До уваги Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” про прийняття рішення у справі № 908/6010/14.

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Електроград” (50025, м. Кривий Ріг,   вул. Модрівська, буд. 93)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” ( 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд. 122)

про стягнення 784   989 грн. 99 коп.

 

від позивача – Чапала Ю.О., довіреність № 116 від 15.01.2015 року

від відповідача – не з’явився

Приватне акціонерне товариство “Електроград” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” 784 989 грн. 99 коп., з яких: 634 147 грн. 20 коп. - основний борг, 22 203 грн. 84 коп. 3% річних, 128 638 грн. 95 коп. інфляційні втрати.

Позов заявлено на підставі ст. 530, 624, 625 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України та обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу № 23852дс від 27.07.2011 р. та додаткової угоди щодо оплати поставленого позивачем відповідачу пристрою.

22.12.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 20.01.2015 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

 20.01.2015 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від позивача у справі до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які були витребувані судом ухвалою від 22.12.2014 року.

У зв’язку із задоволенням клопотанням відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та зняття з них фотокопій, розгляд справи було відкладено на 04.02.2015 р. на 15 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні 04.02.2015 р. суд оголосив клопотання відповідача про перенесення засідання на більш пізній строк, у зв’язку із неможливістю направити свого представника до судового засідання.

Представник позивача залишив вирішення клопотання відповідача на розсуд суду.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги. Просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 784 989 грн. 99 коп., з яких: 634 147 грн. 20 коп. - основний борг, 22 203 грн. 84 коп. 3% річних, 128 638 грн. 95 коп. інфляційні втрати.

               Суд розглянувши клопотання відповідача залишив його без задоволення, враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду справи по суті та прийняття рішення у цій справі. До того ж, відповідачем не було додано жодних доказів в підтвердження заявленого клопотання, поданого в електронному вигляді. Також, слід зазначити, що розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача, і відповідач, ознайомившись з матеріалами справи та отримавши всі необхідні документи по цій справі, жодним чином не виконав вимоги суду та не надав поштовим (електронним) зв’язком будь-яких пояснень та доказів по цій справі. Повторне подання клопотання про відкладення розгляду справи (без будь-яких підтверджуючих доказів неможливості явки в судове засідання та не можливості виконання вимог суду щодо подання пояснень та доказів), та не подання жодних пояснень та доказів в підтвердження своєї позиції по справі, може свідчити про затягування судового процесу.

Неявка представника відповідача в судове засідання, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За заявою сторін в судовому засіданні 20.01.2015 р. розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

 

 

27.07.2011 р. між Приватним акціонерним товариством “Електроград” (продавцем) та Приватним акціонерним товариством “Донецьксталь” - металургійний завод” (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 23852дс (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення (товар). Номенклатура, кількість, ціна, строк і умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах, які є невід’ємними частинами даного договору.

Додатковою угодою № 1 від 27.07.2011 р. сторони узгодили передачу обладнання - Комплектний розподільчий пристрій 6кВ серії КРУ-2-10-2-УЗ зі струмом збірних шин 1600 А, струм відключення 20 кА, згідно опитувального листа № 02274-ЄП10.ЛО1 за ціною 5  420  736 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди до договору, покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунка у такому порядку: 50% від вартості партії товару перераховується у формі передплати на підставі рахунка на передплату, виставленого продавцем; 30% від вартості партії товару перераховується після отримання покупцем повідомлення про готовність товару до відвантаження; 20% від вартості партії товару перераховується протягом 15 днів з дати поставки товару.

Пунктом 3 договору сторони узгодили кінцевий строк повідомлення продавцем про готовність товару до відвантаження – 60 робочих днів з дати 50% передплати, строк поставки товару – 5 днів з дати 80% передплати.

На виконання умов договору та додаткової угоди, згідно видаткової накладної                      № 788 від 18.09.2013 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 5  420  736 грн. 00 коп.

Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар.

Залишок заборгованості в сумі 634  147 грн. 20 коп. залишився не сплаченим.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу залишку заборгованості за поставлений товар, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 634 147 грн. 20 коп. основного боргу, 22 203 грн. 84 коп. 3% річних, 128 638 грн. 95 коп. інфляційних втрат було предметом судового розгляду в цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, правовідносини сторін було врегульовано договором купівлі-продажу № 23852дс (із протоколом узгодження розбіжностей, додатковою угодою до нього ).

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поставка позивачем відповідачу товару на виконання договірних зобов’язань підтверджується видатковою накладною № 788 від 18.09.2013 р., копія якої містяться в матеріалах справи, в якій є посилання на договір, рахунок на оплату № 574 від 07.09.2011 р., яка підписана сторонами та скріплена печатками підприємств. З боку відповідача накладна підписана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 2863 від 18.09.2013 р., без зауважень та заперечень.

Відповідач поставлений від позивача товар оплатив частково, так згідно банківських виписок, з посиланням на виставлений позивачем покупцю рахунок на оплату № 574 від 07.09.2011 р., відповідачем оплата була здійснена наступним чином: 27.02.2013 р. – 2  710  368 грн. 00 коп.; 02.10.2013 р. – 1  626  220 грн. 80 коп., 15.10.2013 р. – 450  000 грн. 00 коп.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами та претензіями про сплату залишку заборгованості.

Залишок заборгованості в сумі 634  147 грн. 20 коп. відповідачем позивачу не оплачений.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі підтверджений матеріалами справи. Відповідачем доказів відсутності спірної суми заборгованості, чи її сплати, не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено, і матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 634  147 грн. 20 коп. основного боргу.

Суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 634  147 грн. 20 коп. основного боргу за поставлений товар.

Правомірними є і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22 203 грн. 84 коп. 3% річних та 128 638 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу   інфляції за   весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою ІПС “Законодавство”, враховуючи періоди виникнення заборгованості та нарахування вказаних сум, суд визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22 203 грн. 84 коп. 3% річних та 128 638 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

На підставі ст.  49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом покладається на відповідача.

 

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

 

1.   Позов задовольнити.

2.   Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд. 122, код ЄДРПОУ 30939178, з усіх рахунків, встановлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства “Електроград” (50025, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 93, код ЄДРПОУ 30734728, п/р 26001111318980 в АТ “Банк “Фінанси та кредит”, МФО 305835) 634  147 (шістсот тридцять чотири тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. основного боргу, 22  203 (двадцять дві тисячі двісті три) грн. 84 коп. 3% річних, 128 638 (сто двадцять вісім тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 95 коп. інфляційних втрат та 15  699 (п'ятнадцять тисяч шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 80 коп. судового збору. Видати наказ.