До уваги відповідача у справі № 908/4585/14 – ДП “Донецька залізниця”

Запорізької області

За позовом: Публічного акціонерного товариства “МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЧНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА” (87504, Донецька область,                            м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129, засоби зв’язку:                        тел. (0629) 56-40-03, (0629) 56-43-55, факс: (0629) 53-03-27, адреса електронної пошти: pvs@ilyish.donetsk.ua)

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062, м. Донецьк,              вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957, засоби зв’язку: тел. (0622) 19-44-00,          19-44-50, факс: (0622) 91-54-59, адреса електронної пошти: railway.dn.ua)

про відшкодування збитків в сумі 3 681, 51 грн.

 

 

від позивача: Зінченко Ю.А., юрисконсульт провідного відділу судової практики та виконання рішень юридичного управління ПуАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА”, довіреність № 09/31 від 01.01.2014р.

від відповідача: не з’явився (в судовому засіданні 26.11.2014р. Романенко І.І., довіреність № в.о. Н-01/1828 від 07.07.2014р.)

 

 

ПуАТ “ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ДП “Донецька залізниця” про відшкодування суми збитків за незбереження прийнятого до перевезення вантажу на підставі залізничної накладної № 53508354 від 09.05.2014р. в сумі 3 681, 51 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 04.11.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 16, 22, 623, 909, 920, 924 ЦК України, 224, 307, 314 ГК України, ст. 110, 114, 115 Статуту залізниць України та ст. 61, 64 ГПК України.

Ухвалою від 05.11.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4585/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 26.11.2014р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 26.11.2014р. оголошено перерву до 03.12.2014р. о 14 год. 30 хв.

В судовому засіданні 03.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 08.12.2014р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 03.12.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві (а.с.4-5).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09.05.2014р. по залізничній накладній № 53508354 вантажовідправником ТОВ “ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ” на адресу позивача була здійснена поставка антрациту навалом у вологому стані, перевізником - ДП “Донецька залізниця”.

14.05.2014р. відповідач видав вантаж позивачу з комерційним актом БН 720816/266, який свідчить про недостачу антрациту у полувагоні № 60324308 у кількості 4,55 т.

Відповідно до інформації, викладеної у комерційному акті, вагон прибув у технічному відношенні несправним: прогин 2 люку зліва по ходу поїзда до 70 мм. На хребтовій балці видно сліди просипання вантажу. Завантаження в вагоні нижче рівня бортів на 400-500 мм розрівняна. Поверхня вантажу рівномірна маркована трьома борознами з нанесенням вапна. Маркування порушене, мається воронка розміром 2500 мм Х ширину вагону Х 1000 мм в глиб вагону. Переваження вантажу провадилось на 150 тонних електронних вагах з повним зупиненням вагону.

Враховуючи вартість 1 тони антрациту, розмір збитків з урахування ПДВ та норми недостачі складає 3 681, 51 грн.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2014р. не з’явився, про час і місце судового розгляду повідомлений в судовому засіданні 26.11.2014р.  

В судовому засіданні 26.11.2014р. представник відповідача заперечувала проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві від 20.11.2014р. № 2022/215.

Зазначала, що 09.05.2014р. вантажовідправником ТОВ “ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ” на адресу позивача зі станції Лобовські Копі був відправлений вантаж - антрацит, у вагоні № 60324308 за залізничною накладною                    № 53508354.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов’язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.   

Надані сторонами матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

 

 

На підставі залізничної накладної № 53508354 від 09.05.2014р. ТОВ “ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ” (Вантажовідправник) зі станції Лобовські Копі Донецької залізниці на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу ПуАТ “ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА” (Одержувач) відвантажило у напіввагоні                         № 60324308 вантаж - антрацит, пакування навалом, вагон загружено нижче бортів у вологому стані.

При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу 69 000 кг. (п.24).

В пункті 7 накладної також відображено, що поверхня вантажу розрівняна та ущільнена скребковим розрівнювачем. Маркування здійснено нанесенням трьох  борозен з вапна на поверхню вантажу.

Вантаж розміщено та закріплено згідно гл.1 додатк. 14 СМГС 305 р.2 п.4.1, 4.3.8 (п.20).

На станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 14.05.2014р. ПуАТ “ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА” отримало зазначений у згаданій залізничній накладній вантаж разом зі складеним комерційним актом БН 720816/266 про недостачу антрациту у полувагоні № 60324308 у кількості 4, 55 т.: значиться по документам тара з брусу 23 800 кг, нетто 69 000 кг., в дійсності виявилось - тара з брусу 23 800 кг., нетто    64 450 кг.

Комерційний акт підписано належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за N 567/6855: начальником станції, прийомоздавальником, комерційним агентом та вантажоодержувачем. Зазначено, що завідуючого вантажним двором в штаті немає.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

 

За приписами статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого                             постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. N 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено і ч.2 ст.307 ГК України.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 12 Закону України від 04.07.1996р. N 273/96-ВР “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до   перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст.113 Статуту залізниць України, за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

 Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом.

Статтею 31 Статуту залізниць України унормовано, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

За приписами п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

В пункті 3.8 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною 3 статті 32 Статуту залізниць України та пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов’язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

Згідно даних накладної № 53508354, вантаж розміщено та закріплено відправником згідно гл.1 додатк. 14 СМГС 305 р.2 п.4.1, 4.3.8 (п.20).

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, наведене дає підстави вважати, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та розміщення у вагоні, залізницею на станції відправлення вантаж прийнятий без зауважень, протікання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагоні залізницею зазначено не було.

Як зазначено в абз. 2 ч. 1 ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

В даному випадку 14.05.2014р. ПуАТ “ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА” отримало вантаж разом зі складеним комеріцйійним актом БН 720816/266, який свідчить про недостачу антрациту у напіввагоні № 60324308 у кількості 4, 55 т.

Відповідно до інформації викладеної у даному комерційному акті, вагон прибув у технічному відношенні несправним: прогин 2 люку зліва по ходу поїзда до 70 мм. На хребтовій балці видно сліди просипання вантажу. Завантаження в вагоні нижче рівня бортів на 400-500 мм розрівняння. Поверхня вантажу рівномірна маркована трьома борознами з нанесенням вапна. Маркування порушене, мається воронка розміром 2500 мм х ширину вагону х 1000 мм в глиб вагону. Переваження вантажу провадилось на 150 тонних електронних вагах з повним зупиненням вагону.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що залізниця не довела відсутність своєї вини у виникненні недостачі.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку вантажовідправника № 942 від 31.06.2014р., вартість 1 тони антрациту складає 967, 80 грн. (без ПДВ).

Згідно ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) у даному спірному перевезенні становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Відповідальна недостача (з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 2 % маси, зазначеної в перевізному документі) у спірному вагоні складає  1 380 кг. (69 000 х 2 %).

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення 3 681, 51 грн. збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (розрахунок у позовній заяві (а.с. 5) перевірений судом.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

 

2. Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062,                           м. Донецьк, вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957)  на користь Публічного акціонерного товариства “МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЧНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА” (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) 3 681 (три тисячі шістсот вісімдесят одну) грн. 51 коп. збитків та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3.   Повне рішення складено 08.12.2014р.