До уваги ТОВ “ДОНУКРТОРГ” про прийняте рішення у справі № 908/4511/14.

 

номер провадження справи 1/33/14

 

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега” (46006, м. Тернопіль, вул. Гайова, буд. 48А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНУКРТОРГ” (83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, буд. 22; фактична адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Богославських, буд. 7 Б)

про стягнення 78    554 грн. 03 коп.

від позивача –Артюх К.В., довіреність № 41 від 25.11.2014 р.

від відповідача – не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега” звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНУКРТОРГ” 78 554 грн. 03 коп., з яких: 74  482 грн. 10 коп. – сума основного боргу та 4  071 грн. 93 коп. – пеня.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 203, 204, 212, 214, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору № 295 купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу від 01.02.2013 р. і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо оплати поставленого позивачем відповідачу товару.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2014 р., справу                            № 908/4511/14 призначено до розгляду на 25.11.2014 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.11.2014 р. представник позивача підтримав позов повністю, однак документів на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання поштовим зв’язком та оголошенням на сайті суду.

Враховуючи нез’явлення в засідання представника відповідача, неподання витребуваних доказів, суд відклав розгляд справи до 16.12.2014 р. до 14 год. 30 хвил., про що сторони були повідомлені поштовим зв’язком та оголошенням на сайті суду.

16.12.2014 р. від позивача у справі через канцелярію суду надійшли документи на виконання вимог суду та в підтвердження спірної поставки, а саме: повідомлення про замовлення та про прийом товару, реєстри податкових накладних, проект акту звірки та інші. Документи були залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.12.2014 р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 78 554 грн. 03 коп., з яких: 74 482 грн. 10 коп. – сума основного боргу та 4    071 грн. 93 коп. – пеня.

Представник відповідача в судове засідання 16.12.2014 р. не з’явився. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, своїм правом подати відповідні пояснення, документи та бути присутнім у судовому засіданні не скористався.

Відповідач, у відповідності до встановлених вимог, був повідомлений про судовий розгляд цієї справи, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи неявку представника відповідача та не подання відповідачем відзиву та документів в підтвердження заперечень, справу розглянуто за наявними матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За заявою представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

 

 

01.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега” (продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДОНУКРТОРГ” (покупцем, відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує товар на умовах і в порядку, визначеному даним договором, відповідно замовлення на поставку, товаросупровідним документам, ціни в яких не могуть перевищувати затверджених в специфікації, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.3. договору сторони узгодили, що право власності на товар переходить до покупця в момент підписання уповноваженими представниками товарної (товарно-транспортної) накладної.

Згідно з п.п. 6.1.3, 6.1.4 договору, сума даного договору визначається загальною сумою товарних накладних в період його дії. Покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну на переданий продавцем товар не пізніше 35 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Відповідно до п. 7.14 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 01.02.2013 р.) у разі порушення строків оплати за отриманий товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.

01.02.2013 р. сторонами було підписано специфікацію до договору.

На виконання умов вказаного договору, 26.06.2014 р., 03.07.2014 р., 09.07 2014 р., 16.07.2014 р. позивач, на підставі видаткових накладних поставив відповідачу товар, а уповноважені особи відповідача, згідно довіреностей, прийняли цей товар.

Відповідач, своєчасно, у відповідності до 6.1.4 договору, та у повному обсязі за отриманий від позивача товар не розрахувався, у зв’язку з чим, за ним виникла прострочена заборгованість перед позивачем.

Претензією від 15.08.2014 р. позивач звертався до відповідача із вимогою про сплату простроченої заборгованості за договором.

Однак, станом на день звернення позивача до суду із цим позовом, відповідачем залишок заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 74  482 грн. 10 коп. не був сплачений.

Стягнення з відповідача на користь позивача 74  482 грн. 10 коп. основного боргу та 4  071 грн. 93 коп. пені було предметом судового позову у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом правовідносини сторін було врегульовано договором № 295 купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу від 01.02.2013 р. (із протоколом розбіжностей та специфікацією, яка є його невід’ємною частиною).                 

Відповідно до ч.1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням платежу.

