До відома сторін у справі № 908/262/25 (суддя Педорич С.І.): до відповідача Фізичної особи-підприємця ГАДЕНКА ЛЕОНІДА ОЛЕКСІЙОВИЧА (вул. Чапаєва, буд. 35, с. Осипенко, Бердянський район, Запорізька область, 71160; РНОКПП: 2524705376)

11 листопада 2026, 15:43

До відома сторін у справі № 908/262/25 (суддя Педорич С.І.): до відповідача Фізичної особи-підприємця ГАДЕНКА ЛЕОНІДА ОЛЕКСІЙОВИЧА (вул. Чапаєва, буд. 35, с. Осипенко, Бердянський район, Запорізька область, 71160; РНОКПП: 2524705376)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2026 Справа №908/262/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП” (вул. Івана Мазепи, буд. 6, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код юридичної особи 36716332)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ГАДЕНКА ЛЕОНІДА ОЛЕКСІЙОВИЧА (вул. Чапаєва, буд. 35, с. Осипенко, Бердянський район, Запорізька область, 71160; РНОКПП: 2524705376)

про стягнення коштів,

РУХ СПРАВИ.

31.01.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП” (скорочене найменування – ТОВ “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП”) до відповідача – Фізичної особи-підприємця ГАДЕНКА ЛЕОНІДА ОЛЕКСІЙОВИЧА, про стягнення заборгованості в розмірі 66 267,21 грн, з яких: основного боргу в розмірі 37 073,64 грн, інфляційних втрат у розмірі 16 525,40 грн, пені у розмірі 6 860,94 грн, 3% річних у розмірі 3 212,08 грн, штрафу за прострочення понад 30 (тридцять) днів у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу у розмірі 2 595,15 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 справу №908/262/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 04.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/262/25 та присвоєний справі номер провадження 3/18/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є вул. Чапаєва, буд. 35, с. Осипенко, Бердянський район, Запорізька область, 71160.

Станом на момент звернення позивача до суду, не здійснюється відправка пошти на адресу відповідача, оскільки зазначена територія перебуває під тимчасовою окупацією.

Інформація про не функціонування відділень АТ “Укрпошта” на вказаній території підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ “Укрпошта”. Поштові відділення, які розташовані на цій території, тимчасово не функціонують згідно з даними офіційного сайту Укрпошти (скріншот екрана додано до матеріалів справи), зокрема поштове відділення за індексом - 71160.

Наказом МІНІСТЕРСТВА РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ 28.02.2025 №376, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за №380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить с. Осипенко Осипенківської сільської територіальної громади Бердянського району Запорізької області (з 28.02.2022, код UA23020110010013548).

Сторони належним чином повідомленні про відкриття провадження у справі №908/262/25, про що свідчать довідки про доставку електронних листів до зареєстрованих Електронного кабінету позивача та повідомлено відповідача через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, а також додатково на електронну адресу, яка зазначена відповідачем у своїх контактних даних в договорі постачання природного газу №З-173/2018 від 07.11.2018: azovagrosvit@gmail.com.

25.03.2025 через систему “Електронний суд” до суду надійшов відзив відповідача відзив на позовну заяву. З підстав, викладених у відзиві, частково проти позову заперечує.

01.04.2025 через систему “Електронний суд” представником позивача подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 08.04.2025 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №908/1162/23.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.10.2026 поновлено провадження у справі №908/262/25 з 04.11.2026. Вирішено здійснювати подальший розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано сторонам у справі у строк не пізніше п’яти днів з дати отримання даної ухвали подати до суду письмові пояснення/заперечення по суті спору з урахуванням висновку суду, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.

Повідомлення відповідача про поновлення провадження у справі опубліковано на офіційному сайті Господарського суду Запорізької області 14.10.2026 (а.с.109-110).

Також додатково ухвала суду від 14.10.2026 про поновлення провадження у справі направлена до електронної скриньки відповідача (azovagrosvit@gmail.com) та доставлена відповідачеві 14.10.2026.

