До уваги Державного підприємства “Придніпровська залізниця” та ТОВ “Промцемент”

 

За позовом: Державного підприємства “Придніпровська залізниця”,                                        м. Дніпропетровськ.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промцемент”,                               м. Амвросіївка, Амвросіївський район, Донецька область.

 

Від позивача:  Білоножко Г.С., довіреність № 387 від 01.01.2014р.;

Від відповідача: не з’явився.

 

Заявлено позов Державного підприємства “Придніпровська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промцемент” про стягнення штрафу за невірне зазначення адреси вантажоодержувача в сумі 14  380 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 26.11.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/108/14, судове засідання призначено на 17.12.2014р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-062052/14, якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу” зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2)    У разі, коли учасник судового процесу не значиться у згаданому
“реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3)    Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку)відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не
вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 нього пункту, У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення” суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, - які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого суду, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи”, що підтверджують отримання учасником   судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійсни їй повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час ї місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вичиняється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення зпосиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111^Ю   ГПК України.

 Ухвала суду від 26.11.2014р. суду була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). 

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1   ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. 

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Крім того, неявка в судове засідання представників сторін не звільняє сторони від обов’язку і не позбавляє можливості надати необхідні матеріали, які судом витребувані чи сторони хотіли б надати до справи.

 Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. 

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.           

Відповідач чи його представник в судове засідання не з’явився. Відзив на позовну заяву не надав 

Судове засідання, за клопотанням представника позивача, велося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 17.12.2014р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі в присутності представника позивача. 

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПКУ), справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

У травні 2014 року на станцію Запоріжжя - Вактажне Придніпровської залізниці зі станції Амросіївка Донецької залізниці по залізничній накладній № 53787461 у вагоні № 97121446 відправлено вантаж (цемент) Товариством з обмеженою відповідальністю “Промцемент”.

За залізничною накладною № 53787461, вагон № 97121446 прибув в адресу Фізичної-особи підприємця Кунцоза А.Н. яке знаходиться за адресою: 69068.                      м. Запоріжжя, вул Івана Філатова та має код 3744.

Однак, відповідно до договору “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” від 13.02.2007р. № ПР/ДН-3-07/НЮп/37/47 зі змінами та доповненнями між залізницею та вантажоодержувачем суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа Кунцова А.Н., останній має іншу адресу.

В зв'язку з вищенаведеним, вагон був затриманий до з'ясування правильної адреси вантажоодержувача, про що було складено акт загальної форми № 3352 від 21.05.2014 року та дана телеграма на станцію відправлення Амросіївка Донецької залізниці від 21.05.2014 року №61.

21.05.2014 року після отримання телеграми зі станції відправленні від 21.05.2014 року № 6, в перевізний документ, а саме графу “ 4”, були внесені зміни, щодо адреси вантажоодержувача та вагон було видано належному одержувачу - ФОП “Кунцова А.Н,” який має адресу: 69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова/Філатова, 11/28, квартира 2.

Про вищезазначене було складено акт загальної форми № 3523 від 21.05.2014 року. (доданий до матеріалів справи)

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗУ “Про залізничний транспорт” від 04.07.1996 року № 273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України “Про транспорт”, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 2 Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

В ст. 5 Статуту зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Ст. 23 Статуту та “Правилами перевезень вантажів” затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а саме “Правилами оформлення перевізних документів”, передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п. 1.1. “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, На кожне відправлення   вантажу,   порожніх   власних,   орендованих   вагонів   та   контейнерів

відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 N 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за N 798/5989).

Згідно з ч. 1, 6 п. п. 1.2. та 1.3. вищенаведених правил передбачено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з п. 2.1. “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, на вантажовідправника покладається обов'язок заповнити відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих правил.

Відповідно до додатку 3, на вантажовідправника покладається обов'язок заповнити такі графи накладної:

Графа 4 - "Одержувач".

Згідно з п. 2.3. вищезазначених правил, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Згідно з п. 1 ст. 24 Статут залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Ч. 2 ст. 24 Статут залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Ст. 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст. 10 ЗУ “Про залізничний транспорт”, розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Згідно з п. 5.5. “Правил оформлення перевізних документів” передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту    залізниць    України.    При    цьому    відправник    несе    перед    залізницеювідповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно з ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Ст. 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вбачається з вищенаведеного, вантажовідправником невірно зазначено адресу вантажоодержувача.

Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей адресу вантажоодержувача є акти загальної форми, складені у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Позивач, на виконання умов договору, свої зобов’язання виконав у повному обсязі. 

Відповідач належним чином обов’язки належним чином не виконав.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 14 380 грн. 00 коп. штрафу за невірне зазначення адреси вантажоодержувача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…          Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до накладної № 53787461, сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає 2 877,00 грн. (2 877,00 грн. х 5). В зв'язку з чим розмір нарахованого штрафу, згідно з розрахунком, складає 14 380,00 грн.

На підставі вищезазначеного вимога позивача про стягнення з відповідача 14   380 грн. 00 коп. штрафу за невірне зазначення адреси вантажоодержувача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, позов Державного підприємства “Придніпровська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промцемент” підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, поскільки спір доведено до судового розгляду з його вини.

Керуючись ст.ст. 525, 526, Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позов Державного підприємства “Придніпровська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промцемент”задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промцемент” (87302, Донецька область, Амвросіївський район, м. Амвросіївка, вул. Заводська, буд. 1,                  р/р № 26008051702735 в ПАТ КБ “Приватбанк” у Донецькій області, МФО 335496, код ЄДРПОУ 33320134) на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, на поточний рахунок Відокремленого структурного підрозділу “Запорізька дирекція залізничних перевезень” ДП “Придніпровська залізниця” р/р № 2600822098601 у Дніпропетровському регіональному відділенні АБ “Експрес-банк”, МФО 322959 код ЄДРПОУ 04713145) 14  380 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

  

 

       Суддя                                                               Н.С. Кутіщева-Арнет