ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
У Х В А Л А
28.11.2014 р. № 908/5263/14
Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково – виробничої комерційної фірми „Донбас-Термо” (вул. Артема, буд. 62, м. Донецьк, 83001)
До Директора Публічного акціонерного товариства „Дружківський машинобудівний завод” (вул. Леніна, буд. 7, м. Дружківка Донецької області, 84205)
Про стягнення 49 355 грн. 85 коп.
В с т а н о в и в:
27.11.2014 року за вх. № 5485/09-05/14 до господарського суду Запорізької області надійшла заява позивача вих. № 1 від 25.09.2014 року про стягнення з відповідача боргу за договором підряду № 505/12 від 14.11.2012 року в сумі 41 335 грн. 92 коп., пені в сумі 1 840 грн. 10 коп., інфляційних витрат в сумі 5 332 грн. 33 коп. та 3 % річних в сумі 847 грн. 50 коп.
Надана до суду позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), оскільки у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не вказано доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини, не вказаний обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, а також не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно положень п. 5 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити документи, що підтверджують виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов …
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою за вих. № 1 від 25.09.2014 року, яка фактично заявлена до директора ПАТ „Дружківський машинобудівний завод”, про що прямо вказано у вступній частині позову.
Однак, згідно змісту ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі – позивачем і відповідачем – можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст. 1 цього кодексу.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, до господарського суду із заявами мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності.
Позивачем в позовній заяві не вказані конкретні норми законодавства та докази, на підставі яких він заявляє позовну заяву до директора ПАТ „Дружківський машинобудівний завод”.
Крім того, надана до суду позовна заява містить суттєві невідповідності.
Так, позивачем у вступній частині позову зазначена ціна позову - 50 896 грн. 13 коп.
Проте, в резолютивній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача борг за договором підряду № 505/12 від 14.11.2012 року в сумі 41 335 грн. 92 коп., пеню в сумі 1 840 грн. 10 коп., інфляційні витрати в сумі 5 332 грн. 33 коп. та 3 % річних в сумі 847 грн. 50 коп., що разом становить суму 49 355 грн. 85 коп.
Також, в третьому абзаці третьої сторінки позову та третьому абзаці п’ятої сторінки позивач вказує про нарахування відповідачу пені в сумі 3 380 грн. 38 коп., а резолютивній частині позову просить стягнути з відповідача пеню в іншій сумі – 1 840 грн. 10 коп.
При цьому, ні в позовній заяві, ні окремо до позовних матеріалів позивачем не було надано суду розрахунок пені в сумі 1 840 грн. 10 коп.
Однак, діючий Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості звернення до суду з позовними вимогами альтернативного або узагальнюючого характеру.
В позовній заяві або в розрахунку суми позову має бути розрахунок позовних вимог, в якому чітко визначений період, за який виникла стягувана сума заборгованості, мають бути вказані документи (конкретний договір, його номер та дата, або інші документи), на підставі яких виникла певна сума заборгованість, точний період та суми нарахованих штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних витрат.
Відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, не зазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, подання позовної заяви, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви, є підставою для повернення позовної заяви.
Вказана правова позиція викладена в п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.
Крім того, згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Позивачем до позовної заяви в якості доказу сплати судового збору було надано ксерокопію платіжного доручення № 4959 від 08.10.2014 року на суму 1 827 грн.
Будь-яких інших платіжних документів до матеріалів позову не було надано.
Відповідно до п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Також, відповідно до відомостей бази даних „Діловодство спеціалізованого суду”, позивачем ксерокопія платіжного доручення № 4959 від 08.10.2014 року вже представлялась до матеріалів справи № 908/4054/14.
З урахуванням викладеного, надану позивачем ксерокопію платіжного доручення № 4959 від 08.10.2014 року на суму 1 827 грн. суд не може прийняти як доказ сплати судового збору за даною позовною заявою.
Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Вказана правова позиція викладена в п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.
Повернення позовної заяви на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає повторному зверненню з ним до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
При повторному зверненні до суду вам необхідно врахувати викладені вище обставини.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.
Оскільки позивачем не було надано суду доказів сплати судового збору, то у даному випадку, відсутні підстави для повернення судового збору позивачу.
Керуючись п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд –
У Х В А Л И В :
Позовну заяву вих. № 1 від 25.09.2014 року і додані до позову документи повернути позивачу без розгляду.
Додаток: позовні матеріали на 93 (дев’яносто трьох) аркушах, у т.ч. оригінали: позовної заяви вих. № 1 від 25.09.2014 року на шести аркушах, фіскального чеку поштового відділення № 0010402 від 07.10.2014 року, опису вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля від 07.10.2014 року, довіреності № 09/01/05 від 01.09.2014 року, а також ксерокопії платіжного доручення № 4959 від 08.10.2014 року на суму 1 827 грн. /судовий збір/.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
