ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
08 грудня 2014 року Справа № 908/4351/14
м. Запоріжжя провадження № 3/110/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ” (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Свободи, 20, ідентифікаційний код 37121709, засоби зв’язку: (0629) 53-83-16)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькмолторг” (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, вул. Горностаївська, 64; поштова адреса: 83059, м. Донецьк, вул. Горностаївська, 25, ідентифікаційний код 35457241, засоби зв’язку (062) 382-06-06, (062) 349-64-63)
про стягнення 188 659, 60 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від позивача: Антощук О.С., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 1 від 28.02.2014р.
від відповідача: не з’явився
ТОВ “ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ “Донецькмолторг” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за товар поставлений за дистриб’юторським договором № 267 від 04.03.2013р. в сумі 188 659, 60 грн.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28.10.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 1, 12, 54 ГПК України, 526, 628, 629, 692 ЦК України.
Ухвалою від 29.10.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4351/14, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 20.11.2014р. о 12 год. 00 хв.
Ухвалою від 20.11.2014р. розгляд справи відкладений на 08.12.2014р. о 12 год. 00 хв.
В судовому засіданні 08.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 10.12.2014р.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляла.
В судовому засіданні 08.12.2014р. представник ТОВ “ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ” підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (т.1, а.с. 4-11), та просить суд стягнути з відповідача користь позивача заборгованість за поставлений товар за договором № 267 від 04.03.2013р.
В обґрунтування позовних вимог зокрема зазначила, що на виконання умов договору № 267 від 04.03.2013р. позивач передав відповідачу товар на суму 492 709, 14 грн.
Дистриб’ютором здійснено повернення товару на загальну суму 29 968, 80 грн.
На виконання умов договору відповідач здійснив оплату на суму 211 450, 36 грн.
Також, 21.08.2014р. між сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог у розмірі 62 630, 38 грн.
Таким чином, сума основного боргу складає 188 659, 60 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з’явився.
За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19635310 від 20.11.2014, станом на 20.11.2014 ТОВ “Донецькмолторг” знаходиться за адресою: 83059, м. Донецьк, вул.. Горностаївська, буд. 64.
Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/4351/14 для відповідача.
В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Копія ухвали від 29.10.2014р. про порушення провадження у справі, яка направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не поверталась.
Крім того, позивачем на виконання вимог суду надано накладну кур’єрської служби Global Post, зі змісту якої вбачається, що представником відповідача отримано 02.12.2014р. позовну заяву від 20.10.2014р. № 768 з додатками, ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.10.2014р. у справі № 908/4351/14 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.11.2014р. у справі № 908/4351/14.
Отже, відповідач обізнаний про наявність цього спору в господарському суді Запорізької області та про час і місце судового розгляду.
Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця перебування (знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.
Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов’язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).
Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Між ТОВ “ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ” (Постачальник) та ТОВ “Донецькмолторг” (Дистриб’ютор) укладений дистриб’юторський договір № 267 від 04.03.2013р. за умовами якого Постачальник зобов’язується поставити Товар, а Дистриб’ютор зобов’язується приймати, своєчасно оплачувати його вартість та здійснювати Дистриб`юцію Товару на умовах даного Договору (п. 2.1 Договору).
Згідно п. 3.5 Договору, сума Договору визначається відповідно загальній сумі накладних на поставлений Товар, в рамках даного договору та прейскурантом, що діяв на той момент.
Відповідно до пункту 4.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 3к від 28.08.2013р.), розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється Дистриб’ютором на підставі видаткової накладної Постачальника на протязі 14 банківських дня з дати постачання. Датою поставки вважається дата, що вказана у видатковій (товарно-транспортній) накладній, підписаної сторонами. Факт постачання (приймання) продукції підтверджується підписом уповноваженої Дистриб’ютором особи та штампом підприємства.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата здійснюється у безготівковій формі, згідно реквізитів Сторін, вказаних у даному договорі та/або готівкою через касу Постачальника.
На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на суму 492 709, 14 грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с. 72-143, т. 2, а.с. 97-151, т. 3, а.с. 1-27).
Відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 29 968, 80 грн., що підтверджується товарно - транспортними накладними (повернення) (т. 1, а.с. 147-150, т. 2, а.с. 1-44).
Також відповідачем на виконання умов даного договору здійснено часткову оплату у розмірі 211 450, 36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 47-57, т. 3, а.с. 28).
Крім того 21.08.2014р. між сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог у розмірі 62 630, 38 грн., що підтверджено заявою про залік зустрічних однорідних вимог № 660 від 21.08.2014р. (т. 1, а.с. 64-65).
Інших доказів оплати товару чи його повернення, сторонами суду не надано.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Підстави виникнення господарських зобов’язань визначені в ст. 174 ГК України.
Зокрема, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є дистриб’юторський договір № 267 від 04.03.2013р.
Дистрибуція - це будь-яка діяльність, пов'язана із закупівлею, зберіганням, поставками, транспортуванням та імпортом/експортом товарів, за винятком їх відпуску безпосередньо населенню.
Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Оскільки чинним ЦК та ГК України не визначено норми якими передбачено укладання між сторонами дистриб’юторського договору, суд відносить даний договір до договору постачання.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач передав відповідачу Товар на суму 492 709, 14 грн., про що свідчать видаткові накладні (т.1, а.с. 72-143, т. 2, а.с. 97-151, т. 3, а.с. 1-27).
Пунктом 4.1 дистриб’юторського договору № 267 від 04.03.2013р. (в редакції додаткової угоди № 3к від 28.08.2013р.) сторони визначили, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється Дистриб’ютором на підставі видаткової накладної Постачальника на протязі 14 банківських дня з дати постачання. Датою поставки вважається дата, що вказана у видатковій (товарно-транспортній) накладній, підписаної сторонами.
Відповідач не в повному обсязі виконав свої грошові зобов’язання за договором:
- здійснивши часткову оплату отриманого товару у розмірі 211 450, 36 грн. (т. 1, а.с. 47-57, т. 3, а.с. 28);
- повернувши товар на загальну суму 29 968, 80 грн. (т. 1, а.с. 147-150, т. 2, а.с. 1-44);
- провівши 21.08.2014р. з позивачем залік зустрічних однорідних вимог у розмірі 62 630, 38 грн. (т. 1, а.с. 64-65).
Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором № 267 від 04.03.2013р. складає 188 659, 60 грн.
Доказів оплати відповідачем даної суми сторонами до матеріалів справи не надано.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 202 ГК України унормовано, що господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).
Підстави для припинення зобов’язання за дистриб’юторським договором № 267 від 04.03.2013р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Враховуючи те, що ТОВ “Донецькмолторг” не повністю виконало свої грошові зобов’язання перед позивачем за дистриб’юторським договором № 267 від 04.03.2013р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 188 659, 60 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькмолторг” (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, вул. Горностаївська, 64; поштова адреса: 83059, м. Донецьк, вул. Горностаївська, 25, ідентифікаційний код 35457241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ” (87506, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Свободи, 20, ідентифікаційний код 37121709) 188 659 (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот п’ятдесят дев’ять) грн. 60 коп. основного боргу за дистриб’юторським договором № 267 від 04.03.2013р.та 3 773 (три тисячі сімсот сімдесят три) грн. 19 коп. витрат на судовий збір.
3. Повне рішення складено 10.12.2014р.
Суддя В.М. Соловйов
_03_03.png)
