ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
У Х В А Л А
20.11.2014 р. № 908/3595/14
Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши матеріали позовної заяви третьої особи , що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Комаричевої Тамари Олександрівни (вул. Панченка, буд. 41-А, м. Макіївка, Донецька область, 86132) до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк” (пров. Шевченка, буд. 121, м. Київ, 01001) про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства „Акціонерний промислово-інвестиційний бланк” права звертати стягнення заборгованості в сумі 107 214 074 грн. 21 коп. на майно, передане в іпотеку за договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 15-94/17-1352/12 від 29.08.2012р., яка подана у справі
За позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк” (провулок Шевченка, буд. 12, м. Київ, 01001)
До Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Колбіко” (вул. Лебедєва, буд. 78, м. Макіївка Донецької області, 86116)
Про стягнення 107 214 074 грн. 21 коп.
В с т а н о в и в:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2014 року було порушено провадження у справі № 908/3595/14 (номер провадження 6/67/14) за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк” м. Київ (надалі - позивач), до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Колбіко” м. Макіївка Донецької області (надалі - відповідач), про стягнення 107 214 074 грн. 21 коп. на підставі кредитного договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 15-93/17-28/12 від 29.08.2012 року, судове засідання було призначено на 20.10.2014 року об 11 годині 00 хвилин.
Ухвалою від 20.10.2014 року розгляд справи був відкладений на 05.11.2014 року о 12 годині 00 хвилин, а ухвалою від 05.11.2014 року розгляд справи був відкладений на 19.11.2014 року об 11 годині 00 хвилин.
Ухвалою від 19.11.2014 року був продовжений строк вирішення спору та розгляд справи був відкладений на 01.12.2014 року об 11 годині 00 хвилин.
19.11.2014 року о 12 годині 30 хвилин до канцелярії господарського суду Запорізької області за вх. № 5271/09-05, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції канцелярії суду, надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору – Комаричевої Тамари Олександрівни (надалі – Комаричева Т.О.) вих. б/н від 18.11.2014 року до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний промислово – інвестиційний банк” (надалі - банк) про визнання відсутнім у банку права звертати стягнення заборгованості в сумі 107 214 074 грн. 21 коп. на майно, що передане в іпотеку за договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 15-94/17-1352/12 від 29.08.2012 року.
При цьому, Комаричева Т.О. просить суд звільнити її від сплати судового збору за даною позовною заявою у зв’язку з її перебуванням в зоні проведення антитерористичної операції та ускладненням оплати судового збору через зупинення роботи банківських установ у даній місцевості.
Однак, у прийнятті позовної заяви слід відмовити відповідно до п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), тому що позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов’язки позивача.
Фізична особа та фізична особа–підприємець - це два різних поняття. Поняття “фізична особа” міститься в главі 4 Цивільного кодексу України, а поняття “фізична особа – підприємець” – в главі 5 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 24 ЦК України фізичною особою являється людина. Фізичними особами являються громадяни України та особи без громадянства.
Згідно з ч. 2 статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
З вищевикладеного вбачається, що фізичною особою є кожна людина, а фізичною особою – підприємцем являється лише та особа, яка пройшла державну реєстрацію на право здійснювати підприємницьку діяльність та яка отримала свідоцтво про державну реєстрацію.
Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб.
З вищевикладеного слідує, що у фізичної особи і у фізичної особи-підприємця різні права та обов’язки.
Комаричева Т.О. звернулась до господарського суду Запорізької області як громадянка, а не як фізична особа-підприємець.
Крім того, згідно з приписами ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов’язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Наведений перелік справ, підвідомчих господарським судам України, розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому, у позовній заяві не вказані конкретні норми чинного законодавства, які дають право звертатися до господарського суду з вимогами про визнання відсутнім у банку права звертати стягнення заборгованості на майно, передане в іпотеку за договором іпотеки.
При цьому, суд звертає увагу третьої особи – Комаричевої Т.О., на наступне: в позовній заяві не вказані підстави подачі позову про визнання відсутнім у ПАТ „Акціонерний промислово-інвестиційний бланк” права звертати стягнення заборгованості на майно, передане в іпотеку за договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 15-94/17-1352/12 від 29.08.2012р., за умови, що предметом спору по вказаній справі № 908/3595/14 являється стягнення заборгованості, процентів та пені на підставі кредитного договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 15-93/17-28/12 від 29.08.2012 року.
Слід вказати, що банк не звертався до господарського суду Запорізької області з вимогами про звернення стягнення на майно. Фактично вимоги банку у справі № 908/3595/14 полягають у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Колбіко” заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам, пені за простроченим кредитом та пені за простроченими процентами, на підставі кредитного договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 15-93/17-28/12 від 29.08.2012 року.
