До уваги: ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Техінмет” м. Донецьк справа № 905/2751/14-908/4365/14

За позовом Публічного акціонерного товариства “Новокаховський завод “Укргідромех” (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Промислова, 2)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Техінмет” (83086, м. Донецьк, пр. Лагутенка, буд. 13-Г; тел. (062) 387-22-94)

про стягнення 347992,68 грн.

Від позивача: Махонькін Ю.В. (дов. № 6-юр/510 від 24.04.13)

Від відповідача: не з’явився

 

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. Згідно договору № 15412 від 17.02.2012р. між позивачем та відповідачем протягом 2012р.-2014р. відбувалися господарські відносини з поставки металопродукції. Кількість, асортимент, марка сталі визначались в окремих додаткових угодах та специфікаціях. Так, згідно додаткової угоди № 22 від 18.09.2013р. відповідач повинен був поставити 29 т. продукції, однак поставлено було лише 19,3 т. При цьому, оплату позивачем було здійснено в повному обсязі. Згідно додаткової угоди № 23 від 11.10.2013р. відповідач повинен був поставити 45,70 т. продукції, однак поставлено було лише 10,34 т. При цьому, оплату позивачем було здійснено в повному обсязі. Згідно додаткової угоди № 25 від 26.12.2013р. відповідач повинен був поставити 46 т. продукції. Оскільки поставка продукції за додатковими угодами № 22 та № 23 повністю не відбулась, позивач перерахував за цю продукцію лише суму 79000 грн. Станом на 11.03.2014р. продукція за додатковими угодами № 22, № 23 так поставлена і не була, а тому позивач листами від 11.03.2014р. та від 12.03.2014р. відмовився від недопоставленої продукції та просив відповідача переплачені суми зарахувати в рахунок оплати продукції за додатковою угодою № 25. На підтвердження заборгованості між сторонами був складений акт звірки від 12.03.2014р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем склала суму 365992,68грн. Станом на 20.03.2014р. відповідач продукцію за додатковою угодою № 25 також не поставив, у зв’язку з чим, позивач листом № 8/108с від 20.03.2013р. звернувся до відповідача з проханням повернути йому залишок коштів в розмірі 365992,68 грн. 16.04.2014р. відповідач перерахував позивачу суму 18000 грн. Неповернутою залишилась сума 347992,68 грн. На ст. 193 ГК України просить стягнути з відповідача суму 347992,68 грн.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, ухвала суду про порушення провадження у справі № 905/2751/14-908/4365/14 від 28.10.2014р. була направлена засобами поштового зв’язку на адресу вказану у позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 83086, м. Донецьк, пр. Лагутенка, буд. 13-Г, та на адресу суду не поверталась. Ухвала суду від 02.12.2014р., у зв’язку з неможливістю здійснення поштових відправлень у м. Донецьк, направлена не була. Повідомити відповідача про час та місце судового засідання шляхом направлення телефонограм, факсограм не було можливо. У зв’язку з чим, ухвалу суду було направлено відповідачу на електрону пошту.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов, зокрема: 1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін. 3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв’язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв’язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення; 4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

17.02.2012р. між ПАТ “Новокаховський завод “Укргідромех” (покупець, позивач у справі) та ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Техінмет” (постачальник, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 15412, відповідно до умов якого, постачальник зобов’язався виготовити та поставити покупцю, а останній – прийняти та оплатити  металопрокат (далі – товар), в кількості, асортименті, марки сталі і на умовах згідно додаткових угод до даного договору (специфікаціями) (п. 1.1. договору).

Відповідно д п. 1.2. договору кількість та ціна товару узгоджується у додаткових угодах (специфікаціях).

Згідно з п. 3.3. договору датою поставки та переходу права власності на товар, вважається дата підписання прийомо-передавальних документів (накладних або актів прийому-передачі товару).

У пункті 4.1.  договору сторонами визначено, що товар поставляється на умовах 100% передоплати, здійсненої покупцем в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно договору сторонами були укладені додаткові угоди (специфікації) до договору, зокрема, № 22 від 18.09.2013р., № 23 від 11.10.2013р. та № 25 від 26.12.2013р.

Так, додатковою угодою № 22 від 18.09.2013р. відповідач зобов’язався поставити позивачу, а  останній прийняти та оплатити товар (металопрокат) на загальну суму 256650 грн. Згідно п. 5 вказаної додаткової угоди строк виготовлення та поставки: жовтень 2013р. (відповідно плану виробництва заводу-виготовлювача). Відвантаження протягом 2-х робочих днів з моменту виготовлення.  

