До уваги ТОВ “Слобожанський миловар”, с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область та Приватного підприємства “Явис-М”

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський миловар”,                    с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область.

до відповідача: Приватного підприємства “Явис-М”, м. Донецьк.

Від позивача: Шендрик Ю.М., довіреність № 28 від 04.04.2014р.;                 

Від відповідача:  не з’явився.

 

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.12.2014р. по справі                   № 922/5979/14 позовні матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський миловар”, с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, до Приватного підприємства “Явис-М”, м. Донецьк, про стягнення 33  746 грн. 94 коп. направлено за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський миловар”, с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, до Приватного підприємства “Явис-М”, м. Донецьк, про стягнення 33 746 грн. 94 коп., яка складається з           22 198 грн. 08 коп. основного боргу, 3 236 грн. 78 коп. суми пені, 2 612 грн. 39 коп.                    3% річних,   5 699 грн. 69 коп. суми індексу інфляції.  

Ухвалою суду від 30.12.2014р. матеріали справи прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/151/14, судове засідання призначено на 04.02.2015р.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-062052/14, якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу”, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

У разі, коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3)   Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку)відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 нього пункту, У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення” суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, - які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого суду, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи”, що підтверджують отримання учасником   судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійсни їй повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час ї місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вичиняється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення зпосиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111^Ю   ГПК України.

 Ухвала суду від 30.12.2014р. суду була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). 

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, увипадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1   ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. 

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Крім того, неявка в судове засідання представників сторін не звільняє сторони від обов’язку і не позбавляє можливості надати необхідні матеріали, які судом витребувані чи сторони хотіли б надати до справи.

 Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. 

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.           

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про причини неявки свого представника відповідача суд не повідомив. Відзив на позовну заяву відповідач не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.     

Представником позивача надана заява про зменшення ціни позову, в якій позивач відмовляється від стягнення пені у розмірі 3  236 грн. 78 коп. В решті суми позивач підтримує позовні вимоги. Сума, яку позивач уточнив складає 29  878 грн. 48 коп. з яких:

 - 22  198 грн. 08 коп. сума основного боргу;

 - 1  980 грн. 71 коп. сума 3 % річних;

 - 5  699 грн. 69 коп. сума інфляції.

Заява подана згідно ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

Спір розглядається в сумі 29  878 грн. 48 коп.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.

            Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 04.02.2015р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі в присутності представника позивача. 

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

 

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Слобожанський миловар”,                          с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область (надалі – позивач, продавець) та Приватним підприємствоми “Явис-М”, м. Донецьк.(надалі – відповідач, покупець)був укладений договір купівлі – продажу оптової партії товару № 16/ОС/12 (далі договір).

Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, договір є обов’язковим для виконання сторонами. 

Згідно з п. 9.1. договір вступає в законну силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2012р.

Згідно з п. 1.1 договору, продавець взяв на себе зобов’язання передати покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та здійснити оплату згідно умовам, встановленим п. 6.3. даного договору. 

Згідно з п. 6.3. договору, грошові кошти за поставлений товар сплачуються покупцем в період 30 календарних днів з моменту поставки товару. 

Згідно з п. 6.5. договору, товар вважається оплаченим з моменту надходження грошових коштів на рахунок продавця.

Згідно з п. 5.1. договору, ціна за одиницю товару визначається рахунком – фактурою та встановлюється у гривні.

Згідно з п. 5.2. договору, загальна сума договору визначається сумами, вказаними в накладних на кожну партію товару.

26 червня 2012 року продавцем здійснено покупцю відпуск товару на суму 41  878 грн. 09 коп., що підтверджується видатковою накладною № 4 від 26.06.2012р., та на суму 7  319грн. 59 коп. видатковою накладною № 15 від 26.06.2012р. разом на суму 49  197 грн. 68 коп. (видаткові накладні додані до матеріалів справи).

Факт відпуску товару підтверджується також підписаною сторонами товаро-транспортною накладною від 26.06.2012р.

На виконання умов договору, позивач, як постачальник товару, виконав умови даного договору.

Однак відповідачем оплата здійснювалась частинами з простроченням дати платежу.

Згідно з п. 9.3. договору, у випадку наявності невиконаних зобов’язань між сторонами, договір діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків.

Згідно акту звірки на 12.12.2013р. на суму 31  198 грн. 08 коп. підписаним та скріпленим печатками сторін, відповідач підтвердив факт отримання товару та наявності боргу перед позивачем.

Враховуючи те, що сума заборгованості відповідачем була частково сплачена, що підтверджується матеріалами справи, борг відповідача перед позивачем на 12.12.2014р. складає 22  198 грн. 08 коп.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. 

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.           

Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).                                                           

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 22  198 грн. 08 коп. суми основного боргу підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 5 699 грн. 69 коп. грн. втрат від інфляції(з серпня 2012р. по грудень 2014р.) та 1 980 грн. 71 коп. 3 % річних ( з 27.07.2012р. по 18.12.2014р.), (розрахунки індексу інфляції та 3 % річних додані до матеріалів справи).

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 699 грн. 69 коп. грн. втрат від інфляції та 1 980 грн. 71 коп. 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський миловар”, с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область до Приватного підприємства “Явис-М”, м. Донецьк, слід задовольнити.   

Згідно з ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, поскільки спір доведено до судового розгляду з його вини.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 625,  629, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

 

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський миловар”,                 с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область до Приватного підприємства “Явис-М”, м. Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Явис-М”,83074, м. Донецьк, вул. Вільнюська, буд. 3, кв. 9, (код ЄДРПОУ 35035676), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський миловар”,62371, Харківська область, Дергачівський р-н, с. Подвірки, вул. Свердлова, б. 53,(р/р26004307499900 у ПАТ “Укрсиббанк”, МФО 351005, ЄДРПОУ 30357250), 22  198 (двадцять дві тисячі сто дев’яносто вісім) грн. 08 коп. основного боргу, 1 980 (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят) грн. 71 коп. 3% річних, 5 699 (п’ять тисяч шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 69 коп. суми індексу інфляції, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.