номер провадження справи 6/91/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
УХВАЛА
м. Запоріжжя Справа № 905/2803/14-908/5482/14
23.12.2014 р.
За позовом Публічного акціонерного товариства „Донецький металопрокатний завод” (м. Донецьк)
До Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” (м. Київ)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю „Електросталь” (м. Курахове Мар’їнського району Донецької області)
Про визнання недійсним пункту 3.4 договору застави № 2005-110/22 від 19.06.2013 року.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників:
Від позивача: Куренний С.В. – дов. № 2784/19 від 18.08.2014р.
Від відповідача: Растворова Д.А. – дов. б/н від 04.09.2014р.
Від третьої особи: не з’явився
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Донецький металопрокатний завод” м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” м. Київ, третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю „Електросталь” м. Курахове Мар’їнського району Донецької області, про визнання недійсним пункту 3.4 договору застави № 2005-110/22 від 19.06.2013 року, суд
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить визнати недійсним пункт 3.4 договору застави № 2005-110/22 від 19.06.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Донецький металопрокатний завод» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», з підстав, викладених в позовній заяві позивача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав наступне: відповідач вважає позовну заяву позивача безпідставною, а отже такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного: дійсно між третьою особою та ПАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір № 2005-110 від 27.04.2005 року, права кредитора за яким перейшли до відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги (заміни кредитора у зобов'язанні) від 19.06.2013 року. 19.06.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір строкового банківського вкладу №11/ДЛ_ЗЗДС/09, на підставі якого позивач як вкладник передав, а відповідач прийняв на строковий депозитний рахунок № 26156002017310/840 строком до 20.01.2015р. грошові кошти в сумі 100 000,00 доларів США. 19.06.2013р. мок позивачем та відповідачем було укладено договір застави № 2005-110/22, згідно з яким в рахунок забезпечення належного виконання третьої особи зобов'язань за кредитним договором № 2005-110 від 27.04.2005 року позивач передав відповідачу в заставу майнові права на отримання банківського вкладу в сумі 100 000,00 доларів США, що знаходяться на депозитному рахунку № 26156002017310 згідно з договором № 11/ДЛ_ЗЗДС/09 від 19.06.2013 року. Так згідно п. 3.4 договору застави №2005-110/22 від 19.06.2013 року у разі набуття підстав для звернення стягнення на права заставодавець доручає заставодержателю перерахувати з депозитного рахунку грошові кошти в сумі, достатній для погашення заборгованості заставодавця перед заставодержателем за кредитним договором на погашення цієї заборгованості. Позивач посилаючись на ст.ст. 576, 1058 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про заставу», ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вважає, що вищенаведені положення договорів застави не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними. Відповідач вважає, що твердження позивача є хибними, надуманими, а отже такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав:По-перше: за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк) що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором, наголошує ч.1 ст. 1058 ЦК України.Так частина 3 ст. 1058 ЦК України зазначає, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.Частина 2 ст. 1066 ЦК України зазначає, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.Частина 2 ст. 1060 ЦК України наголошує, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Пунктом 5.1.3 договору № 11ДЛ_ЗЗДС/09 строкового банківського вкладу (депозитної лінії) в іноземній валюті юридичної особи - резидента від 19.06.2013 р. встановлений обов'язок відповідача забезпечити повернення грошових коштів шляхом перерахування їх на поточний рахунок позивача відповідно до умов цього договору. Таким чином, об'єктом договору банківського вкладу (депозиту) є грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку під процент або дохід в іншій формі і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Договір банківського вкладу вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми. Вклад в готівковій або у безготівковій формі, що переданий вкладником або для нього третьою особою стає власністю банку, який його використовує для здійсненні інших банківських операцій. Зазначена обставина зумовлюється особливістю об'єкту договору - грошових коштів, що мають родовий та споживний характер, повернення яких можливе лише шляхом виплати такої ж самої суми коштів. Крім повернення вкладу, банк після закінчення строку дії договору чи достроково на вимогу вкладника зобов'язаний виплатити вкладнику нараховані на суму вкладу відсотки або дохід в іншій формі на умовах та в порядку. встановлених договором.При цьому, майнові права це права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором (Національний банк, Постанова «Про затвердження Положення про валютний контроль» від 08.02.2000 року №49).Отже, прийнявши від вкладника грошові кошти у власність, банк за договором банківського вкладу в обмін передає вкладникові майнові права вимагати в якості кредитора таку саму суму, яку останній передав банку (така саме позиція зазначена Вищим господарським судом України в Постанові від 04.03.2010 року по справі №8/43пн).