До уваги КП по газопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради у справі № 905/2532/13

розглянувши матеріали скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на бездіяльність В.о. начальника відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Кузьменко О.С.   

 

 у справі № 905/2532/13

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача Комунального підприємства по теплопостачанню “Вуглик” Горлівської міської ради, (74601, Донецька область, м.Горлівка, вул. Ушева, буд. 1)

Суддя  Колодій Н.А.

Від позивача – Єгоров В.С., довіреність № 14-137 від 13.05.2014 р.

Від відповідача (скаржника) – не з’явився

Від ВДВС – Висоцька Л.С., довіреність № 4-4-03/4-4/1860 від 24.12.2013 р.

 

 

04.11.2014 р. до суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на бездіяльність В.о. начальника відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України                Кузьменко О.С., в якій просить суд поновити НАК “Нафтогаз України” строк на подання скарги; визнати незаконною бездіяльність В.о. начальника відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. щодо не винесення постанови за результатами розгляду скарги та зобов’язати відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України розглянути скаргу та винести відповідну постанову.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р.                  № 28-р “Про зміну територіальної підсудності господарських справ” визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області здійснюється господарським судом Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.11.2014 р. скарга Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” прийнята до розгляду, розгляд скарги призначено на 03.12.2014 р. у сторін і ВДВС витребувані документи та матеріали, необхідні для вирішення скарги по суті.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

 

Представники позивача в судовому засіданні 03.12.2014 р. підтримав скаргу та обґрунтовує її ст. ст. 53, 121-2 Господарського процесуального кодексу України та ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2014 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відділу Державної виконавчої служби скаргу не визнає, з підстав викладених в відзиві на скаргу (відзив долучені до матеріалів скарги).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. 

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Неявка представника відповідача судове засідання не перешкоджає суду розглянути скаргу, подану згідно ст. 121 ² ГПК України.

За клопотанням представника позивача та ДВС розгляд скарги здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Пунктом 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України                            від 17.10.2012 р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” зазначено, що встановлений у частині першій статті 121² ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк на подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121² ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання. 

Згідно з п. 9.9 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31,41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІ¹ ГПК тощо.

Скаржник в обґрунтування вимоги щодо відновлення пропущеного строку посилається на те, що лист від 23.09.2014 р. № 14-0-34/5643/2.-664/4 (14-0-34/5642/2.-433/4), яким стягувачу було фактично відмолено у розгляді скарги від 12.09.2014 р. № 14/2-4478 та винесенні за результатами її розгляду відповідної постанови, надійшов на адресу стягувача лише 26.09.2014 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Скарга стягувача на дії (бездіяльність) органу Державної виконавчої служби у цій справі, була подана стягувачем 06.10.2014 р.,тобто вмежах процесуальних строків. Однак скарга від 06.10.2014 р. була повернута господарським судом Запорізької області ухвалою від 14.10.2014 р. у справі № 905/2532/13 (09-07/1342) у зв'язку з тим, що стягувачем до вказаної скарги не було додано доказів направлення її боржнику.

Оскільки, боржник зареєстрований та знаходиться за адресою: Донецька область,             м. Горлівка, вул. Ушева 1. Наразі, м. Горлівка - у зоні проведення антитерористичної операції, що в свою чергу, до цього часу унеможливлювало, а наразі ускладнює здійснення листування з боржником.

Відповідно до листа від 30.09.14 № 30-1098 Київської міської дирекції УДППЗ “Укрпошта” (копія цього листа додається), з 22.07.14 приймання та пересилання листів на адресу населеного пункту Горлівка було призупинено. Повідомлень про відновлення поштових відправлень у м. Горлівка від УДППЗ “Укрпошта” на адресу стягувача не надходило.

При цьому як стало відомо стягувачу із офіційного сайту УДППЗ “Укрпошта”, відправлення поштової кореспонденцій до міста Горлівка Донецької області уже частково відновлено (повідомлення, роздруковане з офіційного сайту УДППЗ “Укрпошта” про часткове відновлення поштової кореспонденції по території України додається).

Таким чином до цього часу стягувач з об'єктивних та незалежних від нього обставин був позбавлений можливості направити цю скаргу на адресу боржника, що в свою чергу, стало перешкодою стягувачу у здійсненні ним гарантованого йому законом права на захист своїх прав та інтересів у суді.

На підставі викладеного, суд задовольняє клопотання скаржника стосовно відновлення пропущеного строку для прийняття до розгляду скарги на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України та вважає причини його пропуску поважними.

Як вбачається з матеріалів справи,рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2014 р. по справі № 905/2532/13 позов ПАТ Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” доКомунального підприємства по теплопостачанню “Вуглик” Горлівської міської ради було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь ПАТ Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 13547208,58 грн. основного боргу, 517023,90 грн. пені, 382320,16 грн. – 3% річних, а також 68400,20 грн. судового збору.

            Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов’язковими для виконання на всій території України.

12.07.2013 р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області                    від 25.06.2013 р. у справі № 905/2532/13 було видано відповідний наказ.

Відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який, у розумінні п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі також орган ДВС) перебуває виконавче провадження ВП № 39507909 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 12.07.13 у справі № 905/2532/13.

Постановою В.о. начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 22.08.2014 р. виконавче провадження ВП № 39507909 по виконанню наказу по справі   № 905/2532/13 було зупинено, на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37,             ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки боржника внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.

 

 

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Не погодившись з прийнятою органом ДВС Постановою про зупинення ВП                          № 39507909 Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, керуючись правом, гарантованим їй ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”, звернулася до органу ДВС зі скаргою від 12.09.2014 р. № 14/2-4478 на дії державного виконавця щодо винесення зазначеної Постанови.

Частиною 8 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження” встановлює, що за результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову.

Як зауважив скаржник, що на момент подання цієї скарги, Постанова органу ДВС за результатами розгляду скарги Стягувача 12.09.2014 р. № 14/2-4478 на адресу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” не надходила.

Натомість, 26 вересня 2014 року на адресу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” від органу ДВС надійшов лист від 23.09.2014 р. № 14-0-34/5643/2.-664/4 (14-0-34/5642/2.-433/4) в.о. начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Кузьменко О.С. У вказаному листі В.о. начальника відділу примусового виконання рішень зазначає про те, що скарга від 12.09.2014 р. № 14/2-4478 подана, на його думку, без дотримання вимог ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”, а тому була розглянута органом ДВС в порядку, встановленому Законом України “Про звернення громадян”.

На підставі викладеного, ПАТ НАК “Нафтогаз України” не може погодитися з бездіяльністю начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України щодо не здійснення заходів з розгляду скарги Стягувача від 12.09.2014 р. № 14/2-4478 та винесення відповідної постанови за результатами розгляду вказаної скарги.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у Законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Статтею 11 Закону встановлений обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішення неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з листа органу ДВС від 23.09.2014 р. № 14-0-34/5643/2.-664/4 (14-0-34/5642/2.-433/4) скарга Стягувана від 12.09.2014 р. № 14/2-4478 не містить повного імені (імені та по-батькові) представника стягувача, що є порушенням, на думку органу ДВС, вимог ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”.

Однак, з таким твердженням органу ДВС суд погодився в силу наступного.

Частина 7 ст. 82 зазначеного Закону встановлює, що скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3)реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Суд зазначає, що скарга стягувача від 12.09.2014 р. № 14/2-4478 відповідає передбаченим ч.7 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження” вимогам. Крім того, така скарга подана від імені юридичної особи - Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, підписана уповноваженим представником - Теклюком Я., про що зазначено у самій скарзі. Більш того, до скарги стягувача від 12.09.2014 р. № 14/2-4478 додано копію довіреності, яка засвідчує та містить його повну ідентифікацію повноваження Теклюка Я.В. щодо подання такої скарги.

Посилання органу ДВС на те, що у скарзі стягувача від 12.09.2014 р. № 14/2-4478 “не зазначено повного імені (ім'я, по-батькові) представника стягувача” не є підставою для відмови у розгляді скарги від 12.09.2014 р. № 14/2-4478 та не прийняття відповідної постанови за результатами розгляду вказаної скарги, оскільки по-перше — зазначення у скарзі імені та по-батькові особи, яка виступає представником скаржника, не передбачено чинним законодавством, зокрема, положеннями ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”, а по-друге - до скарги від 12.09.2014 р. № 14/2-4478 додано копію довіреності від 15.04.2014 р. № 14-81, в якій зазначено прізвище, ім'я, по-батькові представника стягувача.

Суд вважає, що відмовивши стягувачу у прийнятті скарги від 12.09.2014 р.№14/2-4478 по формальним підставам та неприйняття начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України, за результатами її розгляду відповідної постанови В.о. начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України, є порушенням ст.82 Закону України “Про виконавче провадження”.

У зв’язку з цим, вимоги скаржника слід задовольнити з урахуванням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”.

За таких обставин, вимоги скаржника обґрунтовані та підлягають задоволенню.

           

 

На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про виконавче провадження”

та ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

 

 

Поновити пропущений строк для подання скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на бездіяльність відділу примусового виконання рішень ДВС України.

Задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Визнати незаконними бездіяльність відділу примусового виконання рішень ДВС України щодо невинесення постанови за результатами розгляду скарги НАК “Нафтогаз України” від 12.09.2014 р. № 14/2-4478.

Зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України розглянути скаргу .Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 12.09.2014 р. № 14/2-4478 та винести за результатами її розгляду відповідну постанову.