До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранс”, Самарської Оксани Сергіївни у справі № 908/1724/26 (суддя Дроздова С.С.)

30 вересня 2026, 15:50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 908/1724/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Кредобанк” (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранс” (вул. Гагаріна, буд. 7, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код юридичної особи 40753244)

до відповідача-2: Самарської Оксани Сергіївни (10.06.1979 року народження, адреса згідно довідки ВПО: пр. Червоної калини, буд. 56, кв. 24, м. Львів, 79070, РНОКПП 2901510001)

про стягнення 319 720 грн 42 коп.

без виклику сторін

Суть спору:

Акціонерне товариство “Кредобанк” звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранс”, Самарської Оксани Сергіївни заборгованість за Договором № Л855/1120 про фінансовий лізинг від 19.11.2020 року в сумі 319 720 грн 42 коп., з яких: 275 916 грн 62 коп. – заборгованість по сплаті вартості об’єкта лізингу, 14 477 грн 80 коп. – прострочені проценти, 29 326 грн 00 коп. – прострочені комісії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1724/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою суду від 22.07.2026 позовну заяву залишено без руху. Надано Акціонерному товариству “Кредобанк” строк протягом 5 днів (з дня доставлення даної ухвали в електронний кабінет в системі “Електронний суд”) суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

24.07.2026 через підсистему “Електронний суд” від позивач надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду з обґрунтуванням.

Ухвалою суду від 29.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1724/26, присвоєно справі номер провадження 27/108/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

18.09.2026 позивач надав через підсистему “Електронний суд” заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд: закрити провадження у справі № 908/1724/26 в частині позовних вимог АТ “КРЕДОБАНК” до відповідача-2 – Самарської Оксани Сергіївни, заявлених на підставі Договору поруки № П855/1120/1 від 19.11.2020, у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки після відкриття провадження у справі, між позивачем та відповідачем-2 укладено 17.09.2026 Додатковий Договір про припинення поруки № П855/1120/1 від 19.11.2020, відповідно до умов якого поруку за Договором поруки № П855/1120/1 від 19.11.2020 припинено.

Крім того, відповідачем-2 здійснено часткове погашення заборгованості за Договором № Л855/1120 про фінансовий лізинг від 19.11.2020 у сумі 200 000 грн 00 коп.

У зв'язку з укладенням 17.09.2026 Додаткового Договору про припинення поруки № П855/1120/1 від 19.11.2020 між позивачем та відповідачем-2 відсутній предмет спору щодо заявлених позовних вимог до поручителя.

Позивач просив вважати розмір позовних вимог зменшеним на суму 200 000 грн 00 коп. та таким, що становить 119 720 грн 42 коп.; продовжити розгляд справи щодо відповідача-1 – стосовно стягнення непогашеного залишку заборгованості за Договором № Л855/1120 про фінансовий лізинг від 19.11.2020 у розмірі 119 720 грн 42 коп. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранс” на користь Акціонерного товариства “Кредобанк” заборгованість за Договором № Л855/1120 про фінансовий лізинг від 19.11.2020 в сумі 119 720 грн 42 коп., з яких: 90 394 грн 42 коп. – заборгованість по сплаті вартості об’єкта лізингу, 29 326 грн 00 коп. – прострочені комісії.

У статті 46 ГПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Враховуючи заяву позивача, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, а саме вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованість за Договором № Л855/1120 про фінансовий лізинг від 19.11.2020 в сумі 119 720 грн 42 коп., з яких: 90 394 грн 42 коп. – заборгованість по сплаті вартості об’єкта лізингу, 29 326 грн 00 коп. – прострочені комісії.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 29.07.2026 відповідачам запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 21.08.2026.

Згідно з ч. 6 ст. 176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Приписами ч. 7 ст. 176 ГПК України закріплено, що інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п’яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Оскільки відповідачі-1,-2 знаходяться на тимчасово окупованій території, до якої не здійснюється доставка поштової кореспонденції, судом зроблено запити до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери з метою з’ясування адреси місцезнаходження та фактичного проживання в тому числі відповідача-2 та отримано відповідь № 3051766, згідно якої місце фактичного проживання Самарської Оксани Сергіївни, 10.06.1979 року народження, є: пр. Червоної калини, буд. 56, кв. 24, м. Львів, 79070.

Ухвала Господарського суду Запорізької області від 29.07.2026 у справі направлялася судом на адресу відповідач-2: пр. Червоної калини, буд. 56, кв. 24, м. Львів, 79070, проте, конверт повернувся з відміткою засобу поштового зв’язку “за закінченням терміну зберігання”.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Відповідно до відповіді № 3051747 від 20.07.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранс” є: вул. Гагаріна, буд. 7, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на даний час продовжено.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, територія м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади є тимчасово окупованою територією з 27.02.2022.

Поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють.

Ухвала суду була розміщена на сайті Господарського суду Запорізької області, направлена на поштову адресу відповідача-2, та надіслано примірник ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідача-1 – azovtrans2016@gmail.com, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідачів через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області, надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідача-1 та надіслання примірника ухвали суду на поштову адресу відповідача-2 з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів про час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 29.09.2026.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

19.11.2020 між Акціонерним товариством “КРЕДОБАНК” (надалі – Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Азовтранс” (надалі – Лізингоодержувач) укладено Договір № Л855/1120 про фінансовий лізинг (надалі – Договір лізингу).

Відповідно до п. 1.1 умов Договору лізингу Лізингодавець зобов’язався набути на підставі Договору купівлі – продажу у власність майно (надалі - Об’єкт лізингу) у продавця відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його у користування Лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та Додатковими договорами до цього Договору, а Лізингоодержувач зобов’язався сплачувати встановлену плату (лізингові платежі), а також інші платежі, передбачені цим Договором та Додатковими договорами.

Отже, відповідно до умов Договору лізингу Лізингодавець придбав на замовлення Лізингоодержувача об’єкт лізингу – Сідловий тягач SCANIA R 450, 2014 року випуску, номер шасі/кузова/рами/обладнання YS2R4X20005373262 (надалі “Об’єкт лізингу”). Вартість Об’єкту лізингу склала 946 000 грн 00 коп.

Відповідно до п 12.1 Додатку 1 “Загальні умови фінансового лізингу” до Договору лізингу (надалі – Загальні умови фінансового лізингу) строк лізингу визначається у Договорі лізингу та графіку лізингових платежів.

Строк лізингу починається з дати підписання Лізингоодержувачем акту приймання-передачі об’єкта лізингу. (п. 12.2. Загальні умови фінансового лізингу).

Відповідно до п. 3.6 Загальних умов фінансового лізингу: з дати підписання Акту приймання-передачі Лізингоодержувач має право використовувати Об’єкт лізингу і несе всю відповідальність і ризики, пов’язані з ним, в т. ч. перед третіми особами і за нанесення шкоди Об’єкту лізингу.

Додатком № 4 до договору сторони погодили “Графік сплати лізингових платежів”, який складається із 24 лізингових платежів з кінцевою датою платежу - 01 грудня 2022 року. Відповідно до п. 6.1 Загальних умов фінансового лізингу Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору лізингу та Графіку лізингових платежів, визначених у додатку №4 до договору лізингу, який є його невід`ємною частиною. Лізингові платежі складаються з періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об`єкта лізингу; проценти, комісії та інші платежі передбачені Договором лізингу.

Згідно з п. 6.8 Загальних умов фінансового лізингу кожний періодичний лізинговий платіж Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати, вказаної в додатку №4 до договору.

Пунктом 3.1 Договору лізингу Лізингоодержувач щомісяця повинен здійснювати на користь АТ “КРЕДОБАНК” періодичні Лізингові платежі відповідно до Графіка лізингових платежів (Додаток 4 до Договору лізингу).

Відповідно до п. 13.4 Загальних умов фінансового лізингу у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Договору відповідно до умов Договору лізингу, а також якщо Лізингодавець вимагає повернення Об’єкта лізингу відповідно до інших положень договору, Лізингоодержувач зобов’язаний повернути за свій власний рахунок у ідеальному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Лізингодавця, якщо інша адреса не вказана Лізингодавцем, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту (повідомлення/ вимоги) Лізингодавця”.

Також Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити Лізингодавцю загальну всіх Періодичних лізингових платежів та інших платежів, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка лізингових платежів, інших умов Договору, у зв’язку із достроковим закінченням строку лізингу/розірвання Договору з вини Лізингоодержувача за період після дати такого закінчення/розірвання, - впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання запиту (повідомлення/вимоги) Лізингодавця про сплату відповідних платежів.

Сторони погодили і підтверджують, що вказана загальна сума несплачених платежів, передбачених Графіком лізингових платежів, іншими умовами Договору, за період після дати дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Договору, з вини Лізингоодержувача є збитками (упущеною вигодою) Лізингодавця та має бути відшкодована Лізингодавцю Лізингоодержувачем відповідно до умов Договору та чинного законодавства. Зобовязання щодо сплати такої суми залишається чинним до моменту його виконання Лізингоодержувачем, в тому числі закінчення строку лізингу/розірвання Договору.

Отже, на підставі укладеного Договору лізингу у Відповідача-1 (Лізингоодержувача) виникли господарські зобов’язання визначені Договором лізингу, в тому числі зобов’язання своєчасно та в повному розмірі сплачувати лізингові платежі.

