти за фактичне користування Кредитом до постання Кінцевого терміну погашення Кредиту, визначена пунктом 2.1 Договору збільшується на 200 Базисних пунктів при кожному невиконанні або неналежному виконанні Позичальником будь-якої з умов, передбачених пунктом 3.5 та/або пунктом 6.1, та/або пунктом 6.4, та/або пунктом 7.1.1, то/або відмови від виконання вимоги Кредитора, передбаченої пунктом 8.1.4 Договору. Процентна ставка збільшується на 200 Базисних пунктів за невиконання/неналежне виконання кожної із зазначених в цьому пункті Договору умов.

Зазначене збільшення процентної ставки по Кредиту, застосовується починаючи з першого Банківського дня календарного місяця, наступного за місяцем, в якому Кредитору стало відомо про настання обставини, визначеної першим абзацом цього пункту Договору (Дата змін). Підвищення процентної ставки відповідно до цього пункту Договору не є зміною умов Договору в односторонньому порядку та така зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди до Договору. Позичальник надає згоду Кредитору кожного разу до Дати змін на власний розсуд приймати рішення не здійснювати збільшення процентної ставки за Кредитом згідно з умовами цього пункту Договору.

Підпунктом 3.1.3, 3.1.4, 3.1.5 п. 3.1 Кредитного договору передбачено, що обов’язковими умовами надання Позичальнику Кредиту або його частини (траншу) є наявність Поточного рахунку у Кредитора; надання Кредитору письмової заяви Позичальника про надання Кредиту із зазначенням цільового використання не пізніше Кінцевого терміну надання кредиту та за умовами, що суму запитаного Кредиту, зазначена в заяві не перевищує розмір невикористаного Ліміту; підписання Графіку.

Відповідно до п. 5.1-5.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснити Погашення заборгованості в порядку визначеному Договором. Протягом визначеного Графіком періоду Позичальник зобов'язаний привести розмір заборгованості за Кредитом у відповідність до розміру, що не перевищує Ліміт, встановлений Графіком на відповідний період. Для цього Позичальник здійснює погашення заборгованості за Кредитом у розмірі, що визначається як різниця між фактичною сумою заборгованості за Кредитом та Лімітом, встановленим на наступний період, не пізніше дня закінчення дії поточного періоду. Позичальник зобов'язаний здійснювати сплату Процентів у валюті Кредиту щомісячно, кожного 06 числа (надалі - Дата платежу) та при погашенні заборгованості за Кредитом в повному обсязі, відповідно до умов Договору.

В Додатку № 1 до Кредитного договору сторони узгодили Графік зниження ліміту.

У розділі “Визначення термінів” Кредитного договору поточним рахунком Позичальника зазначено № UA603808050000000026009159734, відкритий в АТ “Райффайзен Банк”, код банку 380805.

На виконання п. 3.1 Кредитного договору, Банком було перераховано, за заявою Позичальника, на його рахунок № UA603808050000000026009159734 кредитні кошти в розмірі 400 000 грн 00 коп.

Тобто банк належним чином виконав свої зобов’язання за Кредитним договором, визначені п. 3.1 даного Договору.

Пунктом 8.1 Кредитного договору передбачено, що у разі настання обставин Дефолту (невиконання або неналежне виконання Позичальником своїх зобов’язань за Договором та/або Договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку Кредитора, свідчать про те, що зобов’язання Позичальника за Договором не будуть виконані), Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити, зокрема, скасувати або встановити розмір ліміту в розмірі фактичної заборгованості Позичальника за Кредитом, вимагати дострокового повного/часткового Погашення заборгованості.

Згідно п. 11.1 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, встановлених договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та положеннями договору. До регулювання правовідносин, які неврегульовані Договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно за Договором (п. 12.1 Кредитного договору).

Факт отримання Позичальником кредитних коштів на загальну суму 400 000 грн 00 коп. підтверджується випискою по рахунку Позичальника.

