До відома Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІХІВТЕПЛОМЕРЕЖА” по справі №908/1801/26 (суддя Федько О.А.)

До відома Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІХІВТЕПЛОМЕРЕЖА” по справі №908/1801/26 (суддя Федько О.А.)

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

 02.10.2026                                                                                            Справа №  908/1801/26

 м.Запоріжжя Запорізької області  

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/1801/26

за позовом: Акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІХІВТЕПЛОМЕРЕЖА”

про стягнення грошових коштів.

 

Процесуальні дії по справі.

27.07.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №2085/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 27.07.2026) Акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІХІВТЕПЛОМЕРЕЖА” про стягнення суми 234   920,21 грн, яка складається з: 208   854,96 грн – компенсація вартості відібраних без номінації обсягів природного газу за лютий, березень 2017 року, 19   729,42 грн – інфляційні втрати та 6335,83 грн – 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.07.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №908/1801/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1801/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/89/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1801/26. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7   ст. 6 ГПК України).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.08.2026 відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу – АТ “УКРТРАНСГАЗ” в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі “Електронний Суд” ЄСІКС. 

У зв’язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача ухвала суду від 03.08.2026 про відкриття провадження у справі була направлена останньому на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Покровська (попередня назва Ленінградських Курсантів), буд. 62-А). Ухвала 19.08.2026 була повернута підприємством поштового зв’язку до господарського суду без вручення адресату (відповідачу) з відміткою: “за закінченням терміну зберігання”.

Додатково ухвалу суду від 03.08.2026 оприлюднено на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України “Про поштовий зв`язок” та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №   270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Отже судом вжиті всі передбачені процесуальним законом заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у даній справі.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 02.09.2026 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій,  а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.     

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об’єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення – 02.10.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

 

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що до 31.12.2019 АТ “Укртрансгаз” було оператором газотранспортної системи, суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Зауважив про наявність господарських правовідносин між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та ТОВ “Оріхівтепломережа”, які регулюються договорами №5042/1617-ТЕ-13 постачання природного газу від 08.09.2016, №5277/1617-БО-13 постачання природного газу від 28.10.2016, №5278/1617-КП-13 постачання природного газу від 28.10.2016. Так, за умовами договорів ПАТ “НАК Нафтогаз України” зобов’язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов’язується оплатити його на умовах цього договору.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р на Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.

Позивачем було встановлено відсутність поданих номінацій АТ “НАК “Нафтогаз України” у період лютий, березень 2017 року у вказаних обсягах для ТОВ “Оріхівтепломережа”.

Відтак, постачальник не здійснив постачання погоджених обсягів природного газу Відповідачу, внаслідок чого відповідач у період лютий, березень 2017 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу Позивача обсягом 102,536 тис.куб.м., без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.

Позивач зазначає, що вартість вказаних обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи компенсуються Позивачу відповідно до порядку встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організації та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”. За твердженням позивача, в силу вимог Закону України № 1730 у Відповідача виникло зобов’язання компенсувати Позивачу вартість відібраних в період лютого, березня 2017 без номінацій обсягів природного газу.

За розрахунком Позивача, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначеному періоді у загальному розмірі 102,536 тис. куб. м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 626 564,70 грн, яку Відповідач зобов’язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами оплатити Позивачу. Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.11.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 8 702,29 гривень.

Акцентує увагу, що наведені обставини встановлені в рішенні Господарського суду від 25.10.2024 у справі №908/2094/24, які в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України мають преюдиціальне значення.

Відповідно до рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/2094/24 з відповідача стягнута на користь позивача компенсація за період з жовтня 2021 по червень 2024 (включно).

Вказує, що Відповідач зобов’язання за період з липня 2024 р. по червень 2026 р. щодо компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у період лютий, березень 2017 не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 208854,96 грн. У зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

 

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Акціонерне товариство “Укртрансгаз” (Оператор ГТС, Позивач у справі) до 31.12.2019 було Оператором газотранспортної системи, суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії серія АЕ № 194511 від 28.02.2013 здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу”).