Суд вважає за необхідне звернути увагу третьої особи на наступне: вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54-57 ГПК України. Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК України. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК України, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.
Вказана правова позиція викладена також в п. 1.5 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18.
З наведеного слідує, що у справу може звернутися третя особа, яка має тотожні з позивачем самостійні вимоги на предмет спору, заявлені до відповідача.
Відповідачем у справі № 908/3595/14 є Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми „Колбіко”.
Надана до суду позовна заява Комаричевої Т.О. містить вимоги, заявлені до банку, який фактично виступає позивачем у справі 908/3595/14.
Крім того, згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 (перше) січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подаються до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” № 719-VІІ від 16.01.2014 р. на 2014 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня встановлена в сумі 1 218,00 грн.
Відповідно до п. 1 п. п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Таким чином, мінімальний розмір судового збору за позовами майнового характеру становить суму 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн., а максимальна – 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.
Комаричевою Т.О. до позовних матеріалів не було надано жодного платіжного документу на підтвердження сплати судового збору за даним позовом.
Проте, Комаричева Т.О. в позовній заяві просить суд звільнити її від сплати судового збору, оскільки вона перебуває в зоні проведення антитерористичної операції, та існує ускладнення оплати судового збору через зупинення роботи банківських установ у даній місцевості.
При цьому, в позовній заяві не вказані конкретні норми законодавства або нормативний акт, яким затверджений перелік населених пунктів де проводиться АТО.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. було зупинено Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р., яким був затверджений такий перелік.
Суд вважає за необхідне вказати Комаричевій Т.О. на те, що відповідно до ст. 2 Закону України “Про судовий збір”: платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Стаття 8 Закону України “Про судовий збір” передбачає можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, зменшення розміру судового збору, однак це є правом суду, а не обов’язком.
У п. 12 Інформаційного листа ВГСУ від 25.08.2011 р. зазначено наступне: за приписами статті 8 Закону України “Про судовий збір” суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою: - відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; - зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов’язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Комаричевою Т.О. не було надано доказів на підтвердження обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах.
Крім того, відповідно до листа Державної казначейської служби України вих. № 8-08/1803-21713 від 29.09.2014 року, у зв’язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, робота органів казначейства, які на даний час не працюють у штатному режимі, організована в інших органах казначейства.
Так, замість тимчасово не працюючих у штатному режимі ГУДКСУ у Донецькій області, УДКСУ у м. Донецьку Донецької області та УДКСУ у районах м. Донецька Донецької області, організована робота по обслуговуванню розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у УДКСУ у м. Маріуполі Донецької області.
Крім того, позовна заява вих. б/н від 18.11.2014 року була подана до канцелярії господарського суду Запорізької області, а не відправлена за допомогою органів поштового зв’язку.
Отже, Комаричева Т.О. не була позбавлена можливості здійснити оплату судового збору як на території Донецької області, поза межами зони проведення АТО, так і на території Запорізької області.
Також, Комаричевою Т.О. не було надано доказів надсилання сторонам по справі копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Статтею 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов’язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно з п. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Комаричева Т.О. в якості доказів направлення позовної заяви вих. б/н від 18.11.2014 року і доданих до позову документів на адресу банку (відповідача за позовом) був наданий оригінал фіскального чеку № 0021455 від 19.11.2014 року.
Вказаний фіскальний чек № 0021455 від 19.11.2014 року підтверджує факт направлення 19.11.2014 року банку певної кореспонденції.
Опису вкладення у цінний лист про направлення на адресу банку позовної заяви вих. б/н від 19.11.2014 року та всіх доданих до цього позову документів – суду не було надано.
Також не надано доказів направлення позовній заяві ТОВ Фірми „Колбіко” .
Таким чином, наданий Комаричевою Т.О. оригінали фіскального чеку № 0021455 від 19.11.2014 року, з урахуванням вищевказаних положень законодавства, не може розглядатись в якості належного доказу надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Вказана правова позиція викладена в п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.
Керуючись п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд –
У Х В А Л И В:
Відмовити у прийнятті позовної заяви.
Позовну заяву вих. б/н від 18.11.2014 року і додані до неї документи повернути Комаричевій Т.О.
Додаток: позовні матеріали на 11 (одинадцяти) аркушах, у т.ч. оригінали: позовної заяви вих. б/н від 18.11.2014 року на трьох аркушах, фіскального чеку поштового відділення № 0021455 від 19.11.2014 року.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