За розрахунком позивача станом на 29.07.2025 за Кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 195 075 грн 30 коп., з яких: 189 382 грн 05 коп. – заборгованість за кредитом, в тому числі 189 382 грн 05 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 5 693 грн 25 коп. – заборгованість за відсотками, в тому числі 5 693 грн 25 коп. прострочена заборгованість за відсотками.

З метою забезпечення виконання зобов’язань Позичальника, 19.11.2019 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” правонаступником якого є Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” (Кредитор) та Самойленко Анатолієм Миколайовичем (Поручитель, відповідач 2) укладено Договір поруки № 011/10853/0070511-Р (далі-Договір поруки).

Згідно п. 1.1 Договору поруки Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов’язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Забезпечених зобов’язань, у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов’язань.

Пунктом 1.4 Договору поруки передбачено, що без додаткового отримання попередньої згоди Поручителя, у тому числі без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення додаткових угод до Договору, порукою за цим Договором також забезпечується у повному обсязі Забезпечені зобов'язання, які виникнуть (зміняться) внаслідок внесення змін до Кредитного договору зокрема, внаслідок:

- внесення змін до Кредитного договору щодо продовження на будь-які строки користування Кредитом (його частинами) та/або будь-яку зміну строків виконання всіх або окремих Забезпечених зобов'язань, що призводять до збільшення періоду, за який нараховуються проценти, та/або до збільшення суми нарахованих процентів;

- збільшення заборгованості за Кредитом на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів);

- будь-якого збільшення розміру процентів за Кредитним договором, відповідно до умов Кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим Договором;

- зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування Кредитом;

- доповнення зобов'язань Позичальника зобов'язаннями зі сплати комісій та/або неустойок, що підлягають сплаті Кредитору, та/або збільшення їх видів та розмірів;

- розширення змісту Забезпеченого зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

За змістом п. 2.1 Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань Кредитор набуває права вимоги від Поручителя виконання ним як солідарним боржником Забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за Забезпеченими зобов'язаннями, а Поручитель - зобов'язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання Забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за Забезпеченими зобов'язаннями.

Пунктом 2.2 Договору поруки погоджено, що Поручитель з обов`язується здійснити виконання Забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - Вимога). Єдиною підставою для визначення Кредитором у Вимозі розміру Забезпечених зобов`язань, що підлягають виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою Кредитора для визначення грошових зобов`язань Позичальника перед Кредитором за Основним договором. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Забезпечених зобов`язань.

Згідно з п. 5.5 Договору поруки визначено, що Поручитель надає Кредитору згоду на власний розсуд останнього та без обмеження телефонувати, направляти відомості з питань виконання Договору та/або інших укладених між Поручителем та Кредитором договорів, інші інформаційні, рекламні повідомлення та пропозиції щодо послуг Кредитора, його партнерів за допомогою поштових відправлень, електронних засобів зв'язку, SMS - повідомлень, з використанням мобільного зв'язку або мережі Інтернет тощо на поштові адреси, адреси електронної пошти, номери телефонів, що надані Поручителем Кредитору (зазначені в будь-яких документах) або стали відомі Кредитору іншим чином.

Відповідно до п. 7.2 Договору поруки встановлено, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлена Договором, за кожним Забезпеченим зобов’язанням становить 5 (п’ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного Забезпеченого зобов’язання. Порука для відповідного Забезпеченого зобов’язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо Кредитор у межах цього строку пред’явив вимогу до Поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для Забезпечених зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого Забезпеченого зобов’язання.

24.07.2025 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-79 (далі Договір відступлення права вимоги).

Відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019, укладеним між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” та Селянським (Фермерським) господарством “ЮЛІЯ”, перейшло до Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”.

Відповідно до п. 2.1 Договору відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, АТ “Райффайзен Банк” передає (відступає) ТОВ “ФК “ЄАПБ” за плату, а ТОВ “ФК “ЄАПБ” приймає належні АТ “Райффайзен Банк” Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі(ах) Боржників (Портфель Заборгованості).

