До уваги ТОВ «ТБ Металл-Нова» та ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод” про прийняте 25.12.2014 р. рішення у справі № 5006/11/4/2012-908/3800/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний будинок “Металл-Нова” (83001, м. Донецьк, вул. Артема 71; адреса для листування: 87526, м. Маріуполь, вул. Дзеркальна, буд. 14 (Морозов С.Г.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Зуївський енергомеханічний завод” (86783, Донецька область, м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. Леніна, буд. 18А)

про стягнення 150 572 грн. 00 коп.

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговельний будинок “Металл-Нова” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зуївський енергомеханічний завод”150 572 грн. 00 коп., з яких: 147     692 грн. 46 коп. – основний борг, 1033 грн. 38 коп. – інфляційні втрати та 1846 грн. 16 коп. - 3% річних.

Позов було заявлено на підставі ст.ст. 530, 549, 551, 552, 610, 612, 614, 625, 692 Цивільного кодексу України і умов договору № 11/05/11, укладеного сторонами 11.05.2011 р. і обґрунтовано неналежним виконаннями відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо своєчасної та повної оплати отриманої від позивача продукції.

Згідно ст. 1 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням анти терористичної операції” та розпорядження Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р справу № 5006/11/4/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний будинок “Металл-Нова” про стягнення з ТОВ “Зуївський енергомеханічний завод” суми 150 572 грн. 00 коп. було передано для подальшого розгляду до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. справі було присвоєно № 5006/11/4/2012-908/3800/14 та прийнято до свого провадження. Справу призначено до розгляду на 28.10.2014 р.

У зв’язку з неявкою представників сторін та не виконання ними вимог суду, розгляд справи відкладався до 18.11.2014 р. о 15 год. 00 хв., про що було винесено ухвалу, та повыдомлено про це сторін.

Позивач був обізнаний про розгялд ції справи в суді, однак просив суд розглянути справу без участі представника позивача та повідомити про результати розгляду справи за адресою: 87526, м. Маріуполь, вул. Дзеркальна, буд. 14 (Морозов С.Г.).

Обізнаність відповідача про розгляд цієї справи господарським судом Запорізької області підтверджується подання ним в процесі розгляду цієї справи апеляційної скарги від 05.11.2014 р. на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.01.2012 р. про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою від 10.11.2014 р. у цій справі господарським судом Запорізької області було зупинено провадження у справі № 5006/11/4/2012-908/3800/14, у зв’язку з надісланням матеріалів справи до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 10.12.2014 р. провадження у цій справі було поновлено та призначене судове засідання на 25.12.2014 р. о 16 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

В судове засідання 25.12.2014 р. представники сторін не з’явились. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, своїм правом подати відповідні пояснення, документи та бути присутнім у судовому засіданні не скористався.

Сторони належним чином, у відповідності до встановлених вимог, були повідомлені про судовий розгляд цієї справи, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи неявку представника відповідача та не подання відповідачем відзиву та документів в підтвердження заперечень, справу розглянуто за наявними матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

                                   Розглянувши матеріали справи, суд

 

 

11.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговельний будинок “Металл-Нова” (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Зуївський енергомеханічний завод” (покупцем) було укладено договір № 11/05/11 (надалі -договір), відповідно до умов якого, покупець обов’язувався передати у власність покупця товар, зазначений у специфікації до договору, а покупець зобов’язувався прийняти товар та оплатити його в порядку і на умовах даного договору.

Відповідно до р. 3 договору, товар, зазначений у п. 1.1. договору, поставляється на умовах, зазначених у рахунках-фактурах та специфікаціях. Датою поставки вважається дата виписки продавцем видаткової накладної. На кожну партію товару продавець в обов’язковому порядку надає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, копію сертифікату якості чи документ, що його замінює. Поставка товару протягом 5 днів з моменту оплати.

Розділом 4 договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур на партію товару. Загальною вартістю кожної партії товару є сума, зазначена у видатковій накладній, за якою здійснюється остаточний розрахунок. Допускається 100% передплата протягом 5 банківських днів з дня виставлення продавцем рахунку-фактури.

На виконання умов вказаного договору, позивачем було виписано рахунок-фактуру № 198 від 12.05.2011 р., в якому були зазначені: повна назва товару – листи, їх кількість та ціна, у т.ч. загальна ціна 103     939 грн. 98 коп.

На підставі вказаного рахунку-фактури, згідно видаткової накладної № 9 від 12.05.2011 р. позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на суму 103     939 грн. 98 коп. На отримання вказаного товару уповноваженою з боку відповідача особою, відповідачем було видано довіреність № 15 від 11.05.2011 р., в якій містилось посилання саме на договір, найменування товару та його кількість. 12.05.2011 р. позивачем було виписано податкову накладну № 9 із відображенням спірної поставки та посиланням на договір від 11.05.2011 р. № 11/05/11.

Також, позивачем було виписано рахунок-фактуру № 202 від 13.05.2011 р., в якому були зазначені: повна назва товару – листи, їх кількість та ціна, у т.ч. загальна ціна 43     752 грн. 48 коп.

