До уваги ТОВ„ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ” , справа № 908/5802/14

 

 

 

 

 

 

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій № 1” м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ” м. Білицьке, м. Добропілля Донецької області, про стягнення 45 517 грн. 67 коп., суд –

 

 

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за виготовлений та поставлений товар в сумі 48 146 грн. 23 коп., на підставі договору № ДУ-2014/222-КП/22 (14) від 07.02.2014 року, пеню за прострочення оплати в сумі 2 390 грн. 83 коп., 3 % річних в сумі 270 грн. 62 коп. та інфляційні витрати в сумі 13 553 грн. 57 коп.

До судового засідання від позивача надійшли письмові уточнення та пояснення, в яких позивач зменшив позовні вимоги і остаточно просить стягнути з відповідачаосновний борг в сумі 37 919 грн. 83 коп., пеню в сумі 3 602 грн. 66 коп., інфляційні витрати в розмірі 3 591 грн. 83 коп., 3% річних в розмірі 403 грн. 35 коп., що разом становить суму 45 517 грн. 67 коп., та зазначає  наступне: з дати укладання договору № ДУ - 2014/222-КП/ 22 (14) від 07.02.2014 року між позивачем та відповідачем було підписано чотири специфікації на постачання продукції. На виконання вищезазначених специфікації позивач (постачальник за договором) здійснив відвантаження продукції, що підтверджується видатковими накладними, товаротранспортними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Однак, у видаткових накладних № 437 від 12.06.2014 року, № 476 від 20.06.2014 року, № 513 від 01.07.2014 року, № 585 від 11.07.2014 року в розділі «Договір» зроблена помилка, а саме: замість № договору ДУ - 2014/222-КП/ 22 (14) від 07.02.2014 року в накладних вказано ЦУ - 2014/222-КП/ 22 (14) від 07.02.2014 року. По вищезазначеним обставинам, позивач повідомляє, що між ним та відповідачем не укладались будь - які інші договори поставки продукції, що підтверджується відповідною довідкою № 12 від 16.01.2015 року. Також, у зв’язку з тим, що після порушення справи позивачем були виявлені помилки в розрахунку інфляційних витрат, враховуючи, що 14.01.2015 року відповідач здійснив часткову оплату боргу в розмірі 10 226 грн. 40 коп., а також з метою актуалізації розрахунку штрафних санкцій на момент розгляду справи в суді, позивач здійснив перерахунок інфляційних і загальних сум позовних вимог.

