До уваги ТОВ “Агротех”, справа № 908/5479/14

 

 

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез” м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротех” м. Донецьк про стягнення 88 039 грн. 44 коп., суд                               

 

 

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 71 112 грн. 48 коп., згідно договору поставки № 95 від 01.02.2014р., пеню в сумі 6 057 грн. 03 коп., інфляційні витрати в сумі 2 160 грн. 11 коп. та 3% річних в сумі 805 грн. 02 коп.

Позивач збільшив позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 71 112 грн. 48 коп., згідно договору поставки № 95 від 01.02.2014р., пеню в сумі 8 431 грн. 73 коп., інфляційні витрати в сумі 7 291 грн. 42 коп. та 3% річних в сумі 1 203 грн. 81 коп.

Заява позивача була прийнята судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позивач надав суду письмові пояснення, де вказав наступне: згідно п. п. 3.17.4 п. п. 3.17. п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» «вирішуючи, в тому числі п з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт З статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо». На думку позивача, наданий відповідачем договір про відкриття кредитної лінії №20-Н/13/66/КЛ-КБ, укладений між ТОВ «Агротех» та АТ «Сбербанк Росії» разом з додатковими угодами не є доказом того, що відповідачу дійсно надався кредит на вказану суму, тобто позивачем не надано доказів виконання вказаного кредитного договору його сторонами (зокрема банком). Також, відповідачем не надано доказів того, що всі його кошти дійсно спрямовуються на погашення боргу за кредитним договором (банківські виписки та інші платіжні документи на підтвердження погашення кредиту, вимоги банку щодо погашення кредиту і т.д.). Щодо довідки №17/01 від 17.12.2014 року про стан дебіторської заборгованості ТОВ «Агротех», то, на думку позивача, вказаний документ не відображає дійсного фінансового стану підприємства, оскільки розкриття інформації про стан дебіторської заборгованості здійснюється у примітках до фінансової звітності юридичної особи, що врегульовано Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року № 237 «Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку». Крім того, скрутне фінансове становище відповідача жодним чином не відноситься до підстав для звільнення боржника від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором, адже згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України «боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання». Відповідно до п.1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення господарських зобов'язань» «за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов’язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України)». Щодо зауваження відповідача на існуванні певних проблем з перерахуванням грошових коштів у суб’єктів господарювання, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, то ТОВ «Агротех» не надано жодних документів на підтвердження можливості здійснення розрахунків лише через такі фінансові установи (довідки про відкриті поточні або спеціальні рахунки тощо). Також, звертаємо увагу суду на те, що поставки за договором №95 від 01.02.2014р. було здійснено в період з 14.02.2014р. по 17.04.2014р. (тобто до початку бойових дій на території Донецької області), а початок прострочення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором припадає на період 16.04.2014 - 17.06.2014. Відповідачем не надано пояснень та доказів того, чому він не розрахувався за поставлений товарів у строк, передбачений договором (60 календарних днів з моменту поставки), коли робота банківських та фінансових установ була відносно стабільною. Саме встановлення цього факту повинно вплинути на прийняття рішення щодо зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені, а не стан речей на дату розгляду справи в суді (грудень 2014 року - лютий 2015 року). Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією про врегулювання спору мирним шляхом, однак ТОВ «Агротех» претензію розглянуто не було, більше того, відповідач необґрунтовано відмовився підписати акти звірки, направлені на його адресу позивачем на вимогу суду, посилаючись на відсутність у штаті осіб, уповноважених на підписання акту звірки. З огляду на те, що розмір заборгованості за договором поставки № 95 від 01.02.2014р. становить 71 112,48 грн., враховуючи коливання курсу гривні до іноземних валют за весь період прострочення, а також не вчинення відповідачем жодних дій для вирішення спору мирним шляхом (не направлення пропозиції про реструктуризацію боргу, незгоду на переведення боргу враховуючи зазначений стан дебіторської заборгованості відповідача) пеня за неналежне виконання грошового зобов’язання в сумі 8 431,73 грн. (з урахуванням Заяви про збільшення позовних вимог № 3805 від 17.12.2014р.) є справедливою мірою відповідальності та зменшенню не підлягає. Враховуючи вищевикладене, позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №95 від 01.02.2014.

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, де відповідач вказує наступне: згідно укладеного договору відкриття кредитної лінії № 20-Н/13/66/КЛ-КБ між відповідачем та АТ «Сбербанк Росії» Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України – гривні, що надалі іменується «Кредитна лінія», та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позивальнику кредитні кошти (надалі – кредит) у порядку і на умовах, визначених зазначеним договором. Відповідно до п. 1.2 даного договору ліміт кредитної лінії складає: з часу укладання цього договору і по 07.08.2016р. – 19 000 000 (дев’ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок. Таким чином, всі обігові кошти підприємства направлені на погашення кредитних зобов’язань. Відповідно до Довідки від 17.12.2014р. № 17/01 дебіторська заборгованість відповідача станом на 17.12.2014р. за відвантажену продукцію складає суму 12 378 000,00 грн Також, відповідач просить суд при розгляді даного клопотання, згідно до п.3 ст. 83 та приписів ст.ст. 32-34 ГПК України, звернути увагу, що обставини які стали причиною виникнення заборгованості відповідача - є винятковими, що відповідач пояснює наступним. Згідно Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та зберігання територіальної цілісності України» на території Донецької області була розпочата антитерористична операція. В результаті проведення на території Донецької області антитерористичної операції не стабільна робота фінансових закладів, у зв'язку з чим існують проблеми з перерахуванням грошових коштів суб'єктів господарювання усіх форм власності. Вищевказана інформація відповідача підтверджується даними із засобів масової інформації та ресурсу Інтернет (офіційного сайту Держказначейства України, Інтернет сайт Урядового порталу). Викладені обставини мають для відповідача непередбачений, надзвичайний та невідворотній характер, не залежать від волевиявлення відповідача, та стали причиною тимчасової неможливості для відповідача виконувати свої договірні обов’язки. Згідно до інформації Служби безпеки України від 07.04.2014 року у відповідності з вимогами ст. 10, 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» прийнято рішення про проведення на території Донецької області антитерористичної операції (далі - АТО). Станом на 17.12.2014 року АТО продовжується, рішення про його припинення не прийнято. Таким чином, нестабільна ситуація в Донецькій області, військові зіткнення, захват адміністративних будівель, реально існуюча загроза життю людей призвели до неможливості відповідача виконувати договірні обов’язки. Отже, як зазначає відповідач, на підставі вищенаведеного, можна зробити висновок, ідо фінансовий стан підприємства відповідача є скрутним, відсутні грошові кошти для виплати заробітної плати працівникам, щодня зростає заборгованість перед контрагентами. Відповідач просить прийняти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та приєднати його до матеріалів справи та задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій: 6 057,03   грн. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Клопотання відповідача було прийнято судом, оскільки воно заявлено відповідно до статей 22 та 83 ГПК України.

