До уваги: ТОВ “ЦЗФ “Селидівська” справа № 908/4671/14

 

 ЗапозовомДержавногопідприємства“Одеська залізниця”(65023,м. Одеса,вул. Пантелеймонівська, 19)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЗФ “Селидівська” (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, буд. 34)

про стягнення суми 26425 грн.

 

Від позивача: Стрілець О.С. (дов. № б/н від 02.01.2015р.)

Від відповідача: Павленко О.ОЛ. (дов. № 2 від 13.01.2015р.)

 

 

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 26425,00 грн. штрафу.

           Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4671/14, судове засідання призначено на 09.12.2014р. Ухвалою суду від 09.12.2014р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжено на десять днів – до 16.01.2015р., цією ж ухвалою в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.01.2015р.

15.01.2015р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та зазначив, зокрема, про наступне. За накладною № 51092278 зі станції Новогродівка Донецької залізниці відповідач відправив на адресу “Ладижинська ТЕС” ПАТ ДТЕК “Західенерго” станція призначення Ладижин Одеської залізниці три вагони з вантажем, зазначивши в накладній масу вантажу 205950 кг., зокрема, у вагоні 53533352 – 67950 кг., тара – 21800 кг. В процесі перевезення вантажу 28.03.2014р. на станції Тимкове Одеської залізниці було виявлено різницю в масі вантажу у зазначеному вагоні та здійснено контрольне зважування на вагонних вагах та встановлено, що брутто- 92080 кг., нетто – 70280 кг., тара – 21800 кг, різниця проти накладної в сторону збільшення складає 1280 кг. За наслідками контрольного зважування 28.03.2014р. складено комерційний акт № 057745/56/6. У зв’язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній № 51092278 маси вантажу, позивачем на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України було нараховано відповідачу штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати, що становить суму 26425 грн. Також позивач зазначив, що у зв’язку з загостренням суспільно-політичної ситуації та території Донецької області, проведенням бойових дій в зоні АТО, блокуванням шляхів проїзду до м. Донецька з 22.07.2014р. було призупинено приймання пересилання поштових відправлень, в результаті чого було пропущено строк подання позову. На підставі ст. 307 ГК України, ст.ст. 3, 10 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту Залізниць України просить поновити строк подання позовної заяви, а позовні вимоги задовольнити.

15.01.2015р. до господарського суду від позивача надійшло письмове пояснення в якому позивач зазначив, що починаючи з березня 2014р. на території Донецької області відбуваються масштабні проросійські виступи. 13 березня 2014 року у Донецьку сталися перші сутички між проукраїнськими та проросійськими силами. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” на території Луганської та Донецької областей розпочалася антитерористична операція (збройний конфлікт) між незаконними збройними формуваннями та Збройними Силами України. В зв’язку з неможливістю здійснення правосуддя господарськими судами, неможливістю забезпечення безпечного для життя перебування учасників судового процесу на території міста Донецьк та до окремого роз’яснення Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р “Про зміну територіальної підсудності” позовні вимоги не були пред’явлені вчасно. Таким чином, пред’явленню позову заважала надзвичайна обставина. Відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг строку позовної давності зупиняється на весь час існування надзвичайної обставини (з 28.03.2014р. по 02.09.2014р.). Просить суд продовжити перебіг строку позовної давності з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, що надійшло до суду 09.12.2014р., зазначивши про наступне. По-перше, на адресу підприємства позовна заява надійшла 17.11.2014р., а комерційний акт був складений 28.03.2014р., але виходячи з приписів ч. 5 ст. 315 ГК України, для пред’явлення вантажовідправником позовів, які випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. По-друге, у залізниці була можливість подати позов в установлений строк, оскільки згідно листа “Укрпошти” Кіровоградської дирекції про призупинення з 22.07.2014р. приймання для пересилання поштових відправлень до окремих пунктів, міста Селидове – немає (не значиться). Також відповідач звертає увагу на те, що згідно з розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. розгляд справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області. Отже у залізниці не було вагомої причини пропускати строк для подання позовної заяви. Просить відмовити у поновленні поданої позивачем позовної заяви.

Також відповідач, щодо поданого позивачем письмового пояснення, в усній формі зазначив, що викладені у поясненні обставини не є надзвичайними в розумінні ст. 263 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про залізничний транспорт” законодавство про     залізничний транспорт загального користування складається із Закону України “Про транспорт”, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 (надалі Статут) визначено, що Статут залізниць України   визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються    порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до абзацу 8 ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 (надалі Статут), накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

            За приписами ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2014р. за залізничною накладною № 51092278 зі станції відправлення Новогродівка Донецької залізниці до станції призначення Ладижин Одеської залізниці відповідачем було відправлено три вагони з вантажем – концентрат вугільний 205950 кг., в т.ч., у вагоні № 53533352: маса вантажу - 67950 кг., тара – 21800 кг., вантаж навантажений навалом.