Згідно п. 2.2 Договору відступлення права вимоги, відступлення до ТОВ “ФК “ЄАПБ” зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) Прав вимоги відбувається за умови виконання ТОВ “ФК “ЄАПБ” п. 3.2 Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників, складених за формою, наведеною в Додатку № 2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр(и) Боржників підписується(ються) Сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників.

Пунктом 2.3 Договору відступлення права вимоги передбачено, що внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ “ФК “ЄАПБ” заміняє АТ “Райффайзен Банк” у Кредитних договорах та Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог АТ “Райффайзен Банк”, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов’язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення.

Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.

Пунктом 2.6 Договору відступлення права вимоги визначено, що відступлення Прав Вимоги за Договором здійснюється без згоди Боржників за Кредитними договорами та/або Поручителів за Договорами забезпечення.

Пунктом 2.7 Договору відступлення права вимоги визначено, що протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором Первісний кредитор здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення Новому кредитору Прав Вимоги згідно діючого законодавства України.

За приписами п. 2.8 Договору відступлення права вимоги у зв’язку з відступленням Права Вимоги, в Дату відступлення Права Вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора за Договорами забезпечення, що наведені в Додатку № 6 до Договору.

Згідно п. 5.5 Договору відступлення права вимоги з Дати відступлення Права Вимоги Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов’язані із подальшим стягненням заборгованості за Кредитними договорами та зверненням стягнення за Договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення – судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із Прав Вимоги та звернення стягнення за Договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України.

Відповідно до Реєстру Боржників від 29.07.2025 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” набуло права грошової вимоги до Селянського (Фермерського) господарства “ЮЛІЯ” за Кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019, в сумі 195 075 грн 30 коп., з яких 189 382 грн 05 коп. – сума заборгованість за основною сумою боргу, 5 693 грн 25 коп. – сума заборгованості за відсотками.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” права грошової вимоги здійснювались безпосередньо Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” станом на день відступлення права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Згідно п. 8.5 Договору відступлення прав вимоги, Інформація про умови Кредитного договору, Договорів забезпечення та виконання зобов'язань за ними, інформація про Боржників, Поручителів, про Права Вимоги становить банківську таємницю. Сторони, не обмежуючись строком, зобов'язані забезпечити режим конфіденційності та збереження такої інформації.

Враховуючи зазначене, в Реєстрі Боржників від 29.11.2025 та Додатку № 6 міститься інформація щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, надаємо Витяг з Реєстру Боржників від 29.07.2025 та Додатку № 6, що містить лише дані Селянського (Фермерського) господарства “ЮЛІЯ” та Самойленка Анатолія Миколайовича.

Фактичні обставини справи свідчать, що Селянським (Фермерським) господарством “ЮЛІЯ” умови Кредитного договору належним не виконувались.

Враховуючи невиконання Селянським (Фермерським) господарством “ЮЛІЯ” своїх договірних зобов`язань, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” звернулося до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів-1,-2: Селянського (фермерського) господарства “ЮЛІЯ” та Самойленка Анатолія Миколайовича заборгованості за Кредитним договором №011/10853/00705110 від 19.11.2019 року в розмір 195 075 грн 30 грн, з яких: 189 382 грн 05 коп. - сума основного боргу, 5 693 грн 25 коп. - заборгованість за відсотками (справа № 908/3578/25).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 у справі № 908/3578/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” до Селянського (фермерського) господарства “ЮЛІЯ” задоволено. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства “ЮЛІЯ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” 189 382 грн 05 коп. заборгованості за основним боргом, 5 693 грн 25 коп. заборгованості за процентами, 2 422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору. У позові відносно Самойленка Анатолія Миколайовича відмовлено.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 у справі № 908/3578/25 набрало законної сили 23.02.2026.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 3 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Оскільки рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 у справі № 908/3578/25 набрало законної сили, таке судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені в ньому факти повторного доведення не потребують.

