До уваги Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ та Публічного акціонерного товариства “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ”

За позовом: Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ.

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ”,                  м. Добропілля, Донецька область.

Від позивача:  Губорєв К.С., довіреність № 37 від 01.01.2014р.;

Від відповідача: Коровін П.О., довіреність № ББУ/ЦОФД77/14.

 

Заявлено позов Державного підприємства “Придніпровська залізниця” до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ”, м. Добропілля, Донецька областьпро стягнення штрафу та додаткових зборів у сумі 21  127 грн. 24 коп.

Ухвалою суду від 09.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/118/14, судове засідання призначено на 29.12.2014р. Судове засідання відкладалось до 19.01.2015р. В продовженому 19.01.2015р. судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.02.2015р.

Відповідно до листа Запорізької дирекції “Укрпошта” № 04-16-83 від 20.01.2015р. здійснюється приймання поштової кореспонденції до м. Добропілля, Донецької області.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Для додаткового сповіщення сторін, ухвала суду від 29.12.2014р. суду була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). 

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від  26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1   ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. 

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. 

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.         

В продовженому 19.01.2015р. судовому засіданні, представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі. та просить у їх задоволенні відмовити. (відзив долучений до матеріалів справи).

В продовженому 09.02.2015р. судовому засіданні, представник відповідача надав суду додаткові заперечення на позовну заяву(заперечення додано до матеріалів справи).

Також, позивачем надано заперечення на відзив відповідача, в яких позивач вважає що доводи відповідача обґрунтовуються лише на припущеннях, які не відповідають вимогам законодавства і не підтверджуються жодними належними доказами. Тому, позовну заяву позивач просить суд задовольнити в повному об’ємі. 

            Судове засідання 29.12.2014р., за клопотанням представників сторін, велося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Подальший судовий процес 19.01.2015р. та 09.02.2015р. здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу, а саме програмно – апаратного комплексу “Оберіг” .

                Розгляд справи закінчено 09.02.2015р. оголошенням вступної і резолютивної частин рішення в присутності представників сторін.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

У червні 2014 року Публічним акціонерним товариством “ДТЕК“ДобропільськаЦЗФ”, за залізничною накладною № 48700371, зі станції Добропілля Донецької залізниці було відправлено вантаж (вугілля кам'яне) на станцію Енергодар Придніпровської залізниці.

На станції Запоріжжя-1 Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (зі змінами та доповненнями), було зроблено перевірку маси вантажу у вагонах.

Під час перевірки маси вантажу в вагоні № 66936584 було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній № 48700371 у графі “маса вантажу в кг, визначена відправником” не відповідає масі вантажу насправді, а саме:

- накладна № 48700371,вагон № 60676186, маса нетто по накладній 70  000 кг., маса нетто при перевірці 72  350 кг., різниця + 2  350 кг.

Переважування проводилось на 150-тоних вагонних вагах № 0179, повірених 25.04.2014 року. В технічному та комерційному відношенні вагон справний, двері та люка закриті, навантаження справне, марковане однією подовжньою полосою, поверхню вантажу вкрито гашеним вапном.

В зв'язку з вищезазначеним, у відповідності з ст. 129 Статуту та п. 4 “Правил складання актів”, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року              № 334, було складено акт загальної форми № 180 від 02.06.2014 року та комерційний акт АА №018742/2 від 02.06.2014 року.

В акті загальної форми № 180 від 02.06.2014р. складеного станції Запоріжжя – 1 Придніпровської залізниці, вбачається, що цим актом засвідчено контрольне зважування потягу, а не окремого вагону. Маса яка встановлена при зважуванні окремого вагону зазначається в комерційному акті АА № 018742/2 від 02.06.2014р. (копія додана до матеріалів справи).

Згідно з ч. 1 ст. З Закону України “Про залізничний транспорт” від 04.07.1996 року № 273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України “Про транспорт”, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 2 Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

В ст. 5 Статут залізниць України зазначено, що, на підставі цього Статуту, Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів(далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 6 Статут залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Ст. 23 Статут залізниць України та “Правилами перевезень вантажів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а саме “Правилами оформлення перевізних документів”, передбачено_/ що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з п. 2.1, 6.6, 6.7. та додатком № 3 “Правил оформлення перевізних документів", графи “Маса вантажу в кг. визначена відправником” та “Спосіб визначення маси” заповнюються відправником.

