flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

До відома ПП “Пигмалион” та Суржан Олега Валерійовича (Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 62, кв. 14) про винесення рішення у справі № 908/2129/25

16 листопада 2026, 09:56

До відома ПП “Пигмалион” та Суржан Олега Валерійовича (Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 62, кв. 14) про винесення рішення у справі № 908/2129/25

 

номер провадження справи  17/144/26

р

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

              10.11.2026                                                                                справа № 908/2129/25

              м. Запоріжжя

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2129/26

 

за позовною заявою: акціонерного товариства “КРЕДОБАНК”, 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78    

до відповідача 1: приватного підприємства “Пигмалион”, 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 62, кв. 14

до відповідача 2: Суржан Олега Валерійовича, 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 62, кв. 14

про стягнення 239 341,10 грн

 

СУТЬ СПОРУ:

 

02.09.26 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла позовна заява за вих. від 02.09.26 акціонерного товариства “КРЕДОБАНК” (далі АТ “КРЕДОБАНК”) з вимогами до приватного підприємства “Пигмалион” (надалі ПП “Пигмалион”, відповідач 1) та до Суржан Олега Валерійовича (далі Суржан О.В., відповідач 2) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.04.20 № 47/130 у розмірі 239 341,10 грн, з яких: 170 194,70 грн - неповернута сума кредиту та 69 146,40 грн - прострочені відсотки.

03.09.26 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2129/26 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 08.09.26 судом позовну заяву акціонерного товариства “КРЕДОБАНК” за вих. від 02.09.26 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, в якій зазначити:

- вірне місце проживання чи перебування відповідача 2 (фізичної особи);

- інформацію щодо наявності чи відсутності у сторін зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

09.09.26 до суду в системі “Електронний суд” надійшла заява за вих. від 09.09.26 про усунення недоліків, якою усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 08.09.26.

Ухвалою суду від 11.09.26 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2129/26 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 10.11.26 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідачі суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції у позовній заяві за вих. від 02.09.26 позивач зазначив, що відповідач 1 в порушення умов кредитного договору від 17.04.20 № 47/130 не здійснив погашення заборгованості та станом на 20.05.26 заборгованість ПП “Пигмалион” перед позивачем за вказаним кредитним договором становить 239 341,10 грн, з яких: 170 194,70 грн  - неповернута сума кредиту та 69 146,40 грн - прострочені відсотки. З метою забезпечення належного виконання відповідачем 1 (Позичальником) зобов'язань за кредитним договором, між АТ «КРЕДОБАНК» та Суржан Олегом Валерійовичем (Поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки  від 17.04.20 № 47/130/S-1. Пунктами 2.1., 2.2. договору поруки визначено, що поручитель зобов’язаний сплатити заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов’язань за кредитним договором. З метою досудового, добровільного врегулювання спору, 05.08.26 позивачем на адресу відповідача-2, направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов’язань, які залишено відповідачем без реагування. Враховуючи невиконання Позичальником/Поручителем договірних зобов'язань перед Банком, АТ «КРЕДОБАНК» просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 заборгованість за кредитним договором від 17.04.20 № 47/130 у розмірі 239 341,10 грн, а саме: 170 194,70 грн неповернута сума кредиту та 69 146,40 грн прострочені відсотки.

Відповідачі 1 та 2, позовні вимоги не спростували, відзив на позов, або будь які заперечення до суду не надійшли (не надано).

Відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з ЄД демографічного реєстру, станом на час відкриття провадження у справі (11.09.26), місцезнаходженням відповідачів 1 та 2 є: 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 62, кв. 14, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонують відділення АТ “Укрпошта”. 

У зв’язку із вказаним, відповідачі 1 та 2 були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.09.26 про відкриття провадження у справі № 908/2129/26 на сторінці офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/) у розділі “Громадянам. Оголошення про виклик”.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 20 днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 10 днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач (чі) вважається повідомленим (ними) про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 наведеного вище Закону, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа (би) отримала (ли) судове рішення.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі 1 та 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

А виходячи із положень ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі 1 та 2 мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідачів 1 та 2 з дотриманням встановлених строків через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області вважається належним повідомленням відповідачів 1 та 2 про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, судом враховано, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “…Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов’язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. …”.

Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “… Якщо цим Кодексом передбачено обов’язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи (відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу) зобов’язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов’язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов’язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. …”.

Частиною 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” вищезазначеного Закону встановлено, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито  до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.

З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб (в даному випадку стосується відповідача 1) покладено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов’язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатись в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України   (далі ГПК України) зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 ГПК України стосовно обов’язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами (документами).

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів 1 та 2 до суду не надходило.

