До уваги КП “Київпастранс”, м. Київ та ТОВ “Євроекспрес пошта”, м. Донецьк по справі №910/15763/14-908/5177/14.

 

 

 

                Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., 24.11.2014р. вказану справу призначено до розгляду судді Мірошниченку М.В.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останніми вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду Запорізької області направлялись на адресу відповідача, визначену в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: 83058,                 м. Донецьк, вул. Лівобережна, буд. 94.

Крім того, у відповідності до вимог Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14 «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням АТО», ухвали суду від 24.11.2014 р., від 16.12.2014 р. та від 20.01.2015р. були розміщені на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб – порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет, доказом чого є Витяг з веб-сторінки офіційного сайта.

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Матеріали справи свідчать, що 01.06.2012 р. між Комунальним підприємством “Київпастранс” (Орендодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроекспрес пошта” (Орендарем, відповідачем у справі) був укладений договір № 13/21-12 про передачу майна комунальної територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (надалі – Договір), за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежилі приміщення за адресою: вул. Полярна, 20, к. 35, літ. Ж, літ. З, для розміщення транспортного підприємства з перевезення вантажів.

Відповідно до п. 9.1 Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01 червня 2012 р. до проведення конкурсу на передачу в оренду нежитлового приміщення, але не більше ніж 6 місяців (до 30 листопада 2012 р.).

За актом приймання-передачі нерухомого майна (нежитлового приміщення) за адресою: вул. Полярна, 20 (додаток № 2 до договору № 13/21-12), підписаним сторонами договору 01.06.2012 р., об’єкт оренди був переданий у користування відповідача.

Розмір орендної плати та порядок розрахунків визначений сторонами у розділі 3 договору.

Так, відповідно до п. 3.1 Договору за користування об’єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 р. № 34/6250, та на дату підписання Договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід’ємною частиною цього Договору (додаток 1), за перший місяць оренди в цілому складає 27148,58 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Автобусного парку № 6 КП “Київпастранс” (п. 3.6 Договору). Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця (п. 3.7 Договору). Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об’єкта оренди Орендодавцеві (п. 3.5 Договору).

За умовами п. 3.9 Договору вартість комунальних послуг, відшкодування сум земельного податку, витрати на утримання при будинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванні інженерного обладнання на внутрішньо-будинкових мереж, ремонту будівлі, в т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується Орендарем окремо на підставі договорів, укладених Орендарем з організаціями, які надають такі послуги та/або на підставі виставлених розрахунків Орендодавця.

Пунктом 4.9 Договору встановлено, що Орендар зобов’язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними Орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання при будинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж, а також згідно встановлених розрахунків Орендодавця відшкодовує суму земельного податку. У місячний термін після укладання цього Договору Орендар повинен надати Орендодавцю копії договорів, передбачених цим підпунктом.

30.09.2012 р. між сторонами у справі був підписаний акт прийому-передачі звільнених орендованих приміщень (арк. справи 19), відповідно до якого відповідач звільнив нежилі приміщення загальною площею 428,84 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Полярна, 20.

06.02.2015 р. від позивача надійшло письмове пояснення (вих. № 171/13 від 04.02.2015 р.), в якому він вказує на те, що попередні розрахунки суми основного боргу були помилковими та відзначив, що сума основного боргу складається з боргу по електроенергії за вересень 2012 р. та боргу за комунальні послуги за вересень 2012 р., яка утворилась на підставі п. 4.9 договору № 13/21-12 від 01.06.2012 р., рахунків № 209 від 13.09.2012 р., № 232 від 28.09.2012 р.

Стосовно вказаного письмового пояснення позивача, суд відзначає наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, в письмовому поясненні (вих. № 171/13 від 04.02.2015 р.), позивач просить стягнути з відповідача борг по електроенергії за вересень 2012 р. та борг за комунальні послуги за вересень 2012 р., який утворилась на підставі п. 4.9 Договору та рахунків № 209 від 13.09.2012 р. і № 232 від 28.09.2012 р.

Тобто, фактично позивач змінює підставу заявленого позову.

Однак, згідно до ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В даному випадку позивач, відповідної письмової заяви, в порядку ст. 22 ГПК України, суду не надав.

Крім того, пояснення надійшло до господарського суду від позивача 06.02.2015р., тобто після початку розгляду справи по суті, який відбувся в судовому засіданні 16.12.2014р.

Таким чином письмове пояснення позивача вих. № 171/13 від 04.02.2015р. не може бути прийнято господарським судом до розгляду у якості заяви про зміну підстави позову, оскільки суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.

До того ж письмове додаткове пояснення за вих. вих. № 171/13 від 04.02.2015 р., фактично, свідчить про одночасну зміну і предмета і підстави позову. Суд дійшов висновку, що позивач заявив нову (іншу) позовну вимогу – про стягнення боргу за використану відповідачем електроенергію та за надані відповідачу комунальні послуги, яких первісно не було заявлено в самій позовній заяві. Одночасна зміна і підстави і предмета позову не допускається з огляду на ст. 22 ГПК України. Крім того, зазначена позовна вимога обґрунтована позивачем й іншими обставинами (підставами), а саме: п. 4.9 Договору та рахунками № 209 від 13.09.2012 р. і № 232 від 28.09.2012 р., які не входили до підстави первісно заявленої позовної заяви.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму ВГСУ № 18, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Заяви   про   зміну   предмета   або   підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після   початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

За таких обставин письмове пояснення позивача (вих. № 171/13 від 04.02.2015 р.), яке фактично носить характер заяви про зміну підстави та предмету позову, залишається без розгляду і приєднується до матеріалів справи.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 24.11.2014 р. було порушено провадження у справі   № 910/15763/14-908/5177/14, розгляд якої призначено на 16.12.2014 р.