На підставі вказаного рахунку-фактури, згідно видаткової накладної № 19 від 17.05.2011 р. позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на суму 43     752 грн. 48 коп. На отримання вказаного товару уповноваженою з боку відповідача особою, відповідачем було видано довіреність № 17 від 13.05.2011 р., в якій містилось посилання саме на договір, найменування товару та його кількість. 17.05.2011 р. позивачем було виписано податкову накладну № 19 із відображенням спірної поставки та посиланням на договір від 11.05.2011 р. № 11/05/11.

В матеріалах справи відсутні зауваження чи заперечення з боку відповідача щодо поставленого товару чи документації до нього, його неприйняття тощо.

У зв’язку із неотриманням оплати за поставлений товар, 03.10.2011 р. позивач направив відповідачу претензію-вимогу про сплату 147     692 грн. 46 коп.

Відповідачем оплату за отриманий від позивача товар здійснено не було.

Стягнення з відповідача на користь позивача 147     692 грн. 46 коп. основного боргу, 1033 грн. 38 коп. інфляційних втрат та 1 846 грн. 16 коп. 3% річнихбуло предметом судового спору у цій справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.                

Як встановлено судом правовідносини сторін було врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3.1 договору сторони передбачили 100 % передплати на протязі 5 банківських днів після виставлення продавцем рахунку-фактуру.

Рахунки-фактури позивачем були виписані 12.05.2011 р. на суму 103     939 грн. 98 коп. та 13.05.2011 р. на суму 43     752 грн. 48 коп.

Отже, з урахуванням умов п. 4.3.1 договору, та беручи до уваги саме банківські дні, відповідач повинен був здійснити оплату 103     939 грн. 98 коп. до 19.05.2011 р. (включно), а оплату 43     752 грн. 48 коп. - до 20.05.2011 р. (включно).

Доказів здійснення оплати на користь позивача в сумі 103     939 грн. 98 коп. та в сумі 43     752 грн. 48 коп. відповідачем не надано.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи (договір; виписані рахунки-фактури, на умовах яких поставлявся товар, згідно п. 3.1 договору; видаткові накладні, в яких міститься посилання на рахунки-фактури; довіреності, видані відповідачем саме на отримання узгодженого сторонами товару (із посиланням на договір та найменування і кількість товару); та податкові накладні із відображенням спірних поставок і посиланням на договір), позивачем підтверджено факт виконання своїх зобов’язань за договором перед відповідачем, та поставку товару на загальну суму 147     692 грн. 46 коп.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено жодними доказами не отримання від позивача товару на заявлену до стягнення суму чи сплату спірної заборгованості за поставлений товар.

В процесі розгляду цієї справи відповідач жодним чином не спростував вищевстановлених обставин щодо поставки позивачем на користь відповідача товару в сумі 147     692 грн. 46 коп. та відсутності простроченої заборгованості. А дії відповідача в процесі розгляду цієї справи свідчать про затягування судового процесу, не бажання здійснювати оплату та уникнення відповідальності.

 Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає що позивачем доведено належними доказами обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 147     692 грн. 46 коп. основного боргу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу   інфляції за   весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану статтю кодексу, позивач просить стягнути з відповідача 1     033 грн. 38 коп. інфляційних втрат за період з 13.05.2011 р. до 01.11.2011 р. та 1     846 грн. 16 коп. 3% річних за період з 01.06.2011 р. до 01.11.2011 р.

Судом, за допомогою системи “Законодавство” було перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, які були заявлені позивачем до стягнення.

З урахуванням прострочених сум оплати основного боргу, беручи до уваги періоди нарахування 3% річних, заявлених позивачем, здійснивши перерахунок 3 % річних, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 846 грн. 16 коп. 3% річних.

Беручи до уваги, що за період з червня 2011 р. по жовтень 2011 р., індекс інфляції був меншим за одиницю, інфляційні втрати за цей період відсутні. А отже у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 1     033 грн. 38 коп. слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги задовольняється частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 147     692 грн. 46 коп. та 1     846 грн. 16 коп. 3% річних. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст.     49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

 

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

1.   Позов задовольнити частково.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зуївський енергомеханічний завод” (86783, Донецька область, м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. Леніна, буд. 18А, з усіх рахунків, встановлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний будинок “Металл-Нова” (83001, м. Донецьк, вул. Артема 71; адреса для листування: 87526, м. Маріуполь, вул. Дзеркальна, буд. 14 (Морозов С.Г.), на рахунки, встановлені державним виконавцем під час виконання судового рішення) 147 692 (сто сорок сім тисяч шістсот дев яносто два) грн. 46 коп. основного боргу, 1 846 (одна тисяча вісімсот сорок шість) грн. 16 коп. 3 % річних та 2    990 (дві тисячі дев ятсот дев яносто) грн. 77 коп. судового збору. Видати наказ.

       3.           В іншій частині позову відмовити.