Наявні матеріали справи за № 908/2129/26 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір  у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді; 

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

17.04.20 між акціонерним товариством “КРЕДОБАНК” (Банк) та приватним підприємством “Пигмалион” (Позичальник) укладено кредитний договір № 47/130 (Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 21.07.20), Банк надав Позичальнику основну заборгованість - грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а Позичальник зобов’язується повернути кредит (основну заборгованість), сплатити проценти, комісії та інші платежі, передбачені кредитним договором.

Пунктом 1.2. Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 21.07.20) визначено, що сторони дійшли згоди про те, що взаємні права, обов’язки та умови кредитування визначаються Умовами кредитної операції (Частина А) цього додаткового договору (Частина А, Додатком № 1 до Договору), Загальними умовами кредитування (Частина Б) (Частина Б, та іншими Додатками до Договору). Частина А, Частина Б та інші Додатки до цього Договору/Додаткового договору є складовими кредитного договору та спільно іменуються як Договір або Кредитний договір.

Згідно із п. 2.1. Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 21.07.20), сума та валюта кредиту: 320 000,00 грн.

Термін (строк) повернення кредиту в повному обсязі: до 16.04.25 (включно) (п. 2.2 Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 21.07.20)).

У відповідності до п. 2.3.1. Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 21.07.20), тип процентної ставки та розмір процентів за Договором: сторони підтверджують, що станом на дату, що передує даті укладання цього додаткового договору розмір процентів за кредитним договором становить – 15,90 %. Сторони погодили, що від моменту укладання додаткового договору проценти підлягають сплаті за змінюваною процентною ставкою (Змінювана ставка), яка станом на дату укладання додаткового договору становить – 12,58 % річних та діє в продовж першого періоду дії змінюваної ставки, що обчислюється з моменту укладання цього додаткового договору – у випадку підписання додаткового договору в 3-му кварталі 2020 р. У випадку підписання кредитного договору у 4-му кВ. 2020 р. ставка на перший період дії ставки встановлюється відповідно до розміру, визначеного на даний квартал.   

Пунктом 2.3.2 Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 21.07.20) визначено, що розмір Змінюваної Ставки для кожного Періоду Дії Змінюваної Ставки визначається за формулою: розмір Змінюваної Ставки (але не більше Максимального розміру Змінюваної Ставки) = Базова ставка + Маржа, де: Базовою ставкою є індекс, визначений згідно з п. 3.4.2. Частини Б. Маржа становить 3,5 % річних.

Згідно із п. 2.3.3. Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 21.07.20), максимальний розмір Змінюваної Ставки не може перевищувати 30 % річних.

            Відповідно до п. 2.8.1. Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 21.07.20), Позичальник зобов’язаний сплачувати платежі щодо повернення Кредиту (Основної заборгованості), проценти за користування Кредитом, комісії, інші платежі, передбачені Договором, в розмірах та в строки (терміни), визначені Кредитним договором.

            Заборгованість за кредитним договором погашається за Класичною схемою погашення - однаковими або різними за розміром платежами щодо повернення Кредиту та різними за розміром платежами щодо сплати процентів за користування Кредитом, які нараховані на розмір заборгованості за фактичний час користування Кредитом, різними за розміром платежами щодо сплати комісій. Суми та строки (терміни) погашення Позичальником Кредиту визначаються Графіком, що є Додатком № 2 до Додаткового Договору. Нараховані відповідно до умов Кредитного Договору, проценти за попередній календарний місяць користування Кредитом підлягають сплаті Позичальником в період з 1 по 5 число (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, за який вони були нараховані. Якщо інші строки та/або порядок сплати комісій не встановлено п. 2.4. Частини А та/або Тарифами Банку, то нараховані за Договором комісії за попередній календарний місяць підлягають сплаті Позичальником в період з 1 по 5 число (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, за який вони були нараховані. Інші платежі (за винятком платежів з погашення Кредиту, сплати процентів та комісій) сплачуються в строки, визначені Договором та/або законодавством України (п. 2.8.2. Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 21.07.20)).

Пунктом 2.8.3. Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 21.07.20) визначено, що заборгованість за Кредитним Договором сплачується Позичальником на Транзитний рахунок. Кошти, які сплачуються на Транзитний рахунок, зараховуються Банком на погашення заборгованості Позичальника за Кредитним Договором згідно з черговістю, визначеною п. 8.7. Частини Б.

Згідно п. 2.8.5. Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 21.07.20), Банк вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Кредитним Договором відповідно до п. 8.9.4. Частини Б.

Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов’язань (п. 11.1. Кредитного договору). 

Відповідно до п. 1.1. Додатку № 1 до Кредитного договору «Загальні умови кредитування» (частина Б), на підставі укладеного Сторонами Договору Банк надає Позичальнику Кредит, у сумі та валюті, які визначені п. 2.1. Частини А.

Пунктом 2.1. Додатку № 1 (частина Б), Кредит наданий Банком Позичальнику на строк, що відповідає періоду часу від дня видачі Кредиту до завершення строку (настання терміну) повного повернення Кредиту, що визначений п. 2.2. Частини А або до моменту повного дострокового погашення (повернення) Кредиту чи завершення строку/настання терміну повного повернення Кредиту відповідно до п. 2.8. Частини А та розділу 8 Частини Б, п. 3.3. або п. 3.4.6. Частини Б та розділу 8 Частини Б. До моменту настання терміну повного повернення Кредиту, визначеного п. 2.2. Частини А, або до моменту повного дострокового погашення чи завершення строку/настання терміну повного повернення Кредиту відповідно до п. 2.8. Частини А та розділу 8 Частини Б, чи п. 3.3. або п. 3.4.6. Частини Б та розділу 8 Частини Б, Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит (основний борг), сплатити нараховані проценти, комісії, неустойку (штрафи, пені) та інші платежі, передбачені Договором. Настання терміну повного повернення Кредиту (п. 2.2. Частини А) або моменту повного дострокового погашення чи завершення строку/настання терміну повного повернення Кредиту згідно з п. 2.8. Частини А та розділом 8 Частини Б, чи п. 3.3. або п. 3.4.6. Частини Б та розділом 8 Частини Б, не тягне за собою припинення Кредитного Договору, якщо зобов'язання за ним не були належно виконані Сторонами.

Відповідно до п. 3.1. Додатку № 1 (частина Б), упродовж усього часу користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку проценти, розмір яких визначено відповідно до положень п. 2.3 Частини А. …

Проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно (за кожен календарний місяць користування Кредитом) на суму заборгованості по Кредиту за методом “факт/360” (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році), за ставкою, визначеною відповідно до положень п. 2.3. Частини А та цього Розділу 3 Частини Б, з дня видачі Кредиту до дня повного повернення Кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов Кредитного Договору (п. 3.2 Додатку № 1 (частина Б).

Згідно із п. 8.9.4. Додатку № 1 (частина Б), Банк у випадках, передбачених п. 6.3. Частини Б, вправі вимагати повного дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє Позичальника.

Відповідно до п. 8.9.5 Додатку № 1 (частина Б), Позичальник зобов’язаний протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення Банку, передбаченого п. 8.9.4. Частини Б, достроково повністю повернути Кредит, сплатити проценти, комісії та інші належні до сплати Позичальником платежі за Кредитним договором в повному обсязі.

            Додатком № 2 до Кредитного договору є Графік погашення Позичальником кредиту, яким визначено, що останній платіж за кредитним договором сплачується 31.10.22.

            В забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, укладеним між Банком та Позичальником 17.04.20 було укладено договір поруки № 47/130/S-1 (Договір поруки) між Банком та Суржан Олегом Валерійовичем (Поручитель).

            Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором за виконання приватним підприємством “Пигмалион” (Боржник) зобов’язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за Кредитним договором № 47/130 від 17.04.20, укладеним між Боржником та Кредитором (Кредитний договір).

Розмір кредиту – 320 000,00 грн (п.п. 1.1.1. Договору поруки).

Дата остаточного повернення кредиту - включно до 16.04.25 (п.п. 1.1.2. Договору поруки).

Розмір Змінюваної Процентної Ставки на Перший Період Дії Ставки становить 15,90 % річних (“Первинна Процентна Ставка”). Умови застосування Змінюваної процентної ставки (встановлення, зміна) визначені Кредитним договором. Подальший розмір Змінюваної Процентної Ставки визначається як Базова Ставка + Маржа, в порядку, визначеному Кредитним договором. Підписанням цього Договору, Поручитель надає згоду на збільшення обсягу своєї відповідальності за цим Договором, у разі зміни (збільшення), в порядку та на умовах визначених Кредитним договором, розміру змінюваної процентної ставки (п.п. 1.1.3. Договору поруки).

У відповідності до п. 2.1. Договору поруки, у випадку невиконання Боржником своїх зобов’язань за Кредитним договором Кредитор письмово повідомляє Поручителя про це із зазначенням суми заборгованості Боржника.

Пунктом 2.2. Договору поруки визначено, що Поручитель зобов’язаний сплатити Кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов’язань за Кредитним Договором.

Згідно із п. 2.3. Договору поруки, у разі одержання вимоги Кредитора Поручитель зобов'язаний повідомити про це Боржника.

Цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами. Цей договір припиняється за спливом 3-х річного строку від дня настання строку виконання основного зобов’язання за Кредитним договором (п. 4.6. та п. 4.7. Договору поруки).

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу-1 грошові кошти у сумі 320 000,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами від 22.04.20 № 1.

