До уваги ТОВ „Спільне українсько-німецьке підприємство „Товариство технічного нагляду ДІЕКС” та ПАТ „Укртрансгаз”

 

 

 

 

 

 

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги по договору на надання послуг з технічних випробувань та аналізу, паспортизації будівель та споруд (Сєверодонецьке ВУПЗГ; Новопсковське; Луганське; Макіївське ЛВУМГ. Будівлі та споруди ЛЧ МГ) № 855-11-ОБ/1109031026 від 15.09.2011 року в сумі 300 155 грн. 07 коп., пеню в сумі 11 189 грн. 01 коп., 3 % річних в сумі 16 399 грн. 86 коп. та інфляційні витрати в сумі 38 119 грн. 69 коп.

Позивач надав суду заяву, в який вказав, що допустив описку в зазначені дат актів, фактично просить вважати акти здачі-приймання виконаних робіт № 5 та № 6 від 10.08.2012р. Остаточно позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи в сумі 174 977 грн. 68 коп., 3 % річних у сумі 16 365 грн. та інфляційні витрати в сумі 40 769 грн. 50 коп. за період з листопада 2012 р по грудень 2014р. 3 % річних від суми 86 942 грн. 66 коп. (акт № 5) та від суми 38 234 грн. 73 коп. позивач просить стягнути починаючи з 16.10.2012р.

Заява позивача приймається судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

В матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено наступне: 15.09.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на надання послуг з технічних випробувань та аналізу, паспортизації будівель та споруд № 855-11-ОБ/1109031026 (надалі - договір). Відповідно до умов договору позивач виконав зобов’язання щодо надання послуг з технічного випробування та аналізу для замовника (відповідача). Відповідач, в свою чергу, зобов’язувався прийняти та оплатити надані послуги. Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач не виконав умови договору в частині оплати вартості наданих послуг на суму 300 155 грн. 07 коп. Враховуючи вказане, керуючись п. 7.7. договору, позивач нараховує пеню за період 13.10.2012р.-14.04.2013р. та за період 15.11.2012р.-16.05.2013р., при цьому позивач  залишає поза увагою, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. В даному випадку строк позовної давності для вимог про стягнення з відповідача пені сплив 12.10.2013р. та 14.11.2013р. відповідно, відтак відповідач просить суд застосувати до   спірних правовідносин позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні цих вимог. Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. За приписами абзацу 7 підпункту 2.1 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Крім того, позивач вказує про те, що заборгованість відповідача в розмірі 300 155 грн. 07 коп. є підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції та 3% річних, які позивач обраховує з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України. Однак, позивачем, при зверненні до суду з вимогами вказаного змісту, не враховано наступне: згідно п. 1.3. договору обсяги закупівлі послуг може бути зменшений залежно від реального фінансування видатків Замовника. Протягом 2013 року відповідач здійснював свою фінансово-господарську діяльність, в тому числі, відповідно до положень статуту ПАТ «УКРТРАНСГАЗ». Здійснюючи власну фінансово-господарську діяльність в 2013 році, відповідач керувався Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших дій суб’єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання. Положеннями ч. 3 ст. 142 ГК України встановлено, що порядок використання прибутку (доходу) суб’єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Фінансовий план відповідача на 2013 рік з незалежних від нього обставин не затверджений до цього часу, не зважаючи на те, що відповідач вжив всіх необхідних та обов’язкових для цього дій, з дотриманням вимог законодавства. Аналогічна ситуація має місце і з затвердженням фінансового плану відповідача на 2014 рік. Зокрема, фінансові плани відповідача підлягають затвердженню в порядку, встановленому наказом Міністерства економіки України «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств» №173 від 21.06.2005 р. (надалі - Порядок) Розповсюдження положень цього Порядку на відповідача визначено п. 1 вказаного наказу, де зазначено про те, що цей Порядок затверджений, в тому числі, для складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, яким для НАК - «Нафтогаз України» є відповідач. За таких обставин, до моменту погодження фінансових планів відповідача на 2013 та на 2014 роки відповідач позбавлений можливості здійснення у вказані періоди фінансування оплати вартості наданих позивачем послуг за договором, оскільки таке фінансування не погоджено Засновником (НАК «Нафтогаз України») та не затверджено у встановленому порядку. Згідно положень ст. 176 ГК України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Організаційно-господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, між суб’єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб’єкта, та наділений господарською компетенцією щодо цього суб’єкта. Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якого суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства України, очевидним є те, що відповідач, з незалежних від нього причин, міг проводити розрахунки за договором виключно в межах витрат, передбачених погодженими та затвердженими фінансовими планами відповідача на 2013-2014 роки (у випадку, якщо б фінансові плани були затверджені у встановленому порядку). Викладене свідчить про те, що за своїм змістом зобов’язання відповідача по оплаті виконаних робіт за договором не є простроченим. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання, у тому числі, у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Таким чином, у разі заподіяння збитків боржник може бути звільненим від цієї відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов’язання, пов’язане також з необхідністю з’ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін. З огляду на те, що за своїм змістом зобов’язання відповідача щодо оплати вартості наданих послуг не є простроченим, застосування санкцій за начебто несвоєчасне виконання відповідачем умов договору є безпідставним та необґрунтованим. Таким чином, викладені обставини спростовують, на думку відповідача, наведені позивачем  твердження, а тому, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в силу їх безпідставності та необґрунтованості.

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 19815612 від 22.12.2014 року, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство „Укртрансгаз” знаходиться за адресою: Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021.

Також, в матеріалах справи міститься копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 686261 від 01.02.2013р., відповідно до якої Філія  „Управління магістральних газопроводів „Донбастрансгаз” Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз” знаходиться за адресою: пр. Ілліча, буд. 100-а, м. Донецьк, 83052.

Позовна заява і додані до позову документи позивачем, та ухвала суду від 23.12.2014 року були направлені відповідачу на вказані адреси.

Крім того, ухвала суду від 23.12.2014 року була надіслана відповідачу на адресу електронної пошти підприємства, про що свідчить Витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою № 06-05/74 від 16.01.2015р., який залучений до матеріалів справи.

Також, ухвала суду від 23.12.2014 року була розміщена на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Керуючись ст. ст. 22, 69, 77, 86 ГПК України, суд –