В порядку попередньої підготовки справи до розгляду вказаною ухвалою суд зобов’язав сторони надати документи (докази у справі), необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 16.12.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України з метою витребування доказів, судом розгляд справи було відкладено на 20.01.2015р., про що винесена відповідна ухвала від 16.12.2014р.

Ухвалою від 16.12.2014р. від позивача судом було витребувано: докази направлення копії позовної заяви із доданими матеріалами відповідачу за адресою: 83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, буд. 94; лист ДП “Укрпошта” – про неможливість поштових відправлень на адресу відповідача; письмовий розрахунок стягуваної суми основного боргу (із визначенням періоду його утворення та оплат, здійснених відповідачем); Витяг з ЄДР щодо місцезнаходження   ТОВ “Євроекспрес пошта”; засвідчені копії усіх платіжних документів відповідача про оплату орендних платежів, здійснених за договором від 01.06.2012 р.; довідку про розмір основного боргу відповідача станом на 15.01.2015 р. (за підписом керівника та головного бухгалтера).

Ухвалою від 20.01.2015 р., від позивача судом вдруге витребувано: письмовий розрахунок стягуваної суми основного боргу (із визначенням періоду його утворення та оплат, здійснених відповідачем), із урахуванням факту, що за Актом прийому-передачі від 30.09.2012р. орендоване приміщення було повернуто відповідачем (орендарем); засвідчені копії усіх платіжних документів відповідача про оплату орендних платежів, здійснених за договором від 01.06.2012 р.

Суд зауважує, що розрахунок розміру боргу з орендної плати, наданий позивачем первісно до господарського суду м.Києва (а.с. – 29) не може вважатись належним доказом, оскільки періодом стягнення орендної плати в ньому визначено червень 2012р. – листопад 2012р., в той час, як за актом прийому-передачі майна від 30.09.2012р. нежитлові приміщення площею 428,84 кв.м. вже були повернуті відповідачем з користування позивачу. Крім того, вказаний розрахунок не містить ані вказівок на оплати, що були вчинені відповідачем і, крім того, містить різний розмір щомісячних сум орендної плати.

Тобто, вказаний розрахунок не є розрахунком ціни позову (основного боргу з орендної плати) по своїй правовій природі і не може бути у розумінні ст. 34 ГПК України прийнятий судом як належний доказ у справі.

При цьому, витребувані судом документи мають істотне значення для вирішення спору по суті, оскільки лише за наявності детального письмового розрахунку стягуваної суми основного боргу з орендної плати та наявності його документального підтвердження, є можливим для господарського суду встановити факт наявності та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором і, відповідно, визначити обґрунтованість нарахування та розмір сум процентів річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення.

Відсутність засвідчених копій платіжних документів у підтвердження часткових оплат орендної плати, здійснених відповідачем, також не надає можливості господарському суду визначити дійсний розмір основного боргу з орендної плати з огляду на те, що період оренди складав (виходячи з актів прийому-передачі майна від 01.06.2012р. і від 30.09.2012р.) чотири місяці (червень – вересень 2009р.) і виходячи з п.3.1, п.3.2 договору оренди, розмір орендної плати за перший місяць оренди становив 27148,58грн. із визначенням розміру орендної плати за наступні місяці з урахуванням індексу інфляції.

Тобто, лише за наявності платіжних документів у підтвердження часткових оплат орендної плати, здійснених відповідачем, суд може по суті визначити належний розмір основного боргу з орендної плати шляхом співставлення нарахованих щомісячних сум орендної плати із сумами часткових оплат.

Крім того, відсутність детального розрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу, не дозволяє перевірити правильність нарахування процентів річних та інфляційних втрат, а саме, визначити правильність періоду їх нарахування та їх відповідний розмір. 

Суд зазначає, що розрахунок інфляційних втрат, первісно наданий позивачем до позовної заяви (а.с. – 30) не може бути належним і допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки взагалі не містить визначення хронологічного періоду нарахування інфляції, а містить лише посилання на газети «Урядовий кур’єр».

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 4³ ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналіз загальних засад господарського судочинства і порядку оцінки доказів дає підстави дійти до висновку, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення (ухвали) навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно до п. 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи або не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать, що ненадання витребуваних судом документів (доказів) та не з’явлення представника позивача у два поспіль судових засідання на виклик суду, не надає можливості розглянути справу № 910/15763/14-908/5177/14 по суті позовних вимог про стягнення з відповідача боргу з орендної плати та нарахованих інфляційних втрат і 3% річних.

З огляду на викладене позов підлягає залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Суд додатково зазначає, що у відповідності з ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.