Позивач надав суду письмові пояснення, де вказав наступне: пунктом 4.3 договору № ДУ-2014/222-КП встановлено, що у разі поставки з боку позивача товару без повного пакету товаросупровідної документації, відповідач має право відмовитись від приймання продукції чи прийняти її на відповідальне зберігання чи повернути її постачальнику. В період здійснення поставок за вищезазначеним договором відповідач жодного разу не пред'являв позивачу будь яких претензій щодо неналежної якості товару, його некомплектності чи відсутності будь яких документів на нього. Окрім того, приписами п. 12 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні. Пунктом 14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., встановлено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні. Таким чином відповідно до діючого законодавства України, у разі відсутності повного комплекту товаросупровідних документів, саме відповідач повинен скласти акт про їх відсутність при прийманні товару і направити його позивачу. Відповідачем до заперечень не надано жодного доказу, що підтверджує факт відсутності будь-яких товаросупровідних документів при здійснені поставки товару, а саме актів про відсутність документів. Будь-яких претензії щодо не передання супроводжуючих документів на отриманий товар покупець позивачу не заявляв. Таким чином, доводи відповідача з даного питання є недоцільними і не підтверджені жодним належним доказом. Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду від 06.02.2015 року, позивач заявляє, що вона є не обґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав: По-перше: згідно ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Враховуючи вищенаведене, суд повинен розглядати дану заяву відповідача лише після винесення відповідного рішення по справі № 908/5802/14. Таким чином, оскільки на даний час рішення по справі № 908/5802/14 ще не винесене, то розгляд даної заяви є процесуально передчасним і тому вона не може підлягати вивченню судом на даному етапі судового розгляду справи. При цьому зміст даного документа лише підтверджує той факт, що відповідач в повному обсязі визнає позовні вимоги позивача. По-друге: відповідно до ст.ст. 32, 38 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Витребування доказів судом здійснюється на підставі письмових чи усних клопотань сторін шляхом винесення відповідної ухвали. Згідно ст. 82 ГПК, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Тобто якщо, на думку відповідача по даний справі існують обставини про відстрочення виконання рішення суду, боржник має повне право надати апеляційній інстанції не тільки докази такого порушення, але і надати матеріали, які свідчать про необхідність зміни оцінки таких доказів. На думку позивача відповідач таких доказів з огляду на приписи ст. 32 ГПК України не надав, а саме: також згідно Постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін по справі, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи. До заяви відповідачем не надано жодного документу та доказу який би доводив поганий фінансовий стан підприємства відповідача. До заяви не надано будь яких фінансових звітів, бухгалтерських довідок, чи аудиторських висновків які давали суду чи позивачу об'єктивні дані про негативний фінансово-економічний стан відповідача, який унеможливлює виконати в повному обсязі визнані Відповідачем позовні вимоги по даній справі. Отже Відповідач не надав суду відповідних належних доказів, які заяву про відстрочку виконання рішення. Позивач на даному етапі знаходиться в дуже поганому фінансово-економічному становищі і відстрочення виконання рішення суду, у разі задоволення судом в повному обсязі позовних вимог позивача, може дуже негативно сказатись на його підприємницькій діяльності. Позивач перебуває у складному фінансовому становищі і робить все можливе, щоб відновити в повному обсязі свою діяльність та платоспроможність. Вищезазначені обставини також підтверджуються наступним: на даний час в проваджені господарського суду Запорізької області на розгляді знаходиться справа № 5009/2987/12 про визнання позивача банкрутом, в якій розглядається питання санації позивача шляхом відновлення його платоспроможності. З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність на підприємстві достатнього обсягу оборотних коштів, стягнення з відповідача в повному обсязі грошових коштів в сумі заявлених позовних вимог вкрай необхідне підприємству (позивачу) для фактично існування, виплати заробітної платні працівникам, а також уникнення наслідків виникнення заборгованості по сплаті податків і зборів. Тому, позивач вважає, що задоволення даної заяви вкрай негативно позначиться на інтересах підприємства. В свої заяві відповідач посилається на ті обставини, що він находиться в зоні АТО і, відповідно, до локальних нормативних документів Національного банку України він не має можливості сплатити суму боргу за договором у зв’язку з забороною та обмеженням проведення безготівкових розрахунків. Але зазначене спростовуються тим, що в період розгляду справи судом, відповідач частково погашав суму боргу за договором, а отже, це підтверджує той факт, що на даному етапі відповідач має в повній мірці виконувати взяті на себе договірні зобов’язання в частинні проведення розрахунків з позивачем. По-третє: статтями 42-44 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку і на принципах самостійного формування підприємцем програми діяльності, вільного найму підприємцем працівників, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Відповідач при здійснені ним підприємницької діяльності повинен самостійно передбачати всі ті ризики, що можуть в подальшому стати негативними результатами та наслідками для його діяльності (не вчасна оплата за поставлену продукцію, валютні коливання, біржові котирування, податкове законодавство тощо), а отже, посилання відповідача на зазначені доводи взагалі є абсурдними і не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України. Позивач просить суд уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та відмовити в задоволені заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду від 06.02.2015 року в повному обсязі.

Відповідач надав заяву, в який просить відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців. При цьому в заяві відповідач просить прийняти до уваги наступні обставини: згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053 від 30.10.2014р. затверджено перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція. Поштова адреса ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» - місто Добропілля, в цьому переліку населених пунктів м. Добропілля значиться під номером 9. Листом від 24.11.2014р. № 25-112/69267   Національний банк України повідомляє про те, що у зв’язку з набранням чинності Указу Президента України від 14.11.2014р. № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014р. «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014р. № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» врегулював питання обмеження здійснення фінансових операцій банками та небанківськими установами і національним оператором поштового зв’язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Постановою Правління НБУ № 466, Правління Національного банку України постановило (пункт 1): Банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються української владою. Як вказано у п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121   ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими   конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочки виконання рішення, зміну способу і порядку виконання   рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін. їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При розгляді заяви про відстрочку виконання рішення суду, просить врахувати, що ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» знаходиться на території, на якій проводиться антитерористична операція та постановою Правління НБУ № 466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються української владою, ці обставини в подальшому будуть ускладнювати реальну можливість виконання рішенням суду. Відповідач просить відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/5802/14 на 6 (шість) місяців.

Заява відповідача приймається судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:  

07.02.2014 року між відповідачем (покупцем за договором) та позивачем (постачальником за договором) був укладений договір № ДУ-2014/222-КП/22 (14), з додатками та додатковою угодою (надалі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, позивач зобов’язався поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (надалі - продукція) в асортименті, кількості, строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у даному договорі та специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору (ар. с. 12-19).