Ураховуючи викладене, Господарський суд Запорізької області у справі № 908/3578/25 визнав доведеним факт наявності заборгованості Селянського (фермерського) господарства “ЮЛІЯ” перед позивачем за Кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019 в розмірі 195 075 грн 30 коп., з яких: 189 382 грн 05 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 693 грн 25 коп. – сума заборгованості за відсотками.

У справі № 908/3578/25 суд дійшов висновку, що слід враховувати погоджені сторонами умови п. 2.2 Договору поруки про те, що заборгованість поручителя за цим договором вважається простроченою у випадку невиконання поручителем зобов’язань, визначених у вимозі банка (або нового кредитора) з наступного дня після спливу 10 (десяти) робочих днів з дати отримання поручителем відповідної вимоги.

Оскільки докази звернення АТ “Райффайзен Банк” або позивача у справі до відповідача-2 з вимогою про виконання зобов`язання за Кредитним договором за боржника в матеріалах справи № 908/3578/25 відсутні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову до Самойленко Анатолія Миколайовича з огляду на ненастання строку виконання поручителем зобов’язань.

На виконання п. 2.2 Договору поруки засобами Укрпошти 09.02.2026 на фактичну адресу Поручителя, яку встановив Господарський суд Запорізької області у справі № 908/3578/25, надіслано Досудову вимогу щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019.

Вимога залишена без виконання.

Зазначена заборгованість ані позичальником, ані поручителем не погашена, що стало підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Доказів погашення заборгованості за кредитом, процентами відповідачем на час розгляду справи суду не надано.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019, Договором поруки № 011/10853/00705110-Р від 19.11.2019, Договором відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Тобто відступлення права вимоги є правочином, на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов`язання, тобто сукупність прав та обов`язків його сторін, залишається незмінним.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2024 Первісний кредитор – АТ “РАЙФФАЙЗЕН БАНК” відступив Новому кредитору – ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ” право грошової вимоги до позичальника – Селянського (Фермерського) господарства “ЮЛІЯ” за Кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019 та до поручителя Самойленко Анатолія Миколайовича за Договором поруки № 011/10853/00705110-Р від 19.111.2019.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” має право вимагати від відповідача виконання зобов’язань за укладеним з Акціонерним товариством “РАЙФФАЙЗЕН БАНК” договором поруки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, Банк свій обов'язок виконав повністю, надав кредит у розмірі встановленому в Договорі, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку Позичальника.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Вказаних вище висновків ВП ВС дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кінцевий термін погашення кредиту сплинув 06.05.2023.

Матеріалами справи підтверджується виконання Акціонерним товариства “Райффайзен Банк” у повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019.

На виконання п. 3.1 Кредитного договору, Банком було перераховано, за заявою Позичальника на його рахунок № UA603808050000000026009159734 кредитні кошти в розмірі 400 000 грн 00 коп.

Тобто банк належним чином виконав свої зобов’язання за Кредитним договором, визначені п. 3.1 даного Договору.

Крім того, згідно умов п. 2.1 Кредитного договору Сторони дійшли згоди, що протягом всього строку фактичного користування Кредитом до Кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3 Договору включно, Позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 24 % річних.

За розрахунком позивача заборгованість за відсотками становить 5 693 грн 25 коп. Відповідно до розрахунку заборгованості сума процентів нарахована по 29.07.2025.

Термін повернення кредитних коштів сплинув 19.11.2022.

Однак, відповідно до п. 2.2 Кредитного договору, у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 24 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

На підтвердження вищевикладених обставин додатком до позовної заяви є обґрунтований розрахунок суми заборгованості, а також виписка по рахунку.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, яка відображена у постанові від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 04.05.2023 у справі № 925/636/22 виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Станом на 29.07.2025 за Кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019 утворилась заборгованість в розмірі 195 075 грн 30 коп., з яких: 189 382 грн 05 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 693 грн 25 коп. – сума заборгованості за відсотками.