            За приписами ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

28.03.2014р. на станції Тимкове Одеської залізниці здійснено контрольне перезважування вагону № 53533352 та виявлено невідповідність маси вантажу, за результатами перевірки складено акт загальної форми № 688.

Того ж дня, 28.03.2014р., на підставі акту загальної форми № 688 від 28.03.2014р. станцією Тимково Одеської залізниці здійснена комісійна перевірка вагону № 53533352 на справних 150 т. жд. статистичних вагах та встановлено, що бутто - 92080 кг., тара – 21800 кг., нето – 70280 кг., за документом значиться: нетто – 67950 кг., тара 21800 кг., що більше перевізного документу на 2330 кг., понад вантажопідйомності на вагону на 1280 кг. За даними обставинами складено комерційний акт АА № 057745/56/6.

Статтею 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

В накладній № 51092278 також зазначено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ним у накладній, відповідно до ст.ст. 24, 122 Статуту залізниць України.

Відповідно до п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Аналогічний припис містить ст. 122 Статуту залізниць України.

Стаття 118 Статуту визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно зі ст. 129 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334. Таким чином, комерційний акт АА № 057745/56/6 від 28.03.2014р. є підставою для покладання відповідальності, передбаченої ст. 122 Статуту, на відправника.

Із змісту накладної № 51092278 вбачається, що провізна плата вагону № 53533352 становить суму 5285 грн.

Згідно розрахунку позивача штраф за невірно зазначену масу вантажу у накладній № 51092278 на вагон № 53533352 складає суму 26425 грн. (5285 * 5 = 26425 грн.). Таким чином, розрахунок штрафу позивачем здійснено вірно, а вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, є законними та обґрунтованими.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що у зв’язку з загостренням суспільно-політичної ситуації та території Донецької області, проведенням бойових дій в зоні АТО, блокуванням шляхів проїзду до м. Донецька з 22.07.2014р. було призупинено приймання пересилання поштових відправлень, в результаті чого було пропущено строк подання позову. Просить поновити строк подання позовної заяви. У письмовому ж поясненні, яке надійшло до суду 15.01.2015р., позивач зазначив, що з березня 2014р. на території Луганської та Донецької областей розпочалася антитерористична операція (збройний конфлікт) між незаконними збройними формуваннями та Збройними Силами України. В зв’язку з неможливістю здійснення правосуддя господарськими судами, неможливістю забезпечення безпечного для життя перебування учасників судового процесу на території міста Донецьк та до окремого роз’яснення Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р “Про зміну територіальної підсудності” позовні вимоги не були пред’явлені вчасно. Вважає, що пред’явленню позову заважала надзвичайна обставина. Відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг строку позовної давності зупиняється на весь час існування надзвичайної обставини (з 28.03.2014р. по 02.09.2014р.). Просить суд продовжити перебіг строку позовної давності з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку подання позовної заяви, суд дійшов до висновку, що зазначені позивачем причини пропущення позовної давності не є поважними у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною ж 1 статті 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, згідно ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Факт неправильного зазначення у накладній маси вантажу, виходячи з приписів п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Комерційний акт АА № 057745/56/6 був складений 28.03.2014р., отже виходячи з вищевикладеного, позивач повинен був звернутись з даним позовом до суду протягом шести місяців, починаючи з 29.03.2014р.

Як свідчать матеріали справи, лише з 22.07.2014р. було призупинено приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької області, серед яких м. Селидове (місцезнаходження відповідача) та м. Донецьк (місцезнаходження господарського суду Донецької області) не значиться.

Починаючи ж з 02.09.2014р. розгляд справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюється господарським судом Запорізької області (Розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р “Про зміну територіальної підсудності господарських справ”).   

Крім того, слід відмітити, що місцезнаходженням позивача у даній справі - Одеської залізниці, є місто Одеса, яка не відноситься до зони АТО. 

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність поважності причин пропуску позовної давності, тим паче, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його намагань звернутись з позовом до суду, починаючи з 29.03.2014р. по 29.09.2014р.

Позивач також посилається на ч. 1 ст. 263 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності зупиняється якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Слід відмітити, що узагальнюючими рисами надзвичайної або невідворотної події (непереборної сили) є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин, перш за все, відносяться природні та техногенні явища катастрофічного характеру.

Викладені позивачем обставини не є обставинами непереборної сили в розумінні ст. 263 ЦК України, а тому доводи позивача з посиланням на дану норму є безпідставними.

З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 03.11.2014р. Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом позивачем не були дотримані вимоги ч. 5 ст. 315 ГК України.

Позивач не надав суду доказів поважності пропуску позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає наявними підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ “ЦЗФ “Селидівська” суми 26425,00 грн. штрафу з огляду на пропущення позивачем позовної давності. 

            Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

 

 

 

У задоволенні позову відмовити повністю.

 

 

                                    Суддя                                                                       О.С. Боєва