В забезпечення виконання зобов’язань за Договором лізингу, укладеним між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем 19.11.2020 було укладено договір поруки № П855/1120/1 (далі – Договір поруки) між Банком та Самарською Оксаною Сергіївною (далі – Поручитель, відповідач-2).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Азовтранс” (код ЄДРПОУ 40753244) (надалі-Боржник)зобов’язань в повному обсязі (повернення об'єкта лізингу, сплати будь-яких лізингових платежів, процентів, комісій, відшкодувань шкоди, пень, штрафів, неустойок) за Договором про фінансовий лізинг №Л855/І120 від “ 19” листопада 2020 року, укладеним між Боржником та Кредитором (далі за текстом - Договір лізингу). Відповідно до Договору лізингу Банк (Лізингодавець) зобов'язується набути на підставі Договору купівлі-продажу №К855/1120 від “ 19” листопада 2020 року у власність об’єкт лізингу: Сідельний тягач БСАША Я 450. Рік випуску: 2014 (б/в) (надалі - “Об'єкт лізингу”) у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Боржником (Лізингоодержувачем) специфікацій та умов і передати його у користування Боржнику (Лізингоодержувачу) на визначений строк за встановлену плату (Лізингові платежі) у розмірі та на умовах, обумовлених Договором лізингу та Додатковими договорами до Договору лізингу, а Боржник (Лізингоодержувач) зобов'язується сплачувати встановлену плату (Лізингові платежі), а також інші платежі, передбачені Договором лізингу та Додатковими договорами до Договору лізингу.

Згідно п. 2.1 Договору поруки у випадку невиконання Боржником своїх зобов’язань за Договором лізингу Кредитор письмово повідомляє Поручителя про це із зазначенням суми заборгованості Боржника.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки Поручитель зобов’язаний сплатити Кредитору заборгованість протягом 7 (семи) календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов’язань за Договором лізингу.

У разі одержання вимоги Кредитора Поручитель зобов'язаний повідомити про це Боржника (п. 2.3 Договору поруки).

Відповідно до п. 2.6 Договору поруки Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

За розрахунком позивача, у результаті порушення взятих на себе зобов’язань за Договором лізингу станом на 07.05.2026 заборгованість Лізингоодержувача по Договору № Л855/1120 про фінансовий лізинг від 19.11.2020 становить 319 720 грн 42 коп., з яких: 275 916 грн 62 коп. – заборгованість по сплаті вартості об’єкта лізингу, 14 477 грн 80 коп. грн. – прострочені проценти, 29 326 грн 00 коп. – прострочені комісії.

Під час розгляду справи було встановлено, що

Після відкриття провадження у справі, між позивачем та відповідачем-2 – Самарською Оксаною Сергіївною 17.09.2026 укладено Додатковий Договір про припинення поруки № П855/1120/1 від 19.11.2020, відповідно до умов якого поруку за Договором поруки № П855/1120/1 від 19.11.2020 припинено.

Крім того, відповідачем-2 здійснено часткове погашення заборгованості за Договором № Л855/1120 про фінансовий лізинг від 19.11.2020 у сумі 200 000 грн 00 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку з 03.12.2020 по 15.09.2026.

Слід зазначити, що Самарська Оксана Сергіївна, відповідно до відповіді № 3051747 від 20.07.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранс”.

У зв'язку з укладенням 17.09.2026 Додаткового Договору про припинення поруки № П855/1120/1 від 19.11.2020 між позивачем та відповідачем-2 відсутній предмет спору щодо заявлених до поручителя позовних вимог.

На підставі викладеного, за відсутності предмета спору, згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, провадження у справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства “Кредобанк” до відповідача-2: Самарської Оксани Сергіївни, заявлених на підставі Договору поруки № П855/1120/1 від 19.11.2020, слід закрити.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранс” заборгованість за Договором № Л855/1120 про фінансовий лізинг від 19.11.2020 в сумі 119 720 грн 42 коп., з яких: 90 394 грн 42 коп. – заборгованість по сплаті вартості об’єкта лізингу, 29 326 грн 00 коп. – прострочені комісії, позивач підтримав у повному обсязі (на підставі заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованість за Договором № Л855/1120 про фінансовий лізинг від 19.11.2020 в сумі 119 720 грн 42 коп., з яких: 90 394 грн 42 коп. – заборгованість по сплаті вартості об’єкта лізингу, 29 326 грн 00 коп. – прострочені комісії.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, підставами виникнення зобов`язання – правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором № Л855/1120 про фінансовий лізинг та Договором поруки № П855/1120/1 від 19.11.2020.