З урахуванням висновку, який міститься в пункті 53 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2025 у справі №990/370/23, суд вважає, що вжив всіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання ухвал суду на адресу електронної пошти відповідача та розміщення на офіційному вебпорталі судової влади України – Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати у повному обсязі природного газу, поставленого позивачем згідно з умовами договору постачання природного газу №З-173/2018 від 07 листопада 2018 року, за період лютого–березеня 2022 року включно, внаслідок чого сума простроченого та неоплаченого основного боргу відповідача складає 37 073,64 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства, також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 6 860,94 грн, штраф у розмірі 2 595,15 грн, 3% річних у розмірі 3 212,08 грн та інфляційні втрати в розмірі 16 525,40 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з позовною заявою, оскільки в березні місяці не отримував газопостачання від Позивача, не отримував повідомлення про нарахування.

Вважає, що нарахування пені, 3% річний, індексації та штрафу суперечить пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану”.

Відповідач не відмовлявся та не відмовляється від своїх зобов’язань з оплати за споживчий газ, але він не мав та не має на це технічної можливості.

Враховуючи виняткові обставини, просить суд розглянути питання можливості зменшення заявленої до стягнення пені, штрафу, індексації та 3% річних на 90% від заявленої Позивачем суми до стягнення.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ (стислий виклад).

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач мав укладений договір на постачання природного газу №3-178/2018 від 07.11.2018 саме як фізична особа-підприємець (ФОП).

Позивач обґрунтовує вимоги про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, виходячи з облікових даних інформаційної платформи оператора газотранспортної системи (далі – Інформаційна платформа). Так, у відповідності до даних інформаційної платформи iplatforma.tsoua.com/sap/its/welgui?sapclient=1008&sap-language=UK (скріншот інформації з інформаційної платформи доданий до позовної заяви) остаточні відбори природного газу у березні 2022 року споживачу ФОП Гаденко Л.О. (ЕІС код 56XO00070D2EX00K) становили 0,02332 тис. м3, що свідчить про наявність газопостачання у цей період.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені, інфляційних втрат та штрафу на 90%, посилаючись на неможливість виїзду з окупованої території та обмеження в банківських операціях. Однак такі аргументи не мають належного правового обґрунтування та не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності чи її суттєвого зменшення. Відповідно до принципу pacta sunt servanda, зобов’язання мають виконуватися належним чином, а довільне звільнення від відповідальності суперечить основним засадам цивільного обороту.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП” до ФОП Гаденко Л.О. про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №З-173/2018 від 07 листопада 2018 року за період лютий – березень 2022 року у загальному розмірі 66 267,21 грн.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (коли та в якому обсязі позивач поставляв природний газ, на яку суму), яке місце поставки природного газу, чи правомірно позивач діяв поставляючи природний газ у спірний період.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП” (далі Постачальник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гаденко Леонідом Олексійовичем (далі – Споживач, Відповідач) укладено договір про постачання природного газу №З-173/2018 від 07 листопада 2018 року.

Споживач, як суб’єкт ринку природного газу, має ЕІС код 56XО00070D2EX00K.

За умовами зазначеного Договору Постачальник зобов’язується передати у власність Споживачу природний газ, в обсягах, за ціною та у порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити Постачальнику його у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Порядок та умови постачання, приймання та обліку газу визначені в Розділі 4 Договору. Так, кількість поставленого Споживачу газу визначається за показниками, встановленого у Споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі, які є невід’ємними частинами Договору, і які є підставою для проведення Споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці (пункт 4.3 Договору).

Для складання Актів приймання-передачі природного газу, Споживач до 03 числа місяця наступного за місяцем постачання природного газу, зобов’язаний надати Постачальнику належним чином завірену підписом уповноваженої особи та печаткою Споживача копію акту про фактичний об’єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу, складеного між Споживачем та Оператором ГРМ та Оператором ГТС (пункт 4.3.1 Договору).

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою Акти приймання-передачі природного газу та направляє їх Споживачу (пункт 4.3.2 Договору).

Споживач протягом 2 (двох) днів з дати одержання Актів приймання-передачі природного газу зобов’язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі природного газу (пункт 4.4 Договору).

У випадку невиконання обов’язку, передбаченого пунктом 4.4 Договору, природний газ вважається поставленим та прийнятим Споживачем від Постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних Постачальника та/або документів та/ або інформації, які складаються та/або надаються Оператором ГТС та/або Оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або в судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.2 Договору ціна природного газу за 1000,00 куб. м визначається сторонами Договору у додатковій угоді до Договору.