Відповідно до ст. 37 Статут залізниць України та п. 5 “Правил приймання вантажів до перевезення”, маса вантажу визначається відправником.

Як передбачено п. 2.3. “Правил оформлення перевізних документів”, правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Пунктом 28 “Правил приймання вантажів до перевезення” передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статут залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Ч. 2 ст. 24 Статут залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Ст. 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про залізничний транспорт”, розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Згідно з ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі, згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Ст. 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Відповідач належним чином обов’язки належним чином не виконав.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 14 380 грн. 00 коп. штрафу за невірне зазначення адреси вантажоодержувача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…          Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з накладної № 48700371,загальна сума провізної плати, нарахованої відправнику по станції відправлення, складає за вагон № 66936584 - 3290,00 грн.В зв'язку з чим розмір нарахованого штрафу згідно з розрахунком (доданим до матеріалів справи) складає 16 450,00 грн.

В графі “ 49” зазначено, що залізницею було внесено відомості про акт загальної форми від 02.06.2014р. № 4551, з цього акту вбачається, що вагон відчеплений через комерційну несправність та буде відправлений по залізничному перевізному документу № 46742029. А при уважному досліджені накладної № 46742029, зокрема, графи “ 49”, в яку внесені всі відомості про акти загальної форми № 180, 4058, 4061, 3343, 4062, 3354, 3355, 4063 які складалися залізницею при виправлені комерційної несправності та відомості про складання комерційного акту АА № 018742/2 (копія додана до матеріалів справи).

На підставі вищезазначеного вимога позивача про стягнення з відповідача 16 450 грн. 00 коп. штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про не заповнення розділу “Є” комерційного акту АА № 018742/2 від 02.06.2014р., позивачем надано копію комерційного акту АА № 018742/2/182 від 02.06.2014р., з заповненим розділом “Є” станцією призначення Енергодар Придніпровської залізниці.

Також, при виправленні комерційної несправності вагону № 60676186, позивачем було нараховані додаткові збори у розмірі 4  977 грн. 24 коп., згідно Актів № 4063 від 04.06.2014р. на суму 3  220 грн. 32 коп.; № 966 від 05.06.2014р. на суму 1  189 грн. 08 коп.; № 4064 від 06.06.2014р. на суму 567 грн. 84 коп., а саме за : плату за користування, збір за маневрову роботу, збір за телеграфне повідомлення, збір за подавання й забирання вагонами. (детальний та обґрунтований розрахунок нарахованих додаткових зборів доданий до матеріалів справи).

Стосовно нарахування цих додаткових зборів що були нараховані при виправлені комерційної справності, в підтвердження позивач надає наступні документи які долучені до матеріалів справи:

1. Відомість плати за користування вагонами № 03060289 (ГУ-46);

2. Пам’ятки про подавання/збирання вагонів № 254 (14)/905(49) (ГУ-45);

3. Накопичувальні картки № 12069001, 13069002 (ФДУ-92);

4. Акти загальної форми № 4064, 966, 4063, 4061, 4058, 3343;

5. Телеграми № 21,8.

На підставі вищезазначеного вимога позивача про стягнення з відповідача 4  977 грн. 24 коп. додаткових зборів є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а заперечення відповідача спростовуються вищевикладеними обставинами.

Таким чином, позов Державного підприємства “Придніпровська залізниця” до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ” підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, поскільки спір доведено до судового розгляду з його вини.

Керуючись ст.ст. 525, 526, Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позов Державного підприємства “Придніпровська залізниця” до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ” задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ”, 85003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1, ( р/р № 26000301751905 в Філії “Головне управління ПАТ “Промінвестбанку” в Донецькій області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 00176472) на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, (на поточний рахунок Відокремленого структурного підрозділу “Запорізька дирекція залізничних перевезень” ДП “Придніпровська залізниця” р/р № 2600822098601 у Дніпропетровському регіональному відділенні АБ “Експрес-банк”, МФО 322959 код ЄДРПОУ 04713145) 16 450 (шістнадцять тисяч чотириста п’ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 4 977 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят сім) грн. 24 коп. додаткових зборів, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

 

 

 

       Суддя                                                               Н.С. Кутіщева-Арнет