ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
УХВАЛА
м. Запоріжжя
22.01.2015р. Справа № 905/3631/14-908/5394/14
За позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” (юридична адреса: вул. Щорса, буд. 36-б, м. Київ, 01133; поштова адреса: вул. Мельникова, буд. 81, корп. 20, м. Київ, 04050)
До Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” (пр-т Адмірала Луніна, буд. 2, м. Маріуполь Донецької області, 87510)
Приватного акціонерного товариства „Торговий дім Азовзагальмаш” (пл. Машинобудівельників, буд. 1, м. Маріуполь Донецької області, 87535)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство „КРЕДИТПРОМБАНК” (бульвар Дружби народів, буд. 38, м. Київ, 01014),
Про стягнення 113 926 470 грн. 42 коп., зустрічний позов ПАТ “ТД Азовзагальмаш” про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р.
Суддя Місюра Л.С.
Без виклику сторін
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” м. Маріуполь Донецької області та Приватного акціонерного товариства „Торговий дім Азовзагальмаш” м. Маріуполь Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства „КРЕДИТПРОМБАНК” м. Київ, про стягнення 113 926 470 грн. 42 коп., суд –
В С Т А Н О В И В:
Позивач в позовній заяві просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28.04.2007 року в розмірі 9 063 949,97 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.04.2014 року становить 113 925 902 грн. 04 коп., та пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 45,22 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.04.2014 року становить 568 грн. 38 коп.
До початку розгляду справи позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій остаточно просить стягнути з відповідачів заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28.04.2007 року, в розмірі 8 952 593,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2014 року становить 115 971 480 грн. 09 коп., та пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 4 830,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2014 року становить 62 571 грн. 61 коп.
Заява позивача була прийнята судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).
Також, позивач надав заяву в якій вказав, що на другій сторінці позову було вказано «кінцевий термін повернення кредитних коштів 14 квітня 2014р.», позивач зазначає, що це технічна помилка, та просить читати в наступній редакції «кінцевий термін повернення кредитних коштів 10 квітня 2014р.».
Заява позивача також була прийнята судом, оскільки вона заявлена у відповідності до чинного законодавства.
ПАТ “Дельта Банк” м. Київ надав суду письмові пояснення від 14.01.2015р., де вказав наступне : позивач надає письмові пояснення щодо правових підстав нарахування пені за період проведення АТО (з 14.04.2014р.). Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він неприступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Стаття 230 Господарського кодексу України, передбачає штрафні санкції за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань. Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до п. 3.4.9 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією, встановленою у пункті 2.5 цього договору, сплатити позивачу пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон) на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам -підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Разом з тим, дію Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» зупинено згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. Таким чином, станом на момент розгляду даної позовної заяви перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Кабінетом Міністрів України не затверджений, що позбавляє можливості встановити факт поширення, запроваджених Законом, тимчасових заходів на відповідача-1.
При цьому, Національним банком України листом № 11-219/71442 від 02.12.2014р. (копія додається) було повідомлено банки України, УДППЗ "Укрпошта" та ПАТ "Укртелеком" щодо поточної ситуації в Донецькій та Луганській областях, зокрема, що місто Маріуполь відноситься до міст, які знаходяться під контролем української влади. Таким чином, пеня за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором була нарахована АТ «Дельта Банк» на суму простроченої заборгованості відповідача-1 згідно чинного законодавства України.
