До уваги ПАТ Комерційний банк “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ та ТОВ “Нафтолюкс”, м. Сніжне Донецької області по справі №908/3880/14.

 

 

від позивача: Якушев С.О. довіреність № 2390-К-О від 15.07.2014 р.;

від відповідача : не з’явився;

 

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.12.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Мірошниченко М.В., порушено провадження у справі              № 908/3880/14, розгляд справи призначено на 27.01.2015 р.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останніми вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, у відповідності до вимог Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14 «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням АТО», ухвали суду від 15.12.2014р. та від 27.01.2015 р., були розміщені на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб – порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет, доказом чого є Витяг з веб-сторінки офіційного сайта.

Судом вчинялись дії щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом передачі телефонограми на відомий суду номер телефону (067-656-14-20), однак, особа, яка відповіла на телефонний дзвінок відмовилась прийняти телефонограму, вказавши на необхідність направлення всіх процесуальних документів суду на електронну адресу naftolux@ukr,net. Передача телефонограми підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з журналу реєстрації телефонограм та факсограм від 31.01.2015 р.

Ухвали суду від 15.12.2014 р. та від 27.01.2015 р. були направлені на адресу електронної пошти відповідача (naftolux@ukr,net), що підтверджується Витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою від 29.12.2014 р. та від 03.02.2015 р.

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

За змістом позовної заяви, 05.04.2011р. ТОВ «Нафтолюкс» було подано заяву про відкриття поточного рахунку та приєдналося до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті позивача, що разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування від 05.04.2011р. У вказаній Заяві зазначено, що Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на свій розсуд в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта. У відповідності до п.3.18.1.1 «Умов та правил надання банківських послуг» кредитний ліміт на поточний рахунок (Кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту. Згідно до п.3.18.1.3 зазначених Умов та правил, кредит надається в обмін на зобов’язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Як позивач зазначив у позовній заяві, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26002060363990 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку Банку і Клієнта. У зв’язку з порушенням зобов’язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, відповідач станом на 19.09.2014р. має заборгованість в загальному розмірі 818010,38грн. (із урахуванням процентів, пені та комісії).

Суд зазначає, що ухвалою суду від 15.12.2014 р. було порушено провадження у справі   № 908/3880/14, розгляд якої призначено на 27.01.2015 р.

В порядку попередньої підготовки справи до розгляду вказаною ухвалою суд зобов’язав сторони надати документи (докази у справі), необхідні для вирішення спору. Зокрема, позивача було зобов’язано надати: оригінали документів, доданих до позовної заяви та їх належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи; детальний розрахунок суми позовних вимог; докази направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами; докази на підтвердження факту видачі відповідачу кредитних коштів за договором; засвідчені копії платіжних документів у підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат кредитних платежів; терміново, за ініціативою позивача провести звірку взаєморозрахунків за договором банківського обслуговування від 05.04.2011 р., детальний (з посиланням на відповідні документи первинного бухгалтерського обліку – рахунки, платіжні доручення тощо) двосторонній підписаний акт звірки завчасно надати   суду; Витяг з ЄДР, виданий Державним реєстратором у підтвердження місцезнаходження відповідача; довідку про платіжні банківські реквізити; довідку за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства про стан заборгованості відповідача станом на дату слухання справи; докази направлення ТОВ “Нафтолюкс” ухвали суду від 15.12.2014 р., докази повідомлення ТОВ “Нафтолюкс” про час та місце судового розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення, телефонограма, розписка про вручення тощо);належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів (Статут, Витяг з ЄДР); забезпечити явку компетентного та повноважного представника.

Однак, в судовому засіданні 27.01.2015 р. представник позивача витребуваних ухвалою господарського суду від 15.12.2014 р. документів не надав.

В судовому засіданні 27.01.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України з метою витребування доказів, судом розгляд справи було відкладено на 10.02.2015р., про що винесена відповідна ухвала від 27.01.2015р.

Ухвалою від 27.01.2015р. від позивача судом було витребувано:  оригінали позовної заяви від 03.10.2014 р. із доданими до неї матеріалами; письмове пояснення з визначенням порядку утворення заборгованості відповідача – по кожному виду платежу (основного боргу, процентах, комісії та пені) із зазначенням фактів видачі кредитних коштів та часткових оплат, здійснених відповідачем – в хронологічному порядку; засвідчені копії платіжних документів у підтвердження факту видачі кредитних коштів відповідачу; засвідчені копії платіжних документів у підтвердження здійснених відповідачем часткових оплат; двосторонній акт звірки взаємних розрахунків сторін, складений з ініціативи позивача; Витяг з ЄДР у підтвердження місцезнаходження відповідача; довідку за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства про стан заборгованості відповідача станом на момент розгляду справи; довідку про платіжні банківські реквізити; докази повідомлення ТОВ “Нафтолюкс” про час та місце судового розгляду справи в судовому засіданні 10.02.2015 р.; належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів (Статут, Витяг з ЄДР); докази направлення відповідачу копії позовної заяви із додатками.

При цьому, витребувані судом документи мають істотне значення для вирішення спору по суті, оскільки лише за наявності документального підтвердження факту видачі кредитних коштів та їх розміру, а також із урахуванням факту необхідності визначення розміру сплачених відповідачем сум кредитних коштів, є можливим для господарського суду встановити факт наявності та розміру заборгованості відповідача перед позивачем за тілом кредиту і, відповідно, визначити обґрунтованість нарахування сум процентів, пені та комісії.

Крім того, відсутність письмових пояснень із детальним розрахунком заявлених до стягнення суми (окремо – по кожному виду платежів: основного боргу за кредитом, процентам, пені, комісії) в хронологічному порядку, не дозволяє перевірити правильність нарахування процентів, пені та комісії, а саме: по процентах – перевірити розмір процентної ставки та період нарахування; по пені – перевірити вид пені (нарахована за несвоєчасну сплату «тіла кредиту», процентів або комісії) та, відповідно, визначити правильність періоду їх нарахування та відповідний розмір пені; по комісії – перевірити розмір комісії та період її нарахування. 

Натомість, в судовому засіданні 10.02.2015 р., представник позивача вказав на неможливість виконати вимоги ухвали господарського суду щодо надання доказів і просив залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ст. 4³ ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналіз загальних засад господарського судочинства і порядку оцінки доказів дає підстави дійти до висновку, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення (ухвали) навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно до п.4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи або не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Ненадання витребуваних судом документів (доказів) не надає можливості розглянути справу № 908/3880/14 по суті позовних вимог.

З огляду на викладене позов підлягає залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Суд додатково зазначає, що у відповідності з ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.