ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” по справі № 908/713/20 (908/706/26). Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” по справі № 908/713/20 (908/706/26). Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

01.10.2026                                                              Справа № 908/713/20 (908/706/26)

м. Запоріжжя Запорізької області

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Володимира ЧЕРКАСЬКОГО, за участю секретаря судового засідання Вікторії ПОДГАЙНОЇ, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/713/20 (908/706/26)

 

За позовною заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 32119653, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС) в особі ліквідатора Загрії Р.О. (а/с 107, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Мартиненка Костянтина Ігоровича (вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093, РНОКПП 2923109136, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 35 415, 07 грн.

 

в межах провадження у справі № 908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вул. Руставі, 12, м. Запоріжжя, 69093, код в ЄДР 32119653, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Ліквідатор - Загрія Р.О. (а/с 107, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

 

За участю представників сторін:

ліквідатор - Загрія Р.О. , паспорт, особисто

відповідач - Мартиненко К.І., паспорт, особисто

 

СУТЬ СПОРУ:

 

Товариство з обмеженою відповідальністю “Грааль” в особі ліквідатора Загрії Р.О. звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № 02-43/185 від 20.03.2026) до Мартиненка Костянтина Ігоровича про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 35 415, 07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на такі обставини.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/713/20 Товариство з обмеженою відповідальністю “Грааль” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Загрію Р.О.

Відповідно до частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Грааль” (наймодавцем) та Мартиненком К.І. (наймачем) укладено договір найму житлового приміщення № 41/2020 від 02.05.2020, за яким наймачеві передано у строкове платне користування для проживання разом із родиною житлове приміщення № 41 у гуртожитку по вул. Руставі, 12 у м. Запоріжжі, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.05.2020.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розмір плати за користування об’єктом за місяць складає 120, 00 грн., а оплата наймачем за комунальні послуги проводиться на підставі окремо виставлених наймодавцем рахунків; пунктом 3.2 договору передбачено, що плата вноситься наймачем щомісяця, не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Позивач зазначив, що загальний розмір заборгованості відповідача складається з двох частин: 5 836, 86 грн. - заборгованість за спожиті комунальні послуги станом на 01.11.2023 згідно з довідкою колишнього керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” Максименка В.В. від 13.11.2023 та 29 578, 21 грн. - заборгованість за спожиті комунальні послуги (електропостачання, водопостачання та водовідведення, газопостачання, опалення, вивезення твердих побутових відходів, утримання майна) за період із березня 2024 року по січень 2026 року.

За твердженням позивача, за цей період відповідачеві (мешканцям приміщення № 41) нараховано послуг на загальну суму 63 704, 91 грн., з яких відповідач сплатив 34 126, 70 грн., унаслідок чого заборгованість склала 29 578, 21 грн. У сукупності заявлена до стягнення сума становить 35 415, 07 грн.

Правовими підставами позову позивач визначив частину 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статтю 526 Цивільного кодексу України, статтю 12 Закону України “Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків”, Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, а способом захисту - примусове виконання обов’язку в натурі (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Позивач також послався на вжиття заходів досудового врегулювання спору (вимоги від 22.08.2025 та № 02-43/164 від 27.02.2026).

Відповідач Мартиненко К.І. проти позову заперечив у повному обсязі, подавши відзив на позовну заяву від 01.05.2026 та додаткові пояснення від 21.08.2026, і просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заперечення відповідача зводяться до такого: по-перше, відповідач вважає подання позову зловживанням процесуальними правами (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України) - позовом завідомо безпідставним та таким, що має штучний характер, дійсною метою якого, на думку відповідача, є не захист порушеного права, а тиск на нього як на представника конкурсних кредиторів (ПП “Піранья” та Баранова С.В.) у справі про банкрутство, і просив повернути позовну заяву без розгляду по суті; по-друге, відповідач посилається на недоведеність позивачем розміру заборгованості, відсутність обґрунтованого розрахунку з посиланням на первинні документи, відсутність приладів обліку (лічильників) у приміщенні № 41 та неможливість перевірити обсяги і вартість спожитих послуг; по-третє, відповідач заперечує проти включення до стягуваної суми вартості послуги з утримання майна (220, 00 грн. щомісячно), оскільки, за його твердженням, цю послугу не передбачено пунктом 3.1 договору № 41/2020; по-четверте, відповідач стверджує, що позивач не є виконавцем (постачальником) комунальних послуг у розумінні Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 № 2189-VIII, а тому не має права вимагати їх оплати на свою користь, і що позивачем обрано неефективний спосіб захисту; по-п’яте, відповідач заявив про застосування позовної давності до суми 5 836, 86 грн. станом на 01.11.2023.