Відповідно до досудової вимоги за вих. від 05.08.26 № 84-14318/26 щодо виконання договірних зобов’язань, АТ “КРЕДОБАНК” вимагає у Суржан О.В. (відповідач 2) негайно повернути прострочену заборгованість, яка виникла за зобов’язаннями ПП “Пигмалион” в розмірі 239 341,10 грн.

За розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, у результаті порушення взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором, сума яка підлягає стягненню на користь АТ “КРЕДОБАНК”, складає 239 341,10 грн, з яких: 170 194,70 грн - неповернута сума кредиту та 69 146,40 грн - прострочені відсотки.

У визначений термін заборгованість за кредитним договором від 17.04.20 № 47/130 Позичальником та Поручителем не погашена.

Неналежне виконання ПП “Пигмалион” зобов’язань за кредитним договором від 17.04.20 № 47/130, а також невиконання Поручителем зобов’язань за договорами поруки від 17.04.20 № 47/130/S-1 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості у розмірі 239 341,10 грн, з яких: 170 194,70 грн – неповернута сума кредиту та 69 146,40 грн прострочені відсотки.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, порукою, гарантією. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, на виконання умов Кредитного договору 17.04.20 № 47/130 Банк надав Позичальнику кредит перерахувавши 22.04.20 – 320 000,00 грн на відкритий в Банку рахунок для отримання кредитних коштів.

Позичальником (відповідачем 1) допущено прострочення зі сплати основного боргу та процентів, за користування кредитом. Позичальник не здійснив плановий платіж та допустив прострочення заборгованості за процентами згідно з графіком платежів, яка залишилась несплаченою.

Через неналежне виконання Позичальником умов Договору, зокрема, щодо погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитом у встановлений договору строк, Банк направив Поручителю (відповідачу 2) досудову вимогу за вих. від 05.08.26 № 84-14318/26 щодо виконання договірних зобов’язань, в якій вимагає у Суржан О.В. (відповідач 2) негайно повернути прострочену заборгованість, яка виникла за зобов’язаннями ПП “Пигмалион” в розмірі 239 341,10 грн.

Суд зазначає, що укладені на забезпечення виконання зобов`язань Боржника (відповідача 1) за кредитним договором Договір поруки від 17.04.20 № 47/130/S-1 передбачає безумовну, безвідкличну та безоплатну солідарну відповідальність Поручителя Суржан Олега Валерійовича перед Банком, що випливають з Кредитного договору від 17.04.20 № 47/130.

Приписами ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Судом встановлено, що відповідачами 1 та 2 належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів в загальній сумі 239 341,10 грн, яка складається з неповернутої суми кредиту у розмірі 170 194,70 грн та прострочених відсотків у розмірі 69 146,40 грн за кредитним договором від 17.04.20 № 47/130 в повному обсязі або частково суду не надано, як і не надано суду доказів правомірності своїх дій (чи бездіяльності щодо такої не сплати). А тому, вказане надає суду підстави для висновку про те, що заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що судом першої інстанції враховано, що принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини справи № 908/2129/26 та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.  

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати присуджуються до стягнення порівну з кожного відповідачів на користь позивача.

Згідно з п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у разі коли, позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Судовий збір за даним позовом складає 2 872,10 грн та підлягає розподіленню порівну між відповідачами 1 та 2.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 73-79, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з приватного підприємства “Пигмалион” (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 62, кв. 14. код ЄДРПОУ 24904404) та Суржан Олега Валерійовича (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 62, кв. 14, ідентифікаційний номер 2557512498, 08.01.1970 р.н.) на користь акціонерного товариства “КРЕДОБАНК”, 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862, рахунок UA693253650000000000290999901 в АТ «Кредобанк», МФО 325365) – 170 194 (сто сімдесят тисяч сто дев’яносто чотири) грн 70 коп. неповернутої суми кредиту та 69 146 (шістдесят дев’ять тисяч сто сорок шість) грн 40 коп. прострочених відсотків. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з приватного підприємства “Пигмалион” (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 62, кв. 14. код ЄДРПОУ 24904404) на користь акціонерного товариства “КРЕДОБАНК”, 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862, рахунок UA693253650000000000290999901 в АТ «Кредобанк», МФО 325365) – 1 436 (одну тисячу чотириста тридцять шість) грн 05 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Суржан Олега Валерійовича (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 62, кв. 14, ідентифікаційний номер 2557512498, 08.01.1970 р.н.) на користь акціонерного товариства “КРЕДОБАНК”, 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862, рахунок UA693253650000000000290999901 в АТ «Кредобанк», МФО 325365) – 1 436 (одну тисячу чотириста тридцять шість) грн 05 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

 

Повний текст рішення складено 12.11.2026.

 

Суддя                                                                            В.Л. Корсун