flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

До уваги Відділу освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області у справі № 908/2275/26 (суддя Дроздова С.С.)

20 листопада 2026, 13:05

                                                           

   До уваги Відділу освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області у справі № 908/2275/26 (суддя Дроздова С.С.)

 

                                                                                                                         

 

Г О С П О Д А Р С Ь К И Й С У Д

З а п о р і з ь к о ї о б л а с т і

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 

20.11.2026                                                                                  Справа № 908/2275/26

 

м. Запоріжжя Запорізької області                                                           

           

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

            за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600)

до відповідача: Відділу освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області (вул. Миру, буд. 143 А, с. Водяне, Василівський район, Запорізька область, 71316, ідентифікаційний код юридичної особи 41821587)

            про стягнення 446 584 грн 22 коп.

 

без виклику сторін

 

СУТЬ СПОРУ:

 

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відділу освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області про стягнення 161   704 грн 85 коп. боргу за поставлену електричну енергію в січні – лютому 2021 року 129   649 грн 20 коп. інфляційних втрат, 23 463 грн 22 коп. пені, 131 766 грн 95 коп. 15% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2275/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 22.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2275/26, присвоєно справі номер провадження 27/141/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 22.09.2026 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 19.10.2026.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до відповіді № 3340321 від 18.09.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Відділу освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області є: вул. Миру, буд. 143 А, с. Водяне, Василівський район, Запорізька область, 71316.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на даний час продовжено.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, територія Водянської сільської територіальної громади є тимчасово окупованою територією з 27.02.2022.

Отже, місцезнаходженням відповідача є с. Водяне, Василівський район, Запорізька область, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ Укрпошта.

Ухвала суду була розміщена на сайті Господарського суду Запорізької області та надіслано примірник ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на  електронну адресу відповідача – vod_voms@ukr.net, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду   від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області, надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідача, з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від   17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від   23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

            Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

            Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

            Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

            У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники  справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

            У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.  178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення –20.11.2026.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

 

УСТАНОВИВ:

 

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності підприємство “Укрінтеренерго” (далі – Позивач, Постачальник, ДПЗД “Укрінтеренерго”) відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії”, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 14.03.2018 №312 (далі – ПРРЕЕ, Правила), виконує функції постачальника “останньої надії” та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої за постановою НКРЕКП від 06.11.2018 №1344.

Виконання функцій постачальника “останньої надії” є одним із спеціальних обов’язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, відповідно до статті 62 Закону України “Про ринок електричної енергії” та “Положення про покладення спеціальних обов’язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (зі змінами).

Положеннями ч.ч. 6, 8 статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії” (далі - Закон) встановлено, що Постачальник “останньої надії” здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник “останньої надії” оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному вебсайті. Постачальник “останньої надії” здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник “останньої надії” має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник “останньої надії” зобов’язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному вебсайті: www.uie.kiev.ua (ч. 11 ст. 64 Закону).

Згідно з частиною 8 статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії” Постачальник “останньої надії” здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Згідно з п. 6.2.1 ПРРЕЕ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником “останньої надії” у випадках, визначених у розділі III цих Правил.

Положенням пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави.

Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника “останньої надії” в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника “останньої надії”, не пізніше дати такого переходу.

Відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії” (у редакції, чинній до на момент виникнення спірних правовідносин) до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор систем розподілу (далі – ОСР).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 46 Закону України “Про ринок електричної енергії” ОСР зобов’язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором. ОСР щомісяця надає постачальнику “останньої надії” звіти щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (надалі – Звіти), на підставі яких постачальник “останньої надії” визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

Функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії щодо відповідача у спірний період часу виконувало Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (далі ОСР, наразі – АТ “Запоріжжяобленерго”).

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії» (надалі – Постачальник, ДПЗД «Укрінтеренерго»), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» (надалі ЗУ «Про ринок електричної енергії»), Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі – ПРРЕЕ) та Відділом освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області (надалі – Відповідач, Споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) та у відповідності до вимог ЗУ «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, оператором системи є Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (надалі – ПАТ «Запоріжжяобленерго», ОСР).