Третя особа – ПАТ «Кредитпромбанк» надав суду письмові пояснення від 14.01.2015р., де вказав наступне : 19 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» був укладений договір про купівлі-продаж прав вимоги (копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу прав вимоги, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну. Згідно з п. 2.3 цього ждоговору, права вимоги за кредитами переходять від продавцядопокупця таобов’язки продавця передати права вимоги за кредитами вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. У відповідності до п. 7.1 договору купівлі-продажу прав вимоги, цей договір набуває чинності у момент його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за ним у повному обсязі. Відповідно до додатку до акту приймання-передачі прав вимоги, право вимоги за кредитним договором № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28 квітня 2007 року, укладеним з ТОВ «Укртрансагро» перейшло до АТ «Дельта Банк». Копії акту приймання-передачі прав вимоги та додатку до нього містяться в матеріалах справи. Враховуючи факт передачі АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28 квітня 2007 року, матеріали кредитної справи позичальника ТОВ «Укртрансагро» № З.ЗДС/135/2007-КЛТ від 28 квітня 2007 року були передані АТ «Дельта Банк» як новому кредитору у повному обсязі, що унеможливлює виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 22.12.2014р. в частинні надання ПАТ «Кредитпромбанк» суду розрахунків чи будь-яких документів, що стосуються суті спору. Також ПАТ «Кредитпромбанк» направляє АТ «Дельта Банк» всі процесуальні документи, що стосуються кредитних справ, право вимоги по яких було відступлено останньому за вказаним вище договором, у зв'язку з чим не може надати суду процесуальних документів у справі № 905/3631/14. Також повідомляємо, що сума заборгованості ТОВ «Укртрансагро» за кредитним договором станом на 19.06.2013р., тобто на момент відступлення права вимоги, складала: по тілу кредиту - 13 699 386,51 доларів США, з яких: за користування коштами в розмірі 11 611 348,07 доларів США додатковими угодами було встановлено процентну ставку в розмірі 11% річних, а за 2 088 038,44 долари США - 14% річних; по процентам: 130797,81 долар США, з яких: 106437,36 доларів США нарахованихпо ставці 11% річних, а 24 360,45 доларів США - по ставці 14 % річних. Даний факт підтверджується виписками по рахункам ТОВ «Укртрансагро», що були передані АТ «Дельта Банк» та містяться в матеріалах справи.
До початку розгляду справи по суті до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява вих. № 523/1052 від 19.12.2014р. від Приватного акціонерного товариства „Торговий дім Азовзагальмаш” м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” м. Київ, про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р.
Ухвалою суду від 22.12.2014 року зустрічна позовна заява другого відповідача була прийнята до розгляду спільно із первісним позовом, оскільки вона подана відповідно до ст. 60 ГПК України.
Тією ж ухвалою, від 22.12.2014 року, строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, розгляд справи був відкладений до 27.01.2015 року об 11 годині 20 хвилин.
ПАТ “Дельта Банк” надав суду відзив на зустрічну позовну заяву ПАТ “ТД Азовзагальмаш”, де вказав наступне: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» заперечує проти позову, вважає його безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. 1. Позивачем не доведено збільшення обсягу відповідальності його, як поручителя, за виконання зобов'язань за кредитним договором. 28 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», (надалі за текстом - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСАГРО» (надалі за текстом - Третя особа - 1/ Позичальник) укладено кредитний договір № 3.3ДС/135/2007-КЛТ (надалі - кредитний договір). Відповідно до п. 1.1 кредитного договору зі змінами і доповненнями, на виконання умов кредитного договору банк відкрив позичальнику на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності кредитну лініюв межах загального ліміту кредитування в розмірі 15 801 225,62 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 120 269 448 грн. 70 коп. з кінцевим терміном повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за користування кредитними коштами до 10 квітня 2014 року (в редакції від 21.12.2010р.). ПАТ “Дельта Банк” звертає увагу, що «відновлювальна кредитна лінія» - це вид кредиту, який дозволяє позичальнику поетапно використовувати кредитні кошти, а в разі погашення кредиту або його частини - повторно отримати необхідну суму в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитного договору. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені кредитним договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах.Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 кредитного договору визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 кредитного договору. Відповідно до п. 2.7 кредитного договору, процентна ставка та валюта кредитування встановлюється в додаткових угодах за кожним кредитом. Таким чином, сторони домовились про надання кредиту на умовах відновлювальної кредитної лінії. При цьому сторони погодили, що всі істотні умови кредитного договору встановлюються у додаткових угодах до цього кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, банком на підставі підписаних додаткових угод було надано третій особі-1 кошти у вигляді окремих кредитних траншів зі сплатою за кожний з них відповідної, встановленої у окремій додатковій угоді, плати. Виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується порукою відповідно до договору поруки № 3.2ДС/135/П01/2007-КЛТ від 28 квітня 2007 року (далі -договір поруки), укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» та позивачем. Згідно п. 1.1 договору поруки, у відповідності з цим договором поручитель зобов’язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСАГРО» за договором про надання кредиту № З.