Одночасно відповідач наголосив, що не відмовляється від сплати своєї дійсної заборгованості за спожиті комунальні послуги за умови її документального підтвердження.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.04.2026 відкрито провадження у справі № 908/713/20 (908/706/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” до Мартиненка К.І. про стягнення заборгованості; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 07.05.2026 провадження у справі зупинено до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Мартиненка К.І. на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.04.2026 у цій справі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 зазначену апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу від 01.04.2026 без змін.

Ухвалою від 08.06.2026 провадження у справі поновлено з 07.07.2026.

Ухвалою від 13.07.2026 суд задовольнив клопотання відповідача (вх. № 9779/08-08/26 від 04.05.2026) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання (вх. № 9281/08-08/26 від 27.04.2026) про витребування доказів, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочати розгляд зі стадії відкриття провадження, призначив підготовче засідання та витребував у позивача обґрунтований розрахунок суми позовних вимог і первинні документи на підтвердження надання відповідачеві житлово-комунальних послуг за спірний період.

На виконання цієї ухвали позивач подав заяву вих. № 02-43/338 від 06.08.2026 (вх. № 17174/08-08/26 від 07.08.2026) з відповідними документами, а також клопотання про долучення доказів (вх. № 19125/08-08/26 від 04.09.2026 та вх. № 19582/08-08/26 від 11.09.2026); відповідач подав додаткові пояснення (вх. № 18340/08-08/26 від 24.08.2026 та вх. № 19174/08-08/26 від 07.09.2026).

Ухвалою від 11.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2026.

У засіданні 24.09.2026 позивач позовні вимоги підтримав, відповідач заперечив з підстав, які зазначені у відзиві та додаткових запереченнях.

У засіданні 24.09.2026 оголошувалась перерва до 01.10.2026.

Для оголошення вступної та резолютивної частини рішення, у засіданні 01.10.2026 оголошена перерва в судовому засіданні на 02.10.2026, 10 - 00.

Судове засідання 01.10.2026 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.

У судовому засіданні 02.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Провадження у справі про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства, а в частині, не врегульованій ним, Господарським процесуальним кодексом України (стаття 2 Кодексу України з процедур банкрутства).

Спір розглянуто в межах провадження у справі № 908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль”.

Згідно з частиною 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/713/20 Товариство з обмеженою відповідальністю “Грааль” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Загрію Р.О.

За таких обставин звернення ліквідатора з позовом про стягнення заборгованості відповідає наданим йому законом повноваженням, а довід відповідача про пред’явлення позову неналежним позивачем відхиляється: позивач діє як наймодавець за договором найму № 41/2020, а обраний ним спосіб захисту (примусове виконання обов’язку в натурі, частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України) закону не суперечить.

Водночас наявність у позивача права на звернення до суду сама по собі не свідчить про обґрунтованість заявлених вимог по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши в сукупності надані докази, суд

 

УСТАНОВИВ:

 

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Грааль” як наймодавцем та Мартиненком К.І. як наймачем укладено Договір найму житлового приміщення № 41/2020 від 02.05.2020, за яким наймачеві передано у строкове платне користування жиле приміщення № 41 у гуртожитку по вул. Руставі, 12 у м. Запоріжжі (акт приймання-передачі від 02.05.2020).

Договір укладено саме щодо найму жилого приміщення (кімнати) № 41; поняття “житловий блок” умови договору не містять.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору № 41/2020 сторони пов’язали обов’язок наймача щодо внесення плати за комунальні послуги з виставленням наймодавцем відповідних рахунків: оплата наймачем комунальних послуг “проводиться на підставі окремо виставлених наймодавцем рахунків” та вноситься щомісяця, не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо виконання зобов’язання пов’язане з настанням певної обставини (у цьому випадку - виставленням наймодавцем рахунка), відповідний обов’язок підлягає виконанню з настанням такої обставини.

Щодо вимоги про стягнення 29 578, 21 грн. (заборгованість за період із березня 2024 року по січень 2026 року).

На виконання ухвали суду від 13.07.2026 позивач надав розрахунок заявленої до стягнення заборгованості, акти та рахунки постачальників комунальних послуг, а також зведені дані про розмір компенсацій (вартість послуг) за гуртожитком по кожному місяцю та кожному виконавцю послуг.

Вартість наданих гуртожитку послуг за спірний період за виконавцями наведена в таблиці:

 

Місяць	“Запоріжжя-електропос-тачання”	“Водоканал”	“МТМ” (опалення)	“Вельтум-Запоріжжя”	“Нафтогаз України”	“Запоріжгаз”
Березень 2024	77 088, 00	28 566, 58	71 585, 32	3 336, 92	989, 44	135, 27
Квітень 2024	83 424, 00	30 013, 34	24, 00	3 336, 92	1 336, 76	135, 27
Травень 2024	72 758, 40	25 644, 67	24, 00	3 336, 92	1 171, 49	135, 27
Червень 2024	76 032, 00	28 453, 10	24, 00	3 336, 92	936,69	135, 27
Липень 2024	70 848, 00	27 602, 06	24, 00	3 336, 92	756, 14	135, 27
Серпень 2024	70 675, 00	30 694, 18	24, 00	3 336, 92	1 406, 38	135, 27
Вересень 2024	67 564, 80	26 467, 34	24, 00	3 336, 92	1 314, 00	135, 27
Жовтень 2024	114 566, 40	26 268, 77	24, 00	3 336, 92	1 480, 14	135, 27
Листопад 2024	117 676, 80	26 495, 71	76 728, 54	3 336, 92	1 233, 48	135, 27
Грудень 2024	137 548, 80	29 445, 98	95 006, 65	3 336, 92	1 392, 85	135, 27
Січень 2025	122 342, 40	26 212, 03	95 802, 19	3 336, 92	1 446, 56	176, 18
Лютий 2025	117 676,80	29 984, 98	118 857,35	3 336, 92	1 646, 04	176, 18
Березень 2025	111 283, 20	28 963, 73	57 774, 97	3 336, 92	1 283, 37	176, 18
Квітень 2025	124 761, 60	30 722, 54	24, 00	3 336, 92	1 332, 62	176, 18
Травень 2025	97 977, 60	31 970, 74	24, 00	3 336, 92	1 105, 85	176, 18
Червень 2025	73 958, 40	28 992, 10	24, 00	3 336, 92	1 125, 82	176, 18
Липень 2025	87 091, 20	29 672, 93	24, 00	3 336, 92	1 171, 33	176, 18
Серпень 2025	78 278, 40	30 467, 23	24, 00	3 336, 92	1 381, 32	176, 18
Вересень 2025	76 896, 00	29 133, 94	24, 00	3 336, 92	1 273, 10	176, 18
Жовтень 2025	123 379, 20	42 608, 74	24, 00	3 336, 92	1 246, 13	176, 18
Листопад 2025	112 147, 20	36 367, 78	41 347, 37	3 336, 92	1 624, 88	176, 18
Грудень 2025	109 382,40	36 027, 36	100 443, 94	3 336, 92	1 542, 44	76, 18
Січень 2026	120 960, 00	35 474, 90	124 259, 63	3 336, 92	1 584, 77	77, 26
Всього	2 244 316, 60	696 250, 73	782 141, 96	76 749, 16	29 781, 60	3 744, 12

 

Судом установлено, що за період із березня 2024 року по січень 2026 року на гуртожиток по вул. Руставі, 12 у м. Запоріжжі постачальниками (виконавцями) надано житлово-комунальні послуги - електропостачання, водопостачання та водовідведення, опалення, вивезення твердих побутових відходів і газопостачання на загальну суму 3 832 984, 17 грн., що підтверджується актами та рахунками постачальників і зведеними даними про розмір компенсацій.

Вартість цих послуг розподілялася ліквідатором між мешканцями гуртожитку пропорційно кількості проживаючих, а щодо опалення - відповідно до площі, у порядку абзацу 2 пункту 10 Правил № 572.

Кількість мешканців гуртожитку, з урахуванням якої ліквідатор здійснював розподіл вартості наданих послуг, за кожний розрахунковий місяць спірного періоду підтверджується довідкою позивача від 06.08.2026 № 02-43/337 про загальну кількість мешканців гуртожитку за період із березня 2024 року по січень 2026 року.

Зазначена довідка складена ліквідатором на підставі журналу щомісячного обліку мешканців гуртожитку, актів перевірки кількості осіб, які проживають у відповідних блоках (кімнатах), облікових карток, ордерів на жилу площу в гуртожитку та договорів найму житлових приміщень.

За таких обставин суд визнає довідку від 06.08.2026 № 02-43/337 належним і допустимим доказом загальної кількості мешканців гуртожитку за кожний розрахунковий місяць (статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням загальної кількості мешканців гуртожитку за наведеною довідкою та вартості послуг, наданих гуртожитку постачальниками (виконавцями), суд перевірив нарахування, здійснені ліквідатором відповідачеві (мешканцям кімнати № 41) за кожний розрахунковий місяць періоду з березня 2024 року по січень 2026 року:

 

Розрахунковий місяць	Вартість послуг на гуртожиток, грн.	Кількість мешканців	Нараховано відповідачеві, грн.
Березень 2024	181 701, 53	200	2 954, 52
Квітень 2024	118 270, 29	200	1 994, 05
Травень 2024	103 070, 75	200	1 766, 06
Червень 2024	108 917, 98	190	1 939, 76
Липень 2024	102 702, 39	190	1 841, 62
Серпень 2024	106 271, 75	185	1 943, 33
Вересень 2024	98 842, 33	185	1 822, 85
Жовтень 2024	145 811, 50	185	2 584, 51
Листопад 2024	225 606, 72	185	3 409, 28
Грудень 2024	266 866, 47	180	4 043, 99
Січень 2025	249 316, 28	180	3 745, 59
Лютий 2025	271 678, 27	180	3 967, 59
Березень 2025	202 818, 37	180	3 220, 98
Квітень 2025	160 353, 86	173	2 997, 47
Травень 2025	134 591, 29	173	2 554, 66
Червень 2025	107 613, 42	172	2 096, 80
Липень 2025	121 472, 56	180	2 244, 39
Серпень 2025	113 664, 05	180	2 114, 24
Вересень 2025	110 840, 14	177	2 098, 48
Жовтень 2025	170 771, 17	177	3 114, 26
Листопад 2025	195 000, 33	178	3 227, 31
Грудень 2025	250 909, 24	176	3 799, 33
Січень 2026	285 893, 48	176	4 223, 84
Всього	3 832 984, 17	-	63 704, 91

 

Розподіл вартості наданих гуртожитку послуг здійснювався ліквідатором пропорційно загальній кількості мешканців гуртожитку за кожний розрахунковий місяць, а щодо опалення - відповідно до опалюваної площі, із розрахунку на трьох осіб, які проживають у кімнаті № 41.

За результатами перевірки суд установив, що нарахування відповідачеві за всі розрахункові місяці, крім березня 2024 року, відповідають вартості послуг постачальників та кількості мешканців гуртожитку і є правильними.

Натомість нарахування за березень 2024 року здійснене ліквідатором неправильно.

За вартості наданих гуртожитку послуг у цьому місяці 181 701, 53 грн. та кількості мешканців 200 осіб частка відповідача, обчислена за тією самою методикою, що застосована позивачем в інших місяцях, становить 2 594, 82 грн., а саме: електропостачання, водопостачання та водовідведення, газопостачання і вивезення твердих побутових відходів - 110 116, 21 грн. : 200 х 3 = 1 651, 74 грн.; опалення - 71 585, 32 грн. : 99 = 723, 08 грн.; плата за утримання майна - 220, 00 грн.

Натомість ліквідатор нарахував відповідачеві за березень 2024 року 2 954, 52 грн., тобто на 359, 70 грн. більше.

Різниця у розмірі 359, 70 грн. вартістю послуг постачальників за березень 2024 року та кількістю мешканців гуртожитку не підтверджується, у зв’язку з чим нарахування за цей місяць у частині 359, 70 грн. є необґрунтованим (завищеним).

Отже, обсяги наданих гуртожитку послуг судом установлені; нарахування відповідачеві за розрахункові місяці, крім березня 2024 року, є правильними, а за березень 2024 року - завищеними на 359, 70 грн.

За розрахунком ліквідатора частка відповідача (мешканців приміщення № 41) у вартості наданих гуртожитку послуг за період із березня 2024 року по січень 2026 року становить 63 704, 91 грн., з яких відповідачем сплачено 34 126, 70 грн.; нарахування відповідачеві за кожний місяць наведені в таблиці:

 

Період нарахування	Нараховано, грн.	Сплачено, грн.
Березень 2024	2 954, 52	1 156, 32
Квітень 2024	1 994, 05	1 251, 36
Травень 2024	1 766, 06	-
Червень 2024	1 939, 76	-
Липень 2024	1 841, 62	-
Серпень 2024	1 943, 33	2 291, 89
Вересень 2024	1 822, 85	-
Жовтень 2024	2 584, 51	2 264, 73
Листопад 2024	3 409, 28	1 908, 27
Грудень 2024	4 043, 99	2 953, 48
Січень 2025	3 745, 59	2 039, 04
Лютий 2025	3 967, 59	1 961, 28
Березень 2025	3 220, 98	3 252, 14
Квітень 2025	2 997, 47	1 854, 92
Травень 2025	2 554, 66	1 699, 03
Червень 2025	2 096, 80	1 289, 97
Липень 2025	2 244, 39	1 451, 52
Серпень 2025	2 114, 24	1 304, 64
Вересень 2025	2 098, 48	1 303, 32
Жовтень 2025	3 114, 26	2 091, 17
Листопад 2025	3 227, 31	2 163, 50
Грудень 2025	3 799, 33	1 890, 12
Січень 2026	4 223, 84	-
Всього	63 704, 91	34 126, 70

 

Різниця між нарахованим (63 704, 91 грн.) та сплаченим (34 126, 70 грн.) становить 29 578, 21 грн.

Отже, обставини надання послуг гуртожитку за спірний період та обсяги (вартість) нарахувань відповідачеві у наведених розмірах, що ґрунтуються на актах і рахунках постачальників та розрахунку ліквідатора, судом установлені.

Разом з тим обов’язок наймача щодо внесення плати за комунальні послуги за умовами пунктів 3.1, 3.2 договору № 41/2020 пов’язаний із виставленням наймодавцем відповідних рахунків: оплата проводиться “на підставі окремо виставлених наймодавцем рахунків” щомісяця, не пізніше 20-го числа поточного місяця.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України у поєднанні з наведеними умовами договору строк виконання наймачем обов’язку зі сплати вартості комунальних послуг пов’язаний із виставленням наймодавцем рахунка; до виставлення (пред’явлення) наймодавцем рахунка обов’язок наймача внести відповідну плату таким, що настав, не вважається.

Обов’язок довести виставлення (направлення чи вручення) відповідачеві рахунків покладається на позивача, який посилається на цю обставину як на підставу своїх вимог (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження заявлених вимог позивач надав власний розрахунок заборгованості та докази направлення відповідачеві вимог про погашення заборгованості (вимога від 22.08.2025 та вимога № 02-43/164 від 27.02.2026).

Проте доказів виставлення відповідачеві рахунків на оплату комунальних послуг за спірний період (з березня 2024 року по січень 2026 року) матеріали справи не містять.

Вимога про погашення заборгованості, складена ліквідатором, за своїм змістом і призначенням рахунком у розумінні пунктів 3.1, 3.2 договору не є.

В описі вкладення до поштового відправлення від 27.02.2026, яке направлялось позивачем на ім’я відповідача зазначені вимога № 02-43/164 про сплату заборгованості від 27.02.2026 - 1 аркуш, рахунки на оплату комунальних послуг за період з березня 2024 р. по січень 2026 р. - 1 аркуш (загальна кількість предметів 2 (два).

Зазначений доказ не доводить належне виконання позивачем обов’язку виставлення відповідачеві рахунків на оплату комунальних послуг за спірний період з березня 2024 року по січень 2026 року, який саме рахунок відповідачеві направлено судом за матеріалами справи не встановлено.

За таких обставин, попри встановлені судом обсяги наданих гуртожитку послуг і нарахувань відповідачеві, позивач не довів ані дотримання погодженого сторонами порядку пред’явлення комунальних послуг до оплати (виставлення рахунків), ані настання строку виконання відповідачем відповідного грошового зобов’язання, а отже - і порушення відповідачем права позивача на час звернення з позовом, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у стягненні цієї суми.

Крім того, нарахування відповідачеві щомісячної плати за утримання майна у розмірі 220, 00 грн. договірної підстави не має.

Договір найму № 41/2020 укладено щодо найму жилого приміщення і обов’язку наймача сплачувати плату за утримання будинку (майна), у тому числі з розрахунку “за кожний блок”, не передбачає; доповнень до договору з цього питання сторони не укладали. Ця складова не входить і до наведеного вище розміру компенсацій вартості послуг постачальників (виконавців).

Таким чином, включення цієї складової до суми, заявленої до стягнення, суперечить умовам договору.

З наведеного вбачається, що вимога про стягнення 29 578, 21 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення 5 836, 86 грн. (заборгованість станом на 01.11.2023).

Ця частина вимог ґрунтується виключно на довідці колишнього керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” Максименка В.В. від 13.11.2023.

Первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджували б підстави виникнення та розмір цієї заборгованості (договори, рахунки, платіжні документи, дані про рух коштів за відповідний період), позивачем суду не надані.

Як пояснив ліквідатор під час розгляду справи, документи, які не були передані йому колишнім керівником товариства, у нього відсутні.

Відповідач наявність заборгованості у розмірі 5 836, 86 грн. заперечив.

Довідка від 13.11.2023 складена колишнім керівником товариства та не підтверджена первинними документами, за відсутності інших доказів не є достатнім доказом наявності й розміру заборгованості станом на 01.11.2023.

Оскільки позивач, на якому лежить тягар доказування (статті 74, 86 Господарського процесуального кодексу України), підстав виникнення та розміру цієї заборгованості належними й допустимими доказами не довів, вимога про стягнення 5 836, 86 грн. задоволенню також не підлягає.

Заява відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення 5 836, 86 грн. вирішенню по суті не підлягає.

За усталеною практикою Верховного Суду суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог; перш ніж застосувати позовну давність, суд повинен з’ясувати та зазначити в рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, і лише у разі встановлення такого порушення та за наявності відповідної заяви сторони вирішує питання про наслідки спливу позовної давності.

Якщо ж суд доходить висновку про необґрунтованість (недоведеність) позовних вимог, у позові відмовляється саме з цих підстав, а позовна давність до таких вимог не застосовується (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц).

Оскільки у задоволенні позову відмовлено за його недоведеністю, правових підстав для застосування позовної давності немає.

Щодо доводів про зловживання процесуальними правами.

Суд не кваліфікує подання позову як зловживання процесуальними правами у розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для повернення позовної заяви з цих мотивів, а тому розглянув спір по суті.

Разом з тим, з наведених вище підстав, пов’язаних із недоведеністю позовних вимог, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, якщо надані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79).

Установивши обсяги наданих гуртожитку послуг за актами постачальників та розрахунком ліквідатора, суд водночас, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов висновку, що позивач не довів дотримання погодженого сторонами договірного порядку пред’явлення комунальних послуг до оплати (виставлення відповідачеві рахунків), договірної підстави нарахування плати за утримання майна, а також підстав виникнення та розміру заборгованості станом на 01.11.2023, а відтак не довів настання строку виконання грошового зобов’язання та порушення відповідачем свого права.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76–79, 86, 129, 236-238, 240, 241, 254, 256, 257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

ВИРІШИВ:

 

У задоволенні позову відмовити.

 

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронних кабінетів).

 

Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

 

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (статті 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

 

З урахуванням відпустки судді, повний текст рішення складено, оформлено та підписано 27.10.2026.

 

Суддя                                                                                Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

 

ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” по справі № 908/713/20 (908/706/26).