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р “Деякі питання опалювального сезону 2016/17”, від 04.10.2017 № 720-р “Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року”, від 03.10.2018 № 717-р “Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року” покладено на Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” обов`язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювальних сезонів 2016/17, 2017/2018, 2018/19 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі Відповідачу.

Відповідно до пункту 1 вказаного розпорядження на Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357 “Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії”.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріхівтепломережа” (Споживач, Відповідач у справі) є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу”, оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Для здійснення діяльності з виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, Відповідач використовував природний газ, який відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, № 187 від 22.03.2017, № 867 від 19.10.2018.

25.10.2024 року господарським судом Запорізької області було ухвалено рішення у справі №908/2094/24 за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріхівтепломережа” про стягнення 287 175,57 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий, березень 2017 року, 11   977,99 грн 3 % річних та інфляційні втрати в сумі 39 255,08 грн.

Вказане рішення господарського суду Запорізької області в установленому законом порядку не оскаржувалось та  набрало законної сили 15.11.2024.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України    передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 3 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2024 року у справі №908/2094/24 набрало законної сили 15.11.2024, таке судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені в ньому факти повторного доведення не потребують.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 25.10.2024 у справі №908/2094/24 встановлено, що у спірний період (лютий, березень 2017 року) відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ “НАК “Нафтогаз України”, натомість постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу відповідачу, внаслідок чого відповідач у вказані вище періоди здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу позивача без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування, обсягом 102,536 тис.куб.м., з яких у лютому 2017 року відібрано – 68, 616 тис.м.куб; у березні 2017 року відібрано – 33,920 тис.м.куб.

Обсяги відбору відповідачем природного газу підтверджуються:

- у лютому 2017 р.: реєстром реалізації природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України теплопостачальними підприємствами у лютому 2017 року, реєстром обсягів природного газу, що були використані споживачами по договорах з НАК “Нафтогаз України” через мережі ПАТ “Запоріжгаз” в лютому 2017 року (підтверджує обсяг споживання 68,616 тис.м.куб. без номінації), Алокацією (Звітом), складеним оператором з розподілу природного газу ПАТ “Запоріжгаз” про поділ фактичного обсягу природного газу між замовниками послуг транспортування за лютий 2017 року, листом НАК “Нафтогаз України” щодо повернення актів приймання-передачі природного газу № 26-2721/1.2-17 від 16.03.2017, актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 року, не підписними з боку НАК “Нафтогаз України”;

- у березні 2017 р.: реєстром реалізації природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України теплопостачальними підприємствами у березні 2017 року; Алокацією (Звітом), складеним оператором з розподілу природного газу ПАТ “Запоріжгаз” про поділ фактичного обсягу природного газу між замовниками послуг транспортування за березень 2017 року (підтверджує обсяг споживання 33,920 тис.м.куб. без номінації; листом НАК “Нафтогаз України” щодо повернення актів приймання-передачі природного газу № 26-3590/1.2-17 від 19.04.2017; актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 року, не підписними з боку НАК “Нафтогаз України”.

Факт наявності укладених ТОВ “Оріхівтепломережа” з АТ “НАК “Нафтогаз України” договорів на постачання природного газу на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р “Деякі питання опалювального сезону 2016/17” підтверджується як листами НАК “Нафтогаз України” № 26-2721/1.2-17 від 16.03.2017 та № 26-3590/1.2-17 від 19.04.2017, так і наявністю самих договорів, укладених між ТОВ “Оріхівтепломережа” та АТ “НАК “Нафтогаз України”, зокрема, № 5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016, № 5277/1617-БО-13 від 28.10.2016, № 5278/1617-КП-13 від 28.10.2013.

Суд у рішенні по справі №908/2094/24 встановив, що AT “УКРТРАНСГАЗ” до 31.12.2019 року виконувало функції Оператора газотранспортної системи відповідно до ліцензії НКРЕКП серія АЕ №194511 від 28.02.2013.

Таким чином, позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, відносини яких щодо компенсації вартості природного газу, використаного за період з 01.12.2015 року по 31.12.2019 року без подання номінацій, унормовані   Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” № 1730-VIII.