ЗДС/135/2007-КЛТ від 28 квітня 2007 року, укладеним між банком та позичальником. Відповідно до п. 1.2 договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, в тому числі, що: Сума кредиту - 15 801225,62 доларів США, що за курсом НБУ становить 120 169 448 грн. 70 коп;Процентна ставка за користування кредитом - встановлюється згідно п. 2.6 кредитного договору; Строк повного погашення заборгованості за кредитом - 10 квітня 2014 року включно; Відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Помилкове зазначення сторонами у договорі поруки та всіх додаткових угодах до договору поруки пункту 2.6 кредитного договору замість п. 2.7 є технічною помилкою та не свідчить про неповідомлення поручителя про розмір відсоткової ставки встановлений кожною додатковою угодою. Крім того, позивач, уклавши договір поруки № 3.2ДС/135/П01/2007-КЛТ від 28 квітня 2007 року, що містив умови (щодо процентної ставки) відсилочного характеру знав та погодився з розмірами процентної ставки, які були викладені у відповідних додаткових угодах. Так, додатковою угодою № 60-4 від 30.12.2008р. були внесені зміни до додаткових угод № 34, 36-56 до кредитного договору, якою встановлено процентну ставку за користування кредитом, який згідно даних додаткових угод надавався, на рівні 22,00 % річних. В той самий момент, у зв'язку зі зміною умов кредитного договору, до договору поруки були внесені зміни, зокрема договором про внесення змін № 6 від 30.12.2008р. (копія міститься в матеріалах справи), яким поручителя було попереджено про зміну умов кредитного договору, а саме щодо суми кредиту, процентної ставки та строку повного погашення кредиту (п. 1.2. договору). Таким чином, враховуючи все вищевикладене, очевидно, що збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди в розумінні ч. 1 ст. 559 ЦК України не відбулося, а відповідно і відсутні правові підстави для визнання договору поруки припиненим. Також, ПАТ “дельта Банк ”звертає увагу суду, згідно зі ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 цього Кодексу). Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, що спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника. У ч. 2 ст. 553 ЦК встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Так, п. 1.2 договору поруки визначено обсяг відповідальності поручителя за кредитним договором - суму кредиту, проценту ставку та строк повного погашення кредиту, а умовами кредитного договору передбачено можливість зміни розміру відсотків та строків їх сплати в порядку п. п. 3.1.7-3.1.8 кредитного договору. Також в п. 1.3 договору поруки вказано, що поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком в тому ж обсязі на тих же умовах, що і позичальник з урахуванням пені та заподіяних збитків. Зазначені вище умови договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпечення порукою. Аналогічну правову позицію про те, що підстав для припинення поруки немає, оскільки закон пов'язує припинення договору поруки не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою, а зі зміною основного зобов'язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2007р., в перегляді якої ухвалою Верховного Суду України від 31.01.2008р. відмовлено та у постанові Верховного Суду України від 17.01.2011р., що була винесена за результатами розгляду заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 08.10.2010р. у справі № 5020-10/012, що є обов'язковими для всіх судів України відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, зміна розміру процентної ставки не змінює зобов'язань за кредитним договором, а є збільшенням плати за кредит на умовах, що були погоджені сторонами кредитного договору і не встановлює нових чи додаткових зобов'язань. 2. АТ «Дельта Банк» заявляє про застосування до вимоги позивача строків позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки. Відповідно до статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно частини 1 та 5 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Враховуючи, що позивач є стороною договору поруки, строк позовної давності починає свій перебіг з дати укладення договору про внесення змін № 6 від 30.12.2008р. до договору поруки, а саме з 30.12.2008 року. Позовна заява про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р. була подана лише 22.12.2014р., тобто зі спливом строку позовної давності. Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише зазаявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі та є підставою для відмови у позові. ПАТ “Дельта Банк” звертає увагу суду, що ПАТ «Кредитпромбанк» ознайомлений з текстом відзиву на зустрічну позовну заяву вих. № 18.2.-01 від 14.01.2015, що підтверджується розпискою представника ПАТ «Кредитпромбанк» на копії даного відзиву. На підставі вище викладеного ПАТ “Дельта Банк” просить суд: 1) застосувати до вимоги Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Азовзаіальмаш» про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р. позовну давність. 2. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Азовзагальмаш» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р. - відмовити.