За клопотанням позивача розгляд справи був продовжений на 15 днів. Розгляд справи двічі відкладався.

10.02.2015р. розгляд справи був продовжений та прийнято рішення.

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 19710920 від 03.12.2014 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Агротех” знаходиться за адресою: вул. Кобозєва, буд. 12, м. Донецьк, 83086.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. 

Ухвали суду від 04.12.2014 року про порушення провадження у справі, та від 23.12.2014р. і від 19.01.2015р. про відкладення розгляду справи були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту, оскільки листом вих. № 04-16-682 від 01.12.2014р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.

З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити поштою ухвали суду від 04.12.2014р., 23.12.2014р. та 19.01.2015р. відповідачу на адресу з ЄДР: вул. Кобозєва, буд. 12, м. Донецьк, 83086, про що складено відповідні акти від 04.12.2014р., 23.12.2014р. та 19.01.2015р.

Крім того, в матеріалах справи містяться відомості про поштову адресу відповідача, а саме: вул. Докучаєва, буд. 1, с. Бересток Костянтинівського району Донецької області, 85107.

Ухвали суду від 04.12.2014 року про порушення провадження у справі та від 23.12.2014 року і від 19.01.2015 року про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу на поштову адресу, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення простої кореспонденції, копії яких залучені до матеріалів справи.

Станом на день прийняття рішення (10.02.2015 року) поштове відділення не повернуло до суду примірники ухвал господарського суду від 04.12.2014р., 23.12.2014р. та 19.01.2015р., які направлялись відповідачу на поштову адресу: вул. Докучаєва, буд. 1, с. Бересток Костянтинівського району Донецької області, 85107.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:           

Між позивачем та відповідачем був укладений договору поставки № 95 від 01.02.2014р. (далі – договір).

Згідно вказаному договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 71 112 грн. 48 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями (а. с. 16 –21).

Відповідно до пункту 3.3 договору відповідач зобов’язався оплатити товар протягом 60 календарних днів після отримання товару. Датою отримання товару є дата видаткової накладної.

Доказів оплати відповідачем товару на суму 71 112 грн. 48 коп. суду не надано.

Таким чином, заборгованість в сумі 71 112 грн. 48 коп. відповідачем не оплачена. 

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 71 112 грн. 48 коп. 

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в зв’язку з інфляційними процесами в державі.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що фактично за вказаний позивачем період з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 203 грн. 81 коп. та інфляційні витрати в сумі 7 270 грн. 15 коп.

В частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 21 грн. 27 коп. слід відмовити, оскільки ця сума нарахована безпідставно.

Згідно п. 8.2 договору у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за товар покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день такого прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що фактично за вказаний позивачем період розмір пені складає 8 481 грн. 76 коп., але суд не вважає за можливе виходи за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 8 431 грн. 73 коп.

Але, відповідач просить зменшити розмір пені, вказавши у клопотанні №017 від 17.12.2014р. підставі для зменшення розміру пені.

Позивач заперечує проти зменшення пені з причин, вказаних ним в письмових поясненнях б/н від 26.01.2015р.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі те, що розмір пені надмірно великий у порівнянні зі збитками кредитора, проведення в Донецької та Луганської областях антитерористичної операції, настання строку оплати як раз в період проведення АТО, те, що  даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступень не виконання відповідачем зобов’язання, причини невиконання зобов’язання, значність прострочення виконання, наслідки порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони, суд визнав за необхідне зменшити розмір пені до 5 500 грн.

У частині стягнення пені в сумі 2 931 грн. 73 коп. у позові варто відмовити.

Судові витрати покласти на відповідача від усієї суми пені 8 431 грн. 73 коп., тому що пеня в цієї сумі позивачем нарахована обґрунтовано.

В іншій частині доводи відповідача не приймаються в зв’язку з ненаданням первинних документів на їх підтвердження.

Судовий збір в розмірі 1 826 грн. 45 коп. підлягає стягненню з відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд 

 

 В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротех” (юридична адреса: м. Донецьк; поштова адреса: с. Бересток Костянтинівського району Донецької області; код ЄДРПОУ)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез” (м. Харків; код ЄДРПОУ) основний борг в сумі 71 112 грн. 48 коп., інфляційні витрати в сумі 7 270 грн. 15 коп., 3% річних в сумі 1 203 грн. 81 коп., пеню в сумі 5 500 грн., судовий збір в сумі 1 826 грн. 45 коп. Надати наказ.

В іншій частині позову відмовити.