ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
12.11.2014 Справа № 908/4863/14
Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Колбіко”, м. Макіївка Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бумсіті”, м. Донецьк
про стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
12.11.2014 р. в господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Колбіко” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бумсіті” заборгованості в сумі 191386,88 грн.
Розглянувши зазначену позовну заяву господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), виходячи з наступного.
Статтями 54 та 57 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви та комплектності документів, які повинні додаватися до неї. Зокрема, пунктом 3 ч. 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, що подається до господарського суду, мають бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В якості доказу сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано оригінал платіжного доручення № 1295 від 25.07.2014 р. на суму 3828,00 грн.
Судом встановлено, що надане платіжне доручення не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976 (далі – Інструкція).
Так, пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
У додатку 8 до Інструкції наведені указівки щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях. Згідно з цими вимогами на розрахункових документах ставляться підписи відповідальних осіб платника, які повноважні розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки. В реквізиті “М.П.” платіжного доручення ставиться відбиток печатки, зразок якої заявлений платником банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки.
У разі перерахування коштів на рахунки клієнтів-отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в інших банках, розрахунковий документ засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку або підписами уповноважених осіб згідно з внутрішніми нормативними документами банку та відповідального виконавця банку.
За приписами п. 2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити “Дата надходження” і “Дата виконання”, а банк стягувача – “Дата надходження в банк стягувача” (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
В даному випадку, на платіжному дорученні № 1295 від 25.07.2014 р. реквізити “підпис” та “печатка” платника не заповнені. Також, на зворотному боці платіжного доручення відсутня відмітка про зарахування коштів до Державного бюджету України. Крім того, дане платіжне доручення не засвідчене підписами керівника (або його заступника) і головного бухгалтера (або його заступника) банку.
На платіжному дорученні № 1295 від 25.07.2014 р. міститься лише штамп банку на реквізиті “проведено банком” з підписом працівника банку без зазначення його посади та прізвища.
Таким чином, надане заявником платіжне доручення оформлене з порушенням вимог діючого законодавства та не може бути належним доказом сплати судового збору.
Крім того, відповідно до ст. ст. 54 та 57 ГПК України зміст та форма позовної заяви повинні відповідати приписам вказаної норми законодавства. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, законодавство на підставі якого подається позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються судом у спосіб, передбачений ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України та іншими способами, передбаченими договором або законом.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстава. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову – це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
В порушення приписів ст. 54 ГПК України позовна заява ТОВ Фірма “Колбіко”не містить виклад обставин (щодо визначення фактів поставок товару, доказів у підтвердження таких поставок)на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також посилання надокази, що підтверджують позов. Крім того, в позовній заяві та в доданих до неї документах відсутній обґрунтований розрахунок ціни позову.
Як зазначено в абз. 5 п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.
Зазначені обставини перешкоджають суду вчинити передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України дії по підготовці справи до судового розгляду та є підставами для повернення позовної заяви позивачу.
Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Згідно із пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми та якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Крім того, суд звертає увагу заявника на наступне:
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані, зокрема, встановлюються письмовими доказами.
За приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України „Вимоги до оформлення документів” ДСТУ 4163-2003 р., затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
В даному випадку, документи, додані до позовної заяви, ТОВ Фірма “Колбіко” належним чином не засвідчені, що позбавляє їх статусу належних та допустимих доказів.
З огляду на вищевикладене, позовна заява ТОВ Фірма “Колбіко”, підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що у відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному звертанню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись ст.ст. 54, 56, 57, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Колбіко”. м. Макіївка Донецької області повернути без розгляду.
Додаток: позовні матеріали на 133 аркушах (в т.ч. оригінали: фіскальні чеки від 25.07.2014 р. з Описами вкладення у цінний лист від 25.07.2014 р., платіжне доручення № 1295 від 25.07.2014 р. про сплату 3828,00 грн. судового збору, довіреність від 02.01.2014 р.
Суддя М.В. Мірошниченко