Пунктом 6.1.4 договору сторони передбачили, що покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну на переданий продавцем товар не пізніше 35 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, позивачем виконані зобов’язання за договором (з урахуванням специфікації до договору) щодо поставки відповідачу товару, що підтверджується видатковими накладними, підписаними з боку обох сторін, у т.ч. уповноваженими особами відповідача на підставі виданих ним довіреностей.

В матеріалах справи містяться повідомлення про замовлення та повідомлення про прийом товару. Позивачем був також представлений реєстр податкових накладних.

Відповідачем товар від позивача отриманий. Будь-яких зауважень щодо поставки товару чи товаросупровідних документів відповідачем заявлено не було. Жодних заперечень з боку відповідача щодо не отримання товару чи товаросупровідних документів, або складення відповідних актів, документи, надані в підтвердження поставки товару та інші матеріали справи не містять.

Відповідач, оплату за отриманий від позивача товар, своєчасно та у повному обсязі, згідно до договірних зобов’язань (п. 6.1.4 договору), не здійснив, у зв’язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 74  482 грн. 10 коп.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає що позивачем обґрунтовано та доведено належними доказами правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості в розмірі 74  482 грн. 10 коп.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З урахуванням приписів статті 549 Цивільного кодексу України статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто зобов’язання сплатити гроші, є обов’язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства).

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними   санкціями    у   цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені суд частково відмовляє, з наступних підстав.

Згідно з п. 7.14 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 01.02.2013 р.) у разі порушення строків оплати за отриманий товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.

В підтвердження позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4  071 грн. 93 коп. пені, позивач надав детальний розрахунок нарахованої суми пені, кінцевою датою розрахунків в яких є - 27.10.2014 р. (включно).

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок, та встановлено помилкове визначення дати початку прострочення оплати та нарахування пені за видатковими накладними від 03.07.2014 р. та 16.07.2014 р., оскільки ці видаткові накладні підписані з боку відповідача уповноваженими особами, на підставі довіреностей від 05.07.2014 р. та 24.07.2014 р. відповідно, про що зазначено у самих видаткових накладних, а отже ці накладні з боку відповідача не могли бути підписані уповноваженими особами відповідача раніше дат довіреностей, виданих на отримання товару Зазначення у цих видаткових накладних про оплату до 07.08.2014 р. та до 20.08.2014 р. відповідно, є датою оплати виходячи з саме дат цих накладних, а оскільки ці накладні підписані уповноваженими особами з боку відповідача на підставі довіреностей від 05.07.2014 р. (для отримання товару саме за накладними від 03.07.2014 р.) та 24.07.2014 р. (для отримання товару саме за накладними від 16.07.2014 р.) відповідно, то строк оплати за цими видатковими накладними, згідно з п. 6.1.4 договору, не може бути раніше ніж до 09.08.2014 р. (включно) та до 28.08.2014 р. (включно), відповідно. Отже, позивачем безпідставно здійснений розрахунок суми пені із зазначенням початку нарахування сум пені за видатковими накладними від 03.07.2014 р. та 16.07.2014 р. після спливу 35 календарних днів саме з дати цих накладних.

На підставі вищевикладених обставин, враховуючи вищевказані видаткові накладні та довіреності, беручи до уваги норми чинного законодавства та умови договору, враховуючи здійснений судом перерахунок суми пені, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3  947 грн. 24 коп. пені. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення суми пені, суд відмовляє, як у безпідставно заявлених.

На підставі викладеного, суд задовольняє вимоги позивача частково і приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 74  482 грн. 10 коп. основного боргу та 3 947 грн. 24 коп. пені. У задоволенні інших вимог позивача щодо стягнення суми пені суд відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.

На підставі ст.  49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

1.   Позов задовольнити частково.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНУКРТОРГ” (83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, буд. 22; фактична адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Богославських, буд. 7 Б, код ЄДРПОУ 38264305, з усіх рахунків, встановлених державним виконавцем під час виконання судового рішення у цій справі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега” (46006, м. Тернопіль, вул. Гайова, буд. 48 “а”, код ЄДРПОУ 21139268, п/р 26002962508728 у відділенні № 1 ПАТ “ПУМБ” в м. Тернополі, МФО 334851) 74  482 (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят два) грн. 10 коп. основного боргу та 3  947 (три тисячі дев’ятсот сорок сім) грн. 24 коп. пені та 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 10 коп. судового збору. Видати наказ.

3.   В іншій частині позову відмовити.