Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» у справі № 908/1603/26 (суддя Дроздова С.С.)
21.09.2026 Справа № 908/1603/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Дроздова С.С., при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали
за позовом: Пліскіна Олега Марковича (вул. Українська, буд. 6А, кв. 30, м. Запоріжжя, 69095, РНОКПП 2885511215)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” (вул. Гоголя, буд. 50 кім. 47, м. Токмак, Запорізька область, 71708, ідентифікаційний код юридичної особи 37510500)
до відповідача-2: Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (бульв. Центральний, буд. 27, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код юридичної особи 37573508)
про визнання припиненими трудові відносини та зобов’язання вчинити реєстраційну дію
за участю представників
від позивача: Майстро Д.М., адвокат, ордер серія АР № 1326681 від 02.07.2026
від відповідача-1: не з’явився
від відповідача-2: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
02.07.2026 Пліскін Олег Маркович через підсистему “Електронний суд” звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” та Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про
- визнання припиненими трудові відносини між Пліскіним Олегом Марковичем та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ”;
- зобов’язання Департамент адміністративних послуг запорізької міської ради вчинити реєстраційну дію щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про виключення відомостей про Пліскіна Олега Марковича як керівника та особу, яка має право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ”.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1603/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 9908/1603/26, присвоєно справі номер провадження 27/92/26. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.08.2026.
Ухвалою суду від 03.08.2026 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 01.09.2026.
03.08.2026 представником Пліскіна Олега Марковича адвокатом Майстро Д.М. в підсистемі “Електронний суд” сформовано клопотання про долучення доказів, а саме: копії договору про надання професійної правничої допомоги від 30.06.2026, укладеного між адвокатом Майстром Дмитром Миколайовичем та Пліскіним Олегом Марковичем; копії довідки Пліскіна Олега Марковича про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
04.08.2026 представником Пліскіна Олега Марковича адвокатом Майстро Д.М. в підсистемі “Електронний суд” сформовано клопотання про долучення доказів, а саме: витягу про перереєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” згідно законодавства Російської Федерації.
Ухвалою суду від 01.09.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 21.09.2026.
Судове засідання 21.09.2026 проводилось за допомогою підсистеми «Електронний суд» та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
21.09.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві.
21.09.2026 представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, поважні причини своєї неявки не повідомив, відповідач 1 своїм правом на подання відзиву не скористався, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
Відповідно до відповіді № 2992066 від 07.07.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” є: вул. Гоголя, буд. 50 кімната 47, м. Токмак, Запорізька область, 71708.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на даний час продовжено.
Місцезнаходженням відповідача 1 є: м. Токмак, Запорізька область.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, територія Токмацької міської територіальної громади є тимчасово окупованою територією.
Поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють.
Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
Ураховуючи викладене відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду на сайті Господарського суду Запорізької області.
Крім того, про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач-1 може дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
21.09.2026 Відповідач-2 у судове засідання не прибув.
20.07.2026 Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради в підсистемі “Електронний суд” сформований відзив на позовну заяву, у якій останній зазначає наступне:
- при вирішенні питання стосовно задоволення позовної вимоги про визнання припиненими трудові відносини між Пліскіним Олегом Марковичем та ТОВ “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” з 03.10.2022 - покладаємось на розсуд суду, оскільки дана позовна вимога нас не стосується, не зачіпає наші права та законні інтереси;
- стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради вчинити реєстраційну дію щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про виключення відомостей про Пліскіна Олега Марковича як керівника та особу, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” - заперечень не маємо, оскільки дана позовна вимога є похідною від основної позовної вимоги та відповідає вимогам ст. 25 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”;
- при вирішенні питання стосовно задоволення позовної вимоги щодо стягнення з ТОВ “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” та Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради на користь Пліскіна Олега Марковича витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 324 грн 80 коп. - покладаємось на розсуд суду, оскільки дана позовна вимога нас не стосується, не зачіпає наші права та законні інтереси;
- просимо здійснювати розгляд даної справи без участі представника Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради.
22.07.2026 Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради в підсистемі “Електронний суд” сформовані додаткові пояснення у справі щодо розподілу судових витрат, у в яких останній, посилаючись на ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, просить суд не покладати на Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради обов’язок зі сплати судового збору та вирішити питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням наведених обставин і вимог процесуального законодавства.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач-1 міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-1 мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, ухвали суду були опубліковані на сайті Господарського суду Запорізької області.