За умовами п. 1.2 договору відповідач зобов’язався прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у власність, у відповідності до умов даного договору.

Згідно з п. 2.5 договору, продукція вважається переданою позивачем та прийнятою відповідачем: за фактичною кількістю продукції, поставленої до погодженого місця поставки, згідно даних, зазначених в залізничних (автомобільних) накладних, пакувальних листах; за якістю – у відповідності з якісними показниками, зазначеними в сертифікаті якості заводу – виробника, технічним характеристикам та іншим вимогам до даної продукції.

Відповідно до п. 4.1 договору, поставка продукції відбувається партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до даного договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що на доказ поставки позивач зобов’язаний представити відповідачу наступні товаросупровідні документи: рахунок – фактуру, податкову накладну, відповідні товаросупровідні накладні: видаткову накладну, товаротранспортну накладну; сертифікат якості (у випадку, якщо даний документ передбачений до даного виду продукції) та/або паспорт або іншу технічну документацію, передбачену до даного виду продукції (необхідність надання обумовлюється в специфікаціях); сертифікат якості (у випадку, якщо продукція підлягає обов’язковій сертифікації, необхідність надання обумовлюється в специфікаціях); інструкції (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п. 2.3 договору.

У разі поставки з боку позивача товару без повного пакету товаросупровідної документації, відповідач має право відмовитись від приймання продукції чи прийняти її на відповідальне зберігання чи повернути її постачальнику.

В період здійснення поставок за вищезазначеним договором відповідач жодного разу не пред'являв позивачу будь яких претензій щодо неналежної якості товару, його некомплектності чи відсутності будь яких документів на нього.

Окрім того, приписами п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Пунктом 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., встановлено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

Таким чином, відповідно до діючого законодавства України, у разі відсутності повного комплекту товаросупровідних документів, саме відповідач повинен скласти акт про їх відсутність при прийманні товару і направити його позивачу.

Відповідачем до заперечень не надано жодного доказу, що підтверджує факт відсутності будь-яких товаросупровідних документів при здійснені поставки товару, в тому числі актів про відсутність документів. Будь-яких претензії щодо не надання супроводжуючих документів на отриманий товар покупець позивачу не заявляв.

Таким чином, доводи відповідача з даного питання не підтверджені жодним належним доказом.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що всі товаросупровідні документи він отримав від позивача.

В п. 4.4 договору сторони визначили, що датою поставки вважається дата, вказана представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем, про прийняття продукції.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем були погоджені специфікація від 03.06.2014 року до договору на поставку продукції на суму 22 106 грн. 40 коп., та специфікація від 03.07.2014 року до договору на поставку продукції на суму 27 411 грн. 43 коп. (ар. с. 20, 21).

Згідно умов договору позивач передав, а відповідач на підставі довіреностей отримав продукцію на загальну суму 48 146 грн. 23 коп. що підтверджується накладними № 476 від 20.06.2014 року, № 513 від 01.07.2014 року, №585 від 11.07.2014 року. (ар. с. 25-27).

Згідно з п. 5.1 договору, загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до даного договору, але не має перевищувати 999 000 (дев’ятсот дев’яносто дев’ять тисяч) гривень, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до умов п. 5.2 договору, ціни на продукцію, що поставляється, зазначаються в специфікаціях до даного договору.

За умовами п. 5.3 договору, в редакції додаткової угоди від 17.07.2014 року, розрахунки за продукцію, що поставляється за даним договором, здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше, відстрочка більше 60 (шістдесяти) календарних днів не обумовлена у відповідних специфікаціях до даного договору. У випадку, якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Сторони в специфікаціях від 03.06.2014 року та 03.07.2014 року передбачили інший строк оплати, а саме: згідно п. 2 специфікацій розрахунки за поставлену позивачем продукцію за даними специфікаціями здійснюються відповідачем на 90 (дев’яностий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У випадку, якщо строк оплати припадає на неплатіжний день, то оплата здійснюється на наступний банківський день.

Отриману від позивача продукцію відповідач оплатив частково, в сумі 10 226 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2000497127 від 14.01.2015р.

Заборгованість в сумі 37 919 грн. 83 коп. за отриману продукцію не була оплачена відповідачем.

