До уваги ПАТ Комерційний банк “Приватбанк” та Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Миронова В.С.

 

За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”,             м. Дніпропетровськ

До відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Миронова Владислава Сергійовича, м. Константинівка, Донецька область.

від позивача:  Фенченко І.С., довіреність № 3998-О від 03.10.2013р.

від відповідача: не з’явився.

 

          Заявлено позов про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Миронова Владислава Сергійовича на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” 48      530,23 грн. заборгованості яка складається з:                32      475, 21 грн. заборгованості за кредитом, 10      481,09 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 797,96 грн. пені, 1 775,97 грн. грн. комісії за користування кредитом.

Ухвалою суду від 05.11.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/95/14, судове засідання призначено на 01.12.2014р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. 

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.   

Відповідач чи його представник в судове засідання не з’явився. Ухвала про поорушення провадження по справі направлялася судом на адресу відповідача, до суду поштовим відправленням не поверталася.

Згідно Свідоцтва про державну реєстарію № 638103 від 26.12.2006р., відповідач зареєстрований за адресою: “ 85100, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Фрунзе,    буд. 138”. Ця адреса підтверджується витягом з пошуку відомостей в ЄДР “ДП “Інформаційно-ресурсний центр” станом на 01.12.2014р.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

За клопотанням представника позивача, судовий процес проводився без застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

Спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 01.12.2014р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі в присутності представника позивача. 

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПКУ), справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі кредитного договору є господарськими.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі, та в якому передбачаються мета, сума істрок кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.   

29.05.2012 р. суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Мироновим Владиславом Сергійовичем (далі - відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - заява).

Згідно заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http: // privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 29.05.2012 р. (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26004051810245 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до 3.2.1.1.16 умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до “Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточною рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, то він мас електронну форму.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміт). Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8. умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до “Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет кліснт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - “Угода”).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6 умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами падання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк,  sms - повідомлення або інших).

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 33      800, 00 грн. (виписка по рахунку додається).

Відповідно до розділу умов 3.2.1.4., яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом, з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі-"період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо піддягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під “непогашенням кредиту” мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого “Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На момент розгляду спору по суті, у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, заборгованість відповідача складає 48      530,23 грн. яка складається з наступного:

- 32      475,21 грн. - заборгованість за кредитом;

- 10      481,09 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3      797,96 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

- 1 775,97 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.(розрахунок перевірено судом в судовому засіданні).

Відповідно до 3.2.1.5.1. умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1. 3.2.1.4.2. 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту передбачених п.п. 3.2.1.1.8,3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6  клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, блієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

На підставі ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

            Відповідно до ст. 230 ГК України,штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 3.2.1.5.4. умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3 (Трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом. Але згідно ст. 2 ЗУ “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, та згідно ст. 11 “Прикінцевих положень”, позивачем нараховано пеню з 14.04.2014р. в порушенні вищезазначених норм Законодавства.

Тому вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі                272 грн. 26 коп., в задоволенні решти суми пені слід відмовити. 

Пунктом 3.2.1.6.1. умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до “Умов та Правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах кліємт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

У порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав.  

Враховуючи вищевикладене та той факт, що, на момент розгляду спору по суті, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, вимога позивача про стягнення з відповідача 45 004,53 грн. боргу є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи і підлягає задоволенню, в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

           Керуючись ст. ст. 610, 639, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 175, 230, 345 ГК України;    ст. 2 ЗУ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"; ст. ст. 1, 3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 ГПК України, суд

 

 

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Миронова Владислава Сергійовича, задовольнити частково.  

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Миронова Владислава Сергійовича, 85100, Донецька область, м. Константинівка, вул.Фрунзе,               буд.138,(ІНН 3202403396) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, (ЄДРПОУ 14360570) 32 475 (тридцять дві тисячі чотириста сімдесят п’ять) грн. 21 коп. заборгованості за кредитом, 10 481 (десять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 09 коп. заборгованості по процентам за користуванням кредитом, 272 (двісті сімдесят дві) грн.          26 коп. пені, 1 775 ( одна тисяча сімсот сімдесят п’ять) грн. 97 коп.  заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.