На виконання ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Додаток № 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; «Комерційна пропозиція №3 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Додаток до комерційної пропозиції №3 «Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» та інш.

Відповідно до п. 1.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”, цей Договір є публічним договором приєднання споживача до цього Договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” (в даному випадку – Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”) (далі – Постачальник) Споживачу (в даному випадку –  Відділу освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області), у разі, якщо обраний Споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання Споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим Договором випадках. Цей Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави. Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії Споживачу протягом всього строку постачання, у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку “на добу наперед” та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника “останньої надії”, споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до частини сьомої статті 64 Закону (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

У пункті 3.4 Договору визначено, що електрична енергія постачається до електроустановок Споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії Споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”, яка є Додатком 1 до Договору (далі – комерційна пропозиція). Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7 Договору).

Відповідно до пункту 5.8 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем (п. 5.10 Договору).

В пункті 6.2 Договору, зокрема, зазначено, що Споживач зобов’язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору, а також відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим Договором.

Згідно з п. 13.1 Договору, останній набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Додатком №1 до Договору є Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії” (далі – Комерційна пропозиція).

Предмет Комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції.

На виконання зазначеного Договору, за даними оператора системи розподілу ПАТ “Запоріжжяобленерго” на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії за січень-лютий 2021, відповідачу позивачем складено:  

Рахунок №000041821587/07/О01/12626 від 22.02.2021 та акт купівлі-продажу електричної енергії №006810 від 31.01.2021, за розрахунковий період січень 2021р., з обсягом споживання електроенергії – 28 932 кВт*год на суму 119 541,70 грн (з ПДВ).

Рахунок та акт купівлі-продажу електроенергії були отримані відповідачем 30.03.2021 рекомендованим повідомленням №71316 0031870 8.

Рахунок №000041821587/07/О02/16185 від 19.03.2021 та акт купівлі-продажу електричної енергії №010365 від 28.02.2021, за розрахунковий період лютий 2021р., з обсягом споживання електроенергії –10 997 кВт*год на суму 42 163,15 грн (з ПДВ).

Рахунок та акт купівлі-продажу електроенергії були отримані відповідачем 15.04.2021 рекомендованим повідомленням №71316 0031891 0.

Відповідачем в порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Несплата відповідачем 161 704 грн 85 коп. боргу за поставлену електричну енергію  за січень-лютий 2021 року стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Крім того, за невиконання грошового зобов’язання позивачем також нараховано 23 463 грн 22 коп. пені, 131 766 грн 95 коп. 15 % річних та 129 649 грн 20 коп. інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.    Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” та додатками до Договору.

З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку), зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України “Про ринок електричної енергії”.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України,  публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” є публічним договором приєднання, укладається на підставі дій споживача – споживання електричної енергії без договору з іншим електропостачальником, тобто споживач безакцептно приймає умови Договору.

Законодавством України, зокрема положеннями Закону України “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами), суворо врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”.

Положеннями статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії”  встановлено, що постачальник “останньої надії” здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”, що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення пункту 3.4.4 глави 3.4. розділу ІІІ ПРРЕЕ).

             На виконання положень ч. 11 ст. 64 Закону, ДПЗД “Укрінтеренерго”, як постачальником “останньої надії”, на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою https://uie.kiev.ua/ розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”; Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”; Додаток 1 до Договору “Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019” для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії”; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії” та інше.

Відповідно до положень ч. 9 статті 64 Закону Постачальник “останньої надії” постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів.

При цьому, відповідно до положень частини восьмої статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії”  постачальник “останньої надії” здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії” постачальник “останньої надії” надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника “останньої надії” відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником (пункт 8.23. постанови Верховного Суду).

Відповідно до положень частини другої статті 2 Закону України “Про ринок електричної енергії” основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами роздрібного ринку, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною п’ятою цієї ж статті Закону України “Про ринок електричної енергії”  встановлено, що Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником “останньої надії”.