Суду не було надано доказів сплати відповідачем вартості поставленої позивачем продукції на суму 37 919 грн. 83 коп.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 37 919 грн. 83 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в зв’язку з інфляційними процесами в державі.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати з період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 3 591 грн. 83 коп. та 3 % річних в сумі 403 грн. 35 коп.., згідно наданого суду розрахунку до заяви про уточнення та пояснення від 16.01.2015р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що фактично з відповідача підлягає стягненню, за вказані позивачем періоді, інфляційні витрати в сумі 3 599 грн. 38 коп. та 3% річних в сумі 407 грн. 30 коп., але суд не вважає за необхідне виходити за рамки заявлених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні витрати в сумі 3 591 грн. 83 коп. та 3 % річних в сумі 403 грн. 35 коп..

Згідно з п. 6.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якою із сторін прийнятих на себе зобов’язань за даним договором, вона несе відповідальність перед іншою стороною у відповідності з вимогами діючого законодавства України, у тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції.

В п. 6.6 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати вартості неоплаченої продукції.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 602 грн. 66 коп., згідно наданого суду розрахунку до заяви про уточнення та пояснення від 16.01.2015р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що фактично за вказаний позивачем період з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 3 639 грн. 59 коп., але суд не вважає за необхідне виходити за рамки заявлених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 3 602 грн. 66 коп.

Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, з підстав, вказаних в заяві від 06.02.2015р.

 Заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає, в зв’язку з наступним :

Відповідно до п. 6 статті 83 ГПК України господарський суд , приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

З пункту 6 статті 83 ГПК України вбачається, що відстрочення  виконання рішення суду є правом суду, а не обов’язком.

 Підставою для розстрочення або відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Більш того, на даний час в проваджені господарського суду Запорізької області на розгляді знаходиться справа № 5009/2987/12 про визнання ПАТ «ЗЗБК №1» банкрутом, в якій розглядається питання санації позивача шляхом відновлення його платоспроможності.

Приймаючи до уваги відсутність у позивача достатнього обсягу оборотних коштів, стягнення з відповідача в повному обсязі грошових коштів в сумі заявлених позовних вимог вкрай необхідне позивачу для фактично існування підприємства, виплати заробітної платні працівникам, а також уникнення наслідків виникнення заборгованості по сплаті податків і зборів.

Відповідач безпідставно посилається на Розпорядження КМУ № 1053-р від 30.10.2014р., оскільки воно було зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р.

Розпорядженням № 1085-р від 07.11.2014р. КМУ затвердив перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. В зазначений перелік не входить м. Білицьке та м. Добропілля Донецької області.

Як вже було зазначено вище, м. Білицьке та м. Добропілля Донецької області контролюються українською владою.

Крім цього, 14.01.2015р. відповідач перерахував позивачу 10 226 грн. 40 коп., що свідчить про те, що фінансові операції здійснюються банками.

Більш того, постанова НБУ від 06.08.2014р. № 466 ніяким чином не може перешкодити виконати рішення суду.

Статтями 42-44 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку і на принципах самостійного формування підприємцем програми діяльності, вільного найму підприємцем працівників, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, наявну загрозу банкрутства позивача, та інші обставини справи, суд не знаходить підстав для відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців.

 Заперечення відповідача не приймаються судом по вказаним вище підставам.

 Судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

 В зв’язку з зменшенням позивачем позовних вимог, відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір” та п. 4 Інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011р. № 01-06/1625/2011, повернути із Державного бюджету України позивачу судовий збір у розмірі   534 грн. 95 коп.

Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 82 – 85, ст. 121 ГПК України, суд –

 

     В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ” (м. Білицьке, м. Добропілля Донецької області; код ЄДРПОУ) на користь Публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій № 1” (м. Запоріжжя; код ЄДРПОУ) основний борг в сумі 37 919 (тридцять сім тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 83 коп., пеню 3 602 (три тисячі шістсот дві) грн. 66 коп., 3 % річних в сумі 403 (чотириста три) грн. 35 коп., інфляційні витрати в сумі 3 591 (три тисячі п’ятсот дев’яносто одна) грн. 83 коп. та судовий збір в сумі 1 292 (одна тисяча двісті дев’яносто дві) грн. 05 коп. Надати наказ.

Повернути Публічному акціонерному товариству „Завод залізобетонних конструкцій № 1” (м. Запоріжжя; код ЄДРПОУ) судовий збір у розмірі 534 (п’ятсот тридцять чотири) грн. 95 коп., сплачений платіжним дорученням № 10 від 11.12.2014р. Оригінал вказаного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи № 908/ 5802/14.

Дане рішення є підставою для повернення Публічному акціонерному товариству „Завод залізобетонних конструкцій № 1” (м. Запоріжжя; код ЄДРПОУ) із Державного бюджету України судового збору у розмірі 534 (п’ятсот тридцять чотири) грн. 95 коп., сплаченого платіжним дорученням № 10 від 11.12.2014р.   .