Додатковою угодою № 23 від 11.10.2013р. відповідач зобов’язався поставити  позивачу, а останній прийняти та оплатити товар (металопрокат) на загальну суму 381686,40 грн. Згідно п. 5 вказаної додаткової угоди строк виготовлення та поставки: відповідно плану виробництва заводу-виготовлювача. Відвантаження протягом 2-х робочих днів з моменту виготовлення. 

Додатковою угодою № 25 від 26.12.2013р. відповідач зобов’язався поставити позивачу, а останній прийняти та оплатити товар (металопрокат) на загальну суму 393576 грн. Згідно п. 5 вказаної додаткової угоди строк виготовлення та поставки: відповідно плану виробництва заводу-виготовлювача. Відвантаження протягом 2-х робочих днів з моменту виготовлення. 

Пунктом 4 даних додаткових угод сторонами погоджено умови оплати: передплата – не менше 50% вартості товару, доплата – по факту виготовлення не пізніше дня відвантаження.

 Відповідно до умов, визначених додатковою угодою № 22 та на підставі рахунку на попередню оплату № 17-0913 від 18.09.2013р., позивач здійснив 100% попередню оплату в розмірі 256650 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1933 від 02.10.2013р. на суму 128325 грн. та  № 359 від 08.11.2013р. на суму 128325 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Відповідно до умов, визначених додатковою угодою № 23 та на підставі рахунку на попередню оплату № 7-1013 від 11.10.2013р., позивач здійснив 100% попередню оплату в розмірі 381686,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2021 від 17.10.2013р. на суму 190843,20 грн. та № 2259 від 26.11.2013р. на суму 190843,20 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Відповідно до умов, визначених додатковою угодою № 25 та на підставі рахунку на попередню оплату № 15-1213 від 26.12.2013р., позивач здійснив попередню оплату в розмірі 79000 грн. (платіжне доручення № 2812 від 06.02.2014р., копія якого міститься в матеріалах справи).  

 Оскільки станом на 11.03.2014р. відповідач поставку товару  за додатковими угодами № 22 та № 23 в повному обсязі не здійснив, позивач звернувся до відповідача з листами № 8/96с від 11.03.2014р. та № 8/102с від 12.03.2014р. В даних листах зазначено, що в зв’язку зі зривом строків поставки продукції відповідно до рахунків № 17-0913 від 18.09.2013р., № 7-1013 від 11.10.2013р., позивач просить зупинити виготовлення продукції та оплату вважати взаємозаліком на рахунок № 15-1213 від 16.12.2013р.

Актом звірки взаєморозрахунків сторонами було погоджено, що станом на 12.03.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем складає суму 365992,68 грн.

Станом на 20.03.2014р. товар обумовлений додаткової угодою № 25 відповідачем також поставлений не був, у зв’язку з чим, позивач звернувся до відповідача з листом № 8/108с від 20.03.2014р. в якому просив зупинити виготовлення продукції та здійснити повернення коштів в сумі 365992,68 грн.

Листом № 28/03-1 від 28.03.2014р. відповідач завірив позивача, що планує здійснити повернення передоплати в першій декаді квітня 2014р.

Однак  відповідач здійснив лише часткове повернення коштів в розмірі 18000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1519 від 16.04.2014р. Сума 347992,68 грн. залишилась не повернутою.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.   

Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частиною ж 2 ст. 693 ЦК України визначено: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач зобов'язань за договором поставки належним чином не виконав, товар за додатковими угодами № 22, № 23 в повному обсязі не передав, а за додатковою угодою № 25 - взагалі не передав.  

Відповідач доказів належного виконання зобов’язання за договором (передачі товару  у встановлений договором строк та у повному обсязі) або повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 347992,68 грн. суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 347992,68 грн. передоплати є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, слід зазначити про наступне.

З пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вбачається, що доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права, не є зміною підстав позову. Послання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.   

Згідно зі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 6959,85 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судом також встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви до суду було сплачено судовий збір в розмірі 7319,85 грн. (платіжне доручення № 3564 від 16.04.2014р.), тоді як повинно було бути сплачено 6959,85 грн. Тобто, було сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У зв’язку з чим, суд дійшов до висновку про необхідність повернення позивачу із Державного бюджету України суми 360 грн. зайво сплаченого судового збору, за відповідною ухвалою суду.

 

Позов задовольнити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.