З огляду на викладене, повідомлення відповідача-1 через сайт Господарського суду Запорізької області та Єдиний державний реєстр судових рішень з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача-1 про час та місце розгляду справи.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідачі є належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом; ухвали суду вважаються врученими відповідачу-1.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.
Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, не перебування відповідачів за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, пояснень по справі не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідачі, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинні були докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Інших засобів зв`язку з відповідачем-1 Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача-1 про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем-1.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача-1 не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач-1 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
УСТАНОВИВ:
До 03.10.2022 Пліскін Олег Маркович (далі-позивач) перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» (далі — відповідач-1), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.10.2022 Пліскін Олег Маркович звернувся до єдиного засновника (учасника) відповідача-1 Спицької Світлани Йосипівни із письмовою заявою про звільнення з посади директора.
03.10.2022 рішенням одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» № 1 було вирішено звільнити Пліскіна Олега Марковича з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» за згодою сторін з 03.10.2022, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Наказом № 4 від 03 жовтня 2022 року «Про звільнення Пліскіна Олега Марковича» позивача було звільнено з посади директора, за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що також підтверджується записом в трудовій книжці.
Позивач зазначив, що з 03.10.2022 трудові відносини між Пліскіним Олегом Марковичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» фактично припинені, однак процедура внесення відповідних змін про директора Товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачем-1 не була виконана.
19.06.2026 позивач звернувся до відповідача-2 з заявою про внесення змін до відомостей ЄДР щодо керівника юридичної особи, в якій просив прийняти до розгляду Наказ № 4 від 03.10.2022 про звільнення Пліскіна Олега Марковича з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» та провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» (код ЄДРПОУ: 37510500), що містяться в ЄДР, а саме: виключити (вилучити) відомості про Пліскіна Олега Марковича як керівника та особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.
25.06.2026 від відповідача-2 надійшов лист № П-243 «Про надання інформації» в якому зазначалось наступне: «Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України та сталою судовою практикою, у разі самоусунення засновників (учасників) товариства від вирішення питання про звільнення керівника, єдиним законним способом захисту порушених трудових прав директора є звернення до суду. Припинення трудових відносин у судовому порядку дає можливість визнати Ваші повноваження припиненими на підставі судового рішення. Внесення змін до відомостей ЄДР щодо виключення Вас як керівника ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» буде можливим виключно після подання державному реєстратору відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, що чітко передбачено пунктом 2 частини першої статті 25 Закону про реєстрацію. Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, зокрема, щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій. Таким чином, рішення суду, на підставі якого припиняються трудові чи цивільні відносини між фізичною особою, що була призначена або виконувала функції керівника юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, та її роботодавцем, що містить зобов'язання для державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо виключення відомостей про такого керівника, тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі. Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу в частині виключення запису про керівника, Moxke бути здійснена департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради лише на підставі рішення суду зобов'язального характеру. Враховуючи вищевикладене, y Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради відсутні законні правові підстави для задоволення вимог, викладених у Вашій заяві.».
Станом на момент подання позову, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей, позивач досі значиться керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ».
Позивач вважає, що відповідач-1 не вчинив дій для вирішення питання щодо виключення особистих даних позивача в графі «Керівник» щодо юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а вчинені позивачем дії не дали результату, у зв’язку з чим Пліскін Олег Маркович звернувся з даними позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами [правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі №562/304/17 (провадження №14-471цс18), від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10.04.2019 у справі №510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18)].
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Згідно з ч. 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.
Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.
Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства. До складу органів управління товариства не можуть бути обрані особи, визнані за рішенням суду винними у заподіянні збитків товариству своїми діями (бездіяльністю), якщо такі збитки виникли внаслідок порушення такою особою своїх обов’язків. Таке обмеження застосовується протягом трьох років з дати виконання такого рішення суду.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Частиною 1 статті 99-1 ЦК України керівник (одноосібний виконавчий орган), голова та члени колегіального виконавчого органу, голова та члени наглядової ради або ради директорів, ліквідатор, голова та члени комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), головний бухгалтер, корпоративний секретар, а також голова та члени іншого органу товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або установчими документами товариства, є посадовими особами такого товариства. Установчими документами товариства посадовими особами товариства можуть бути визнані й інші особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 по справі № 127/27466/20 зазначила, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18).
Як вже зазначалось, відповідно до рішення б/н від 03.10.2022 одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» вирішено:
Відповідно до Наказу № 4 від 03.10.2022 «Про звільнення Пліскіна Олега Марковича» припинено виконання обов’язків директора з 03.10.2022 у зв’язку зі звільненням за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Отже, 03.10.2022 трудові відносини між Пліскіним Олегом Марковичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» фактично припинені, однак процедура внесення відповідних змін про директора Товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачем-1 не була виконана.
