ГОСПОДАРСЬКИЙ СУДУ
Запорізької області
У Х В А Л А
15.12.2014 р. № 908/5741/14
Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” (м. Донецьк)
До Державного підприємства „Макіїввугілля” (м. Макіївка Донецької області)
Про стягнення 11 471 495 грн. 49 коп.
В с т а н о в и в:
Позовна заява вих. № 27/11/1 від 05.12.2014 року підлягає поверненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) у зв’язку з тим, що не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 (перше) січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подаються до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” № 719-VІІ від 16.01.2014 р. на 2014 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня встановлена в сумі 1 218,00 грн.
Відповідно до п. 1 п. п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Таким чином, мінімальний розмір судового збору за позовами майнового характеру становить суму 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн., а максимальна – 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.
Враховуючи заявлену позивачем до стягнення суму – 11 471 495 грн. 49 коп., сума судового збору за даними вимогами має складати 73 080 грн.
Позивачем до позовних матеріалів не було надано жодного платіжного документу на підтвердження сплати судового збору за даним позовом.
Проте, до матеріалів позовної заяви позивачем було подано клопотання вих.. № 28/11/1 від 05.12.2014 року, в якому він просить звільнити його від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
В обґрунтування вимог свого клопотання позивач зазначає те, що на території Донецької області провадиться антитерористична операція у відповідності до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року щодо проведення заходів з подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України. Позивач розташований у місті Донецьку та безпосередньо знаходиться в зоні проведення активних бойових дій. Крім того, позивач зазначає, що постановою правління НБУ від 06.08.2014 року № 466 „Про призупинення здійснення фінансових операцій” банки України призупинили здійснення усіх видів операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. У зв’язку з викладеними обставинами позивач не має об’єктивної можливості здійснювати господарську діяльність та сплачувати заробітну плату. Враховуючи наявність заборгованості з виплати заробітної плати перед працівниками, позивач вказує, що не має можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви. Також позивач вказує, що його майновий стан на теперішній час є дуже важким: згідно даних консалтингового звіту про фінансові результати за 9-ть місяців2014 року збитки підприємства складають понад 37,3 млн. грн. На підставі викладеного, позивач просить його звільнити від сплати судового збору за даним позовом.
Клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судовий збір”: платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У п. 12 Інформаційного листа ВГСУ від 25.08.2011 р. зазначено наступне: за приписами статті 8 Закону України “Про судовий збір” суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою: - відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; - зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов’язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Зазначаючи в клопотання про наявність заборгованості із виплати заробітної плати, позивач не надав суду жодного первинного документу на підтвердження вказаної обставини.
Крім того, позивач вказує на припинення роботи банківськими установами, що розташовані у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Однак, сам позивач в тексті позову зазначає свої банківські реквізити, будь-якої інформації про те, що вказаний позивачем банк – ПАТ „Європромбанк” не здійснює діяльність у м. Донецьку – позивач не надав.
Позивач не довів суду, що має рахунок лише в одній банківській установі, не представив суду довідки від усіх банківських установ про відсутність (залишок) грошових коштів на рахунках позивача.
При цьому, суд вважає за необхідне вказати позивачу те, що фактично позовна заява вих.. № 27/11/1 від 05.12.2014 року не була направлена до господарського суду Запорізької області поштою із м. Донецька, а була подана безпосередньо до канцелярії господарського суду Запорізької області.
З огляду на викладене, навіть за умови припинення діяльності банківських установ, що розташовані у населених пунктах, які не контролюються українською владою, позивач не був позбавлений можливості провести оплату судового збору у будь-якому населеному пункті поза межами зони дії АТО.
Діюче законодавство України не забороняє проводити сплату судового збору в банківських установах, які знаходяться не за місцем фактичного знаходження господарського суду.
Суд звертає увагу позивача на те, що стаття 8 Закону України “Про судовий збір” передбачає можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, зменшення розміру судового збору, однак це є правом суду, а не обов’язком.
Крім цього слід вказати, що позивачу необхідно враховувати не лише своє, на його думку, тяжке фінансове становище, а і той факт, що на даний час таке становище має вся держава.
До того ж, на даний час триває антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей, де фактично знаходиться як позивач, так і відповідач.
Вказані обставини не тільки негативно впливають на діяльність регіону зокрема, і держави взагалі, а й суттєво унеможливлює здійснення нормального функціонування і відповідачем.
До того ж, як вже зазначалось, сам відповідач знаходиться в зоні проведення АТО, і якщо за даним позовом не буде сплачений судовий збір при поданні позову, то за умови задоволення позовних вимог існує велика імовірність того, що стягнути у подальшому з відповідача судовий збір до державного бюджету при прийнятті рішення буде неможливо.
Суд наголошує, що чинним законодавством України, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України, передбачені загальні принципи господарського судочинства, зокрема рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК України) та змагальності (ст. 4-3 ГПК України).
З огляду на викладене, суд не вбачає за можливе відстрочити позивачу сплату судового збору за даним позовом.
Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Вказана правова позиція викладена в п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.
Повернення позовної заяви на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає повторному зверненню з ним до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
При повторному зверненні до суду вам необхідно врахувати викладені вище обставини.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.
Оскільки позивачем не було надано суду доказів сплати судового збору, то у даному випадку, відсутні підстави для повернення судового збору позивачу.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд –
У Х В А Л И В:
Позовну заяву вих. № 27/11/1 від 05.12.2014 року і додані до позову документи, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору вих.. № 28/11/1 від 05.12.2014 року, повернути позивачу без розгляду.
Додаток: позовні матеріали на 38 (тридцяти восьми) аркушах, у т.ч. оригінали: позовної заяви вих. № 27/11/1 від 05.12.2014 року на чотирьох аркушах, фіскального чеку поштового відділення № 0852 від 05.12.2014 року, опису вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля від 05.12.2014 року, клопотання про звільнення від сплати судового збору вих. № 28/11/1 від 05.12.2014 року на двох аркушах.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