Згідно з пунктом 2.3. Договору ціна за 1000,00 куб. м може змінюватись протягом строку дії Договору. Зміна ціни природного газу за 1000,00 куб. м узгоджується Сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору.

Порядок та умови проведення розрахунків за Договором врегульовані розділом 3 Договору, за яким Споживач зобов’язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці Споживача, а за відсутності заявки Споживача, місячного обсягу природного газу, зазначеного у пункті 1.2 Договору, на рахунок Постачальника, на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10-го числа місяця, наступного за звітним (місяцем поставки).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що Споживач протягом 2 (двох) днів з дати одержання Актів приймання-передачі природнього газу зобов’язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі природного газу.

Згідно з пунктом 4.5 Договору у випадку невиконання обов’язку, передбаченого п. 4.4 Договору, природний газ вважається поставленим та прийнятим Споживачем від Постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних Постачальника та/ або документів та/або інформації, які складаються та/або надаються Оператором ГТС та/або Оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.1.2. Договору Споживач зобов’язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених Договором.

Відповідальність сторін за порушення умов Договору, визначена у розділі 7 Договору. Так, у пункті 7.2 Договору визначено, що у випадку порушення Споживачем розміру або строку (пункт 3.1. Договору) оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до пункту 10.1 Договору цей Договір є укладеним з дати його підписання Сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде направлено іншій Стороні письмове повідомлення про припинення строку дії Договору. Зазначене повідомлення від Боржника не надходило, у зв’язку з чим Договір було продовжено на 2022 рік.

24.12.2021 Сторони уклали додаткову угоду № 2022/01/01 до договору постачання природного газу №З-173/2018 від 7 листопада 2018 року, за якою узгодили, що ціна на природний газ, який буде постачатися з 01 січня 2022 року за 1000,00 куб. м встановлюється в національній валюті України – гривні і складає 66163,90 грн з урахуванням ПДВ (документ підписаний Постачальником за допомогою кваліфікованого електронного підпису та надісланий Споживачу з використанням Сервісу “Вчасно”). Вказаний документ отриманий Відповідачем 29.12.2021, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

25.01.2022 Сторони уклали додаткову угоду №2022/02/01 до договору постачання природного газу №З-173/2018 від 7 листопада 2018 року, за якою узгодили, що ціна на природний газ, який буде постачатися з 01 лютого 2022 року за 1000,00 куб. м встановлюється в національній валюті України – гривні і складає 44767,90 грн з урахуванням ПДВ (документ підписаний за Постачальником допомогою кваліфікованого електронного підпису та надісланий Споживачу з використанням Сервісу “Вчасно”). Вказаний документ отриманий Відповідачем 31.01.2022, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

У відповідності до даних інформаційної платформи iplatforma.tsoua.com/sap/its/welgui? sap-client=1008&sap-language=UK (скріншот інформації з інформаційної платформи наявний у матеріалах справи а.с.45-46) остаточні відбори природного газу споживачу ЕІС код 56XO00070D2EX00K становили:

у період з 01.01.2022 по 31.01.2022 – 0,77879 тис. м3;

у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 – 0,80481 тис. м3;

у період з 01.03.2022 по 31.03.2022 – 0,02332 тис. м3.

Позивачем 31 січня 2022 року складено акт приймання-передачі природного газу №00000003287 за січень 2022 про поставку відповідачеві природного газу в об’ємі 0,77879 тис. м3 на загальну суму 51527,78 грн з ПДВ (акт приймання-передачі природного газу №00000003287 від 31.01.2022 – підписаний Постачальником за допомогою кваліфікованого електронного підпису та надісланий Споживачу з використанням Сервісу “Вчасно”, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису. Вказаний документ відправлений Відповідачу 10.02.2022, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису).

Позивачем 28 лютого 2022 року складено акт приймання-передачі природного газу №00000006189 за лютий 2022 про поставку відповідачеві природного газу в об’ємі 0,80481 тис. м3 на загальну суму 36029,65 грн з ПДВ (акт приймання-передачі природного газу №00000006189 від 28.02.2022 підписаний Постачальником за допомогою кваліфікованого електронного підпису з використанням Сервісу “Вчасно” та надісланий для підпису Споживачу. Вказаний документ відправлений Відповідачу 12.03.2022, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису).

