До уваги ФОП Вдовиченко Юрія Васильовича, ПАТ “Комерційний банк “Південкомбанк”, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої фонду на ліквідацію в ПАТ “КБ “Південкомбанк” Славкіна М.А. по справі №908/5386/14.

 

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця Вдовиченко Юрія Васильовича,             м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

До відповідача-1 Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Південкомбанк”, м. Донецьк

До відповідача-2 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої фонду на ліквідацію в ПАТ “КБ “Південкомбанк” Славкіна Марина Анатоліївна, м. Київ

про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,

 

01.12.2014 р. в господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Вдовиченко Юрія Васильовича до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Південкомбанк” (відповідача-1) та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої фонду на ліквідацію в ПАТ “КБ “Південкомбанк” Славкіна Марина Анатоліївна (відповідача-2) про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 залишку грошових коштів, що зберігаються на банківському рахунку № 2600.6.025624.001 в сумі 139938,45 грн.

Статтями 54 та 57 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви та комплектності документів, які повинні додаватися до неї. Зокрема, пунктами 2 та 3 ч. 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, що подається до господарського суду, мають бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також документи які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України “Про судовий збір” визначено правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення                від сплати та повернення судового збору. Згідно зі статтею 1 вказаного Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом, і включається до складу судових витрат. За статтею 2 вказаного Закону платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим законом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати“ (підпункт 12 пункту D).

Таким чином, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно ч.1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1218 гривень.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

В позовній заяві ФОП Вдовиченко Ю.В. зазначає, що на підставі п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян.

В даному випадку, ФОП Вдовиченко Ю.В. звернувся в господарський суд із позовною вимогою про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 залишку грошових коштів, що зберігаються на банківському рахунку № 2600.6.025624.001 в сумі 139938,45грн. Тобто, фактично, предметом позову є вимога про стягнення основної заборгованості за договором від 04.04.2011 р., а не вимога про стягнення завданих Банком збитків – у розумінні ст. 22 ЦК України.

За таких обставин, безпідставним є посилання позивача з метою обґрунтування звільнення від сплати судового збору на обставину, передбачену ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, щодо звільнення від сплати судового збору за позовами про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами грошових внесків, залучених, у тому числі до банків, оскільки предметом заявленого позову не є вимога про стягнення збитків, завданих внаслідок неповернення Банком грошових коштів, а є вимога про стягнення залишку грошових коштів, що зберігаються на банківському рахунку в сумі 139938,45 грн., тобто основного боргу.

До того ж, як вже зазначалось вище, пунктом 17 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян.

З огляду на викладене, п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

До позовної заяви ФОП Вдовиченко Ю.В. не додано жодного доказу про сплату судового збору.

Таким чином, позивачем не дотримано вимоги Закону України “Про судовий збір” щодо сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі і до суду не надано доказів сплати судового збору, що згідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Крім того, частиною 1 статті 56 ГПК України визначено, що позивач, прокурор зобов’язані при подання позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1                 ст. 34 ГПК України).

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

При цьому, слід відзначити, що в процесі підготовки та оформлення документів необхідно дотримуватись правил, які забезпечують їх юридичну силу.

Так, документ має юридичну силу за наявності обов’язкових для цього виду документа реквізитів. Зокрема, документи оформляються на бланках, мають встановлений комплекс реквізитів і відповідний порядок їх розташування, установлений Національним стандартом України.

Відповідно до п. 4.4 Національного стандарту України „Вимоги до оформлення документів” ДСТУ 4163-2003 р., затвердженого наказом Держспоживстандарту України            від 07.04.2003р. № 55, документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва організації, назва виду документа, дата, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту документа, текст документа, підпис.

Дата документа - це дата його підписання, затвердження, прийняття, зареєстрування, яку оформлюють цифровим способом. Реєстраційний індекс документа складають з його порядкового номера, який можна доповнювати за рішенням організації індексом справи за номенклатурою справ, інформацією про кореспондента, виконавця тощо (пункти 5.11 та 5.12 Національного стандарту України).

ФОП Вдовиченко Ю.В. звернувся в господарський суд Запорізької області із позовною заявою, яка датована 28.11.2014 року (дата наявна на останньому аркуші позовної заяви).

До позовних матеріалів в якості доказів направлення копії позовної заяви відповідачам світлокопії фіскальних чеків від 28.11.2014 р. та світлокопії описів вкладення у цінний лист від 28.11.2014 року.

Надані суду світлокопії фіскальних чеків та описів вкладення у цінний лист                   від 28.11.2014 року свідчать про факт направлення відповідачам копії позовної заяви (без зазначення її вихідного номеру та дати) та ряду документів.

Інших доказів направлення відповідачам копії позовної заяви суду не було надано. 

Відсутність ідентифікуючих ознак позовної заяви позбавляє господарський суд можливості встановити факт, що на адресу відповідачів направлено саме копію позовної заяви, оригінал якої надійшов до господарського суду.

Отже, з наданих позивачем документів суду неможливо зробити висновок про направлення на адресу відповідачів копії позовної заяви та доданих до неї документів саме в редакції, яку надано до господарського суду Запорізької області. 

Таким чином, господарський суд позбавлений можливості пересвідчитись, що відповідачам направлено саме копію позовної заяви за вих. від 28.11.2014р.

До того ж, заявником до позовної заяви надано світлокопії фіскальних чеків та описів вкладення у цінний лист, тоді як такі докази необхідно подавати в оригіналі.

За таких обставин, фіскальні чеки від 28.11.2014 р. та описи вкладення в цінний лист від 28.11.2014 р., не можуть бути прийняті судом як належні докази відправлення відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Зазначені обставини перешкоджають суду вчинити передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України дії по підготовці справи до судового розгляду та є підставами для повернення позовної заяви позивачу. 

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Згідно із пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З огляду на вищевикладене, позовна заява Фізичної особи-підприємця Вдовиченко Юрія Васильовича, підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Суд вважає за необхідне роз'яснити, що у відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному звертанню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Вдовиченко Юрія Васильовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області повернути без розгляду.

 

Додаток: позовні матеріали на 32 аркушах.