Таким, чином твердження позивача, що предметом застави може бути майно, що належить заставодавцю на праві власності або іншому титулі, який надає право відчуження майна не відповідає дійсності. А предметом спірного договору застави №2005-110/22 від 19.06.2013 року виступає не майно, як зазначає позивач, а майнові права на отримання грошових коштів що знаходяться на депозитному рахунку. По-друге:Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.Частиною першою статті 576 ІДК України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.Аналогічне положення містить і частина перша статті 4 Закону України "Про заставу", якою встановлено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.Згідно частини третьої статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови.Вищій арбітражний суд України у своєму Роз'ясненні №02-5/602 від 24.12.1999 року зазначав у п. 3.3., що: «виходячи з правової природи коштів, що знаходяться на рахунках у банківських установах, вони не можуть бути предметом застави за правилами, які регулюють заставу речей. Водночас господарським судам слід мати на увазі, що питання про заставу таких коштів може вирішуватись за правилами розділу V Закону стосовно застави майнових прав».Відповідно до умов оскаржуваного договору предметом застави є права, а саме майнові права на грошові кошти (отримання банківського вкладу), що належать заставодавцю на праві власності і знаходяться на депозитному рахунку увідповідача.Сторони у свою чергу у розділ 3 оскаржуваного договору застави погодили, що звернення стягнення на майнові права здійснюється згідно з Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», шляхом договірного списання заставодержателем з депозитного рахунку заставодавця грошових коштів в сумі достатній для погашення заборгованості.Так частиною 1 стаття 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Стаття 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» містить вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, одним з яких є обраний сторонами при укладені правочину: ...4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери. Отже у даному випадку підлягає застосуванню не ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на яку посилається позивач та яка зазначає порядок реалізації права грошової вимоги, яке є предметом забезпечувального обтяження, а ст. 33 цього Закону, яка визначає порядок реалізації прав за забезпечувальними обтяженнями, предметом яких є гроші або цінні папери. Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здійснюється шляхом переказу йому грошової суми, достатньої для повного задоволення цієї вимоги. Такий переказ може здійснюватися банком у порядку договірного списання. Відповідно до пункту 2 статті 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Згідно п. п. 26.3, 26.4 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк. право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг, - зазначає у своїй Постанові від 28.11.2012 року по справі №5017/1327/2012 Вищий господарський суд України.Відповідно до п.3.1 Глави 3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджених постановою ПравлінняНаціонального банку України від 3 грудня 2003 р. № 516 проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.Договірне списання є одним з видів розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».Отже, договірне списання, як операція пов'язана з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до оскаржуваного договору застави прямо передбачена нормами діючого законодавства України.Таким чином, списання грошових коштів зазначене у п. 3.3. та 3.4. оскаржуваного договору не суперечить умовам договору та діючому законодавству щодо предмету застави, оскільки саме цей пункт визначає порядок реалізації позасудового способу звернення стягнення на майнові права. Так виключення даного пункту призведе до неможливості реалізації банком отриманого у заставу майнове право, оскільки даний пункт зазначає з якого саме рахунку та в якому порядку можуть бути списані грошові кошти.Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.Згідно з положеннями ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання а момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Ст. 207 Господарського кодексу України зазначає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Таким чином, оскільки чинним законодавством не заборонено вчиняти договірне списання з рахунків заставодавця при зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідач вважає, що у суду відсутні підстави для визнання п. 3.4 оскаржуваного договору недійсним.На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Крім цього відповідач надав клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.
Клопотання відповідача задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним:
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
За двостороннім правочином права та обов’язки мають обидві сторони, але в даному випадку необхідно встановити яка саме сторона по договору зобов’язана здійснити на користь другої сторони певні дії.
По спірному договору застави саме позивач являється тією самою зобов’язаною стороною, яка зобов’язана здійснити на користь другої сторони певні дії. Згідно п. 1.1 договору застави саме позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти права. Пунктом 3.4 договору також передбачено, що саме заставодавець (позивач по справі) доручає заставодержателю (відповідачу по справі) перерахувати з депозитного рахунку грошові кошти.
Відповідач безпідставно посилається на абз. 2 п.п. 1.2 п. 1 Постанови Пленуму № 11 від 29.05.2013р., оскільки цій абзац був виключений на підставі Постанови пленуму ВГСУ № 13 від 17.12.2013р.
Також безпідставно відповідач посилається на постанови ВГСУ по іншим справам, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України господарський суд зобов'язаний враховувати лише висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116цього Кодексу.
