До уваги ТОВ «ПРОВІМІ» та ФОП Чернова О.Г. про прийняте рішення у справі 922/5474/14.

 

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОВІМІ” (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, Комплекс “ЯМЕЛЬНЯ-1”)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чернова Олександра Григоровича (86700, Донецька область, м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, буд. 59, кв. 98)

про стягнення 47    985 грн. 21 коп.

від позивача – Кравчук А.І., довіреність б/н від 01.02.2014 р.;

від відповідача – не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОВІМІ” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Чернова Олександра Григоровича 47       985 грн. 21 коп.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2014 р. порушено провадження у справі № 922/5474/14.

Ухвалою від 22.12.2014 р. у цій справі господарський суд Харківської області встановивши, що дана позовна заява подана із порушенням правил підсудності, оскільки адресою відповідача є - 86700, Донецька область, м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, буд. 59, кв. 98, передав матеріали справи за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Матеріали справи № 922/5474/14 направлено до господарського суду Запорізької області.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

20.08.2014 року набрав чинності Закон України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції” від 12.08.2014 р. № 1632-VII, який визначає заходи правового реагування в районі проведення антитерористичної операції і спрямований на забезпечення доступу громадян та юридичних осіб до суду.

Згідно ст. 1 вказаного закону, у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 № 28-р “Про зміну територіальної підсудності господарських справ” визначено, що розгляд справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюється господарським судом Запорізької області.

05.01.2015 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області справу призначено для розгляду судді Немченку О.І.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.01.2015 р. справу прийнято до провадження. Судове засідання призначене на 29.01.2015 р., про що сторони були повідомлені належним чином.

Господарським судом Запорізької області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОВІМІ” до Фізичної особи-підприємця Чернова Олександра Григоровича про стягнення 47    985 грн. 21 коп.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 530, 610, 625, 655, 663 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, а також умов дистриб’ ютерського договору № 089 від 19.04.2013 р. і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем існує прострочена заборгованість в розмірі 37    917 грн. 00 коп. На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач також заявляє до стягнення 7    419 грн. 21 коп. інфляційних втрат та згідно п. 10.3 договору – 2    649 грн. 00 коп. пені.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2015 р. повністю підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За заявою присутнього представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

 

 

19.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОВІМІ” (постачальником) та Фізичною особою-підприємцем Черновим Олександром Григоровичем (дистриб’ютором) було укладено дистриб’ютерський договір № 089 (надалі – договір).

За умовами договору, постачальник зобов’язувався передати у власність дистриб’ютора, а дистриб’ютор зобов’язувався прийняти і оплатити товари, на умовах зазначених в даному договорі.

Відповідно до п. 2.2 договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим дистриб’ютором за кількістю та асортиментом на дату поставки згідно п. 2.3 договору.

Датою поставки є дата зазначена в накладній ( п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.2 остаточна ціна на товар, яка підлягає оплаті, визначається в видаткових накладних постачальника з урахуванням знижок.

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника, що зазначений у рахунках-фактурах. Дистриб’ютор здійснює попередню оплату повної вартості кожного замовлення, за винятком випадків, передбачених п. 3.7 цього договору (п.п. 3.4., 3.5 договору).

Згідно з. п. 4.2.3 договору, дистриб’ютор зобов’язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за товар на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 10.3 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань дистриб’ютор сплачує суму боргу з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 13.1 договору даний договір вступає в силу з дати підписання і діє до 31 грудня 2013 року.

Закінчення терміну дії договору або його дострокове розірвання не звільняє сторони від проведення взаємних розрахунків та відшкодування збитків (п. 12.2 договору).

Договір підписаний з боку обох сторін у справі та скріплений печатками.

Додатковою угодою до договору від 12.06.2013 р. сторони узгодили оплату з відстрочкою платежу – 30 календарних днів з дати рахунку-фактури постачальника, при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 50    000 грн. 00 коп. Платежі, здійснені дистриб’ютером, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений товар. Дана додаткова угода є невід’ємною частиною договору.

Додаткова угода підписана з боку обох сторін та скріплена печатками.

На виконання умов договору, за видатковою накладною № 3995 від 19.11.2013 р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 49    917 грн. 00 коп.

Як зазначає позивач у позовній заяві, прострочення виконання зобов’язань з оплати, з урахуванням умов додаткової угоди, настало з 20.12.2013 р.

24.12.2013 р. відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в сумі 12    000 грн. 00 коп.

Вимогою від 08.05.2014 р. № 203 позивач просив відповідача погасити залишок заборгованості за поставлений товар.

Відповідач не здійснив оплату отриманого товару у повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 37    917 грн. 00 коп.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу заборгованості за поставлений товар в сумі 37    917 грн. 00 коп., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 37    917 грн. 00 коп. основного боргу, 7    419 грн. 21 коп. інфляційних втрат та 2    649 грн. 00 коп. пені було предметом судового розгляду в цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини сторін були врегульовані дистриб’юторським договором № 089 від 19.04.2013 р. та додатковою угодою до нього від 12.06.2013 р.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем умов договору та поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 49    917 грн. 00 коп. Видаткова накладна № 3995 від 19.11.2013 р., із посиланням на договір, підписана відповідачем без зауважень та заперечень. Відповідачем отриманий товар оплачено частково в сумі 12    000 грн. 00 коп. Залишок в сумі 37    917 грн. 00 коп. не сплачено.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.  

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт поставки позивачем товару та наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі 37    917 грн. 00 коп. відповідачем не спростований. Доказів сплати спірної заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 37    917 грн. 00 коп. основного боргу.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.3 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань дистриб’ютор сплачує суму боргу з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За порушення строків оплати, згідно розрахунку позивача, наведеного в позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 2    649 грн. 00 коп. за період з 20.11.2013 р. по 19.05.2014 р. 

З урахуванням здійсненого судом перерахунку суми пені за допомогою БД “Законодавство”, беручи до уваги умови додаткової угоди до договору щодо оплати, та дату часткової оплати, суму простроченого боргу, що існував протягом розрахункового періоду та зазначену позивачем дату закінчення нарахування суми пені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 2    243 грн. 18 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє з підстав необґрунтованого заявлення до стягнення.

Також позивачем нараховано на суму боргу інфляційні втрати в розмірі 7    419 грн. 21 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат також підлягають задоволенню частково в сумі 7    193 грн. 66 коп. за період з січня 2014 р. по жовтень 2014 р., розрахованих судом за допомогою БД “Законодавство”, з урахуванням рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат суд відмовляє з підстав необґрунтованого заявлення до стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 37    917 грн. 00 коп. основного боргу, 2    243 грн. 18 коп. пені та 7    193 грн. 66 коп. інфляційних втрат.

На підставі ст.    49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

 

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

 

1.   Позов задовольнити частково.

2.   Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чернова Олександра Григоровича (86700, Донецька область, м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, буд. 59, кв. 98, код 3150814514, з усіх рахунків, встановлених державним виконавцем при виконанні судового рішення у цій справі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОВІМІ” (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, Комплекс “ЯМЕЛЬНЯ-1”Ю, код ЄДРПОУ 32730400, на рахунки встановлені державним виконавцем при виконанні судового рішення у цій справі) 37    917 (тридцять сім тисяч дев’ятсот сімнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 2    243 (дві тисячі двісті сорок три) грн. 18 коп. пені, 7    193 (сім тисяч сто дев’яносто три) грн. 66 коп. інфляційних втрат та 1    802 (одна тисяча вісімсот дві) грн. 96 коп. судового збору. Видати наказ.

 3.     В іншій частині позову відмовити.

 

 

 

                               Суддя                                                                                О.І. Немченко