До уваги “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району та Запорізької міської громадської організації “Рух за культурну спадщину рідного міста”

За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В)

до відповідача Запорізької міської громадської організації “Рух за культурну спадщину рідного міста” (69006, м. Запоріжжя, проїзд Леваневського, буд. 4, оф. 1)

про стягнення суми 1286,79 грн.                                      

                                                                                                                Суддя    Боєва О.С.

Від позивача: Кузьміна С.Ю. (дов. № 44/20-19 від 05.01.2015р.)

Від відповідача: не з’явився

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 994,04 грн. основного боргу, суми 81,27 грн. пені, суми 25,25 грн. -3 % річних, суми 186,23 грн. – інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5306/14, судове засідання призначено на 13.01.2015р. Ухвалою суду від 13.01.2015р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжено на шість днів – до 03.02.2015р., цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 03.02.2015р.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. На виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № воді № 501468 від 21.02.2013р., укладеного між сторонами, позивачем у грудні 2013р. було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 994,04 грн. Однак відповідач своє зобов’язання за договором належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію не здійснив. На підставі ст. ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України просить стягнути з відповідача суму 994,04 грн. основного боргу, суму 81,27 грн. пені, суму 25,25 грн. -3 % річних, суму 186,23 грн. – інфляційних витрат.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

 

21.02.2013р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Запорізькою міською громадською організацією “Рух за культурну спадщину рідного міста” (споживач, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501468, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а останній – прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід’ємними частинами (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013р.

Згідно з п. 3.2.6. договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами.

Відповідно до п.6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

У пунктах 6.2., 6.3. договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Згідно з п. 6.4. договору споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Відповідно до п. 6.7. договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації (за її адресою) документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п’яти днів з дати отримання. (п. 6.7.1.).

Із матеріалів справи слідує, що позивач у грудні 2013р. поставив відповідачу теплову енергію на суму 994,04 грн. В матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2013р. підписаного обома сторонами.

Однак вказана в акті сума в установлений договором строк відповідачем сплачена не була.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501468 від 21.02.2013р. за відпущену у грудні 2013р. теплову енергію становить 994,04 грн.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України    зобов’язання  має   виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових  актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів виконання зобов’язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 994,04 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 994,04 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 25,25 грн. – 3% річних за загальний період з 21.01.2014р. по 25.11.2014р. та суму 186,23 грн. інфляційних втрат за загальний період з лютого 2014р. по жовтень 2014р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що розрахунки здійснені вірно. 

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 25,25 грн. – 3% річних та суми 186,23 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 81,27 грн. за загальний період з 21.01.2014р. по 21.07.2014р.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.           

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501468 від 21.02.2013р. сторонами не передбачені штрафні санкції у вигляді пені (їх застосування) за несвоєчасну оплату споживачем вартості отриманої теплової енергії.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 81,27 грн. слід відмовити.

Отже в цілому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задовольнити частково.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.