ПАТ “Кредитпромбанк” надав суду письмові пояснення на зустрічну позовну заяву ПАТ “ТД Азовзагальмаш”, де вказав наступне: Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» заперечує проти зустрічного позову у даній справі та надає наступні пояснення. 19 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» (надалі відповідач) був укладений договір про купівлі-продаж прав вимоги (копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу прав вимоги, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну. Згідно з п. 2.3 цього ж договору, права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги за кредитами вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. У відповідності до п. 7.1 договору купівлі-продажу прав вимоги, цей договір набуває чинності у момент його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за ним у повному обсязі. Відповідно до додатку №1 (Перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги), право вимоги за кредитним договором № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28 квітня 2007 року, укладеним з ТОВ «Укртрансагро» перейшло до відповідача. ПАТ “Кредитпромбанк” звертає увагу суду, що позивачем не доведено збільшення обсягу відповідальності його, як поручителя, за виконання зобов'язань за кредитним договором. 28 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», (надалі за текстом - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСАГРО» (надалі за текстом - Третя особа - 1 /Позичальник) укладено кредитний договір № З.ЗДС/135/2007-КЛТ (надалі - кредитний договір), копія якого міститься в матеріалах справи. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору зі змінами і доповненнями, на виконання умов кредитного договору банк відкрив позичальнику на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності кредитну лініюв межах загального ліміту кредитування в розмірі 15 801 225,62 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 120 269 448 грн. 70 коп з кінцевим терміном повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за користування кредитними коштами до 10 квітня 2014 року (в редакції від 21.12.2010). ПАТ “Кредитпромбанк” звертає увагу, що «відновлювальна кредитна лінія» - це вид кредиту, який дозволяє позичальнику поетапно використовувати кредитні кошти, а в разі погашення кредиту або його частини - повторно отримати необхідну суму в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитного договору. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені кредитним договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 кредитного договору визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 кредитного договору. Відповідно до п. 2.7 кредитного договору, процентна ставка та валюта кредитування встановлюється в додаткових угодах за кожним кредитом. Таким чином, сторони домовились про надання кредиту на умовах відновлювальної кредитної лінії. При цьому сторони погодили, що всі істотні умови кредитного договору встановлюються у додаткових угодах до цього кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, банком на підставі підписаних додаткових угод було надано третій особі-1 кошти у вигляді окремих кредитних траншів зі сплатою за кожний з них відповідної, встановленої у окремій додатковій угоді, плати. Виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується порукою відповідно до договору поруки № 3.2ДС/135/П01/2007-КЛТ від 28 квітня 2007 року (далі - договір поруки), укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» та Позивачем (копія міститься в матеріалах справи). Згідно п. 1.1 договору поруки, у відповідності з цим договором поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСАГРО» за договором про надання кредиту №З.ЗДС/135/2007-КЛТ від 28 квітня 2007 року, укладеним між банком та позичальником. Відповідно до п. 1.2 договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, в тому числі, що: сума кредиту - 15 801225,62 доларів США, що за курсом НБУ становить 120 169 448 грн. 70 коп.; процентна ставка за користування кредитом – встановлюється згідно п.2.6 кредитного договору; Строк повного погашення заборгованості за кредитом - 10 квітня 2014 року включно; відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Помилкове зазначення сторонами у договорі поруки та всіх додаткових угодах до договору поруки пункту 2.6 кредитного договору замість п. 2.7 є технічною помилкою та не свідчить про неповідомлення поручителя про розмір відсоткової ставки встановлений кожною додатковою угодою. Крім того, позивач, уклавши договір поруки № 3.2ДС/135/П01/2007-КЛТ від 28 квітня 2007 року, що містив умови (щодо процентної ставки) відсилочного характеру знав та погодився з розмірами процентної ставки, які були викладені у відповідних додаткових угодах. Так, додатковою угодою № 60-4 від 30.12.2008р. були внесені зміни до додаткових угод № 34, 36-56 до кредитного договору, якою встановлено процентну ставку за користування кредитом, який згідно даних додаткових угод надавався, на рівні 22,00 % річних. В той самий момент, у зв'язку зі зміною умов кредитного договору, до договору поруки були внесені зміни, зокрема договором про внесення змін № 6 від 30.12.2008р. (копія міститься в матеріалах справи), яким поручителя було попереджено про зміну умов кредитного договору, а саме щодо суми кредиту, процентної ставки та строку повного погашення кредиту (п. 1.2 договору). Таким чином, зазначає третя особа 2, враховуючи все вищевикладене, очевидно, що збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди в розумінні ч. 1 ст. 559 ЦК України не відбулося, а відповідно і відсутні правові підстави для визнання договору поруки припиненим. Також, звертає увагу суду, згідно зі ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 цього Кодексу). Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, що спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника. У ч. 2 ст. 553 ЦК встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Так, п. 1.2договору поруки визначено обсяг відповідальності поручителя за кредитним договором — суму кредиту, проценту ставку та строк повного погашення кредиту, а умовами кредитного договору передбачено можливість зміни розміру відсотків та строків їх сплати в порядку п.п. 3.1.7-3.1.8 кредитного договору. Також в п. 1.3 договору поруки вказано, що поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком в тому ж обсязі на тих же умовах, що і позичальник з урахуванням пені та заподіяних збитків. Зазначені вище умови договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпечення порукою. Аналогічну правову позицію про те, що підстав для припинення поруки немає, оскільки закон пов'язує припинення договору поруки не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою, а зі зміною основного зобов'язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2007р., в перегляді якої ухвалою Верховного Суду України від 31.01.2008 відмовлено та у постанові Верховного Суду України від 17.01.2011, що була винесена за результатами розгляду заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 08.10.2010 у справі № 5020-10/012, що є обов'язковими для всіх судів України відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, зазначає третя особа 2, зміна розміру процентної ставки не змінює зобов'язань за кредитним договором, а є збільшенням плати за кредит на умовах, що були погоджені сторонами кредитного договору і не встановлює нових чи додаткових зобов'язань. Враховуючи вищевикладене просить у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Азовзагальмаш» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р. - відмовити.
19.01.2015 року за вх. № 371/09-05 від Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” (перший відповідач за первісним позовом) надійшла зустрічна позовна заява вих. № У-304/14 від 19.12.2014 року, про визнання недійсним договору купівлі – продажу прав вимоги від 19.06.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством „КРЕДИТПРОМБАНК” (третя особа за первісним позовом) та Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк” (позивач за первісним позовом).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ГПК України, відповідач у справі має право подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Однак, суд вже почав розглядати справу № 905/3631/14-908/5394/14 по суті, в судовому засіданні 22.12.2014 року.
Таким чином, відповідачем не було дотримано вимоги ч. 1 ст. 60 ГПК України, оскільки фактично зустрічна позовна заява була подана до суду після початку розгляду справи по суті.
Також, перший відповідач заявив зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги, укладеного між позивачем за первісним позовом та третьою особою за первісним позовом.
Однак, ч. 1 ст. 60 ГПК України чітко визначає, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
З вище викладеного слідує, що перший відповідач мав право подати зустрічний позов за умови, що обидві сторони спірного договору: ПАТ „Дельта Банк” та ПАТ „КРЕДИТПРОМБАНК” були б позивачами за первісним позовом.
Однак, ПАТ „КРЕДИТПРОМБАНК” за первісним позовом (за первісним позовом) виступає в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Крім того, суду не було надано належних доказів надсилання сторонам копії позовної заяви і доданих до позову документів.
Таким чином, ухвалою суду від 20.01.2015 року було відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» на підставі статей 60,62 ГПК України.
22.01.2015 року до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранагро» надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.01.2015 року по справі 905/3631/14-908/5394/14.
Для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» матеріали справи № 905/3631/14-908/5394/14 необхідно направити до Харківського апеляційного господарського суду.
Надсилання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справи до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої ст. 79 ГПК України, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд справи, про що зазначено в п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.
За таких обставин, господарський суд Запорізької області, відповідно до ст. 79 ГПК України, зупиняє провадження у справі до повернення матеріалів справи № 905/3631/14-908/5394/14 до господарського суду Запорізької області.
Керуючись ст. ст. 79, 86 ГПК України, суд –
У Х В А Л И В :
Провадження у справі № 905/3631/14-908/5394/14 зупинити до повернення матеріалів справи до господарського суду Запорізької області.
Суддя Л.С. Місюра
Ухвала підписана: 22.01.2015р.
_03_03.png)