Згідно з рішеннями Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
Встановлені судом обставини та матеріали справи свідчать про те, що Пліскін Олег Маркович в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» не перебуває - починаючи з 03.10.2022.
Крім того, як стало нам відомо з відкритих джерел мережі Інтернет, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ», де позивач працював директором та був звільнений з посади від 03.10.2022, з 24.11.2022 було перереєстровано, як суб’єкт господарювання, згідно законодавства країни агресора - російської федерації.
З 24.11.2022 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ», яке було перереєстровано згідно законодавства країни агресора - російської федерації, є Спицький Віктор Миколайович.
Позивачем долучено до матеріалів справи витяг про перереєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ» згідно законодавства країни агресора - російської федерації.
Суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання припиненими трудові відносини між Пліскіним Олегом Марковичем та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов’язання Департамент адміністративних послуг запорізької міської ради вчинити реєстраційну дію щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про виключення відомостей про Пліскіна Олега Марковича як керівника та особу, яка має право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ”, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Пунктом 5 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань» ч. 1 статтею 28 передбачена відмова у державній реєстрації: документи подано особою, яка не має на це повноважень; заяву про внесення змін до ЄДР щодо призначення директора подає новопризначений директор (уповноважена особа) ТОВ, оскільки саме він є офіційним керівником після державної реєстрації змін. Хоча засновник (загальні збори учасників) приймає рішення про зміну керівника, саме новопризначений директор має подати реєстраційну заяву державному реєстратору.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).
За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Згідно з ч.ч. 1, 3, ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що систему органів у сфері державної реєстрації становлять: Міністерство юстиції України; інші суб`єкти державної реєстрації. До повноважень інших суб`єктів державної реєстрації належить, зокрема, забезпечення прийому документів, поданих для державної реєстрації, забезпечення державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, ведення Єдиного державного реєстру.
Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради відповідно до Положення про Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 90 від 17.03.2023, реалізує повноваження виконавчих органів міської ради у сфері надання адміністративних послуг через адміністраторів шляхом їх взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.
Станом на момент подання позову та відповідно до відповіді № 2992066 від 07.07.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Пліскін Олег Маркович значиться керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ».
З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, суд дійшов висновку про те, що вимога є обґрунтованою щодо зобов`язання Департамент адміністративних послуг запорізької міської ради вчинити реєстраційну дію щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про виключення відомостей про Пліскіна Олега Марковича як керівника та особу, яка має право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ”. оскільки дана позовна вимога є похідною від основної позовної вимоги та відповідає вимогам ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода па обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати па кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс 'Горіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N ЗОЗ-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. ЗО, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. ст. 74, 76 ПІК України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна донести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, па підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Пре;гметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені.
Відповідач-1 позовні вимоги не спростував.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
В порядку ст. 129 ГПК України, в зв’язку з тим, що спір виник з вини відповідача-1, судовий збір у сумі 5 324 грн 80 коп. покладається на відповідача-1.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Пліскіна Олега Марковича до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” задовольнити.
Визнати припиненими з 03.10.2022 трудові відносини між Пліскіним Олегом Марковичем (вул. Українська, буд. 6А, кв. 30, м. Запоріжжя, 69095, РНОКПП 2885511215) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” (вул. Гоголя, буд. 50 кім. 47, м. Токмак, Запорізька область, 71708, ідентифікаційний код юридичної особи 37510500).
Зобов’язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 27, ідентифікаційний код 37573508) вчинити реєстраційну дію щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про виключення відомостей про Пліскіна Олега Марковича (вул. Українська, буд. 6А, кв. 30, м. Запоріжжя, 69095, РНОКПП 2885511215, паспорт: № 010256417, виданий 12.02.2024, органом 2310) як керівника та особу, яка має право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” (вул. Гоголя, буд. 50 кім. 47, м. Токмак, Запорізька область, 71708, ідентифікаційний код юридичної особи 37510500).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАВРІЙСЬКІ ПОЛЯ” (вул. Гоголя, буд. 50 кім. 47, м. Токмак, Запорізька область, 71708, ідентифікаційний код юридичної особи 37510500) на користь Пліскіна Олега Марковича (вул. Українська, буд. 6А, кв. 30, м. Запоріжжя, 69095, РНОКПП 2885511215) 5 324 (п’ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 30.10.2026.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
_03_03.png)
