До уваги ПАТ «Енергомашспецсталь» по справі № 908/4451/14

 

за позовом: Приватного підприємства “Енерджі Груп” (49017, м. Дніпропетровськ,                          вул. Авіаційна, буд. 39)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (84306, Донецька область, м. Краматорськ)

про стягнення 54 671, 22 грн.

від позивача: Діденко О.В., директор, паспорт серії АН 355438 від 24.03.2005р.

від відповідача: не прибув

 

30.10.2014р. до господарського суду Запорізької області звернулося приватне підприємство “Енерджі Груп” з позовною заявою до публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” про стягнення з відповідача 54 671, 22 грн., з яких: 42 968, 00 грн. основного боргу, 3 128, 77 грн. пені, 1 271, 38 грн. 3% річних та 7 303, 77 грн. інфляції.

Ухвалою від 30.10.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/4451/14, присвоєно провадженню номер 24/147/14, справу призначено до розгляду на 22.12.2014р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 22.12.2014р. строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладений на 05.01.2015р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 05.01.2015р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та зазначив наступне. 27.06.2013р. між сторонами укладено договір поставки № 42700, на виконання умов якого позивач передав відповідачу товар. Відповідно до специфікації № 1 від 23.07.2013р. вартість товару склала 8 418, 00 грн., відповідно до специфікації № 2И від 23.07.2013р. вартість товару склала 34 550, 00 грн. Відповідачем товар був прийнятий 19.09.2013р. Згідно умов договору відповідач повинен був оплатити вартість отриманого товару до 21.10.2013р. Однак відповідач порушив умови договору. Неодноразові вимоги щодо виконання умов договору з оплати за поставлений товар відповідачем до уваги взяті не були. Отже, сума основного боргу становить 42 968, 00 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано пеня в розмірі 3 128, 77 грн., 1 271, 38 грн. 3% річних та 7 303, 77 грн. інфляції. Просить суд, на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 526, 625, 629, 611, 612 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в засідання не прибув, надав суду відзив від 29.12.2014р. № 17/1715, в якому вказує, що позивач, в порушення умов п. 9.3. договору не надав відповідачу рахунок, паспорт та технічну документацію на товар. Отже, на думку відповідача строк оплати товару не настав. Також відповідач просить суд застосувати строки позовної давності в частині стягнення пені в порядку ст. 258 ЦК України. Крім того, відповідачем надано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів та відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що згідно наказу від 28.11.2014р. № 534 на підприємстві 05.01.2015р. встановлено додатковим неоплатним днем відпочинку.

Клопотання судом залишено без задоволення, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору та розглядається  в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

 

23.07.2013р. між приватним підприємством “Енерджі Груп” (Постачальник) та публічним акціонерним товариством “Енергомашспецсталь” (Покупець) укладений договір поставки № 42700, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар, кількість та ціна якого визначається сторонами в Специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2013р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 42 968, 00 грн., про що свідчать видаткова накладна № РН-000380 від 19.09.2013р. та довіреність № 2212 від 18.09.2013р., яка видана уповноваженій особі відповідача.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, не зважаючи на встановлений у специфікаціях строк для проведення розрахунків відповідач зобов'язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі не виконав.

Глава 50 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає підстави та умови припинення зобов’язання, зокрема, ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов’язання відповідача оплатити поставлений отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору в суді відповідач доказів оплати товару за договором поставки від 23.07.2013р. № 42700 суду не надав.

Доводи відповідача стовно того, що строк оплати товару не настав спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, на день розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 42 968, 00 грн., факт наявності якої підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 42 968,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того позивачем заявлено до стягнення 1 271, 38 грн. 3% річних за період з 22.10.2013р. по 16.10.2014р. та 7 303, 77 грн. інфляції за період з 22.10.2013р. по 16.10.2014р.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Вимоги в частині стягнення 1 271, 38 грн. 3% річних за період з 22.10.2013р. по 16.10.2014р. та 7 303, 77 грн. інфляції за період з 22.10.2013р. по 16.10.2014р. є доведеними та задовольняються судом.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 128,07 грн. пені за період з 22.10.2013р. по 21.04.2014р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 10.6. договору поставки від 23.07.2013р. № 42700 передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.96 встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, разом з тим вимога про стягнення пені задоволенню не виходячи з наступного.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Так, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за шість місяців з моменту порушення зобов’язання.

Відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно до норм ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності встановлені нормами ст. ст. 257, 258 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, що відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар до 21.10.2013р.

Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту закінчення терміну для оплати відповідачем товару.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Закон не встановлює якою саме стороною повинна надаватись заява про застосування строку позовної давності, але дана заява повинна бути зроблена під час розгляду справи судом до моменту винесення рішення по суті заявлених вимог.

Позивач не довів поважність причини пропуску строку позовної давності.

Враховуючи наведене вище, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 128, 77 грн. пені відхиляються в зв’язку зі спливом терміну позовної давності.

 

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі в сумі 1 722, 47 грн. відноситься на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Приватного підприємства “Енерджі Груп” (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Авіаційна, буд. 39, п/р 26009509971500 в АТ «Укрсиббанк» МФО 351005, код ЄДРПОУ 37538510) 42 968 (сорок дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 1 271 (одна тисяча двісті сімдесят одна) грн. 38 коп. 3% річних, 7 303 (сім тисяч триста три) грн. 77 коп. – інфляції та 1 722 (одна тисяча сімсот двадцять дві) грн. 47 коп. судового збору.