До уваги ПП “АФІНА - В” та ТОВ “ДОНУКРТОРГ”

  номер провадження справи  7/78/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.11.2014                                                                                          Справа №  908/3530/14

 За позовом: Приватного підприємства “АФІНА - В”, м. Дніпропетровськ.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНУКРТОРГ”, м. Донецьк.

           Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

 Від позивача:  Іванова О.М., дов. № 11/14 від 13.09.2014р.

 Від відповідача: не з’явився.   

           Заявлено позов Приватного підприємства “АФІНА - В” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНУКРТОРГ” про стягнення 132 135 грн. 95 коп., з яких 110 947 грн. 22 коп. основного боргу,  2 761 грн. 55 коп. 3 % річних, 18 427 грн. 18 коп. суми індексу інфляції.

            Ухвалою суду від 24.09.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/78/14, судове засідання призначено на 13.10.2014р. Судове засідання відкладалось до  10.11.2014р. 

Ухвали суду були направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві. На адресу суду поштовим відділенням не повертались.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).

Відповідно до  п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від  26.12.2011р.  № 18 “Про деякі питання практики  застосування ГПК України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського  суду представників  обох  сторін  або однієї  з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких  представників не перешкоджає вирішенню спору.  

 Згідно ст. 22 ГПК України, сторони  зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. 

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими  законами України.        

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 01.12.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНУКРТОРГ" (надалі - покупець) та Приватним підприємством "АФІНА-В" (надалі - продавець) укладено договір купівлі-продажу №1251 (надалі - договір купівлі-продажу №1251 від 01.12.2013 року)(додаток 1).    Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача  132 135 грн. 95 коп. з яких 110947 грн. 22 коп. основного боргу,  2 761 грн. 55 коп. 3% річних, 18 427 грн. 18 коп. суми індексу інфляції.

В судовому засіданні, продовженому  10.11.2014р.  представник  позивача пояснив, що зі слів його довірителя, підприємство відповідача і на теперішній час продовжує вести господарську діяльність та  співробітничає з позивачем. А також, представником  позивача надані додаткові письмові пояснення та обґрунтований, розгорнутий розрахунок пред’явлених до стягнення сум.

          Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив.

         За клопотанням представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.           

          Розгляд справи закінчено 10.11.2014р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі  в присутності представника позивача. 

          Спір розглядається згідно зі  ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

 01.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНУКРТОРГ" (надалі - покупець) та Приватним підприємством "АФІНА-В" (надалі - продавець) укладено договір купівлі-продажу №1251 (надалі - договір купівлі-продажу №1251 від 01.12.2013 року) (додаток 1).

Згідно п. 1.1 договору купівлі-продажу, продавець поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає і сплачує товар на умовах та в порядку визначеним цим договором, згідно з специфікацією,  яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов п. 3.3 договору, право власності на товар переходить покупцю з моменту підписання сторонами товарно-транспортних накладних.

В розділі 6 договору купівлі-продажу №1251 від 01.12.2013 року сторонами погоджено порядок розрахунків.

Пунктом 6.1.2 договору визначено, що покупець зобов'язаний поставлять товари до магазинів за цінами, визначеними в специфікаціях.

Згідно з п. 6.1.4 договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну на переданий товар продавцем товар не пізніше 30 календарних днів з моменту реалізації товару.

Згідно з п. 6.1.8. договору, продавець надає оригінал акта звірки покупцю не пізніше 10 календарних днів після закінчення звітного періоду. Останній зобов'язаний провести звірку взаєморозрахунків з продавцем.

Згідно з п. 9.1 договору, він діє з моменту його підписання і скріплення печатками сторонами до 31.12.2013р.

Пунктом 9.2 договору   встановлено, що у разі якщо одна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Договір купівлі-продажу №1251 від 01.12.2013 року підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. 01.12.2013р. сторонами підписано також протокол розбіжностей до договору № 1251 від 01.12.2013 року та сторонами погоджено нові редакції пунктів договору( до даток 2).