Згідно із вимогами статті 3 Закону України “Про ринок електричної енергії” функціонування ринку електричної енергії здійснюється зокрема, на принципах забезпечення енергетичної безпеки України, збереження цілісності, забезпечення надійного та ефективного функціонування ОЕС України та відповідальності учасників ринку за недотримання правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Крім цього, положеннями пункту 1.2.9 глави 1.2 розділу I ПРРЕЕ встановлено, що постачальник “останньої надії” здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”, зміст якого визначається постачальником “останньої надії” на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”.

Так, відповідно до положень пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ постачальник “останньої надії” здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”.

Положеннями пункту 6.2.3 Глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” та Відділом освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області було укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” з комерційною пропозицією у редакції, що були розміщені на офіційному сайті позивача у мережі Інтернет.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В частині 1 ст. 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

            Пунктом 3.1.7 ПРРЕЕ передбачено, що Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Закону України “Про ринок електричної енергії” встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України “Про ринок електричної енергії”  про ринок визначено, що споживач зобов’язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому  Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику “останньої надії” оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 ПРРЕЕ та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118 (далі – Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику “останньої надії” Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Тобто, всю інформацію щодо споживачів та обсягу спожитої ними електричної енергії ДПЗД “Укрінтеренерго” отримує від ОСР в Звітах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) за розрахунковий період.

ОСР щомісяця надає постачальнику електричної енергії інформацію про обсягрозподіленої електричної енергії (звіти ОСР щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання)), на підставі якої постачальник, в тому числі постачальник “останньої надії”, визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

Положеннями пункту 6.2 Тимчасового порядку встановлено, що до 8 числа М+1 (місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем) ОСР на підставі фактичних обсягів надходження електричної енергії до електричних мереж та фактичного корисного відпуску електричної енергії по кожному споживачу за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії ОСР/ НЕК формують, зокрема: фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії по кожному електропостачальнику у місяці, у т. ч. з розбивкою по групі “а” та групі “б” та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у розрахунковому місяці по кожному споживачу.

Відповідно до положень пункту 4.14 розділу IV ПРРЕЕ платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору.

Датою отримання платіжного документа вважається зокрема, дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи).

Відповідно до п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором. Також Постачальник зобов'язаний повідомляти споживача на своєму вебсайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії».

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 Договору (предмет Договору) – Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 4.1 Комерційної пропозиції № 3 визначено: споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку Споживач зобов’язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Відповідно до положень п. 4.2 Комерційної пропозиції, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.3 Комерційної пропозиції рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв’язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв’язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Положеннями п. 4.4 Комерційної пропозиції, зокрема, встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем. У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Направлення документів відповідачу: здійснювалось на електронну адресу vod_voms@ukr.net, яка зазначена на офіційних листах відповідача, а також міститься на офіційному веб-сайті Водянської громади за посиланням: https://vodyanska-gromada.gov.ua/viddil-osviti-molodi-ta-sportu-1523948516/.

Згідно із п. 5.8 Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до приписів п. 5.10 Договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Як вже зазначалося, на виконання зазначеного Договору, за даними оператора системи розподілу ПАТ “Запоріжжяобленерго” на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії за січень-лютий 2021, відповідачу позивачем складено:  

Рахунок №000041821587/07/О01/12626 від 22.02.2021 та акт купівлі-продажу електричної енергії №006810 від 31.01.2021, за розрахунковий період січень 2021р., з обсягом споживання електроенергії – 28 932 кВт*год на суму 119 541,70 грн (з ПДВ).

Рахунок та акт купівлі-продажу електроенергії були отримані відповідачем 30.03.2021 рекомендованим повідомленням №71316 0031870 8.

Рахунок №000041821587/07/О02/16185 від 19.03.2021 та акт купівлі-продажу електричної енергії №010365 від 28.02.2021, за розрахунковий період лютий 2021р., з обсягом споживання електроенергії –10 997 кВт*год на суму 42 163,15 грн (з ПДВ).