Позивачем 31 березня 2022 року складено акт приймання-передачі природного газу №00000009809 за березень 2022 про поставку відповідачеві природного газу в об’ємі 0,02332 тис. м3 на загальну суму 1043,99 грн з ПДВ (акт приймання-передачі природного газу № 00000009809 від 31.03.2022 – підписаний Постачальником за допомогою кваліфікованого електронного підпису з використанням Сервісу “Вчасно” та надісланий для підпису Споживачу. Вказаний документ відправлений Відповідачу 14.04.2022, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису).

Відповідач не підписав та не повернув акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2022.

Відповідач здійснив оплату спожитого в січні газу: 18.02.2022 у сумі 51527,78 грн – платіжне доручення №5900 від 18.02.2022.

Мотивуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що відповідачем вартість природного газу сплачено частково, а саме за січень 2022 року. Заборгованість за природний газ у лютому-березні 2022 складає 37073,64 грн.

Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений природний газ не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 37 073,64 грн основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 6 860,94 грн, штраф у розмірі 2 595,15 грн, 3% річних в розмірі 3 212,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 16 525,40 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 509 вказаного Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом Закон) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Факт окупації Осипенківської сільської територіальної громади Бердянського району Запорізької області з 28.02.2022 є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні.

Частиною 2 статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено;

За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

03.10.2025 Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові у справі №908/1162/23 зробив наступні висновки:

“ 7.3. Верховний Суд у постанові у справі №910/9680/23 дійшов висновку, що, враховуючи положення статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь з 26.02.2022 є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні….

7.6. За визначенням, наданим у статті 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

7.7. Водночас, виходячи зі статті 2 Закону №1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Вказівка на мету закону визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України міститься також у його преамбулі .в чинній редакції.

7.8. Тобто, як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території….

7.26. Враховуючи викладене, об`єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

7.27. З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, об`єднана палата не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.”

Як зазначено позивачем у позові, позивач здійснював поставку природного газу відповідачу в період з січня по березень 2022 року.

Враховуючи тимчасову окупацію Осипенківської сільської територіальної громади Бердянського району Запорізької області з 28.02.2022, на підставі частини 2 статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, суд висновує, що:

- позивач з 28.02.2022 не мав права здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу на тимчасово окуповану територію, в тому числі поставляти його відповідачу.

Відтак, позивач міг правомірно поставляти відповідачу природний газ по 27.02.2022 включно, відповідно газ споживався відповідачем саме по цю дату.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що доведення/недоведення позивачем обставин фактичної поставки природного газу на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у цій справі.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 04.11.2025 у справі №922/5404/23, від 09.03.2026 у справі №908/2241/23.

Враховуючи викладене вище, оскільки окупація території України, куди здійснювалося постачання природного газу, розпочалась 28.02.2022, то саме з цього періоду відсутні підстави для стягнення основного боргу.

Згідно щодобових алокацій, відповідно до даних інформаційної платформи iplatforma.tsoua.com/sap/its/welgui? sap-client=1008&sap-language=UK за період із 01.02.2022 по 27.02.2022 обсяг спожитого відповідачем природного газу становить 773,83 куб.м; (а.с. 46).

Таким чином, вартість природного газу за період з 01.02.2022-27.02.2022 становить 0,77383 тис. куб.м * 37 306,58 грн = 28 868,96 грн (вартість без ПДВ); 28 868,96грн + 20 % ПДВ = 34 642,74 грн (вартість з ПДВ).

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою та доведеною суму боргу за спожитий газ за лютий 2022 року у розмірі 34 642,74 грн.

Щодо стягнення пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 7.2. Договору у випадку порушення Споживачем розміру або строку (пункт 3.1. Договору) оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі, що складає подвійну облікову ставку НБУ від суми прострочення (37073,64 грн) за кожен день прострочення на загальну суму 6860,94 грн та штраф за прострочення понад 30 (тридцять) днів у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу у розмірі 2595,15 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі “Ліга:Закон”, виходячи із визначеної судом обґрунтованої суми боргу у розмірі 34 642,74 грн, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 6 387,55 грн та штрафу у розмірі 2 424,99 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.

