До уваги: ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод” Донецька область, м. Авдіївка справа № 908/4945/14

 

За позовом Публічного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”               (86065, Донецька область, м. Авдіївка, пр. Індустріальний, 1; тел. (062) 210-48-95, (062) 209-25-55, (062) 210-48-60)

до відповідачів: 1 Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68; тел. 319-46-18, 319-47-22, 319-44-64)

2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Центрально-збагачувальна фабрика “Селидівська” (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, буд. 34; тел. (062) -377-26-11, 377-21-41)

про стягнення суми 5326,88 грн.

 

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача-1: не з’явився;

Від відповідача-2: не з’явився

 

 

Заявлено позов про стягнення з належного відповідача збитків у вигляді недостачі в розмірі 5326,88 грн.

03.02.2015р. справу розглянуто, прийнято рішення.

За приписами п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 “Про судові рішення” резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно. У випадку, коли такі альтернативні вимоги містяться у позовній заяві, господарському суду слід ухвалою зобов'язати позивача визначитись з предметом позову і вирішувати спір у залежності від характеру зобов'язань відповідача.

15.01.2015р. до суду на виконання ухвали від 17.11.2014р. від позивача надійшло письмове уточнення позовних вимог в яких позивач просить стягнути з відповідача-1 та відповіда-2 солідарно суму збитків у вигляді недостачі у розмірі 5326,88 грн.

Заява в порядку ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 та відповіда-2 солідарно суми збитків у вигляді недостачі у розмірі 5326,88 грн.

У судовому засіданні 15.01.2015р. позивач підтримав позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зазначивши, зокрема, про наступне. 06.04.2014р. на адресу позивача по залізничній накладній № 51576510 надійшов концентрат вугільний у вагоні № 66165010, вантажовідправник – ТОВ “ЦЗФ “Селидівська”. До відправки даний вагон надійшов з вагою, зазначеною у накладній, а саме – 58,80 тонн. Після прибуття вагону на станцію призначення органом транспорту було здійснено контрольне зважування маси вантажу та встановлена вагова недостача у кількості 5,20 тонн, про що складено комерційний акт БН № 696624/1 від 06.04.2014р. Відповідно до даного акту – вантаж прибув в несправному вагоні – відсутній армувальний лист (частково). Навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 200 мм., не маркований, теча відсутня, над 5-6 люком воронкоподібне поглиблення 3000х2000х6000 мм. поверхня вантажу катком не ущільнювалась, плівкою не вкривалась. Оскільки несправність вагону була виявлена на станції призначення, то встановити де утворилась несправність вагону, яка призвела до втрати вантажу неможливо. Відповідно до вимог чинного законодавства відповідач-1 зобов’язаний подавати під завантаження технічно справні та придатні для перевезення вагони, відповдіач-2, в свою чергу, повинен був підготувати та перевірити вагон у комерційному відношенні. Діями відповідачів, які допустили незбереження вантажу, позивачу заподіяно збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме: концентрату вугільного. У зв’язку з чим, позивач на підставі п. 2 ст. 196, п. 1 ст. 227, ст. 308 ГК України, п. 2 ст. 924 ЦК України, ст.ст. 6, 37, 52, 110, 127, 129, 131 Статуту Залізниць України просить стягнути з відповідача-1 та відповіда-2 солідарно суму збитків недостачі у розмірі 5326,88 грн.

Відповідач-1 у судовому засіданні 10.12.2014р. підтримав позицію викладену у своєму відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 09.12.2014р., зазначивши наступне. 03.04.2014р. вантажовідправником ТОВ “ЦЗФ “Селидівська” був відправлений вантаж – концентрат вугільний, у вагоні № 66165010 за залізничною накладною № 51576510. 06.04.2014р. на станції Авдіївка було виявлено заглиблення на 5-6 люками, складені акт загальної форми № 796 та комерційний акт БН № 696624/1. Крім того, складено акт про технічний стан вагона № 1, в якому зазначено, що вагон у технічному стані несправний, втрата вантажу можлива через зазор 30 мм. між проміжною балкою та кришками люків 5-6. Згідно ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначає відправник, якщо завантаження здійснюється його засобами, про навантаження вантажу засобами відправника в накладній № 51576510 зроблена відповідна відмітка. Крім того, до позовної заяви додано рахунок ТОВ “Індустріал Груп”, а відправником вантажу за залізничною накладною є ТОВ “ЦЗФ “Селидівська”. Відповідно ж до приписів ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. На підставі викладеного, просить у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості відсутнього вантажу з ДП “Донецька залізниця” відмовити.

Відповідач-2 у судових засіданнях 10.12.2014р. та 15.01.2015р. зазначив, зокрема про наступне. 03.04.2014р. ТОВ “ЦЗФ “Селидівська” відвантажило вагон № 66165010, вантаж вугільний концентрат. Вага нетто складала 58800 гк., згідно накладної № 51576510, вугільний концентрат промарковано поперечними смугами по всьому вагону, які були нанесені катком. Вагон у технічному та комерційному відношенні справний. Вантаж розміщений і закріплений згідно п. 1-3, 5, 6, 8, 9 Технічних умов та був прийнятий залізницею. Як вбачається з комерційного акту БН № 696624/1 від 06.04.2014р. за документом значиться вантаж промаркований, але у дійсності маркування відсутнє, також на 5-6 люком є воронкоподібне поглиблення. Крім того, вантаж прибув у несправному вагоні. Виходячи з цього можливо зробити висновок, що присутні явні ознаки розкрадання вантажу. Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. За таких обставин, саме з Державного підприємства “Донецька залізниця” слід стягнути збитки в сумі 5326,88 грн. Зазначена позиція також викладена у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 09.12.2014р.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін,  суд