Рахунок та акт купівлі-продажу електроенергії були отримані відповідачем 15.04.2021 рекомендованим повідомленням №71316 0031891 0.

Відповідачем в порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 161 704 грн 85 коп..

 Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до  ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

            Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

            Доказів розірвання укладеного договору сторонами не надано.

Невиконанням своїх грошових зобов'язань споживач порушив вищевказані вимоги законодавства та умови діючого Договору.

Доказів, які б підтверджували належне виконання зобов’язань за договором щодо повного та своєчасного розрахунку за спожиту електричну енергію відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував.

Крім того, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо такої несплати.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 161 704 грн 85 коп. заборгованості за поставлену електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за період січень-лютий 2021 року є обґрунтованими та доведеними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, за невиконання грошового зобов’язання позивачем також нараховано 23 463 грн 22 коп. пені, 131 766 грн 95 коп. 15 % річних та 129 649 грн 20 коп. інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.

В наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз’яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, в т.ч., сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов’язання.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої/спожитої електричної енергії за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Згідно з п.п. 2 та 6 п. 6.2 Договору споживач зобов’язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов’язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим Договором.

Відповідно до положень п.п. 6 п. 7.1 Договору Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов’язань перед Постачальником, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства.

Відповідно до п. 7.4 Комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Отже, відповідно до абзацу першого розділу «Додаткові зобов’язання Споживача» Комерційної пропозиції № 3, встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв’язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності з частиною другою статті 625 ЦК України.

Розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 15% річних в сумі 131 766 грн 95 коп. та 129 649 грн 20 коп. інфляційних втрат є вірним. Вимоги в цій частині також заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (положення частини першої ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно із п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Розділом “Розмір пені” Комерційної пропозиції № 3 (п. 6.1) встановлено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує пеню.

За розрахунком позивача пеня нарахована на суму боргу 119 541 грн 70 коп. за період 07.04.2021-23.02.2022 в розмірі 17 534 грн 97 коп.; на суму боргу 42 163 грн 15 коп. за період 23.04.2021-23.02.2022 в розмірі 5 928 грн 25 коп.

Здійснивши розрахунок пені в юридичній інформаційно-пошуковій системі “Законодавство”, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд встановив, що розрахунок відповідає вимогам закону, умовам договору, є арифметично правильними, стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 23 463 грн 22 коп.

            Суд також вважає за необхідне звернути увагу на строки позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК Україна позовна давність це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, згідно вимог ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з цим, п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено карантин строком до 03.04.2020.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України № 230 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104, від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 530 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 24.04.2023 строк дії карантину продовжено до 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023«Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню н території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінено з 24.00 год. 30.06.2023 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, та на теперішній час, продовжено дія воєнного стану в Україні.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Крім того, у п. 14.1 Комерційної пропозиції № 3 встановлено, що Сторони домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності: - строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; - строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п’ять років.

Отже, виходячи з вище наведеного, позивачем не пропущено строк позовної давності за заявлений період, наведені норми, строки визначені ст. 257 ЦК України були продовжені на час карантину та на період військового стану, що для заявлених вимог строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст. 257 ЦК України на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини по справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначив, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

В И Р І Ш И В:

 

Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” до Відділу освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області задовольнити.

 

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області (вул. Миру, буд. 143 А, с. Водяне, Василівський район, Запорізька область, 71316, ідентифікаційний код юридичної особи 41821587) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) 161 704 (сто шістдесят одна тисяча сімсот чотири) грн 85 коп. боргу за поставлену електричну енергію в січні – лютому 2021 року, 129 649 (сто двадцять дев’ять тисяч шістсот сорок дев’ять) грн 20 коп. інфляційних втрат, 23 463 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят три) грн 22 коп. пені, 131 766 (сто тридцять одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн 95 коп. 15% річних, 5 359 (п’ять тисяч триста п’ятдесят дев’ять) грн 01 коп. судового збору.

            Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

Рішення оформлено та підписано 20.11.2026.

 

Суддя                                                                                              С.С. Дроздова

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.