До уваги учасників справи №908/1351/15-г

номер провадження справи 31/49/15

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

У Х В А Л А

28.04.2020 Справа № 908/1351/15-г

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Лінчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність Амвросіївського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у справі № 908/1351/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6)

до відповідача Комунального підприємства «Сервіс» (87333, смт. Новоамвросіївське, Амвросіївський район Донецької області, вул. Зелена, б. 1)

про стягнення суми

орган виконання: Амвросіївський районний відділ Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (85114, м. Костянтинівка, вул. Торецька, б. 285)

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

від ВДВС: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

30.03.2020 від АТ «НАК «Нафтогаз України» на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла скарга на дії та бездіяльність Амвросіївського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у справі № 908/1351/15-г.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.03.2020 вказану скаргу було розподілено на розгляд судді Хуторному В.М.

Розпорядженням керівника апарату суду №П-150/20 від 30.03.2020 у зв’язку зі звільненням з посади судді-доповідача у справі Хуторного В.М. справу призначено до повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 вказану скаргу було розподілено на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 31.03.2020 скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні 08.04.2020.

Ухвалою суду від 06.04.2020 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 продовжено строк розгляду скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність Амвросіївського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у справі № 908/1351/15-г до 28.04.2020. Призначено судове засідання на 28.04.2020 о 12 год. 00 хв.

В судове засідання 28.04.2020 представники сторін та органу виконання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини першої ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників процесу про розгляд скарги, суд вирішив за доцільне розглянути скаргу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення скарги по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників сторін та органу виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Обґрунтовуючи скаргу, АТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 задоволено скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на дії ВДВС Амросіївського РУЮ у Донецькій області та визнано незаконною (недійсною) постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.08.2015 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 у справі №908/1351/15-г. Враховуючи, що стягувачем постанови про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г не надходило, 20.02.2020 він звернувся до органу ДВС з заявою про відновлення виконавчого провадження, в якій просив відкрити виконавче провадження примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г. До заяви було додано копію ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 та оригінал наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г.

Листом від 10.03.2020 стягувачеві було повернуто оригінал наказу та зазначено, що стягувачем пропущено місячний термін надання документів до виконання згідно п. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з рішенням органу виконання, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду зі скаргою, в якій просить:

- визнати неправомірними дії та бездіяльність Амросіївського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) при розгляді заяви про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г;

- зобов’язати посадових осіб Амвросіївського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) повторно розглянути заяву про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г з метою вирішення питання про відновлення виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г.

27.04.2020 від органу виконання надійшов відзив на скаргу, в якому зазначено що Амвросіївський РВДВС вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

1. Наказом Міністерства юстиції України №569/5 від 01.03.2016 про відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану Відділ ДВС Амвросіївського районного управління юстиції Донецької області було виведено зі складу районного управління юстиції та введено до складу головних територіальних управлінь юстиції та отримав назву Відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

2. Наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 20105ї2016_№169/2 (у редакції наказу від 07.10.2016 №362/2) затверджено положення про Амвросіївський Р ВДВС ГТУЮ у Донецькій області, тобто створено новий відділ.

3. Постановою Кабінету Міністрів від 09.10.2019 за №870 ліквідовано територіальні органи Міністерства юстиції та створено міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції.

4. Відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, наказами, актами та дорученнями Міністерства юстиції України.

5. Наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016 затверджено положення про автоматизовану систему виконавчого провадження(далі АСВП). Вищезазначеним наказом скасовано наказ Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709. Так у пункті 3 розділу II положення про АСВП зазначено, що кожному виконавчому провадженню надається єдиний унікальний номер, який формується Системою. Як вбачається з копії постанови про віхмову у відкритті виконавчого провадження унікальний номер виконавчого провадження відсутен, також номер не вказано у заяві про відновлення виконавчого провадження, що унеможливлює проведення будь яких виконавчих дій (скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, виготовлення копій втрачених документів та інше).

6. Згідно даних АСВП (електронний архів, спецрозділ) починаючи з 20.05.2016 по 10.03.2020 будь які документи (копії рішень суду, заяв стягувача), пов'язанні з виконанням наказу Господарського суду Запорізької області за №908/1351/15-г від 08.04.2015 не надходили.

Відповідач пояснень чи заперечень по суті скарги не надав.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, скарги, суд дійшов висновку про задоволення скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.04.2015 задоволено позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та стягнуто з КП «Сервіс» заборгованість у розмірі 85373,86 грн, пеню у розмірі 19 230,55 грн, 3% річних у розмірі 4462,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 10583,28 грн, судовий збір у розмірі 2393,00 грн.

21.04.2015 на виконання рішення видано відповідний наказ.