Ураховуючи, що відповідач здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 102,536 тис.куб.м у лютому та березні 2017 року без поданих постачальником газу номінацій, вартість вказаних обсягів компенсується позивачу відповідно до порядку встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” № 1730-VIII.

Вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у лютому та березні 2017 року у загальному розмірі 102,536 тис. куб. м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів складає суму у розмірі 626 564,70 грн, яку відповідач зобов’язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами оплатити позивачу, розмір щомісячної оплати починаючи з 01.11.2021 вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 8   702,29 грн, станом на день подачі позову строк оплати за період з 01.11.2021 по 01.07.2024 вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав в розмірі 287   175,57 грн.

Таким чином, господарський суд Запорізької області у справі №908/2094/24 встановив, що Відповідач, в порушення наведених положень законодавства, не здійснив компенсацію (оплату) на користь позивача вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у лютому, березні 2017 року, допустивши тим самим прострочення строку оплати, в розмірі 287   175,57 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу.

Станом на 08.07.2026 строк оплати за наступний період з липня 2024 по червень 2026 вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, що не був предметом судового розгляду у справі № 908/2094/24, є таким, що настав.

За розрахунком позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за період з липня 2024 р. по червень 2026 р. складає 208 854,96 гривень (8702,29 грн (місячний платіж) х 24 міс.) .

Відповідач оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу не здійснив, внаслідок чого заборгованість становить 208 854,96 гривень.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі. У зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

 

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до    ст. 11 Цивільного кодексу України    цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також    завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України    зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених    статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до    ст. 526 Цивільного кодексу України    зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього    Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України    зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України    передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1    статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496, Законом України “Про ринок природного газу”, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

У статті 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС визначено, що номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Відповідно до статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.

Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (пункт 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС).

Наведені вище положення Кодексу ГТС дають підстави дійти висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.

Судом встановлено, що у визначений Позивачем спірний період та до 31.12.2019 останній виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Частиною 1 статті 11 Закону України “Про ринок природного газу” визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.

Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України “Про ринок природного газу” прийнято постанови від 01.10.2015 № 758, від 22.03.2017 № 187 та від 19.10.2018 № 867 “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу” (далі - Положення).

Вказані постанови зобов`язували ПАТ “НАК “Нафтогаз України” постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, у тому числі і виробнику - Відповідачу.

З метою забезпечення сталого функціонування ринку природного газу, було прийнято Закон України від 14.07.2021 № 1639-IX “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” (далі Закон України № 1639), який набрав чинності 29.08.2021.

Законом України № 1639 внесено зміни, в тому числі до Закону України № 1730, зокрема шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнено статтю 8 частиною другою.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730 підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі підприємства ПЕК), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акту звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:

- відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;

- послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.

Різниця між вартістю природного газу за ціною компенсації, що визначена частиною другою цієї статті, та фактичною вартістю природного газу, яку відображено в бухгалтерському обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у відповідні періоди відбору природного газу без поданих номінацій, підлягає списанню в обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно.

Таким чином, згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730, держава встановила імперативне нормативне регулювання правовідносин, щодо врегулювання заборгованості підприємства ПЕК перед Оператором ГТС, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій та визначила, що вартість вказаних обсягів природного газу компенсується Оператору ГТС.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України № 1730 обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.

З огляду на викладене, враховуючи, що Відповідач здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 102,536 тис. куб. м у період лютий-березень 2017 р. без поданих постачальником газу номінацій, вартість вказаних обсягів компенсується Позивачу відповідно до порядку, встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730.

У постанові від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22 Верховний Суд, зокрема зазначив:

“ 8.12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у визначені позивачем спірні періоди та до 31.12.2019 АТ “Укртрансгаз” виконувало функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). …

8.15. Разом з тим, 30.11.2016 набрав чинності Закон №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а згодом 29.08.2021 також набрав чинності Закон №1639-IX. …

8.18. Так, Законом №1639-IX внесені численні зміни до Закону №1730-VIII зокрема, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнено статтю 8 частиною другою.

