ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
30.01.2015 р. № 908/591/15-г
Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши позовні матеріали
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (м. Київ)
До Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво „Альтком” (м. Донецьк)
Про витребування з незаконного володіння відповідача та передачу позивачу майна
В с т а н о в и в:
29.01.2015 року до господарського суду Запорізької області за вх. № 676/09-05 надійшла позовна заява позивача до відповідача про витребування з незаконного володіння відповідача та передачу позивачу наступного майна: екскаватора – планувальника ЕО-43212.
Однак, вказана позовна заява підлягає поверненню відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у зв’язку з тим, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, … не вказано доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини.
Згідно положень п. п. 3 та 5 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна міститивиклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, …, законодавство, на підставі якого подається позов …
Відповідач в позові зазначає, що у зв’язку із закінченням строку лізингу відповідач безпідставно користується майном, переданим йому позивачем на підставі договору фінансового лізингу (оренди) № L520-04/07 від 16.02.2007 року.
Однак, строк виконання зобов’язань та строк дії договору – це два різних поняття.
Відповідно до умов п. 8.1 договору, він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати відповідачем авансового внеску, згідно графіку, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.
Додатковою угодою від 28.02.2014 року сторони визначили існуючу заборгованість відповідача та строк її погашення – 31.05.2014 року.
У наданій до суду позовній заяві не вказано, чи виконав відповідач свої зобов’язання зі сплати лізингових платежів або ні, не вказані документи (номер, дата, назва), які підтверджують проведення відповідачем такої оплати.
Згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В позовній заяві також не вказано, чи скористався позивач своїм правом, наданим йому п. 6.1 договору, а саме: чи направляв позивач відповідачу повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку або ні, та якими доказами це підтверджується.
Також, у позовній заяві не вказано, чи приймав позивач рішення про дострокове припинення договору, та чи направляв відповідачу письмове повідомлення про прийняття такого рішення (як то визначено п. п. 8.1.17 та 10.2.1 додатку № 4 до договору).
В позовній заяві позивач посилається на цілий перелік статей Цивільного кодексу України, що регулюють як договірні, так і позадоговірні зобов’язання.
При цьому, позивач в позовній заяві не вказує, чому він вважає, що відповідач користується майном без достатньої правової підстави, та не вказано, чому позивач вважає, що майно знаходиться в чужому незаконному володінні, за умови, що відповідач користується майном на підставі двостороннього договору.
Також, в позовній заяві позивач не вказав, чому вважає відповідача недобросовісним володарем.
Крім того, в позовній заяві не вказані підстави заявлення позову про витребування майна з незаконного володіння, а не про повернення майна, за умови, що це майно було передане відповідачу в користування по договору, більш того, з наступним правом викупу цього майна відповідачем.
У позовній заяві не вказаний конкретний пункт договору, згідно якого позивачу надано право вимагати витребувати у відповідача майно за наявності вказаний у позові обставин.
Відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, подання позовної заяви, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви, є підставою для повернення позовної заяви.
Вказана правова позиція викладена в п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.
Повернення позовної заяви на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає повторному зверненню з ним до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суд звертає увагу позивача на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості звернення до суду з позовними вимогами альтернативного характеру. При повторному зверненні до суду вам необхідно врахувати викладені вище обставини, та визначитися з нормативним (правовим) обґрунтуванням позовних вимог.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.
У випадку відсутності потреби у повторному зверненні до суду з позовною заявою, ви можете звернутися із заявою про повернення судового збору в сумі 11 219 (одинадцять тисяч двісті дев’ятнадцять) грн. 04 коп., сплаченого вами згідно платіжного доручення № 43619 від 23.01.2015 року.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд –
У Х В А Л И В :
Позовну заяву вих. без зазначення номеру та дати, за вх. № 676/09-05 від 29.01.2015 року і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Додаток: позовні матеріали на 40 (сорока) аркушах, у т.ч. оригінали: позовної заяви за вх. № 676/09-05 від 29.01.2015 року на трьох аркушах, платіжного доручення № 43619 від 23.01.2015 року на суму 11 219 грн. 04 коп. /судовий збір/.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