За таких підстав, позивач вірно визначив підсудність справи.
В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 19710710 від 03.12.2014 року, відповідно до якого третя особа знаходиться за адресою: Промислова зона, буд. 70, м. Курахове Мар’їнського району Донецької області, 85612.
Позовна заява з додатками позивачем та ухвала суду від 04.12.2014р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання були надіслані третій особі на саме на цю адресу.
Третя особа, повідомлена про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила, всі витребувані судом документи не надала.
Суд звертає увагу третьої особи на те, що ухвала господарського суду є обов’язковою для виконання.
Суд вказує на обов’язковість виконання ухвали суду, як в частині надання витребуваних судом документів, так і в частини забезпечення явки представників сторін.
Суд нагадує третій особі, що окрім прав, сторони ще мають і обов’язки.
Відповідно до положень п. 3.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 року № 18, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки:
- стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);
- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК).
Третя особа зловживає наданими йому правами.
За таких обставин, суд попереджає третю особу, що у разі невиконання вимог суду, до неї судом будуть застосовані відповідні міри.
У зв’язку з неявкою третьої сторони, ненаданням сторонами усіх витребуваних судом документів, розгляд справи слід відкласти.
Керуючись ст. ст. 22, 77, 86 ГПК України, суд –
У Х В А Л И В :
Розгляд справи відкласти до 22.01.2015р. на 10 год. 00 хв.
Зобов’язати позивача у строк до 15.01.2015р.виконати дії танадати документи, витребувані ухвалою суду від 04.12.2014р.; а також:
довідку органу державної казначейської служби про зарахування до державного бюджету сплаченого вами судового збору;
належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів – надати суду для справи, оригінали надати в судове засідання – для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.
Зобов’язати відповідача у строк до 15.01.2015р.виконати дії та надати документи, витребувані ухвалою суду від 04.12.2014р.; а також:
надати суду кредитний договір № 2005-110 від 27.04.2005р. укладений між відповідачем та третьою особою, оригінал - для огляду, читаєму копію – до матеріалів справи;
письмові пояснення на позов надати суду в електронному варіанті (на диску або дискеті), за наявності можливості; належним чином засвідчені копії витребуваних документів - у справу, оригінали надати в судове засідання – суду для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.
Зобов’язати третю особу у строк до 15.01.2015р.виконати дії та надати документи, витребувані ухвалою суду від 04.12.2014р.;
письмово пояснити суду та надати документи, які підтверджують поважність причин неявки вашого представника в судове засідання 23.12.2014р. та не надання витребуваних судом документів;
а також: надати наступні документи, оригінали: доручення на представника (наказ, протокол зборів та інш.); документи, які засвідчують правовий статус підприємства (статут, свідоцтво про держреєстрацію, довідку статистики, витяг з ЄДР та інш.); письмові пояснення на позов з посиланням на конкретні норми чинного законодавства, надати суду всі документи на підтвердження ваших доводів; всі документи та рішення судових інстанцій, які мають відношення до даного спору, у т.ч. договори, накладні, акти, рахунки на оплату та докази дати їх отримання, платіжні документи, та інш.; надати суду всі процесуальні документи у справі господарського суду Донецької області № 905/2803/14; надати суду кредитний договір № 2005-110 від 27.04.2005 року (оригінал - суду для огляду, читаєму копію – до матеріалів справи) – у повному обсязі, з усіма додатками, доповненнями, та всіма додатковими угодами, докази виконання вказаного договору (заява на отримання кредиту, графік погашення кредиту, докази сплати кредитних коштів /первинні платіжні документи із зазначенням дати, суми та призначення платежу/); надати суду договір строкового банківського вкладу (депозитної лінії) в іноземній валюті юридичній особі – резидента № 11ДЛ_33ДС/09 від 19.06.2013 року (оригінал - суду для огляду, читаєму копію – до матеріалів справи) – у повному обсязі, з усіма додатками, доповненнями, та всіма додатковими угодами, докази виконання вказаного договору; всі первинні документи на підтвердження виконання сторонами умов договору; письмові пояснення на позов надати суду в електронному варіанті (на диску або дискеті), за наявності можливості; належним чином засвідчені копії витребуваних документів - надати у справу, оригінали надати в судове засідання – суду для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.
Суд вважає за необхідне попередити сторін, що за невиконання вимог суду, у тому числі у випадку неявки представника, у відповідності з ст. 83 ГПК України, суд має право стягнути в доход Державного бюджету України із сторони, яка ухиляється від вчинення дій, покладених судом штраф у розмірі до 1 700 грн.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