8.19. Відповідно до частини другої 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

8.20. Аналіз наведених приписів Закону №1730-VIII дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021. …

8.26. З урахуванням встановлених обставин щодо порушення відповідачем визначених у частині другій статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639- ІХ строків оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу і вказали про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

8.27. З огляду на наведене Суд зазначає про те, що надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суди попередніх інстанцій, дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог”.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Отже, в силу вимог Закону України № 1730 у Відповідача виникло зобов`язання компенсувати Позивачу вартість відібраних без номінацій у період лютий-березень 2017 року обсягів природного газу.

З урахуванням того, що ст. 8 Закону № 1730 визначено, що компенсація Позивачу має бути здійснена Відповідачем за цінами реалізації природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів, то при розрахунку загального розміру заборгованості Позивачем враховано обсяги споживання природного газу, використані Відповідачем для виробництва теплової енергії для різних категорій споживачів, що визначені самим Відповідачем у договорах постачання природного газу та в актах приймання - передачі природного газу, що були повернуті АТ “НАК “Нафтогаз України”, на адресу Відповідача без підписання, а також враховано ціни для виробників теплової енергії по категоріям споживачів, які діяли протягом періоду відборів природного газу без номінацій.

Таким чином, за розрахунком Позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначеному вище періоді у загальному розмірі 102,536 тис. куб. м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 626   564,70 грн., яку Відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами оплатити Позивачу.

Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.11.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 8702,29 грн.

Зазначені факти встановлені в рішенні Господарського суду Запорізької області від 25.10.2024 у справі №908/2094/24, яке набрало законної сили 15.11.2024.

Положення ст. 526 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, Позивач зазначає, що відповідна компенсація за період з жовтня 2021 року по червень 2024 року (включно) у розмірі 287   175,57 грн стягнута з Відповідача на користь Позивача відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 25.10.2024 у справі №908/2094/24.

Станом на 08.07.2026 строк оплати за наступний період з липня 2024 року по червень 2026 року (включно) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, що не був предметом судового розгляду у справі № 908/2094/24, є таким, що настав, а тому Відповідач зобов`язаний був сплатити 208   854,96 грн.

Однак, Відповідач, в порушення наведених положень законодавства, не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу на користь Позивача.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язань щодо своєчасної та повної оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу. Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з липня 2024 року по червень 2026 року у розмірі 208   854,96 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу позивач нарахував  заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6335,83 грн за період прострочення з 01.08.2024 по 08.07.2026 та інфляційні втрати у розмірі 19729,42 грн за період з серпня 2024 р. по  травень 2026 р (включно).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.  

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, в т.ч., сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов’язання.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, який виконано позивачем правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 19729,42 грн за період прострочення серпень 2024 р. – травень 2026 р.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за період прострочення з 01.08.2024 по 08.07.2026 є неправильним, внаслідок неправильного визначення позивачем кількості днів прострочення за період з 03.09.2024 по 31.12.2024, за період з 03.12.2024 по 31.12.2024. Відповідно до перерахунку, здійсненого судом, правомірним є стягнення з відповідача 3% річних за вказаний у позові період у розмірі 6115,41 грн. В цій частині позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних суд задовольняє. В іншій частині вимог про стягнення в сумі 220,42 грн суд відмовляє.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2816,40 грн. В іншій частині витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

 

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІХІВТЕПЛОМЕРЕЖА” (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Покровська (попередня назва Ленінградських Курсантів), буд. 62-А, ідентифікаційний код юридичної особи 13622447) на користь Акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий, березень 2017 року у розмірі 208   854,96 грн (двісті вісім тисяч вісімсот п’ятдесят чотири гривні 96 коп.), 3% річних у розмірі 6115,41 грн (шість тисяч сто п’ятнадцять гривень 41 коп.), інфляційні втрати у розмірі 19   729,42 грн (дев’ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев’ять гривень 42 коп.) та судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2816,40 грн (дві тисячі вісімсот шістнадцять гривень 40 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами       ст. 238 ГПК України      та підписано –    02.10.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

 

 

Суддя                                                                       О.А. Федько