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України “Про залізничний транспорт” законодавство про     залізничний транспорт загального користування складається із Закону України “Про транспорт”, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 (надалі Статут) визначено, що Статут залізниць України   визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються    порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до абзацу 8 ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 (надалі Статут), накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2014р., за залізничною накладною № 51546510, вантажовідправником - ТОВ “ЦЗФ “Селидівська”, зі станції Новогродівка Донецької залізниці позивачу на станцію призначення – Авдіївка Донецької залізниці, був відправлений вантаж – концентрат вугільний 227930 кг., зокрема, у вагоні № 66165010: маса вантажу 58800 кг., тара – 24500. Вантаж навантажений навалом. Вага вантажу визначена у відповідності Держстандарту 22232/6, концентрат вугільний промаркований поперечними смугами по всьому вагону, які нанесені катком. Завантаження вантажу у вагон здійснено вантажовідправником.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, -

06.04.2014р. станцією призначення Авдіївка Донецької залізниці вагон № 66165010 за залізничною накладною № 51546510 було затримано у зв’язку зі зважуванням, навантаження нижче бортів 200 мм, поглиблення над 5-6 люком розміром 3000-2000-6000мм. За даними обставинами складено акт загальної форми № 796 від 06.04.2014р. 

Згідно акту загальної форми № 796 від 06.04.2014р. вагон було затримано для контрольної перевірки за наслідками якої було складено комерційний акт БН № 696624/1.

Вказаним актом зафіксовано, що при перевантаженні вантажу на справних 100 тонних електронних вагах виявилось: до документу в напіввагоні № 66165010 маса нетто – 58800 кг., тара – 24500 кг. При перевантажені виявилось: маса брутто – 78100 кг., нетто – 53600 кг., тара – 24500 кг., що менше маси за накладною на 5200 кг. Вантаж прибув у технічно несправному вагоні відповідно до акту № 1 від 06.04.2014р. – відсутність армувального листа (частково). Завантаження у вагоні рівномірне, нижче рівня бортів на 200 мм, не маркована, течії вантажу немає, над 5-6 люком воронкоподібне поглиблення 3000х2000х6000 мм. Об’єм кузова 73 мі. Поверхня вантажу катком не ущільнювалась, плівкою не покривалося.

Згідно акту № 1 від 06.04.2014р. у вагоні № 66165010 виявлена несправність: відсутній армувальний лист (частково), причина виникнення несправності: вагон технічно несправний. Висновок про можливість втрати, порчи вантажу внаслідок наявності вказаної вище несправності: зазор 30мм, шириною 100мм, довжиною між проміжною балкою та кришками люків 5-6. 

Предметом позову у даній справі є вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1, як перевізника, та відопвідача-2, як вантажовідправника, збитків в розмірі 5326,88 грн., які позивач зазнав у зв’язку з втратою вантажу.

 Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

 Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Пунктом же 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу визначено, що з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення зазначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж у вагон № 66165010 було навантажено навалом та для забезпечення збереженості промарковано поперечними смугами по всьому вагону, які нанесені катком. В той же час, завантаження вантажу у вагон було здійснено вантажовідправником.

Після прибуття вагону на станцію призначення виявлено, що вантаж не марковано, над 5-6 люком воронкоподібне поглиблення 3000х2000х6000, недостача вантажу 5200 кг.

Відповідно до акту про технічний стан вагону № 1 від 06.04.2014р. при огляді вагону № 66165010 виявлено відсутність армувального листа (частково). Причина виникнення несправності: вагон технічно несправний. Висновок про можливість втрати, порчі вантажу внаслідок наявності зазначеної несправності: зазор 30 мм шириною 100 мм довжиною між проміжною балкою та кришками люків 5-6.

Проаналізувавши надані сторонами документи суд встановив, що на станції відправлення вантаж було промарковано, однак по прибуттю на станцію призначення маркування було відсутнє. Відповідно до ст. 924 ЦК України, ст. 110 Статуту відповідальність за вантаж в дорозі покладено на залізницю. В той же час, матеріали справи свідчать, що вагон № 66165010 технічно несправний, відсутність армувального листа (частково) може бути причиною втрати вантажу. Оскільки вантаж навантажено відправником, то саме на нього покладено обов’язок перевірити перед завантаженням комерційну справність вагону (ст. 31 Статуту).

З наявних матеріалів встановити коли саме було пошкоджено вагон (чи-то під час завантаження вагон було подано несправним, чи-то несправність виникла під час перевезення), а також встановити чи могли сторони виявити несправність вагону шляхом візуального огляду перед відправленням, суд не має можливості. В накладній приміток про стан вагону не зазначено.

Із змісту ст. 227 ГК України слідує, що у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 цього Кодексу.

В ч. 2 ст. 196 ГК України зазначено, що у разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом. 

Суду не надано належних доказів які б свідчили про відсутність вини відповідачів та слугували б підставою для звільнення відповідача-1 та відповідача-2 від відповідальності.

            За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідати за недостачу вантажу, в даному випадку, повинен, як вантажовідправник – ТОВ “Центрально-збагачувальна фабрика “Селидівська”, так і перевізник – ДП “Донецька залізниця”. Збитки в розмірі 5326,88 грн. визначені позивачем вірно. 

Таким чином, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про відновлення строку для подання позову, подане до суду 17.11.2014р., слід зазначити наступне.  

 Порядок вирішення спорів щодо перевезень визначений ст. 315 ГК України. Так, приписами цієї статті передбачено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Приписами п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” визначено, якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Таким чином позивач звернувся з даною позовною заявою в межах визначеного законом строку позовної давності.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача.

 

 

Позов задовольнити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.