номер провадження справи 6/91/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
УХВАЛА
м. Запоріжжя Справа № 905/2803/14-908/5482/14
22.01.2015 р.
За позовом Публічного акціонерного товариства „Донецький металопрокатний завод” ( м. Донецьк; м. Київ)
До Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” (м. Київ)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю „Електросталь” (м. Курахове Мар’їнського району Донецької області; м. Київ)
Про визнання недійсним пункту 3.4 договору застави № 2005-110/22 від 19.06.2013 року.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників:
Від позивача: Ципляк П.С. – дов. № 3263/19 від 26.12.2014р.
Від відповідача: Растворова Д.А. – дов. б/н від 04.09.2014р.
Від третьої особи: Ципляк П.С. – дов. № 1383/19м від 26.12.2014р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Донецький металопрокатний завод” м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” м. Київ, третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю „Електросталь” м. Курахове Мар’їнського району Донецької області, про визнання недійсним пункту 3.4 договору застави № 2005-110/22 від 19.06.2013 року, суд-
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить визнати недійсним пункт 3.4 договору застави № 2005-110/22 від 19.06.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Донецький металопрокатний завод» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», з підстав, викладених в позовній заяві позивача.
Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому вказано наступне: відповідач вважає позовну заяву позивача безпідставною, а отже такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного: дійсно між третьою особою та ПАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір № 2005-110 від 27.04.2005 року, права кредитора за яким перейшли до відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги (заміни кредитора у зобов'язанні) від 19.06.2013 року. 19.06.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір строкового банківського вкладу №11/ДЛ_ЗЗДС/09, на підставі якого позивач як вкладник передав, а відповідач прийняв на строковий депозитний рахунок № 26156002017310/840 строком до 20.01.2015р. грошові кошти в сумі 100 000,00 доларів США. 19.06.2013р. мок позивачем та відповідачем було укладено договір застави № 2005-110/22, згідно з яким в рахунок забезпечення належного виконання третьої особи зобов'язань за кредитним договором № 2005-110 від 27.04.2005 року позивач передав відповідачу в заставу майнові права на отримання банківського вкладу в сумі 100 000,00 доларів США, що знаходяться на депозитному рахунку № 26156002017310 згідно з договором № 11/ДЛ_ЗЗДС/09 від 19.06.2013 року. Так згідно п. 3.4 договору застави №2005-110/22 від 19.06.2013 року у разі набуття підстав для звернення стягнення на права заставодавець доручає заставодержателю перерахувати з депозитного рахунку грошові кошти в сумі, достатній для погашення заборгованості заставодавця перед заставодержателем за кредитним договором на погашення цієї заборгованості. Позивач посилаючись на ст.ст. 576, 1058 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про заставу», ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вважає, що вищенаведені положення договорів застави не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними. Відповідач вважає, що твердження позивача є хибними, надуманими, а отже такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав:По-перше: за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк) що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором, наголошує ч.1 ст. 1058 ЦК України.Так частина 3 ст. 1058 ЦК України зазначає, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.Частина 2 ст. 1066 ЦК України зазначає, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.Частина 2 ст. 1060 ЦК України наголошує, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Пунктом 5.1.3 договору № 11ДЛ_ЗЗДС/09 строкового банківського вкладу (депозитної лінії) в іноземній валюті юридичної особи - резидента від 19.06.2013 р. встановлений обов'язок відповідача забезпечити повернення грошових коштів шляхом перерахування їх на поточний рахунок позивача відповідно до умов цього договору. Таким чином, об'єктом договору банківського вкладу (депозиту) є грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку під процент або дохід в іншій формі і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Договір банківського вкладу вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми. Вклад в готівковій або у безготівковій формі, що переданий вкладником або для нього третьою особою стає власністю банку, який його використовує для здійсненні інших банківських операцій. Зазначена обставина зумовлюється особливістю об'єкту договору - грошових коштів, що мають родовий та споживний характер, повернення яких можливе лише шляхом виплати такої ж самої суми коштів. Крім повернення вкладу, банк після закінчення строку дії договору чи достроково на вимогу вкладника зобов'язаний виплатити вкладнику нараховані на суму вкладу відсотки або дохід в іншій формі на умовах та в порядку. встановлених договором.При цьому, майнові права це права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором (Національний банк, Постанова «Про затвердження Положення про валютний контроль» від 08.02.2000 року №49).Отже, прийнявши від вкладника грошові кошти у власність, банк за договором банківського вкладу в обмін передає вкладникові майнові права вимагати в якості кредитора таку саму суму, яку останній передав банку (така саме позиція зазначена Вищим господарським судом України в Постанові від 04.03.2010 року по справі №8/43пн).