До уваги ПАТ “Запорізька кондитерська фабрика” та Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Аносової Юлії Вікторівни, м. Донецьк

 

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, м.Запоріжжя.

до відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Аносової Юлії Вікторівни, м. Донецьк.

Від позивача: Сергач К.О., дов. 3  161 від 01.12.2014р.                                             

Від відповідача:  не з’явився.

 

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Аносової Юлії Вікторівни про стягнення 43 560 грн. 83 коп., яка складається з 38 113 грн. 98 коп. основного боргу та 5 446 грн. 85 коп. пені.

Ухвалою суду від 17.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/126/14, судове засідання призначено на 29.12.2014р. Судове засідання відкладалось на 21.01.2015р.

Відповідно до листа Запорізької дирекції Українського Державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” № 04-16-1682 від 01.12.2014р., з 27.11.2014р. припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а саме: до міст обласного значення: м.Донецьк.

Господарським судом Запорізької області 17.12.2014р. та 30.12.2014р. складені відповідні акти, згідно яких, поштові відправлення (ухвала від 17.12.2014р. по справі                   № 908/5744/14 та ухвала від 29.12.2014р. по справі № 908/5744/14) не прийнято до пересилання УДППЗ “Укрпошта” від 01.12.2014р. № 04-16-1682. Враховуючи викладене, у господарського суду Запорізької області відсутня можливість відправлення відповідних ухвал.

Ухвали господарського суду Запорізької області від 17.12.2014р. та 20.12.2014р. по справі № 908/5744/14 були направлені відповідачу на електронну адресу вказану позивачем в позовній заяві: (gorod_sladostey@mail.ru), що підтверджується витягами з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронної пошти за вих. № 06-05/7 та № 06-05/644

Позивачем, з позовною заявою надано до суду витяг з ЄДР щодо місцезнаходження відповідача, станом на 03.12.2014р., згідно з яким, відповідач зареєстрований в ЄДР за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-062052/14, якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу” зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2)    У разі, коли учасник судового процесу не значиться у згаданому “реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3)   Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку)відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 нього пункту, У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення” суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, - які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого суду, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи”, що підтверджують отримання учасником   судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійсни їй повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час ї місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вичиняється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення зпосиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111^Ю   ГПК України.

 Ухвали суду від 17.12.2014р. та 29.12.2014р. були розміщені на сторінці господарського суду Запорізької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного            веб - порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). 

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, увипадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1   ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. 

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Крім того, неявка в судове засідання представників сторін не звільняє сторони від обов’язку і не позбавляє можливості надати необхідні матеріали, які судом витребувані чи сторони хотіли б надати до справи.

 Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. 

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.           

До суду 25.12.2014р. від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання, в зв’язку з неможливістю присутності компетентного представника в судовому засіданні (наказ № 487 про надання відпустки).

           Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.  

Згідно п. 1.8 постанови пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, 3.9.2. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представники сторін в судове засідання 29.12.2014р. не з’явились.

В продовжене 21.01.2015р. судове засідання, відповідач чи його представник повторно не з’явились. Відзив на позовну заяву не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.      

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адреса відповідача підтверджується.

   Представник позивача підтримує позовні вимоги зазначені в позовній заяві.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.

            Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 21.01.2015р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі в присутності представника позивача. 

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

 

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПКУ), справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Між Публічним акціонерним товариством “Запорізька кондитерська фабрика” (надалі – позивач, постачальник) та суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Аносовою Юлею Вікторівною (надалі – відповідач, покупець)був укладений договір на поставку кондитерських виробів № 292 від 04.12.2013 року (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, постачальник зобов’язується поставити, а покупець – прийняти та своєчасно оплатити кондитерські вироби.

Згідно з п. 1.2. договору, відповідний асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товару по кожний доставці узгоджується сторонами, виходячи з заяви покупця, та визначається на видаткових накладних.

Згідно з п. 1.3. договору, орієнтовно загальна сума договору на рік складає 1  200  000 грн. Кінцева сума договору визначає шляхом складання суми фактично поставленого товару згідно видаткових – накладних за весь період дії справжнього договору.

Згідно з п. 1.4. договору, мінімальний обов’язків об’єм щомісячних поставок по договору, складає: 100  000 грн.

Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, договір є обов’язковим для виконання сторонами. 

Згідно з п. 2.3. договору, поставка по справжньому договору договору здійснюється : силами постачальника на склад покупця на адресу м. Донецьк, вул.. Горлівська б. 5 а.

Позивачем, у лютому місяці 2014 року було відвантажено відповідачу кондитерські вироби на загальну суму 38 113 грн. 98 коп. Кондитерські вироби були прийняти відповідачем, про що свідчить підпис та печатка на видаткових і товарно-транспортних накладних.

На виконання умов договору, позивач, як постачальник товару, виконав умови даного договору.

Факт поставки теплової енергії підтверджується видатковими - накладними: від 04.02.2014р. № 106158 05.03.2014р. до 05.03.2014р. року на суму 15 732 грн. 30 коп. та від 21.02.2014р. № 106689 до 22.03.2014р. року на суму 22 381 грн. 68 коп. (доданими до матеріалів справи).

Відповідач за поставлену продукцію в установленому договором порядку і строк   не розрахувався.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. 

Згідно п. 2.11 договору, оплата товару, а також транспортних витрат здійснюється покупцем шляхом перечислення грошових кошт на рахунок постачальника, згідно видаткових – накладних на умовах: відстрочки платежу на 30 календарних днів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.           

Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).                                                          

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем були порушені взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару працівниками позивача засобами факсимільного зв'язку направлялись відповідачу листи вимоги щодо погашення заборгованості та акти звірок.

27 березня 2014 засобами факсимільного зв'язку позивачем було отримано лист від відповідача, що відстрочки строку оплати до 30 днів, у зв'язку з скрутним економічним станом країни.

Однак, і після відстрочки строку оплати відповідачем не були виконання зобов'язання щодо оплати отримано товару.

16 червня 2014 на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено претензію щодо сплати вартості товару та акт звірки. Конверт з претензією № 209 було повернуто із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, сума основного боргу відповідачем не сплачена, на момент розгляду спору, по суті складає 38 113 грн. 98 коп., підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.  

Позивачем на підставі п. 4.5 договору, пред’явлена до стягнення сума пені в розмірі 5 446 грн. 85 коп.

Згідно з п. 4.5 договору, у випадках порушення покупцем своїх обов’язків відносно розрахунку з поставлений товар. Постачальник має право зупинити послідуючі поставки товару з відстрочкою платежу та в майбутньому поставляти товар покупці тільки при умовах здійснення покупцем 100% передплати суми товару

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен   день прострочення виконання.

Згідно ст. З Закону України „Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від простроченої суми та не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у   цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 446 грн. 85 коп. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин, позов Публічного акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Аносової Юлії Вікторівни підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, поскільки спір доведено до судового розгляду з його вини.

Керуючись ст. ст. 509, 549, 625, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу   України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

Позов Публічного акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” досуб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Аносової Юлії Вікторівни задовольнити.

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Аносової Юлії Вікторівни, 83112, м. Донецьк, вул. Кольцова, буд. 9, кв. 55, (і/н 2648800485,                           р/р №26005118835980 в Філії - ДРУ “АТ “Банк Фінанси та Кредит”, МФО 351005) на користь Публічного акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”,69063,                          м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 7,(р/р 26000010001683 в ПАТ АКБ “Індустріалбанк”,                 м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 00382094) 38 113 (тридцять вісім тисяч сто тринадцять)грн. 98 коп. основного боргу, 5 446 (п’ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 85 коп. пені, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.