Згідно статті 49 Закону України “Про банки та банківську діяльність” операції з лізингу віднесені до кредитних операцій.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” в редакції станом на дату укладення Договору лізингу: за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У статті 3 Закону України “Про фінансовий лізинг” зазначено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до статті 806 Цивільного Кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу,здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17, від 26.04.2018, у справі № 911/3483/16, від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 17 Закону України “Про фінансовий лізинг” після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

Відповідно до п. 3-5, 8 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець, зокрема, має право: у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства; у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об`єкта фінансового лізингу якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.

Згідно із п.п. 3, 7 ч. 2 ст. 21 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема: своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 04.05.2023 у справі № 925/636/22, вказано що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Додатком №4 до договору сторони погодили “Графік сплати лізингових платежів”, який складається із 24 лізингових платежів з кінцевою датою платежу - 01 грудня 2022 року.

Пунктом 3.1. Договору лізингу Лізингоодержувач щомісяця повинен здійснювати на користь АТ “КРЕДОБАНК” періодичні Лізингові платежі відповідно до Графіка лізингових платежів (Додаток 4 до Договору лізингу).

Відповідно до п. 6.1 Загальних умов фінансового лізингу Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору лізингу та Графіку лізингових платежів, визначених у додатку №4 до договору лізингу, який є його невід`ємною частиною. Лізингові платежі складаються з періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об`єкта лізингу; проценти, комісії та інші платежі передбачені Договором лізингу.

Внаслідок порушення відповідачем-1 зобов`язань за Договором лізингу, 08.05.2026 позивач направив на електронну адресу відповідачу-1 повідомлення вимогу № 84-9871/26 від 08.05.2026 про повернення об’єкта лізингу та погашення заборгованості.

Відповіді відповідача на повідомлення-вимогу матеріали справи не містять.

Відповідач припинив виконувати належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого заборгованість відповідача-1 за Договором № Л855/1120 про фінансовий лізинг від 19.11.2020 складає 119 720 грн 42 коп., з яких: 90 394 грн 42 коп. – заборгованість по сплаті вартості об’єкта лізингу, 29 326 грн 00 коп. – прострочені комісії.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За загальним правилом, на особу покладається обов’язок вжити всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання взятого на себе зобов'язання (абзац 2 ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Неналежне ставлення до виконання цього обов'язку свідчить про вину особи, яка є безумовною підставою для відповідальності за порушення зобов'язання.

Так, статтею 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Цивільний кодекс України, крім обов’язку належного виконання зобов’язання, встановлює також принцип своєчасності його виконання: згідно з ч. 1 ст. 530 цього Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Від виконання основного зобов’язання (сплата лізингових платежів та/або повернення Предмета лізингу у встановлених Договором випадках) відповідач не звільнений.

Нормами Закону України “Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного Договору фінансового лізингу не передбачено можливості припинення Лізингоодержувачем в односторонньому порядку проведення лізингових платежів.

За таких обставин заборгованість за Договором № Л855/1120 фінансового лізингу від 19.11.2020 складає 119 720 грн 42 коп., з яких: 90 394 грн 42 коп. – заборгованість по сплаті вартості об’єкта лізингу, 29 326 грн 00 коп. – прострочені комісії, що підтверджується матеріалами справи.

Невиконання відповідачами своїх договірних зобов'язань є порушенням не тільки умов договору фінансового лізингу, але й вищенаведених норм Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за Договором фінансового лізингу станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимоги позивача є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач-1 визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань щодо оплати лізингових платежів не надав, об’єкт лізингу не повернув.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідач-1 у справі самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Позивачем не застосовано до відповідачів відповідальності за порушення умов Договору про фінансовий лізинг, а саме не стягується будь-яких штрафних санкцій.

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором про фінансовий лізинг.

Враховуючи зазначене, стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає сума 90 394 грн 42 коп. – заборгованість по сплаті вартості об’єкта лізингу, 29 326 грн 00 коп. – прострочені комісії.

Враховуючи приписи статті 129 ГПК України, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 436 грн 65 коп.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 242, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до відповідача-2: Самарської Оксани Сергіївни (10.06.1979 року народження, адреса згідно довідки ВПО: пр. Червоної калини, буд. 56, кв. 24, м. Львів, 79070, РНОКПП 2901510001).

Позовні вимоги Акціонерного товариства “Кредобанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранс” задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранс” (вул. Гагаріна, буд. 7, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код юридичної особи 40753244) на користь Акціонерного товариства “Кредобанк” (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 90 394 (дев’яносто тисяч триста дев’яносто чотири) грн 42 коп. – заборгованість по сплаті вартості об’єкта лізингу, 29 326 (двадцять дев’ять тисяч триста двадцять шість) грн 00 коп. – прострочені комісії, 1 436 (одна тисяча чотириста тридцять шість) грн 65 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 30.09.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.