Таким, чином твердження позивача, що предметом застави може бути майно, що належить заставодавцю на праві власності або іншому титулі, який надає право відчуження майна не відповідає дійсності. А предметом спірного договору застави №2005-110/22 від 19.06.2013 року виступає не майно, як зазначає позивач, а майнові права на отримання грошових коштів що знаходяться на депозитному рахунку. Подруге:відповідно до частини четвертої статті 12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.Частиною першою статті 576 ІДК України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.Аналогічне положення містить і частина перша статті 4 Закону України "Про заставу", якою встановлено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.Згідно частини третьої статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови.Вищій арбітражний суд України у своєму Роз'ясненні №02-5/602 від 24.12.1999 року зазначав у п. 3.3., що: «виходячи з правової природи коштів, що знаходяться на рахунках у банківських установах, вони не можуть бути предметом застави за правилами, які регулюють заставу речей. Водночас господарським судам слід мати на увазі, що питання про заставу таких коштів може вирішуватись за правилами розділу V Закону стосовно застави майнових прав».Відповідно до умов оскаржуваного договору предметом застави є права, а саме майнові права на грошові кошти (отримання банківського вкладу), що належать заставодавцю на праві власності і знаходяться на депозитному рахунку увідповідача.Сторони у свою чергу у розділ 3 оскаржуваного договору застави погодили, що звернення стягнення на майнові права здійснюється згідно з Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», шляхом договірного списання заставодержателем з депозитного рахунку заставодавця грошових коштів в сумі достатній для погашення заборгованості.Так частиною 1 стаття 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Стаття 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» містить вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, одним з яких є обраний сторонами при укладені правочину: ...4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери. Отже у даному випадку підлягає застосуванню не ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на яку посилається позивач та яка зазначає порядок реалізації права грошової вимоги, яке є предметом забезпечувального обтяження, а ст. 33 цього Закону, яка визначає порядок реалізації прав за забезпечувальними обтяженнями, предметом яких є гроші або цінні папери. Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здійснюється шляхом переказу йому грошової суми, достатньої для повного задоволення цієї вимоги. Такий переказ може здійснюватися банком у порядку договірного списання. Відповідно до пункту 2 статті 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Згідно п. п. 26.3, 26.4 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк. право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг, - зазначає у своїй Постанові від 28.11.2012 року по справі №5017/1327/2012 Вищий господарський суд України.Відповідно до п.3.1 Глави 3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджених постановою ПравлінняНаціонального банку України від 3 грудня 2003 р. № 516 проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.Договірне списання є одним з видів розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».Отже, договірне списання, як операція пов'язана з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до оскаржуваного договору застави прямо передбачена нормами діючого законодавства України.Таким чином, списання грошових коштів зазначене у п. 3.3. та 3.4. оскаржуваного договору не суперечить умовам договору та діючому законодавству щодо предмету застави, оскільки саме цей пункт визначає порядок реалізації позасудового способу звернення стягнення на майнові права. Так виключення даного пункту призведе до неможливості реалізації банком отриманого у заставу майнове право, оскільки даний пункт зазначає з якого саме рахунку та в якому порядку можуть бути списані грошові кошти.Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.Згідно з положеннями ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання а момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Ст. 207 Господарського кодексу України зазначає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Таким чином, оскільки чинним законодавством не заборонено вчиняти договірне списання з рахунків заставодавця при зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідач вважає, що у суду відсутні підстави для визнання п. 3.4 оскаржуваного договору недійсним.На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Крім цього відповідач надавав клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.
Однак клопотання відповідача було відхилено судом, з підстав вказаних в ухвалі від 23.12.2014р.
Розгляд справи відкладався.
22.01.2015 року розгляд справи продовжено.
Від позивача надійшло клопотання, в якому він просить витребувати у Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (пр-т. Леніна, 68, м. Маріуполь, 87500) довідку органу державної казначейської служби про зарахування до державного бюджету суми судового збору, сплаченого Публічним акціонерним товариством «Донецький металопрокатний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи 05838512) за платіжним дорученням № 473 від 18.04.2014 року.
Клопотання позивача приймається судом, однак не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.
Отже, суд не збирає докази замість сторони, суд лише допомагає стороні в отриманні цих доказів у разі, якщо сторона обґрунтовано доведе, що зверталася до установ та організацій та їй було відмовлено у наданні цієї інформації.
У поданому позивачем клопотанні про витребування доказів не вказано, чи звертався він та коли саме безпосередньо до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області за отриманням довідки органу казначейської служби про зарахування до державного бюджету суми судового збору.