27.08.2015 в.о. начальника ВДВС Амвросіївського районного управління юстиції Донецької області винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 у справі №908/1351/15-г задоволено скаргу ПАТ «НАК «Нафтобаз України», визнано незаконними дії відділу державної виконавчої служби Амвросіївського районного управління юстиції Донецької області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.08.2015 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 у справі №908/1351/15-г. Визнано незаконною постанову відділу державної виконавчої служби Амвросіївського районного управління юстиції Донецької області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.08.2015 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 у справі №908/1351/15-г.

Ухвала ніким не оскаржена та набрала законної сили.

20.02.2020 АТ «НАК «Нафтогаз України» надіслало на адресу Амросіївського РВ ДВС заяву про відновлення виконавчого провадження (вих. № 14/5-1150-20), в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/1351/15-г, а також змінити назву стягувача у виконавчому провадженні на АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Разом з заявою на адресу Амросіївського РВ ДВС заявником надіслано копію ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 та оригінал наказу №908/1351/15-г.

Листом Амросіївського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 10.03.2020 №17-51/330 заявникові повернуто судовий наказ №908/1351/15-г у зв’язку з тим, що пропущено місячний термін надання виконавчих документів до виконання згідно п. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду зі скаргою на дії органу виконання.

При цьому, в скарзі посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» №606 (діяв на момент вчинення протиправних дій органу ДВС), у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» №606, яка кореспондується з ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» №1404, державний виконавець зобов'язаний після отримання ухвали господарського суду Запорізької обл. 04.11.2015 № 908/1351/15-г, на протязі 3-х днів з моменту отримання рішення суду відновити виконавче провадження, про що винести відповідну постанову, не пізніше наступного дня направити так постанову сторонам та до суду, після чого обов'язок виконання такої постанови виникає у тримача виконавчого документу на протязі місяця повернути такий виконавчий документ до органу примусового виконання. Не надання такого виконавчого документу створює для органу ДВС у порядку обов'язок закінчення виконавчого провадження у порядку п. 13 ст. 39 ЗУ ПВП №1404, або ж п. 13 ст. 49 ЗУ ПВП №606.

Також скаржник зазначає, що лист Авросіївського РВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) №17-57/330 від 10.03.2020 не розкриває, з якого моменту обраховується місячний термін передбачений п. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» №1404.

Як вбачається з приписів ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» №1404, відновленню підлягає виконавче провадження у разі скасування постанов про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Натомість, в даному випадку, ухвалою суду від 04.11.2015 було скасовано постанову органу виконання про відмову у відкритті виконавчого провадження.

В той же час, з прохальної частини заяви АТ «НАК «Нафтогаз України» про відновлення виконавчого провадження (вих. №14/5-1150-20 від 20.02.2020) вбачається, що стягувач просить відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г

Натомість органом виконання повернуто стягувачеві оригінал наказу з посиланням на приписи ч. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» без зазначення дати відрахування місячного терміну.

Як зазначено в ч. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання.

Як вбачається з наданих сторонами документів, постанова про відновлення виконавчого провадження не виносилася та, відповідно, стягувачеві не надсилалася.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Право на судовий захист тісно пов’язано з таким основоположним принципом правової держави, як верховенство права.

Тлумачення поняття «верховенство права» надається у рішенні Конституційного Суду України (далі – КСУ) № 15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) . У цьому рішенні зазначається: «Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права».

Здійснення судами правосуддя на засадах верховенства права та забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є завданням суду, про яке зазначено у статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України передбачає «Завдання та основні засади господарського судочинства», а саме: Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статей 325, 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.   

Судове рішення може бути виконане боржником добровільно або у примусовому порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». При цьому виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Водночас, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію господарського процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов’язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід’ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Враховуючи, що постанова про відновлення виконавчого провадження органом виконання не виносилася, відтак повернення стягувачеві виконавчого документу з посиланням на пропущення строку, визначеного ч. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», є безпідставним.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За викладених обставин, скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» в частині визнання неправомірними дій та бездіяльності Амросіївського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) при розгляді заяви про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г підлягає задоволенню.

За приписами ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, вимога АТ «НАК «Нафтогаз України» про зобов’язання посадових осіб Амвросіївського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) повторно розглянути заяву про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 235, 339, 340, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність Амвросіївського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у справі № 908/1351/15-г задовольнити.

Визнати неправомірними дії та бездіяльність Амросіївського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) при розгляді заяви про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г.

Зобов’язати посадових осіб Амвросіївського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) повторно розглянути заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вих. № 14/5-1150-20 від 20.02.2020) про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 №908/1351/15-г.

Ухвала набирає законної сили з моменту її складення та підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ст. 235, 254-256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 04.05.2020.

Суддя                                                                                                           О.А. Топчій