Позивачем, на виконання умов договору купівлі-продажу № 1251 від 01.12.2013 року, передано, а відповідачем прийнято у період з 08.01.2014р. по 12.02.2014р. товару на загальну суму 441 228,66 грн., що підтверджується видатковими накладними.

З метою встановлення стану розрахунків між сторонами підписано чотири акти звірки взаєморозрахунків від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р. від 30.04.2014р. 

В березні 2014р. сторони дійшли згоди про повернення частини нереалізованого товару.  

Порядок повернення товару врегульовано розділом 3 договору №1251 від 01.12.2013 року. Покупець повернув продавцю нереалізованого товару на загальну суму 250 281,45 грн., що підтверджується накладними повернення постачальнику   та актом звірки взаєморозрахунків від 30.04.2014р.

 Згідно з банківською випискою БВ-0000072 від 06.05.2014р. відповідач частково перерахував на рахунок позивача  суму заборгованості в розмірі 10 000 грн. 

Таким чином відповідач порушуючи терміни оплати за реалізований товар, не сплатив   позивачу вартість товару на загальну суму 110947,22 грн., що є порушенням умов п. 6.1.4 договору купівлі-продажу № 1251 від 01.12.2013 року.

Позивач неодноразово звертався листами до відповідача з вимогами про сплату за отриманий товар, але до цього часу не отримав відповіді.  

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

        Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

            Враховуючи вищевикладене, сума основного боргу відповідача перед позивачем, на момент розгляду спору,  по суті складає 110947 грн. 22коп., пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.  

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦКУ,  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦКУ встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого суду розрахунку позивачем, за період з 08.02.2014 року по 16.09.2014 року, пред’явлена сума індексу інфляції в розмірі 18 427.18грн., а також три відсотки річних в сумі 2761,55грн. 

Стягнення 3% річних та збитків від інфляції є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Згідно зазначеного листа, а також Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

            Розглядаючи вимоги про стягнення як інфляційних втрат, так і трьох відсотків річних суд  визначив в розрахунках позивача певні погрішності, встановив період, за який вказані суми повинні нараховуватись та здійснив перерахунок  3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наданий суду розрахунок, судом встановлено, що сума індексу інфляції складає  більшу ніж заявлено позивачем до стягнення. Поскільки, суд не вправі виходити за межі заявленого предмету спору, суд вважає пред’явлені до стягнення суму  індексу інфляції в розмірі 18427,18 грн. та сума 3% річних  в розмірі  2761,55грн. такими, що підлягають задоволенню. 

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім  переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному  і об’єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.            

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає задоволенню.  

Згідно ст.49 ГПК України, судовий збір, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини  доведено до судового розгляду.

            Керуючись ст. ст. 509, 625  Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України,  ст.ст. 3,  22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                         ВИРІШИВ:

              Позов  Приватного підприємства “АФІНА - В” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНУКРТОРГ”    задовольнити. 

           Стягнути  з Товариства   з обмеженою відповідальністю   "ДОНУКРТОРГ"   (м.Донецьк,   вул. Хірургічна, 22, ідентифікаційний код 38264305) на користь Приватного підприємства "Афіна-В" (м. Дніпропетровськ, пр. ім. газети “Правда”, 35, оф.502, ідентифікаційний код 37068457) 110947 (сто десять тисяч  дев’ятсот сорок сім) грн. основного боргу,  2761 (дві тисячі сімсот шістдесят одна) грн.  55 коп.   3% річних,  18427  грн.  18 коп.  індексу інфляції, 2642 (дві тисячі шістсот сорок дві)  грн. 72 коп.  судового збору. 

         Видати наказ.  

         Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

         Присутнім в судовому засіданні представнику позивача судом роз’яснена ст. 87 ГПК України.  

                 Суддя                                                                             Н.С. Кутіщева - Арнет