В судовому засіданні 22.01.2015 року представник позивача вказав, що він не звертався до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (пр-т. Леніна, 68, м. Маріуполь, 87500) для отримання довідки про зарахування до державного бюджету суми судового збору сплаченого позивачем.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 65 ГПК України, господарський суд з метою забезпечення правильного та своєчасного вирішення спору, може, зокрема, зобов’язати сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребувати від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору…
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне, на підставі ст. 65 ГПК України, витребувати у Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (пр-т. Леніна, 68, м. Маріуполь, 87500) довідку органу державної казначейської служби про зарахування до державного бюджету суми судового збору, сплаченого Публічним акціонерним товариством «Донецький металопрокатний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи 05838512) за платіжним дорученням № 473 від 18.04.2014 року.
Відповідач надав заяву, в якій просить суд відкласти розгляд справи та продовжити процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.
Однак в судовому засіданні позивач відкликав заяву в частині відкладення розгляду справи, а в частині продовження процесуального строку на 15 днів залишив без змін.
Відповідно до ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд може ухвалою продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.
Клопотання відповідача приймається судом та підлягає задоволенню, оскільки заявлено у відповідності до вимог ст. 22 та 69 ГПК України.
Відповідач надав суду чотири клопотання, в яких просив суд витребувати у позивача: інформацію, чи зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис про звернення стягнення на предмет договору застави № 2005-110/22 від 19.06.2013р. та, якщо є – то в який спосіб; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна стосовно об’єкту обтяження згідно договору застави № 2005-110/22 від 19.06.2013р.; виписку про рух коштів по депозитному рахунку № 26156002017310 згідно з договором № 11/ДЛ_33ДС/09 від 19.06.2013р. та зробити запит до господарського суду Донецької області , чи знаходиться в проваджені суду позовна заява ТОВ «Електросталь» до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним з моменту вчинення кредитного договору № 2005-110 від 27.04.2005р., або позовна заява ТОВ «Електросталь» до ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання недійсним з моменту вчинення кредитного договору № 2005-110 від 27.04.2005р., але в судовому засіданні 22.01.2015 року відповідач відізвав ці клопотання, про що прямо зазначив на клопотаннях.
У зв’язку з клопотанням відповідача, ненаданням сторонами усіх витребуваних судом документів, витребуванням додаткових доказів, розгляд справи слід відкласти.
Керуючись ст. ст. 22, 65, 69, 77, 86 ГПК України, суд –
У Х В А Л И В :
Продовжити строк розгляду спору на 15 днів.
Розгляд справи відкласти до 11.02.2015р. на 11 год. 00 хв.
Зобов’язати позивача у строк до 02.02.2015р.виконати дії танадати документи, витребувані ухвалами суду від 04.12.2014р. та від 23.12.2014р.; а також: належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів – надати суду для справи, оригінали надати в судове засідання – для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.
Зобов’язати відповідача у строк до 02.02.2015р.виконати дії танадати документи, витребувані ухвалами суду від 04.12.2014р. та від 23.12.2014р.; а також:письмові пояснення на позов надати суду в електронному варіанті (на диску або дискеті), за наявності можливості; належним чином засвідчені копії витребуваних документів - у справу, оригінали надати в судове засідання – суду для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.
Зобов’язати третю особу у строк до 02.02.2015р.виконати дії танадати документи, витребувані ухвалами суду від 04.12.2014р. та від 23.12.2014р.; а також:письмові пояснення на позов надати суду в електронному варіанті (на диску або дискеті), за наявності можливості; належним чином засвідчені копії витребуваних документів - надати у справу, оригінали надати в судове засідання – суду для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.
Відповідно до пункту 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу Українизобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (пр-т. Леніна, 68, м. Маріуполь, 87500) до 02.02.2015р. надати довідку органу державної казначейської служби про зарахування до державного бюджету суми судового збору, сплаченого Публічним акціонерним товариством «Донецький металопрокатний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи 05838512) за платіжним дорученням № 473 від 18.04.2014 року.Представити суду всі документи на підтвердження запитуваної інформації з зазначенням суми сплачуваного судового збору.
Дану ухвалу направити позивачу, відповідачу, третій особі та на адресу Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (пр-т. Леніна, 68, м. Маріуполь, 87500).
Суд вважає за необхідне попередити сторін, що за невиконання вимог суду, у тому числі у випадку неявки представника, у відповідності з ст. 83 ГПК України, суд має право стягнути в доход Державного бюджету України із сторони, яка ухиляється від вчинення дій, покладених судом штраф у розмірі до 1 700 грн.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