Фактичні обставини справи свідчать, що Селянським (Фермерським) господарством належним чином не виконувались умови Кредитного договору № 011/10853/00705110 від 19.11.2019.

Як вже зазначалося рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 у справі № 908/3578/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” до Селянського (фермерського) господарства “ЮЛІЯ” задоволено. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства “ЮЛІЯ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” 189 382 грн 05 коп. заборгованості за основним боргом, 5 693 грн 25 коп. заборгованості за процентами, 2 422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору. У позові відносно Самойленка Анатолія Миколайовича відмовлено.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 у справі № 908/3578/25 набрало законної сили 23.02.2026.

Доказів часткового або повного погашення заборгованості (сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами), розмір якої встановлений у рішенні Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 № 908/3578/25, суду не надано.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки(ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договорів поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Згідно п. 2.1, п. 2.2 Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов’язань Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов’язань в порядку та строки встановлені Кредитним договором. Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпеченими зобов’язаннями. Поручитель зобов’язується здійснити виконання порушених Забезпечених зобов’язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора та в обсязі зазначеному в такій вимозі. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов’язань в розмірі визначеному Кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Забезпечених зобов'язань.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Селянського (Фермерського) господарства “ЮЛІЯ” (ідентифікаційний код юридичної особи 30870490) Самойленко Анатолій Миколайович є одним із засновників та кінцевим бенефіціаром юридичної особи.

Суд враховує, що наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

На тимчасово окупованих територіях не функціонують поштові відділення та відповідно не здійснюється доставляння поштової кореспонденції.

Однак, відповідно до відповіді № 2501246 від 24.03.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери було визначено фактичну адресу проживання Самойленко Анатолія Миколайовича: 69060, м. Запоріжжя, вул. Абразивна, буд. 39.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання п. 2.2 Договору поруки надіслав засобами поштового зв’язку на адресу відповідача: 69060, м. Запоріжжя, вул. Абразивна, буд. 39, досудовому вимогу вих. № 010597997 від 09.02.2026 щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019 в загальному розмірі 195 075 грн 30 коп. у десятиденний термін з моменту отримання цієї вимоги.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Докази направлення вимоги (опис вкладення у цінний лист, накладна № 0740600444976 та фіскальний чек від 10.02.2026) містяться в матеріалах справи.

Відповідач контррозрахунку заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та відсотками за користування кредитом, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.

Оскільки, відповідач не виконав умови основного зобов`язання, чим порушив умови Договору поруки № 011/10853/00705110-Р від 19.11.2019 та враховуючи вищезазначені норми матеріального права, є правомірним звернення позивача з даним позовом до суду.

Розмір спірної заборгованості та факт набуття позивачем права вимоги її стягнення підтверджено рішенням суду в господарській справі № 908/3578/25.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог до відповідача.

Відповідач у справі не спростував доводи позивача.

Позичальник та поручитель, який солідарно з позичальником відповідає перед позивачем за окремим договором поруки, не надав доказів сплати на користь позивача спірної заборгованості.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості за кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019 в розмірі 195 075 грн 30 коп., з яких: 189 382 грн 05 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 693 грн 25 коп. – сума заборгованості за відсотками станом на час прийняття судом рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 189 382 грн 05 коп. та заборгованість за відсотками в розмірі 5 693 грн 25 коп. підлягає задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” до Самойленко Анатолія Миколайовича задовольнити.

Стягнути з Самойленко Анатолія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” суму заборгованості за кредитним договором № 011/10853/00705110 від 19.11.2019 в розмірі 195 075 (сто дев’яносто п’ять тисяч сімдесят п’ять) грн 30 коп., з яких: 189 382 (сто вісімдесят дев’ять тисяч триста вісімдесят дві) грн 05 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 693 (п’ять тисяч шістсот дев’яносто три) грн 25 коп. – сума заборгованості за відсотками, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 11.09.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.