Позивачем надано розрахунок суми 3% річних на загальну суму 3212,08 грн, а також суму інфляційних втрат у розмірі 16525,40 грн, яка нарахована на суму основного боргу 37073,64 грн за загальний період з 11.03.2022 по 29.01.2025.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, у інформаційно-пошуковій системі “Ліга:Закон”, виходячи із визначеної судом обґрунтованої суми боргу у розмірі 34 642,74 грн, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3003,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 16104,39 грн.

Суд відхиляє аргументи відповідача про неправомірність нарахування пені, 3% річний, індексації та штрафу з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану”, оскільки відповідач уклав договір на постачання природного газу №3-178/2018 від 07.11.2018 саме як фізична особа-підприємець та вказаний договір не містить посилання для використання природного газу з метою отримання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

ФОП Гаденко Л.О. самостійно обрав юридичний статус, уклав договір як підприємець і здійснював розрахунки за газ у цьому статусі, що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними інструкціями. Сам факт укладення договору в статусі ФОП підтверджує, що газ отримувався в межах підприємницької діяльності.

Щодо клопотання про зменшення розміру неустойки, розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат, то у законодавстві відсутні підстави для їх зменшення. Ця позиція є усталеною (постанови КГС ВС від 05.11.2024 у справі № 902/43/24, від 05.11.2024 у справі №902/43/24.

Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення процентів річних, суд враховує правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Так, у п.116 -118 постанови ВП ВС від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 зазначено, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

З урахуванням викладених позицій, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача в частині зменшення розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних, як безпідставного.

Щодо зменшення розміру пені та штрафу суд виходить з наступного:

За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Категорії “значно” та “надмірно”, які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22).

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним у судовій практиці та знайшов відображення у численних постановах Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

Суд констатує, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Отже, саме на відповідача покладено обов`язок доводити те, що він не бажав вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем таких доказів не надано, а усі обґрунтування зводяться до збройної агресії Росії проти України та знаходження відповідача на тимчасово окупованій території.

Суд звертає увагу, що введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в несприятливому економічному становищі, і позивач правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за договором на постачання природного газу №3-178/2018 від 07.11.2018.

Представник Відповідача не довів неспівмірності санкцій та не надав жодних доказів, які б свідчили про добросовісність у виконанні зобов’язань. Суд враховує, що хоча Відповідач загалом і визнає заборгованість за спожитий природний газ у лютому 2022 року, проте вона залишається несплаченою більше 4 років.

Ураховуючи те, що відповідачем не надано суду належних доказів винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд вважає, що підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій немає.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором про постачання природного газу (а.с. 14-26), актами приймання-передачі природного газу (а.с. 27-38), щоденними алокаціями (а.с.45-46), платіжне доручення (а.с. 47).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити в частині стягнення основного суму боргу 34 642,74грн, пені у розмірі 6 387,55 грн, штрафу у розмірі 2 424,99 грн, 3% річних у розмірі 3 003,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 16 104,39 грн.

В іншій частині позову слід відмовити, у зв’язку з його необґрунтованістю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ГАДЕНКА ЛЕОНІДА ОЛЕКСІЙОВИЧА (вул. Чапаєва, буд. 35, с. Осипенко, Бердянський район, Запорізька область, 71160; РНОКПП: 2524705376) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП” (вул. Івана Мазепи, буд. 6, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код юридичної особи 36716332) суму 60 138,63 грн (шістдесят тисяч сто тридцять вісім гривень 63 коп.), з яких сума основного боргу 34 642,74 грн (тридцять чотири тисячі шістсот сорок дві гривні 74 коп.), пеня у розмірі 6 387,55 грн (шість тисяч триста вісімдесят сім гривень 55 коп.), штраф у розмірі 2 424,99 грн (дві тисячі чотириста двадцять чотири гривні 99 коп.), 3% річних у розмірі 3 003,95 грн (три тисячі три гривні 95 коп.) та інфляційні втрати у розмірі 16 104,39 (шістнадцять тисяч сто чотири гривні 39 коп.) грн. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.11.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич