До відома сторін у справі № 908/2916/24 (суддя Педорич С.І.): відповідача Комунального підприємства “НОВОТРОЇЦЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП” (вул. ЛАКТІОНОВА, будинок 6, село Новотроїцьке, Бердянський район, Запорізька область, 71144; ідентифікаційний код юридичної

11 листопада 2026, 15:41

До відома сторін у справі № 908/2916/24 (суддя Педорич С.І.): відповідача Комунального підприємства “НОВОТРОЇЦЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП” (вул. ЛАКТІОНОВА, будинок 6, село Новотроїцьке, Бердянський район, Запорізька область, 71144; ідентифікаційний код юридичної особи 30907750)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2026 Справа №908/2916/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код юридичної особи 40121452)

до відповідача: Комунального підприємства “НОВОТРОЇЦЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП” (вул. ЛАКТІОНОВА, будинок 6, село Новотроїцьке, Бердянський район, Запорізька область, 71144; ідентифікаційний код юридичної особи 30907750)

про стягнення коштів,

РУХ СПРАВИ.

05.11.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (скорочене найменування – ТОВ “ГК “Нафтогаз України”) до відповідача – Комунального підприємства “НОВОТРОЇЦЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП” (скорочене найменування – КП “НОВОТРОЇЦЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП”) про стягнення суми основного боргу в розмірі 107 014,59 грн, пені в розмірі 22 605,56 грн, трьох процентів річних в розмірі 6558,64 грн, інфляційних втрат в розмірі 23 185,58 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024, справу №908/2916/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 07.11.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2916/24, присвоєний номер провадження 9/100/24, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 02.01.2025 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №908/1162/23.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.10.2026 поновлено провадження у справі №908/2916/24 з 04.11.2026. Вирішено здійснювати подальший розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано сторонам у справі у строк не пізніше п’яти днів з дати отримання даної ухвали подати до суду письмові пояснення/заперечення по суті спору з урахуванням висновку суду, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є вул. ЛАКТІОНОВА, будинок 6, село Новотроїцьке, Бердянський район, Запорізька область, 71144.

Станом на день звернення позивача до суду, не здійснюється відправка пошти на адресу відповідача, оскільки зазначена територія перебуває під тимчасовою окупацією.

Інформація про нефункціонування відділень АТ “Укрпошта” на вказаній території підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ “Укрпошта”. Поштові відділення, які розташовані на цій території, тимчасово не функціонують згідно з даними офіційного сайту Укрпошти (скріншот екрана додано до матеріалів справи), зокрема поштове відділення за індексом - 71144.

Наказом МІНІСТЕРСТВА РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ 28.02.2025 №376, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за №380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить село Новотроїцьке Андрівської сільської територіальної громади Бердянського району Запорізької області (з 03.03.2022, код UA23020010020088873).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до частини першої статті 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі викладеного, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснювалось через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України.

Оголошення про відкриття провадження у справі було розміщено 08.11.2024, про поновлення провадження у справі розміщено 14.10.2026.

Судом встановлено, що відповідач, укладаючи договір №2635-НГТ-13 від 01.11.2021, у своїх контактних даних зазначив наступну адресу електронної пошти: nromunxz@ukr.net, а отже, зазначивши її в договорі, фактично відповідач виявив бажання, принаймні не заперечував, щоб ці засоби комунікації використовувалися для листування. Це, в свою чергу, покладає на відповідача обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Суд також повідомив відповідача про розгляд справи шляхом надіслання на електронну адресу відповідача, яка міститься в контактних даних договору поставки, а саме: nromunxz@ukr.net.

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України”, від 02.12.2010 “Шульга проти України”, від 21.10.2010 “Білий проти України”).

З урахуванням висновку, який міститься в пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2025 у справі №990/370/23, суд вважає, що вжив всіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надсилання ухвал суду на адресу електронної пошти відповідача та розміщення на офіційному вебпорталі судової влади України – Господарського суду Запорізької області.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати у повному обсязі природного газу, поставленого позивачем згідно з умовами договору постачання природного газу №2635-НГТ-13 від 01.11.2021, в період листопада 2021 – березня 2022 року включно, внаслідок чого сума простроченого та неоплаченого основного боргу відповідача складає 107014,59 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства, також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 22605,56 грн, 3% річних у розмірі 6558,64 грн та інфляційні втрати в розмірі 23185,58 грн.

У додаткових поясненнях від 19.10.2026 позивач зазначив, що правові висновки Верховного Суду у справі №908/1162/23, сформовані на підставі аналізу норм Закону про ТОТ у редакції Закону №2217-IX від 21.04.2022 (чинній з 07.05.2022), тобто за умов іншого нормативно-правового регулювання, ніж те, яке діяло у спірний період в поточній справі. У цій справі предметом спору є правовідносини щодо постачання природного газу у лютому - березні 2022 року (фактична поставка по 08.03.2022), тобто в період, коли підлягає застосуванню інша редакція зазначеного Закону — зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.2021 № 1618-IX (який набрав чинності 21.11.2021).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ “ГК “Нафтогаз України” до КП “НОВОТРОЇЦЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП” про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №2635-НГТ-13 від 01.11.2021 у загальному розмірі 159364,37 грн.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносинисклались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (коли та в якому обсязі позивач поставляв природний газ, на яку суму), яке місце поставки природного газу, чи правомірно позивач діяв поставляючи природний газ у спірний період.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (далі – Позивач) та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ “НОВОТРОЇЦЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП” (далі – Відповідач) 01.11.2021 було укладено договір постачання природного газу №2635-НГТ-13 (далі – Договір). До договору було укладено додаткову угоду №1 від 16.11.2021, №2 від 17.12.2021 №3 від 06.01.2022, №4 від 17.01.2022, №5 від 20.01.2022, якими змінювали обсяги газу, ціна, загальна вартість спожитого природного газу, порядок розрахунків, тощо.

Пунктом 1.1. Договору Позивач та Відповідач передбачили, що за цим договором Постачальник зобов’язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим договором використовується Споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2.).

Пунктом 1.5 Договору Споживач зобов’язався укласти договір розподілу природного газу із оператором ГРМ АТ “Запоріжгаз”.

Споживачу присвоєно персональний ЕІС-код як суб’єкта ринку природного газу 56XQ0000UP7KU00І, про що зазначено у преамбулі Договору №2635-НГТ-13.

Розділом 2 Договору сторонами було погоджено споживання природного газу у період з листопада 2021 по березень 2022.

Розділом 3 Договору сторони погодили порядок та умови передачі природного газу.

Відповідно до пункту 3.1 договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ на внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність пов’язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.4 договору Постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та Споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного Споживачем обсягу природного газу.

Пунктом 3.5 погоджено приймання-передачі газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання передачі газу.

Пунктом 3.5.1 передбачено, що Споживач зобов’язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу за такий період, що складений між оператором ГРМ та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача.

Завірена належним чином копія відповідного акту надання послуг з розподілу за період постачання, що складений між оператором ГРМ та Споживачем на адресу постачальника не надходили.

Пункт 3.5.2. визначає, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період підписані уповноваженим представником Постачальника.

Пункт 3.5.3 Договору: “Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання акту зобов’язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту підписаний уповноваженим представником Споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу”.

Ціна та вартість природного газу угоджена розділом 4 Договору, відповідно до якого ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб м. газу без ПДВ – 13658,42 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом – 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ – 163,89 грн за 1000 куб. м.

Розділом 5 погоджено порядок та умови проведення розрахунків. Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту (актів) приймання-передачі природного газу, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Пунктом 6.2 Договору Споживач зобов’язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим Договором та здійснювати оплату використаного природного газу своєчасно.

Відповідальність сторін за порушення умов договору визначена у розділі 7 Договору. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках передбачених законодавством і цим Договором.

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов’язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.(пункт 7.2.)

Пунктом 11 сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т. ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат, встановлюється тривалістю у 5 років.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були складені та підписані ним акти приймання-передачі природного газу:

- від 30.11.2021 за період: листопад 2021 на суму 99352,61 грн (обсяг споживання – 6,00173 тис.куб.м);

- від 31.12.2021 за період: грудень 2021 на суму 143055,16 грн (обсяг споживання – 8,64173 тис.куб.м);

- від 31.01.2022 за період: січня 2022 на суму 164668,05 грн (обсяг споживання – 9,94733 тис.куб.м);

- від 28.02.2022 за період: лютий 2022 на суму 107036,32 грн (обсяг споживання – 6,46589 тис.куб.м);

- від 31.03.2022 за період: березень 2022 на суму 21,18 грн (обсяг споживання – 0,00128 тис.куб.м);

Коригуючий акт від 25.04.22 за період: березень 2022 на суму – 0,01 грн.

Відповідач не підписав та не повернув акти приймання-передачі природного газу за листопад 2021, лютий-березень 2022. Акти за грудень 2021 та січень 2022 були підписані сторонами.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що відповідачем вартість природного газу сплачено частково. Заборгованість за природний газ у лютому-березні 2022 складає 107014,59 грн.

Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений природний газ не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 107014,59 грн основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 22605,56 грн пені, 6558,64 грн 3% річних та 23185,58 грн інфляційних втрат.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 509 вказаного Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом Закон), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі – тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Факт окупації Андрівської сільської територіальної громади Бердянського району Запорізької області з 03.03.2022 є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні.

Частиною 2 статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено;

За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

03.10.2025 Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові у справі № 908/1162/23 зробив наступні висновки:

“ 7.3. Верховний Суд у постанові у справі №910/9680/23 дійшов висновку, що, враховуючи положення статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь з 26.02.2022 є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні….

7.6. За визначенням, наданим у статті 1-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

7.7. Водночас, виходячи зі статті 2 Закону №1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Вказівка на мету закону визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України міститься також у його преамбулі .в чинній редакції.

7.8. Тобто, як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території….

7.26. Враховуючи викладене, об`єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”.

7.27. З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, об`єднана палата не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.”

Як встановлено судом, позивач здійснював поставку природного газу відповідачу в період з листопада 2021 по березень 2022 року.

Враховуючи тимчасову окупацію Андрівської сільської територіальної громади Бердянського району Запорізької області з 03.03.2022, на підставі частини 2 статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, суд висновує, що:

- позивач з 03.03.2022 не мав права здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу на тимчасово окуповану територію, в тому числі поставляти його відповідачу.

Відтак, позивач міг правомірно поставляти відповідачу природний газ по 02.03.2022 включно, відповідно газ споживався відповідачем саме по цю дату.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що доведення/недоведення позивачем обставин фактичної поставки природного газу на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у цій справі.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 04.11.2025 у справі №922/5404/23, від 09.03.2026 у справі №908/2241/23.

Враховуючи викладене вище, оскільки окупація території України, куди здійснювалося постачання природного газу, розпочалась 03.03.2022, то саме з цього періоду відсутні підстави для стягнення основного боргу.

Згідно щодобових алокацій, що надані позивачем разом з листом оператора ГТС від 25.10.2024 №ТОВВИХ-24-16241:

за період із 01.02.2022 по 28.02.2022 обсяг спожитого відповідачем природного газу становить 6465,89 м. куб.;

за період із 01.03.2022 по 31.03.2022 обсяг спожитого відповідачем природного газу становить 1,28 м. куб., в тому числі за період 01-02.03.2022 обсяг спожитого відповідачем природного газу становить 1,25 м. куб. (а.с. 47).

Таким чином, вартість природного газу за період з 01.03.2022-02.03.2022 становить 0,00125 тис. куб.м * 13658,42 грн = 17,07 грн; 0,00125 тис. куб.м * 124,16 грн * 1,1 = 0,17 грн; 17,07 грн + 0,17 грн = 17,24 грн (вартість без ПДВ); 17,24 грн + 20% ПДВ = 20,69 грн (вартість з ПДВ).

Отже, із загальної суми нарахувань за березень 2022 року у розмірі 21,17 грн підлягає до стягнення 20,69 грн.

Обсяг споживання природного газу за лютий 2022 року у розмірі 6465,89 куб.м, вартістю 107036,32 грн підтверджений матеріалами справи, зокрема, щодобовими алокаціями оператора ГТС від 25.10.2024 №ТОВ-ВИХ-24-16241, відповідачем не спростована.

З урахуванням оплати спожитого у лютому 2022 природного газу на суму 42,90 грн, заборгованість відповідача за спожитий у лютому природний газ становить 106993,42 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою та доведеною суму боргу за спожитий газ у лютому-березні 2022 року у розмірі 107014,11 грн.

Позиція позивача щодо висновків Верховного Суду у справі №908/1162/23 та застосування редакції Закону №1207-VII, яка не діяла у спірний період, є безпідставними.

Доводи позивача не спростовують висновків про відсутність підстав для стягнення заборгованості за період після фактичної окупації відповідної території.

Так, Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, правові висновки якої відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковими для врахування судами, чітко зазначив, що правовий статус тимчасово окупованої території в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1207-VII не залежить від ухвалення будь-якого рішення повноважного органу державної влади.

Згідно зі статтею 42 IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Як вже зазначалось, окупація території села Новотроїцьке Андрівської сільської територіальної громади Бердянського району Запорізької області з 03.03.2022 є загальновідомим фактом та підтверджена наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 28.02.2025 №376.

Таким чином, застосування положення статей 13 та 13-1 Закону № 1207-VII до спірних правовідносин є підставним, оскільки з 28.02.2022 постачання природного газу на тимчасово окуповану територію є забороненим. Посилання позивача на різні редакції Закону не спростовують цього висновку, оскільки правовий статус окупованої території виникає об'єктивно з моменту встановлення фактичного контролю з боку держави-агресора.

Доводи позивача зводяться до неправильного тлумачення законодавства та висновків Верховного Суду у справі №908/1162/23.

Щодо стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов’язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок суми пені на загальну суму 22605,56 грн, яка нарахована на суму основного боргу 107014,59 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі “Ліга:Закон”, виходячи із визначеної судом обґрунтованої суми боргу у розмірі 107014,11 грн, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 22605,45грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.

Позивачем надано розрахунок суми 3% річних на загальну суму 6558,64грн, а також суму інфляційних втрат у розмірі 23185,58 грн, яка нарахована на суму основного боргу 107014,59 грн, за загальний період з 16.04.2022 по 30.04.2024.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у інформаційно-пошуковій системі “Ліга:Закон”, виходячи із визначеної судом обґрунтованої суми боргу у розмірі 107014,11 грн, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6557,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 23185,55 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться за договором про постачання природного газу (а.с. 14-28), актами приймання-передачі природного газу (а.с.29-33), листуванням позивача (а.с. 34 – 48).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити в частині стягнення основного суму боргу 107014,11 грн, пені у розмірі 22605,45 грн, 3% річних у розмірі 6557,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 23185,55 грн.

В іншій частині позову слід відмовити, у зв’язку з його необґрунтованістю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “НОВОТРОЇЦЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП” (вул. ЛАКТІОНОВА, будинок 6, село Новотроїцьке, Бердянський район, Запорізька область, 71144; ідентифікаційний код юридичної особи 30907750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код юридичної особи 40121452) суму 159 363,73 грн (сто п’ятдесят дев’ять тисяч триста шістдесят три гривні 73 коп.), з яких: сума основного боргу 107014,11 грн (сто сім тисяч чотирнадцять гривень 11 коп.), пеня у розмірі 22 605,45 грн (двадцять дві тисячі шістсот п’ять гривень 45 коп.), 3% річних у розмірі 6557,62 грн (шість тисяч п’ятсот п’ятдесят сім гривень 62 коп.)) та інфляційні втрати у розмірі 23 185,55 грн (двадцять три гривні сто вісімдесят п’ять гривень 55 коп.). Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.11.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич